Співвідношення матеріальної відповідальності з цивільно -правовою та дисциплінарною відповідальністю

При здійсненні дослідження було встановлено, що юридичну відповідальність можна класифікувати за різними ознаками. Однією з найбільш росповсюджених є класифікація юридичної відповідальності за галузевою приналежністю. Так, виділяють кримінальну, конституційну, адміністративну, цивільно - правову, дисциплінарну, матеріальну відповідальність.

Проведення даного дослідження надасть можливість виявити спільні та відмінні риси матеріальної відповідальності зцивільно – правовою та дисциплінарною відповідальністю як одних з найважливіших інститутів Трудового та Цивільного права України.

Цивільно - правова відповідальність - це передбачене законом або договором і забезпечене силою державного примусу правовідношення, яке настає в результаті вчинення правопорушення і яке виражається в обов’язку учасників цивільно - правових відносин понести додаткові позбавлення майнового характеру за вчинене правопорушення, з метою найбільш повного відновлення або компенсації порушених прав потерпілої особи [15].

Матеріальна та цивільно - правова відповідальність мають багато спільних та відмінних рис. Ми пропонуємо виокремити такі спільні їх риси:

1) є видами юридичної відповідальності;

2) поняття, підстави та умови притягнення до відповідальності регламентується галузевими кодифікованими актами [16, с. 1];

3) однією з спільних підстав настання відповідальності є наявність вини особи;

4) за загальним правилом суб’єкти перебувають у договірних відносинах;

5) кінцевою метою відповідальності є відшкодування матеріальних збитків, які були спричинені протиправними діями особи;

6) наявність солідарної відповідальності при колективному заподіянні шкоди у трудовому праві та при множинності суб’єктного складу у цивільному праві;

7) можливість позасудового порядку відшкодування завданої шкоди: у цивільному праві - неустойка, у трудовому праві - відшкодування шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку.

Щодо розмежування цих видів юридичної відповідальності, то слід зазначити, що науковці поділяють всі відмінні риси на групи. Так, А. В. Лапкін усі критерії розмежування матеріальної і цивільно - правової відповідальність поділяє на дві великі групи:

- відмінності, які виявляються при аналізі складів відповідних правопорушень (за об’єктом правопорушення, за причинним зв’язком, факультативні елементи об’єктивної сторони);

- відмінності у характері, порядку та особливостей застосування цивільно- правової і матеріальної відповідальності (за обсягом відповідальності, за порядком стягнення шкоди, за підставами звільнення від відповідальності) [17, с. 48]

Відмінності матеріальної та цивільно - правової відповідальності, полягають у наступному:

1) суб’єктом матеріальної відповідальності за законодавством про працю може бути лише працівник, який знаходиться в трудових правовідносинах з роботодавцем і який завдав йому майнову шкоду внаслідок порушення взятих ним на себе за трудовим договором обов’язків [18]. Особа,яка не знаходиться з роботодавцем у трудових правовідносинах або завдала йому майнову шкоду не у зв’язку з правовідносинами, за нормами трудового права суб’єктом матеріальної відповідальності бути не може, а відповідає за нормами цивільного права [19, с. 50].

Неповнолітній працівник може бути суб’єктом матеріальної відповідальності на загальних підставах, оскільки трудова праводієздатність у повному обсягу виникає з 16 (а за деякими умовами - з 15 чи навіть - з 14) років, а неповнолітні в трудових правовідносинах прирівнюються в правах і обов’язках до повнолітніх [18].

Неповноліття не може бути законною причиною для звільнення від матеріальної відповідальності за майнову шкоду, заподіяну порушенням обов’язків за трудовими правовідносинами. Однак при покладенні її на неповнолітнього працівника треба врахувати фізіологічні й психологічні особливості, притаманні підліткам (бракує досвіду,достатньої кваліфікації та ін.). За тими ж мотивами не допускається укладення договору про взяття на себе неповнолітнім працівником, який не досяг 18-річного віку, повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для збереження чи інших цілей. Працівник, який спричинив шкоду, відповідає за неї сам, неповнолітні також [18].

За нормами цивільного законодавства за відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування спричиненої нею шкоди, остання відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) чи піклувальниками, якщо ті не доведуть, що шкода була заподіяна не з вини неповнолітнього [20, с. 39];

2) матеріальна відповідальність працівника за трудовими правовідносинами має особистий характер. Це пов’язано з тим, що виконувати свої обов’язки він має особисто [18]. Трудове законодавство не передбачає ні загальної, ні субсидіарної, ні солідарної відповідальності працівника, а лише особисту персональну за виконання взятих ним на себе трудових обов’язків. Не змінює цього принципу й укладення з колективом (бригадою) договору про повну матеріальну відповідальність за прийняті ним матеріальні цінності. Наявність такого договору не означає, що член колективу (бригади повинен нести матеріальну відповідальність за шкоду й тоді, коли його вини немає [18].

Роботодавець не звільняється від обов’язку у всіх випадках притягнення працівника до матеріальної відповідальності довести його вину в заподіянні тим шкоди. У цивільному праві особа може бути притягнена до майнової відповідальності навіть за відсутності її вини (приміром, при спричиненні шкоди джерелом підвищеної небезпеки). Згідно зі cт. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної [21];

3) відповідно до вищезазначеного важливим критерієм розмежування є поняття шкоди. Так, у цивільному праві шкода розуміється ширше, ніж у трудовому праві, і окрім реальних збитків, включає також упущену вигоду, відповідальність за яку, у трудовому законодавстві, не може бути покладена на працівника [22, с. 297];

4) відмінності матеріальної та цивільно - правової відповідальності полягають й у методах правового регулювання: у цивільному праві застосовується диспозитивний метод, який проявляється у рівності сторін, а у трудовому праві на основі підпорядкування працівника роботодавцю застосовується імперативний метод [23, с. 228];

5) наступним аспектом розмежування є питання обов’язку доказування вини особи, як підстави притягнення до відповідальності. За ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини [21]. Іншу норму встановлює КЗпП, відповідно до якого за ст. 138 для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник повинен довести наявність умов для покладення відповідальності [18]. Як ми бачимо, обов’язок по доказуванню вини лежить на різних суб’єктах;

6)матеріальна відповідальність розмежовується за критерієм суб’єктного складу:індивідуальна та колективна (бригадна). А в цивільному праві класифікуються види відповідальності за характером заподіяної шкоди: майнова та моральна відповідальність.

Проаналізувавши законодавчу базу та теоретичні розробки ми бачимо, що матеріальна та цивільно - правова відповідальність має ряд схожих та відмінних рис. Розмежування здійснюється за критеріями поняття суб’єктного складу, характеру відповідальності, поняття шкоди, методу правового регулювання відносин, обов’язку доказування вини та види відповідальності.

Також необхідно приділити достатню увагу питанню співвідношення матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність - відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, шляхом застосування до винного дисциплінарних стягнень уповноваженими на те представниками адміністрації підприємства, установи, де працює порушник трудової дисципліни [24, с. 79].

За своєю правовою сутністю матеріальна відповідальність працівника має багато спільних рис з дисциплінарною відповідальністю. Можна виокремити такі спільні їх риси:

1) є різновидами ретроспективної юридичної відповідальності працівників;

2) наступають за не виконання або неналежне виконання обов'язків, що становлять зміст трудової дисципліни, тобто за дисциплінарний проступок;

3) для залучення і до матеріальної, і до дисциплінарної відповідальності необхідна наявність таких загальних умов юридичної відповідальності, як наявність провини працівника в скоєнні дії або бездіяльності та їх протиправність [25, с. 121];

4) їх метою є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника;

5) відображаються у настанні певних негативних наслідків для правопорушника, що мають особистий, майновий, організаційний характер.

Незважаючи на дискусійний характер окремих положень, у науці трудового права вважається загальноприйнятим, що стосовно дисциплінарної матеріальна відповідальність робочих та службовців - самостійний вид юридичної відповідальності. Принципова різниця між ними полягає в тому, що дисциплінарна на відміну від мтеріальної відповідальності має односторонній характер. Працівник несе дисциплінарну відповідальність перед своїм підприємством в особі його адміністрації, але ні підприємство, ні його адміністрація перед працівником подібної відповідальності не несуть стороні [24, с. 79]. У той же час матеріальна відповідальність є двосторонньою, кожен суб'єкт трудового правовідношення зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані іншій Відмінними їх ознаками також є:

- наявність трудового майнового правопорушення, внаслідок якого підприємству завдано збитків (до дисциплінарної відповідальності працівник притягується за будь-яке порушення трудової дисципліни);

- накладання матеріальної відповідальності на підставі договору про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, що надані працівнику (таких підстав при дисциплінарній відповідальності немає);

- виконання працівником обовязку з відшкодування збитків, завданих підприємству, тобто матеріальна відповідальність має компенсаційний характер;

якщо розмір відшкодування більший, ніж одна третина заробітку працівника, притягнення до матеріальної відповідальності провадиться в судовому порядку (до дисциплінарної відповідальності працівник притягується завжди адміністрацією, без допомоги правозастосовчих органів [26];

- можливість реалізації працівником матеріальної відповідальності без примусу, якщо збитки відшкодовуються добровільно (дисциплінарне стягнення в такому порядку не накладається;

- притягнення винних до такої відповідальності після розірвання трудового договору (до дисциплінарної відповідальності працівники притягуються тільки в період його дії);

- закінчення правовідношення з відшкодування збитків у зв'язку з їх відшкодуванням (для зняття дисциплінарної відповідальності встановлено спеціальний порядок);

- різні строки притягнення працівників до матеріальної та дисциплінарної відповідальності; можливість перерви та призупинення позовноїдавності (при дисциплінарної відповідальності цього немає) [27, с. 42].

Дата добавления: 2015-11-13