К а р п о(важко дише), Тату, оступіться! Не вводьте мене в гріх!

Кайдаш кинувся на Карпа з кулаками і штовхнув його рукою в груди.

К а р п о. (Кинувся як звір) Не лізь, бо задушу, іродова душе! (Штовхнув батька в груди так, що той упав навзнак і задер ноги).

Вмить всі заніміли, де хто стояв. Потім Лаврін і Кайдашиха підхопили Омелька під руки і поставили на ноги.

К а й д а ш и х а .( До Мотрі, б’ючи кулак об кулак) Бодай тобі добра не було з твоїм мотовилом! Через тебе син побив батька! Ой світе мій! Не дадуть діти своєю смертю вмерти!

К а й д а ш. (Трагічно, розпачливо, зі стогоном) Нема в тебе Бога в серці. Недурно ти до церкви не ходиш, де вчать шанувати батька свого і матір свою, щоб добре було тобі на землі. Краще б ти мене був зовсім убив, бо я не знаю, як тепер житиму з такою ганьбою... Ти добре помітив, як я до скрині гроші кладу, а куди кладу струг і сокиру, не бачиш... Я думав навчити тебе вози робити – це ремесло годує наш рід віками, а ти тільки й навчився, що батька бить... Каже, розірвіть хату. То беріть, розривайте вже й мене надвоє (розводить руки набоки). Я ж цю хату своїми мозолями збудував, щоб світла і тепла була, щоб у ній щастя жило, а ви з Мотрею перетворили її на вертеп розбійників...

К а й д а ш и х а. Це через цю сатану, через це ледащо таке лихо приключилося! (Схопила кочергу і погналася за Мотрею по сцені).

Л а в р і н. (Схопив брата за сорочку на плечах) Нащо ти підняв руку на батька – зганьбив наш рід? Нащо ти опік його такими лихими словами?

К а й д а ш. Коли ти народився, я вистругав найкращу в селі колиску, щоб янголи до тебе прихилялись. Коли ти підростав, я тобі вирізав найголосистіших півників. Я готував тебе не тільки собі на заміну, а на продовження древнього роду. Ти не тільки мене сьогодні вдарив, ти зневажив весь наш рід. Як же я тепер житиму поруч з тобою на однім подвір’ї, в однім селі, на одній землі?

Зовсім вибитий з рівноваги Омелько стоїть і дивиться перед собою. Кайдашиха ганяє Мотрю колами. Лаврін і Карпо зчепилися як у дзю-до і вовтузяться біля батька то сюди, то туди. З сіней визирають захоплені баталією баби Параска і Палажка.

Б а б а П а р а с к а. Що вже я й люблю такий активний відпочинок! Карпе, Карпе, садони його по кісточках !(Показує ногою як треба).

Б а б а П а л а ж к а. Я й сама, грішна, люблю, щоб ото з розмаху по пузі, по пиці! Лавріне, заціди його під дихало, він і осяде !(Показує як треба).

Як у німому кіно прискореним темпом навколо Омелька Кайдашиха ганяється за Мотрею з кочергою, Карпо й Лаврін дзю-дояться. Омелько схопився за голову, потім високо і грізно підняв макогона.

К а й д а ш. Цур вам, пек вам! (До всіх, що завмерли довкола нього в різних позах, боязко позираючи на кочергу) Зроблю вам двоє мотовил та, про мене, очі ними собі повиколюйте! Поставлю вам хату через сіни, хоч голови там собі поскручуйте!

Карпо з Мотрею відходять ліворуч, Лаврін з матір’ю – праворуч.

Дата добавления: 2015-11-16