Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.

Пароніми в системі української мови. Словники паронімів. | Семантико-стилістичні | Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники. | Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні словники. | Неологізми в складі української лексики. | Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження. | ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ. | ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ. | ТЕРМІНОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ. | ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ СУЛМ. |


Читайте также:
  1. II. Повторення вивчених частин мови.
  2. III. Исследование фонематической стороны речи.
  3. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
  4. Банки, їх роль та функції. Банківський прибуток.
  5. Банківська система. Центральний банк та його функції. Монетарна політика Центрального банку.
  6. Бюджет як фінансова категорія, його сутність і функції. Роль і місце бюджету в перерозподілі частини вартості валового національного продукту.

Фонетика – це наука про звуковий склад мови. Фонетика сучасної літературної мови вивчає тільки звуки цієї мови, звукові зміни, типи ітд. На базі знання звуків виростають: орфоепія (вивчає правильну вимову, нормативні звукові засоби), графіка (сукупність букв.-графічних засобів передавання звуків на письмі) і орфографія (правила, які стосуються самого письма). Звукове мовлення існує споконвіку, на відміну від письма. Звук – мінімальна одиниця мовлення. Українські вчені традиційно виділяють 3 аспекти вивчення звука:

1)Акустичний – вивчення звука, як сукупності хвиль з певними фізичними характеристиками: тембр, висота, амплітуда, частота ітд. В українському мовознавстві акустичну класифікацію звуків на основі парних ознак (дієзність – бемольність) застосував Юрій Карпенко.

2)Анатомо-фізіологічний – це вивчення будови і роботи органів мовлення. Більшість класифікацій побудована на основі анатомо-фізіологічній. Органи мовлення з погляду їх участі утворення звуків поділяються на дві групи:

-активні (рухливі) – це легені, голосові зв’язки, язичок, нижня щелепа, губи, язик (кінчик, передня, середня та задня частини).

-пасивні (нерухомі) – зуби, тверде піднебіння, носова порожнина.

Основною артикуляційною особливістю голосного звуку є відсутність перепони на шляху видихуваного повітря, а в приголосних – навпаки – наявність.

3)Лінгвістичний – функції звуків у мові, як буд. матеріалу; звуки виконують мовну фу-ю.

Українське мовознавство розглядає аспекти у нерозривному зв’язку і тому фонетика у їхньому розумінні охоплює три аспекти, а фонологія їх підрозділи.

Фонологія – розділ фонетики, який вивчає лінгвістичний аспект мовного звука. Звук має спеціальну назву – фонема.

Фонема – узагальнена звукова одиниця. Одне з робочих визначень фонем – це узагальнена звукова мовна одиниця, яка не маючи значення служить для побудови і розрізнення значущих мовних одиниць. Як мовна одиниця у реальному мовленні існує в вигляді окремого звука (звук – це вияв фонеми).

У мові фонеми виконують такі функції:

Конститутивна – полягає в тому, що фонема є одиницею мови, з якої складаються вищі мовні одиниці – морфеми і слова.

Розпізнавальна – людина завдяки фонемам розпізнає окремі морфеми і слова без чого мовне спілкування взагалі неможливе.

Розрізнювальна – фонема є засобом розрізнювання морфем і слів. Усі ці функції взаємозв’язані і взаємозумовлені.

Звукові вияви.

Головний звуковий вияв фонеми – це коли фонема виявляється в її самостійних ознаках.

Додаткові вияви:

-позиційний – це звук, який вимовляємо замість головного вияву залежного від позиції у словах. Для голосних – наголошені/ненаголошені, а для приголосних – початок/середина/кінець слова.

[ е до и ] і [ и до е ] і [у (нескладовий)].

-комбінаторний – це звук, який вимовляється замість головного вияву залежно від впливу інших звуків: просьба – сь=зь під впливом дзвінкого [б].

-факультативний – необов’язковий звук,який можемо вимовляти замість голосного.

Всі звукові виміри фонеми = фонетичне поле.

[в] - /в/: [w], [v], [у (нескладове)], [в].

Ознака відмінностей однієї фонеми від іншого називається диференційною.


Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 150 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ПРОПОНОВАНІ ЗМІНИ ДО ЧИННОГО ПРАВОПИСУ.| ЗМІНИ ЗВУКІВ У МОВНОМУ ПОТОЦІ. АСИМІЛЯЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)