Читайте также:
|
Майстер етикеток дає змогу легко створювати різноманітні етикетки стандартних розмірів.
1. В області переходів двічі клацніть на таблицю або запит, які використовуватимуться як джерело записів, щоб відкрити їх.
2. На вкладці Створити в групі Звіти натисніть кнопку Етикетки.
3. Дотримуйтеся вказівок, наведених на сторінках майстра етикеток. На останній сторінці натисніть кнопку Готово.
В Access етикетки відображаються в режимі попереднього перегляду, де можна побачити, як вони виглядатимуть після друку. Можна також скористатися повзунком масштабування в рядку стану Access, щоб переглянути певні деталі. Для отримання додаткових відомостей про перегляд і друк звіту див. розділ Перегляд, друк або надсилання звіту електронною поштою.
Одночасно переглянути кілька стовпців можна лише в режимі попереднього перегляду – в інших поданнях відображаються дані тільки одного стовпця.
Створення звіту за допомогою засобу “Порожній звіт”
Замість засобу “Звіт” або майстра звітів для створення нового звіту можна скористатися засобом “Порожній звіт”. Це швидкий спосіб створення звіту, особливо, якщо у звіті потрібно відображати лише кілька полів. Нижче описано процедуру використання засобу “Порожній звіт”:
1. На вкладці Створити у групі Звіти клацніть на елемент Порожній звіт 
.
Порожній звіт відображається в режимі розмічення, а в правій частині вікна Access з’являється область Список полів. Вікно, в якому перелічено всі поля у вихідному джерелі записів або об’єкті бази даних, за винятком сторінки доступу до даних у режимі конструктора. Сторінки доступу до даних у режимі конструктора містять список усіх джерел записів та їх полів у вихідній базі даних.
2. В області Список полів клацніть знак плюс поруч із таблицею або таблицями з полями, які потрібно відображати у звіті.
3. По одному перетягніть поля до звіту, або, натиснувши й утримуючи клавішу CTRL, виберіть кілька полів, після чого перетягніть їх до звіту всі разом.
4. За допомогою засобів із групи Елементи керування на вкладці Формат можна додати до звіту емблему, назву, номери сторінок або дату й час.
2. Розділи звіту. Структура звіту в Access складається з кількох розділів. Переглянути їх можна, відкривши звіт у поданні конструктора. Для створення повноцінних звітів потрібно розуміти основу роботи кожного розділу. Наприклад, спосіб обчислення результату залежить від розділу, у якому розміщено обчислюваний елемент керування. У наведеному нижче списку подано зведені відомості про типи розділів і їх використання:
Верхній колонтитул звіту – це розділ, який друкується лише один раз на початку звіту. Зазвичай його використовують для даних, які відображаються на титульній сторінці, таких як емблема, заголовок або дата. Якщо у верхньому колонтитулі звіту розміщувати обчислюваний елемент керування, у якому використовується агрегатна функція Sum, сума обчислюватиметься для всього звіту. Верхній колонтитул звіту друкують перед верхнім колонтитулом сторінки.
Верхній колонтитул сторінки друкують у верхній частині кожної сторінки. Наприклад, його використовують для повторення заголовка звіту.
Верхній колонтитул групи друкують на початку кожної нової групи записів. Його використовують для друку назви групи. Наприклад у звіті, згрупованому за товарами, верхній колонтитул групи використовують для друку назви товару. Якщо у верхньому колонтитулі групи розміщувати обчислюваний елемент керування, у якому використовують агрегатну функцію Sum, сума обчислюватиметься для поточної групи.
Відомості – це розділ, який друкується один раз на кожен рядок джерела записів. У ньому розміщуються елементи керування, які складають основний зміст звіту.
Нижній колонтитул групи друкують наприкінці кожної групи записів. Його використовують для друку підсумкової інформації за групою.
Нижній колонтитул сторінки друкують наприкінці кожної сторінки. Його використовують для друку номерів сторінок або даних, які стосуються кожної сторінки.
Нижній колонтитул звіту друкують лише один раз наприкінці звіту. Йогго використовують для друку підсумків або іншої підсумкової інформації за всім звітом.
3. Елементи керування – це об’єкти, які відображають дані, виконують дії та надають можливості перегляду й роботи з інформацією, що вдосконалює інтерфейс користувача (підписами, зображеннями тощо). Access підтримує три типи елементів керування: приєднані, вільні та обчислювані.
Приєднаний елемент керування – це елемент керування, джерелом даних якого є поле таблиці або запиту. Приєднані елементи керування використовують для відображення значень, які отримують із полів бази даних. Значення може бути текстом, числом, значенням “Так / Ні”, зображенням або схемою. Текстове поле – найпоширеніший тип приєднаного елемента керування. Наприклад, текстове поле форми, у якому відображається прізвище працівника, може отримувати дані з поля “Прізвище” таблиці “Працівники”.
Вільний елемент керування не має джерела даних (поля або виразу). Вільні елементи керування використовуються для відображення відомостей, ліній, прямокутників і зображень. Наприклад, підпис, у якому відображається назва звіту, є вільним.
Обчислюваний елемент керування – це елемент керування, джерелом даних якого є вираз, а не поле. Значення, яке слід використовувати як джерело даних для цього елемента керування, указується через визначення виразу. Вираз може бути комбінацією операторів (наприклад = і +), імен елементів керування, імен полів, функцій, які повертають одне значення, і констант. Наприклад, наведений нижче вираз обчислює вартість одиниці зі знижкою 25 %: значення поля “Ціна” множиться на константне значення (0,75):
= [Ціна за одиницю] * 0,75.
Вираз може використовувати дані з поля базової таблиці чи запиту або з елемента керування у звіті.
Під час створення звіту доцільно спершу додати й розмістити всі приєднані елементи керування, особливо якщо їх найбільше у звіті. Потім можна додати вільні й обчислювані елементи керування, скориставшись засобами з групи Елементи керування на вкладці Конструктор.
Елемент керування приєднується до поля через ідентифікацію поля, із якого елемент керування отримує дані. Можна створити елемент керування, приєднаний до вибраного поля, перетягнувши поле з області Список полів до звіту. В області Список полів відображаються поля базової таблиці або базового запиту звіту. Для відображення області Список полів на вкладці Конструктор у групі Елементи керування виберіть елемент Додати наявні поля.
Інший спосіб приєднання поля до елемента керування – увести ім’я поля в самому елементі керування або в полі значення Джерело елемента керування (ControlSource) на аркуші властивостей елемента керування. На аркуші властивостей визначаються характеристики елемента керування, зокрема ім’я, джерело даних і формат.
Для створення елемента керування краще використовувати область Список полів, оскільки:
- приєднаний елемент керування має пов’язаний підпис, який прибирає ім’я поля (або підпис, визначений для поля в базовій таблиці чи базовому запиті) без задання, тому не потрібно вводити підпис власноруч;
- приєднаний елемент керування успадковує багато налаштувань поля з базової таблиці або базового запиту (зокрема значення властивостей Формат (Format), Кількість знаків після коми ( DecimalPlaces) та Маска вводу (InputMask) ). Тому можна бути впевненим, що ці властивості поля залишатимуться однаковими для кожного елемента керування, створеного й приєднаного до цього поля.
Якщо вже створено вільний елемент керування й потрібно приєднати його до поля, у полі властивості Джерело елемента керування(ControlSource) для цього елемента керування слід указати ім’я поля. Для отримання докладніших відомостей про властивість Джерело елемента керування (ControlSource) виконайте пошук у довідці за ключовим словом Джерело елемента керування (ControlSource).
4. Налаштування звіту.
Налаштування звіту в поданні розмічування. Після створення звіту можна легко налаштувати його структуру, використовуючи режим розмічування. Використовуючи фактичні дані зі звіту як орієнтир, можна змінити ширину стовпців, упорядкування рядків, а також додати рівні групування та підсумки. У звіті можна розмістити нові поля, а також визначити властивості звіту і його елементів керування.
Для переходу до подання розмічування клацніть правою кнопкою миші звіт в області переходів і виберіть пункт Режим розмічення 
.
Звіт відображається в поданні розмічування.
Для змінення властивостей звіту, його елементів керування й розділів можна скористатись аркушем властивостей. Щоб відобразити аркуш властивостей, натисніть клавішу F4.
Для додавання полів із базової таблиці або базового запиту до макета звіту можна скористатись областю Список полів. Щоб відобразити область Список полів, виконайте одну з таких дій:
- На вкладці Формат у групі Елементи керування клацніть елемент Додати наявні поля 
;
- Натисніть поєднання клавіш ALT + F8.
Після цього можна додавати поля, перетягуючи їх із області Список полів до звіту.
Налаштування звіту в поданні конструктора. Структуру звіту можна також налаштувати в поданні конструктора. Можна додати до звіту нові елементи керування та поля. Аркуш властивостей надає доступ до великої кількості властивостей, за допомогою яких можна налаштувати звіт.
Для переходу до подання конструктора клацніть правою кнопкою миші на ім’я звіту в області переходів і виберіть пункт Конструктор 
.
Звіт відображається в поданні конструктора.
Для змінення властивостей звіту, його елементів керування та розділів можна скористатись аркушем властивостей. Щоб відобразити аркуш властивостей, натисніть клавішу F4.
Для додавання полів із базової таблиці або базового запиту до макета звіту можна скористатись областю Список полів. Щоб відобразити область Список полів, виконайте одну з таких дій:
– На вкладці Формат у групі Елементи керування клацніть на елемент Додати наявні поля ;
– Натисніть поєднання клавіш ALT + F8.
Після цього можна додавати поля, перетягуючи їх з області Список полів до звіту.
Щоб додати окреме поле, перетягніть його з області Список полів до розділу звіту, де його потрібно відображати.
Для одночасного додавання кількох полів виберіть потрібні поля, утримуючи натиснутою клавішу CTRL. Відтак перетягніть вибрані поля до звіту.
Під час уставляння полів у розділ звіту Access створює приєднаний елемент керування – текстове поле для кожного з полів та автоматично розміщує напис поруч із кожним полем.
5. Додавання до звіту елементів керування. Деякі елементи керування створюються автоматично, наприклад приєднане текстове поле, яке створюється під час додавання до звіту поля з області Список полів. Багато інших елементів керування можна створити в поданні конструктора за допомогою засобів із групи Елементи керування на вкладці Конструктор.
Рис 84. Елементи керування
Створення елемента керування за допомогою засобів із групи “Елементи керування”
1. Виберіть засіб відповідно до типу елемента керування, який потрібно додати. Наприклад, для створення прапорця виберіть елемент Прапорець 
.
2. У сітці розробки звіту клацніть на місце, де потрібно розмістити верхній лівий кут елемента керування. Клацніть один раз, щоб створити елемент керування з розмірами без задання, або клацніть на засіб і перетягніть його до сітки розробки звіту, щоб створити елемент потрібного розміру.
3. Якщо не вдалося відразу розмістити елемент керування належним чином, його можна перемістити, виконавши такі дії:
– виберіть елемент керування, клацнувши на нього;
– розташуйте вказівник над краєм елемента керування таким чином, щоб вказівник набув форми чотирибічної стрілки 
;
– перетягніть елемент керування до потрібного місця.
Таким чином створюється вільний елемент керування. Якщо елемент керування належить до типу, який може відображати дані (наприклад, текстове поле або прапорець), слід увести ім’я поля або вираз у полі властивості Джерело елемента керування (ControlSource) цього елемента керування для відображення даних.
Відображення аркуша властивостей
Щоб відобразити аркуш властивостей у поданні конструктора, виконайте одну з таких дій:
– на вкладці Конструктор у групі Відобразити або приховати клацніть на елемент Вкладка властивостей 
;
– натисніть клавішу F4.
6. Збереження роботи. Після збереження структури звіту можна запускати його потрібну кількість разів. Структура звіту не змінюється, але кожен раз під час друку використовуються поточні дані. Якщо потрібно, можна змінити структуру звіту або створити новий звіт на базі вихідного.
Збереження структури звіту
1. Натисніть кнопку Microsoft Office 
і виберіть пункт Зберегти або натисніть клавіші CTRL + S 
.
Також можна натиснути кнопку Зберегти на панелі швидкого доступу.
2. Якщо звіт не має імені, уведіть ім’я в полі Ім’я звіту й натисніть кнопку ОК.
Збереження структури звіту з новим іменем
1. Натисніть кнопку Microsoft Office і виберіть пункт Зберегти як 
.
2. У діалоговому вікні Зберегти як уведіть ім’я в полі Зберегти звіт до, виберіть варіант Звіт у списку Як і натисніть кнопку ОК.
7. Перегляд, друк або надсилання звіту електронною поштою. Після збереження структури звіту можна запускати звіт потрібну кількість разів. Структура звіту не змінюється, але кожен раз під час перегляду або друку звіту використовуються поточні дані. Якщо потрібно, можна змінити структуру звіту або створити новий звіт на базі вихідного.
Перегляд звіту
Є кілька способів переглянути звіт. Вибір методу залежить від дій, які планують здійснити зі звітом чи його даними.
Якщо потрібно внести тимчасові зміни до відображених даних у звіті перед друком або якщо потрібно скопіювати дані до буфера обміну, скористайтеся поданням звіту.
Якщо потрібно змінювати структуру звіту під час перегляду даних, скористайтеся режимом розмічування.
Якщо потрібно просто переглянути, як виглядатиме звіт після друку, скористайтеся режимом попереднього перегляду.
Перегляд звіту в поданні звіту. Подання звіту використовуються типово у разі відкриття звіту подвійним клацанням в області переходів. Якщо звіт не відкрито, двічі клацніть на нього в області переходів, щоб відкрити в режимі звіту.
Якщо звіт уже відкрито, клацніть правою кнопкою миші на ім’я звіту в області переходів і виберіть пункт Подання звіту.
Робота з даними в поданні звіту. У поданні звіту можна виділити текст і скопіювати його до буфера обміну. Щоб виділити цілі рядки, клацніть та перетягніть вказівник по полю поруч із рядками, які потрібно виділити. Ці рядки потім можна скопіювати до буферу обміну, виконавши одну з таких дій:
- на вкладці Основне у групі Буфер обміну клацніть елемент Копіювати 
;
- клацніть правою кнопкою миші на виділені рядки й виберіть команду Копіювати;
- натисніть поєднання клавіш CTRL + C.
Відображення лише потрібних рядків за допомогою фільтрів. Фільтри можна застосувати до даних звіту безпосередньо в поданні звіту. Наприклад, якщо у звіті є стовпець “Країна / регіон” і потрібно вибрати лише ті рядки, у яких цей стовпець має значення “Канада”, виконайте такі дії:
1. Знайдіть у звіті слово “Канада” та клацніть по ньому правою кнопкою миші.
2. Виберіть команду Дорівнює “Канада”.
Буде створено й застосовано фільтр.
Створення складніших фільтрів
1. Клацніть правою кнопкою миші на поле, яке потрібно відфільтрувати.
2. Виберіть пункт Загальні фільтри.
3. Виберіть потрібну умову фільтра.
4. Уведіть критерії.
Увімкнення й вимкнення фільтрів
Можна переключатися між відображенням фільтрованих і нефільтрованих даних, натискаючи кнопку Застосувати фільтр у групі Сортування й фільтр на вкладці Основне. Ці дії не приводять до видалення фільтра – він лише вмикається та вимикається.
Видалення фільтра
1. Правою кнопкою миші клацніть поле, із якого потрібно видалити фільтр.
2. Виберіть команду Видалити фільтр.
Після видалення фільтра його неможливо буде увімкнути за допомогою команди Застосувати фільтр. Спочатку потрібно буде створити новий фільтр.
Перегляд звіту в режимі попереднього перегляду. Клацніть правою кнопкою миші на звіт в області переходів і виберіть у контекстному меню пункт Попередній перегляд.
Для послідовного перегляду сторінок або для переходу до потрібної сторінки можна користуватися кнопками переходу.
1. Клацніть, щоб відобразити першу сторінку.
2. Клацніть, щоб відобразити попередню сторінку.
3. Клацніть, щоб відобразити наступну сторінку.
4. Клацніть, щоб відобразити останню сторінку.
5. Щоб перейти до потрібної сторінки, уведіть у полі номер сторінки та натисніть клавішу ENTER.
У режимі попереднього перегляду можна збільшити масштаб для відображення подробиць або зменшити його, щоб переглянути розміщення даних на сторінці. Установивши вказівник на звіті, клацніть один раз. Щоб скасувати ефект масштабування, клацніть ще раз. Можна також скористатись елементом керування масштабом у рядку стану Access для подальшого збільшення або зменшення зображення.
Щоб вийти з режиму попереднього перегляду, виконайте одну з таких дій:
- на вкладці Попередній перегляд натисніть кнопку Закрити вікно попереднього перегляду;
- клацніть правою кнопкою миші на звіт в області переходів і виберіть у контекстному меню пункт Режим розмічення або Конструктор .
Друк звіту. Звіт можна надрукувати під час перегляду в будь-якому поданні або навіть тоді, коли звіт закрито. Перед здійсненням друку ретельно перевірте налаштування сторінки, зокрема поля й орієнтацію сторінки. Access зберігає налаштування сторінки разом зі звітом, тому потрібно налаштувати їх лише один раз. Пізніше їх можна буде виправити, якщо зміняться вимоги до друку.
Надсилання звіту як повідомлення електронної пошти. Замість друкування паперової копії можна надіслати звіт одержувачам як повідомлення електронної пошти.
1. В області переходів виберіть звіт, натисніть кнопку Microsoft Office і виберіть пункт Електронна пошта 
.
2. У діалоговому вікні Надіслати об’єкт як виберіть у списку Виберіть формат виводу потрібний формат (рис. 85).
3. Закрийте всі діалогові вікна.
4. У програмі електронної пошти введіть відомості про повідомлення та надішліть його.
Рис. 85. Діалогове вікно Надіслати об’ єкт як…
Хід роботи
1. Запустіть програму MS Access і відкрийте БД, що містить таблиці Доручення й Адреси, Телефони.
2. Створіть три різні звіти, узявши за джерела таблиці Доручення та Адреси, Телефони. Використайте різні способи створення звітів. В останньому звіті обов’язково мають бути заповнені всі розділи та створені додаткові елементи за допомогою елементів керування.
3. Завершіть роботу. Продемонструйте виконану роботу викладачеві.
Тестові завдання для самоперевірки знань
1. У складних звітах головний звіт може містити:
1) лише один підлеглий звіт;
2) два підлeглих звіти;
3) до п’яти підлеглих звітів;
4) необмежену кількість звітів.
2. У звіті для підбиття підсумків по групі розрахункове поле потрібно розміститити в:
1) області даних;
2) нижньому колонтитулі;
3) примітці групи;
4) примітці звіту.
3. Для зміни розмірів областей звіту потрібно:
1) установити курсор миші на нижній чи правій обмежувальній лінії та перетягти;
2) установити курсор миші на правий нижній куток звіту й перетягти;
3) задати відповідні значення для висоти та ширини у вікні “Властивості”;
4) не можна змінювати розмір областей.
4. Структура звіту відмінна від структури форми областями:
1) верхній / нижній колонтитули;
2) заголовок та примітки групи;
3) область даних;
4) немає правильної відповіді.
5. Редагування звіту відбувається:
1) у режимі конструктора;
2) у режимі таблиці;
3) у режимі перегляду;
4) правильної відповіді немає.
6. Під час створення звіту можна вибрати поля:
1) із декількох запитів;
2) із декількох таблиць і/або запитів;
3) із декількох таблиць;
4) правильної відповіді немає.
7. Для створення звіту використовують:
1) майстер звітів;
2) конструктор звітів;
3) тільки майстер звітів;
4) тільки конструктор звітів.
8. Якого типу діаграми можуть бути створені в Access?
1) кругова;
2) гістограма;
3) графік;
4) не можна створювати діаграми.
9. Складену форму можна створити на основі:
1) полів із декількох запитів;
2) полів із декількох таблиць;
3) полів із декількох таблиць і/або запитів;
4) правильної відповіді немає.
10. Програму для командної кнопки можна прописати за допомогою:
1) макросу;
2) редактора VBA;
3) програму для командної кнопки не можна використовувати;
4) немає правильної відповіді.
11. Який елемент управління використовують для створення розрахункового поля?
1) на формі розмістити елемент управління Поле й у властивості Дані ввести формулу для розрахунку;
2) на формі розмістити елемент управління Кнопка та у властивості Дані ввести формулу для розрахунку;
3) не можна створити розрахункового поля на формі;
4) на формі розмістити елемент управління Надпис й увести формулу.
12. До елементів управління формою належить:
1) напис;
2) поле;
3) лінія;
4) автофігура.
13. Форма, що вбудована в іншу форму, називається:
1) зведеною;
2) головною;
3) підлеглою;
4) правильної відповіді немає.
14. Яка властивість форми дає можливість дозволити або заборонити введення нових записів?
1) Дозволити зміну;
2) Дозволити вилучення;
3) Введення даних;
4) Дозволити додавання.
15. Діалогове вікно “Властивості” форми містить такі вкладки:
1) макет, інше, дані, все;
2) макет, дані, події, інше, все;
3) макет, дані, події, все;
4) макет, події, дані, доступ, все.
16. Для форми можна задавати такі типи границь:
1) тонка;
2) діалогове вікно;
3) форма границь не має;
4) правильної відповіді немає.
17. Які елементи управління із названих можна додавати у форму?
1) перемикач;
2) вимикач;
3) прапорець;
4) немає правильної відповіді.
18. Елементи управління, що зв’язані з полями базової таблиці, яка є джерелом даних для форми, називаються:
1) приєднані елементи управління;
2) вільні елементи управління;
3) елементи управління, що розраховуються;
4) правильної відповіді немає.
19. Макет форми складається з розділів:
1) область даних;
2) примітка форми;
3) заголовок форми;
4) колонтитули.
20. Який об’єкт призначено для відображення та вводу даних у таблицю?
1) звіт;
2) форма;
3) запит;
4) модуль.
21. Для проектування форми використовують:
1) режим форми;
2) режим таблиці;
3) режим конструктора;
4) правильної відповіді немає.
22. Автоформа створює на основі таблиці:
1) зведену таблицю;
2) табличну форму;
3) нову форму;
4) діаграму.
23. Як можна відфільтрувати виведення набору записів у запиті?
1) увести умову фільтрації в рядок “Умова відбору” в макеті запиту;
2) увести критерій фільтрації в рядок “Сортування” макета запиту;
3) фільтрувати результати виконання запиту неможливо;
4) установити умову фільтрації в таблиці.
24. Як можна поєднати таблиці для створення багатотабличного запиту?
1) поєднання таблиць здійснюється в макеті запиту;
2) багатотабличні запити створювати неможливо;
3) немає правильної відповіді;
4) створити ще одну схему даних.
25. Чим відрізняється об’єкт “Запит” від об’єкта “Таблиця” в базі даних Access?
1) у таблицях дані фізично зберігаються на диску, а запити – це набори даних (віртуальні таблиці), які створюються й відображаються під час виконання запиту;
2) у запитах дані фізично зберігаються на диску, а таблиці створюються та відображаються під час виконання запиту;
3) різниці немає;
4) немає правильної відповіді.
26. Для створення перехресних запитів є:
1) п’ять способів;
2) три способи;
3) один спосіб;
4) два способи.
27. Під час створення запитів у полі “Сортування” можемо вибрати зі списку значення:
1) За спаданням;
2) Умова;
3) Значення;
4) Групування;
5) За зростанням.
28. Підсумкові запити (запити з групуванням даних) створюються на базі запиту на вибірку:
1) ні;
2) так;
3) ні, спочатку потрібно створити перехресний запит;
4) ні, спочатку потрібно створити запити на модифікацію даних.
29. Вираз для обчислювального поля можна побудувати в:
1) діалоговому вікні Простий запит;
2) бланку запиту в полі введення Сортування;
3) бланку запиту в полі введення Груповая операція;
4) діалоговому вікні Конструктор виразів.
30. Найпростішим критерієм відбору є:
1) критерій, який задається за допомогою оператора Like;
2) точний збіг значення поля зі значенням, що міститься в Умові відбору;
3) критерій, який задається за допомогою операторів порівняння й присвоювання: <, <=, >=, >, =, <>;
4) критерій, який задається за допомогою логічних операторів: And, Or, Not.
31. Набір полів, що вносяться до запиту, визначається:
1) таблицями, внесеними до бланка запиту;
2) запитами, внесеними до бланка запиту;
3) таблицями та запитами, внесеними до бланка запиту;
4) метою запиту.
32. У яких режимах можна створити запит?
1) використовуючи майстер створення запиту Простий запит;
2) у режимі Конструктора;
3) використовуючи майстер створення запиту Записи без підлеглих;
4) використовуючи майстер створення запиту Повторювальні записи.
33. Є такі види запитів на модифікацію:
1) запити на створення таблиці;
2) запити на видалення записів;
3) запити на оновлення записів;
4) запити на додавання записів.
34. Запити на вибірку:
1) відображають дані з однієї або декількох таблиць та одного або декількох уже створених запитів;
2) відображають дані тільки з однієї таблиці;
3) використовуються для створення таблиць за результатами запиту;
4) відображають дані з однієї або декількох таблиць у форматі, схожому на формат електронної таблиці.
35. Які типи запитів дає змогу створювати MS Access?
1) на вибірку;
2) запит із параметром;
3) перехресний запит;
4) запити на модифікацію;
5) запити SQL.
36. Результатами запитів є тимчасові таблиці, що зберігаються в оперативній пам’яті:
1) які можна переглядати та не можна редагувати;
2) які можна переглядати та редагувати, оновлені записи яких зберігаються в початкових таблицях;
3) які можна переглядати та редагувати, оновлені записи яких зберігаються в нових таблицях;
4) оновлені записи яких не зберігаються в початкових таблицях.
37. Запити дають змогу:
1) уводити та редагувати дані;
2) створювати вихідні документи;
3) здійснювати перегляд, аналіз і зміну даних із однієї або декількох таблиць;
4) автоматизувати часто виконувані операції.
38. Запит – це спосіб:
1) тільки описати групу записів;
2) й описати групу записів, і відобразити результат;
3) виконати певні дії над записами й відобразити результат;
4) описати групу записів, виконати над ними певні дії та відобразити результат.
39. Результуюча множина записів під час правого зовнішнього поєднання містить:
1) записи зі сторони “багато”, які не мають відповідних значень зі сторони “1”;
2) записи зі сторони “1” незалежно від того, чи є відповідні їм значення в таблиці зі сторони “багато”;
3) записи зі сторони “багато” незалежно від того, чи є відповідні їм значення зі сторони “1”;
4) записи зі сторони “1”, які не мають відповідних значень зі сторони “багато”.
40. Результуюча множина записів при внутрішньому поєднанні містить:
1) записи однієї таблиці, значення яких збігаються у зв’язаних полях в іншій таблиці;
2) записи зі сторони “1” незалежно від того, чи існують відповідні їм значення в таблиці зі сторони “багато”;
3) записи зі сторони “багато” незалежно від того, чи існують відповідні їм значення зі сторони “1”;
4) записи зі сторони “1”, які не мають відповідних значень зі сторони “багато”.
41. Під час створення перехресного запиту в полі “Перехресна таблиця” відповідних полів можемо вибрати зі списку:
1) Групування;
2) Умова;
3) Вираз;
4) Заголовки рядків.
42. За допомогою майстра “Перехресний запит” можемо створити запит:
1) на основі одного запиту або однієї таблиці;
2) на основі тільки одного запиту;
3) на основі деякої обмеженої кількості запитів;
4) на основі однієї таблиці.
43. Під час створення підсумкових запитів може використовуватися функція:
1) avg();
2) count();
3) sum ();
4) date().
44. Для чого призначено підсумкові запити?
1) для групування записів;
2) визначення значень статистичних функцій для кожної групи;
3) створення нової бази даних;
4) форматування даних таблиці.
45. Обчислювальні вирази використовуються:
1) для побудови обчислювальних полів;
2) для сортування даних;
3) для задавання властивостей запиту;
4) для форматування умов відбору.
46. Для визначення діапазону значень використовуються:
1) логічні оператори: And, Or, Not;
2) оператори порівняння: <, <=, >=, >;
3) оператор Like;
4) розділяючі оператори.
47. Умови вибору (критерії відбору) можуть бути задані:
1) тільки для текстових та числових полів;
2) для довільного поля в запиті;
3) для даних полів типу Дата і час;
4) для даних полів типу МЕМО.
48. Відредагувати створений запит можна:
1) в режимі Конструктора;
2) використовуючи майстер створення запиту Простий запит;
3) використовуючи майстер створення запиту Перехресний запит;
4) використовуючи майстер створення запиту Записи без підлеглих.
49. Запити з параметрами:
1) це запити, які використовують для створення діаграм;
2) відображають дані з однієї або декількох таблиць у форматі, схожому на формат електронної таблиці;
3) це такі запити, властивості яких користувач змінює під час кожного запуску;
4) це запити на створення вихідних документів.
50. Перехресні запити:
1) використовують для створення вихідних документів;
2) використовують для внесення змін у дані початкових таблиць;
3) дають змогу створювати підсумкові значення та виводити їх у компактному форматі, схожому на формат електронної таблиці;
4) дають змогу видаляти дані з початкових таблиць.
51. За допомогою запитів вибірка даних за наперед заданими критеріями відбору здійснюється:
1) з однієї або декількох початкових таблиць;
2) з однієї або декількох таблиць і/або одного або декількох запитів;
3) з однієї початкової таблиці й одного вже створеного запиту;
4) з одного або декількох уже створених запитів.
52. Запити призначено:
1) для одержання вибірки даних з однієї таблиці або декількох узаємопов’язаних таблиць і запитів із наперед заданими критеріями;
2) для одержання вибірки даних з однієї таблиці за наперед заданими критеріями;
3) для відображення інформації в оформленому вигляді;
4) для форматування даних таблиці.
53. Для чого в таблицях використовується поле МЕМО?
1) містить унікальні, послідовно зростаючі на одиницю числа;
2) використовується для збереження великих текстових даних і не може бути ключовим полем;
3) використовується для збереження великих текстових даних і може бути ключовим полем;
4) усі відповіді правильні.
54. Імпорт таблиці дає змогу:
1) перенести таблиці з бази даних до іншого файла;
2) скопіювати дані з однієї таблиці в іншу;
3) скопіювати лише рядки з однієї таблиці в іншу;
4) перенести таблиці із зовнішнього файла в базу даних.
55. Основою бази даних у Microsoft Access є:
1) запити;
2) макроси та модулі;
3) таблиці;
4) форми.
56. Чи може 1 байт містити 9 біт?
1) ні, не може;
2) так, може;
3) може, але не 9 біт, а 10, 12,..., тобто парне число;
4) так, може лише 9 біт..
57. Вікно бази даних – це:
1) вікно, у якому відображено графіки й бази даних Microsoft Access;
2) вікно, у якому немає жодних ознак бази даних Microsoft Access або проекту Microsoft Access;
3) вікно, яке відкривається під час відкриття бази даних Microsoft Access або проекту Microsoft Access;
4) вікно, яке зовсім не належить до бази даних Microsoft Access або проекту Microsoft Access.
58. Що собою являє модуль класу?
1) модуль, який містить опис нового об’єкта;
2) модуль, у якому розміщуються процедури Sub та Function, що мають бути доступні для всіх процедур у цій базі даних;
3) модуль, у якому розміщаються таблиці та запити в певному форматі;
4) модуль, який не містить опису нового об’єкта, а дає тільки опис старих об’єктів.
59. Стандартний модуль – це:
1) модуль, у якому розміщуються процедури Sub та Function, що мають бути доступні для всіх процедур у цій базі даних;
2) модуль, який містить опис нового об’єкта;
3) модуль, який не містить жодних процедур обробки даних;
4) модуль, який містить тільки процедуру Sub та не є доступним для всіх процедур у цій базі даних.
60. Властивість “Умова на значення”:
1) указує умову до даних, які вводяться в поле;
2) не вказує умови до даних, які вводяться в поле;
3) вказує, що станеться з таблицею через певний час;
4) видаляє таблицю через дві години.
61. Властивість “Обов’язкове поле”:
1) указує, що потребує обов’язкового введення значення або ні;
2) указує на залежність поля від іншої таблиці;
3) робить його автоматично ключовим полем;
4) автоматично виділяє вказане поле.
62. На основі таблиці можна:
1) створити запит;
2) створити звіт;
3) створити форму;
4) усі відповіді правильні.
63. Ключове поле має бути:
1) унікальним;
2) обов’язково числовим;
3) обов’язково лічильником;
4) не має містити довгих записів.
64. Що являє собою первинний ключ таблиці?
1) це одне або декілька полів, що однозначно не збігаються в певній таблиці;
2) це одне або декілька полів, що ніяк не зв’язані між собою;
3) це одне або декілька полів, що однозначно ідентифікують кожний запис таблиці;
4) це одне або декілька полів, що ідентифікують єдиний запис таблиці з різних сторін.
65. Індекс у таблицях використовується як:
1) засіб, який дає змогу вводити інформацію за допомогою клавіатури;
2) засіб, який прискорює пошук і сортування інформації в таблиці за рахунок використання ключових значень, що дає змогу забезпечити унікальність рядків таблиці;
3) засіб, який зупиняє пошук та сортування потрібної інформації в рядках таблиці;
4) засіб, який не дає змоги проводити швидкий пошук та сортування рядків у таблиці через унікальність ключів.
66. Реляційні бази даних мають:
1) статистичні дані;
2) зв’язані таблиці;
3) поля з однаковими властивостями;
4) обов’язково впроваджені об’єкти.
67. Властивість “Маска введення”:
1) задає маску введення, яка полегшує перегляд графіків;
2) задає маску введення, яка полегшує видалення даних із поля;
3) задає маску введення, яка полегшує введення даних у поле;
4) задає маску введення, яка забороняє вводити будь-яку інформацію.
68. Текстовий тип даних має максимальний розмір:
1) 200 символів;
2) 255 символів;
3) 155 символів;
4) 300 символів.
69. Зовнішня таблиця – це:
1) таблиця, яка належить відкритій базі даних;
2) своєрідний графік;
3) таблиця, яка не належить відкритій базі даних;
4) усі відповіді правильні.
70. Довжина поля вимірюється в:
1) байтах;
2) пікселях;
3) символах;
4) міліметрах.
71. Охарактеризуйте відношення “один до одного”:
1) кожен запис у таблиці A може мати більше ніж один зв’язаний запис у таблиці B і навпаки;
2) одному запису в таблиці A можуть відповідати декілька записів у таблиці B, а одному запису в таблиці В – декілька записів у таблиці A;
3) кожен запис у таблиці A може мати не більше одного зв’язаного запису в таблиці B і навпаки;
4) кожному запису в таблиці A можуть відповідати декілька записів у таблиці B, але запис у таблиці B не може мати більше ніж один відповідний йому запис у таблиці A.
72. Дайте визначення відношення “багато до багатьох”:
1) одному запису в таблиці A можуть відповідати декілька записів у таблиці B, а одному запису в таблиці B – декілька записів у таблиці A;
2) кожному запису в таблиці A можуть відповідати декілька записів у таблиці B, але запис у таблиці B не може мати більше ніж один відповідний йому запис у таблиці A;
3) кожен запис у таблиці A може мати не більше ніж один зв’язаний запис у таблиці B і навпаки;
4) кожен запис у таблиці A може мати більше ніж один зв’язаний запис у таблиці B і навпаки.
73. Відношення “один до багатьох” ставиться тоді, коли:
1) одному запису в таблиці A можуть відповідати декілька записів у таблиці B, а одному запису в таблиці B – декілька записів у таблиці A;
2) кожен запис у таблиці A може мати не більше ніж один зв’язаний запис у таблиці B і навпаки;
3) одному запису в таблиці A можуть відповідати декілька записів у таблиці B, а одному запису в таблиці B – лише 10 записів у таблиці A;
4) кожному запису в таблиці A можуть відповідати декілька записів у таблиці B, але запис у таблиці B не може мати більш один відповідний йому запис у таблиці A.
74. Зовнішнє об’єднання – це:
1) об’єднання полів таблиць незалежно від існування зв’язаних записів;
2) об’єднання однієї бази даних з іншою;
3) об’єднання таблиць, розміщених на різних комп’ютерах;
4) об’єднання рядків та стовпців однієї таблиці.
75. База даних призначена для:
1) введення розрахунково-обчислювальних операцій;
2) обробки текстової документації;
3) обробки графічної інформації;
4) для збереження та впорядкування інформації.
76. Забезпечення цілісності даних забороняє:
1) уводити у зв’язану таблицю записи, для яких відсутні відповідні записи в головній таблиці;
2) змінювати записи в головній таблиці, так щоб після цього у зв’язаній таблиці з’явилися записи, які не мають підлеглих записів у головній таблиці;
3) видаляти записи з головної таблиці, які мають підлеглі записи у зв’язаній таблиці;
4) усі відповіді правильні.
77. Що робить фільтр?
1) показує підмножину записів, що виводяться із таблиці за умовою, визначеною фільтром;
2) визначає підмножину записів, що виводяться до застосування фільтра до таблиці;
3) проводить очищення та видалення зайвих даних із таблиці;
4) утворює захисний бар’єр для даних, які вже не потрібні.
78. Для чого існує маска введення?
1) визначає максимальну кількість символів для введення в це поле;
2) задає рядок символів, що полегшує введення даних у поле;
3) використовується тільки в запитах у режимі конструктора;
4) дає змогу вводити будь-яку інформацію незалежно від властивостей поля.
79. Що визначає розмір поля?
1) визначає мінімальну кількість символів для введення в це поле;
2) задає рядок символів, що полегшує введення даних у поле;
3) визначає максимальну кількість символів для введення в це поле;
4) визначає середню кількість символів для введення в це поле.
80. Таблиця – це:
1) пойменоване реляційне відношення, яке зберігає дані про певну сутність предметної області;
2) сукупність рядків та стовпчиків, призначених для збереження даних, що стосуються певної теми або категорії об’єктів;
3) усі відповіді неправильні, оскільки неточно характеризують таблицю;
4) відповіді 1 та 2 неправильні.
81. Стовпчик таблиці – це:
1) поле, яке містить визначені характеристики всіх об’єктів;
2) запис, який містить значення всіх характеристик цих об’єктів;
3) меню таблиці, у якому вказано різні команди;
4) у таблиці немає стовпчиків, є тільки рядки.
82. Рядок таблиці – це:
1) запис, який містить значення всіх характеристик кожного об’єкта;
2) запис, що містить інформацію про…;
3) у таблиці немає рядків, є тільки стовпчики;
4) поле, яке містить визначені характеристики всіх об’єктів.
83. Режим таблиці – це вікно, у якому:
1) таблицю представлено у вигляді графіка;
2) зміст із таблиці не можна побачити;
3) рядки та стовпці таблиці міняються місцями;
4) зміст таблиці виводиться у форматі рядків і стовпців.
84. Режим конструктора – це:
1) вікно, у якому відображаються дані про версію програми;
2) вікно, у якому можна побачити та змінити структуру таблиці;
3) вікно, у якому таблицю подано у вигляді графіка;
4) вікно, яке не дає змоги змінювати структуру таблиці.
85. Для форми можна задавати такі типи границь:
1) тонка;
2) діалогове вікно;
3) форма не має границь;
4) правильної відповіді немає.
86. Які елементи керування із названих нижче можна додавати у форму?
1) перемикач;
2) вимикач;
3) прапорець;
4) немає правильної відповіді.
87. Елементи керування, зв’язані з полями базової таблиці, яка є джерелом даних для форми, називаються:
1) приєднані елементи керування;
2) вільні елементи керування;
3) елементи керування, що розраховуються;
4) правильної відповіді немає.
88. Команда для створення нової таблиці за допомогою мови SQL:
1) Drop Table;
2) Alter Table;
3) Create Table;
4) два способи.
89. Якою командою модифікують структуру таблиці мовою SQL?
1) Drop Table;
2) Create Table;
3) Alter Table;
4) два способи.
90. Які дії визначено над полем таблиці (мова SQL)?
1) Alter;
2) Drop;
3) Add;
4) усі відповіді правильні.
91. Команда для додавання нового поля (мова SQL):
1) Alter;
2) Drop;
3) Add;
4) Create.
92. Команда для вилучення поля (мова SQL):
1) Create;
2) Alter;
3) Drop;
4) Add.
93. Команда для зміни типу поля (мова SQL):
1) Valves;
2) Insert;
3) Alter;
4) Drop.
94. Якою командою можна вилучити всю таблицю (мова SQL)?
1) Valves;
2) Insert;
3) Drop Table;
4) Alter.
95. Як додати запис у кінець створеної таблиці (мова SQL)?
1) Create;
2) Alter;
3) Insert Into;
4) усі відповіді правильні.
96. Як змінити дані в полях наявної таблиці (мова SQL)?
1) Valves;
2) Insert
3) Update;
4) немає правильної відповіді.
97. Як задати максимальне значення в полі (мова SQL)?
1) максимальне значення по полю;
2) поле(мах);
3) max(поле);
4) немає правильної відповіді.
98. Як знайти середнє арифметичне значення поля (мова SQL)?
1) функція СРЗНАЧ;
2) поле(Avg);
3) Avg(Поле);
4) немає правильної відповіді.
99. Команда для знаходження середньоквадратичного відхилення поля (мова SQL):
1) функція R2;
2) поле(Stdev);
3) Stdev(Поле);
4) немає правильної відповіді.
ЗАВДАННЯ
для індивідуальної роботи
Індивідуальна робота передбачає самостійне виконання обов’язкових завдань і підготовку звіту. Звіт подають в електронному вигляді. Кожне завдання готуються на окремому аркуші та в окремому файлі. Назва файла має містити прізвище виконавця й номер завдання, наприклад Ivanov_5.doc. Усі аркуші звіту, крім титульного листа, повинні мати верхній колонтитул, вирівняний по центру, із текстом “Завдання № **”; і нижній колонтитул, вирівняний по лівому краю з текстом “Виконав: прізвище, ініціали”. Параметри сторінки: верхнє, нижнє й праве поля – 2 см; ліве поле – 3 см; орієнтація паперу – книжкова (якщо не вказано інакше). Гарнітура шрифту – Times New Roman або Arial.
1. Створити титульний лист звіту з індивідуальної роботи.
2. Виконати набір тексту в текстовому редакторі Word. Обсяг фрагмента – одна сторінка. Розмір шрифту для основного тексту – 14 пт; колір шрифту – чорний. Параметри абзацу: вирівнювання – по ширині; відступи зліва й справа – 0 см; відступ першої рядка абзацу – 1 см; міжрядковий інтервал – півтора; інтервали перед і після абзацу – 0 пт. Довільний текст з інформатики, який містить різні шрифти, розміри й накреслення шрифту, нижні й верхні індекси, вставку символів.
3. Набрати текст у текстовому редакторі Word із використанням формул. Обсяг фрагмента – 0,5 сторінки. Усі параметри такі ж, як і в попередньому завданні. Формули вибрати самостійно.
4. Створити вітальне оголошення, використовуючи різноманітні елементи оформлення (WordArt, графіку, границі, малюнки, фон і т. п.). Оголошення повинно займати весь аркуш формату А4. Тематику вибрати довільну.
5. Створити власну візитну картку стандартних розмірів.
6. Створити в текстовому редакторі Word план культурно-масових заходів вашої групи на семестр (1-ша підгрупа – на 1-й семестр; 2-га підгрупа – на 2-й семестр). План оформити у вигляді таблиці, яка б містила такі стовпці: номер заходу, назва заходу, відповідальні за проведення, дата проведення.
7. Обчислити в програмі Excel значення функцій 
та 
у точках 0, 1, 2, 3, …, 10. Подати відповідні значення 
, 
та 
у вигляді таблиці. Побудувати графіки функції на одній діаграмі.
Коефіцієнти функцій вибрати таким чином:
А – номер групи; В – номер підгрупи; С – порядковий номер у списку групи;
D – місяць народження; M – число народження; N – кількість букв у прізвищі.
8. Створити у програмі Excel таблицю для аналізу динаміки продажу товарів. Заповнити таблицю даними й побудувати діаграму “Динаміка продажу” за трьома товарами, починаючи з товару, номер якого збігається з остачею від ділення номера в списку групи на 3.
9. Фiрма планує здiйснити оптову покупку шести видiв товарiв i розглядає чотири можливi варiанти їх кiлькостi. Побудувати сценарiї для прийняття рiшення про найкращий варiант покупки.
Створити таблицю з 15 рядкiв, яка вiдображає облiк проданих фiрмою товарiв з такими назвами стовпцiв: Номер операцiї, Назва товару, Цiна, Кiлькiсть, Вартiсть, Дата, Продавець, Покупець. Назви товарiв, фiрм-покупцiв, прiзвища продавцiв, дати повиннi повторюватися по три-чотири рази. Заповнити таблицю даними на власний розсуд (Excel).
10 Побудувати зведену таблицю, яка характеризує ефективність роботи кожного продавця, тобто вiдображає, якi товари вiн продав, скільки та на яку суму; модифiкувати зведену таблицю, вiдобразивши в нiй дати проведення продавцями торгових операцiй. Побудувати зведену таблицю, яка характеризує вподобання клієнта–покупця, тобто вiдображає, якi товари вiн купив, коли, скільки та на яку суму (Excel).
11. Створити базу даних Access, яка б містила різні об’єкти: таблиці (не менше п’яти), форми (не менше чотирьох), запити (не менше чотирьох), макроси (не менше трьох), сторінки (не менше трьох), модулі (не менше двох), звіти (не менше трьох). Дані вибрати довільно.
12. Створити власну веб-сторінку, користуючись мовою HTML.
13. За допомогою програми Adobe Photoshop відновити старе зображення (за вказівкою викладача).
14. Створити автобіографічне резюме, користуючись програмою MS Publisher.
15. Створіть звіт (тематика довільна) за допомогою програми MS ІnfoPath.
16. Створіть план облаштування обраної вами території за допомогою програми MS Visio.
17. Створіть електронні нотатки (плани лабораторних робіт з економічної інформатики) за допомогою програми MS OneNote.
Термінологічний покажчик
Автозбереження документа, 76
Автопідбір, 94
Автотекст, 81
Автоформа, 311
Апроксимація, 259
Архів, 51
Архіватор, 51
База даних, 301
Біржова діаграма, 249
Блокнот, 25
Браузер, 192
Булькова діаграма, 247
Буфер обміну, 45
Вікно, 16
Вірус, 53
Гіпертекст, 197
Гістограма, 246
Головне меню, 24
Графік, 246
Графічний редактор Paint, 25
Демонстраційні вікна, 24
Джерело даних, 105
Діаграма, 100
Діалогові вікна, 22
Довідка, 10
Документи, 10
Друкування, 78
Експоненційна апроксимація, 263
Електронна пошта, 187
Електронний перекладач, 189
Запит, 302
Заставка, 30
Зведена таблиця, 273
Звіт, 302
Зміст, 82
Індикатор ресурсів, 25
Інтернет, 187
Кадр, 86
Клавіатура, 31
Книга Excel, 223
Коди полів даних, 105
Колонтитули, 80
Командні кнопки, 23
Комірка Excel, 223
Комірки, 93
Консолідація даних, 228
Контекстне меню, 15
Кошик, 14
Кругова діаграма, 243
Лінійна апроксимація, 261
Лінійна діаграма, 247
Логарифмічна апроксимація, 261
Макет, 137
Макрос, 108
Масив, 255
Мова HTML, 191
Мова SQL, 329
Модуль, 303
Налаштування, 10
Об’єкт, 11
Об’єкти бази даних, 301
Панель завдань, 28
Параметри сторінки, 81
Пелюсткова діаграма, 248
Підбір параметрів, 279
Піктограма, 13
Поле, 103
Поліноміальна апроксимація, 262
Поля злиття, 104
Пошук, 10,26
Провідник, 36
Програма Adobe Photoshop, 143
Програма Defrag, 25, 57
Програма InfoPath, 130
Програма MS OneNote, 179
Програма MS Outlook, 167
Програма MS Visio, 163
Програма ScanDisk, 25
Програма Total Commander, 33
Програма, 8
Протокол FTP, 187
Публікації, 127
Регресійний аналіз, 259
Режим SQL, 330
Резюме, 129
Робочі аркуші Excel, 223
Робочий стіл, 7
Розширений фільтр, 241
Служба Finger, 188
Служба Gopher, 189
Служба NFS, 187
Служба WAIS, 189
Служба Webster, 188
Службові програми, 25
Служба Telnet, 187
Сортування даних, 241
Степенева апроксимація, 263
Стилі, 129
Сторінка, 302
Сценарій Excel, 281
Таблиця, 92, 301
Телеконференція, 194
Тип даних Access, 306
Точкова діаграма, 246
Тренд, 260
Файл, 222
Факс-сервіс, 188
Фільтр, 240
Фон, 30
Форма, 302
Формат номера сторінок, 81
Формула, 86, 226
Функції Excel, 237
Функції користувача, 271
Функції, 266
Шаблон, 77, 108
Шлюзи, 189
Ярлик, 13
www, 190
Література
Основна
1. Антонюк А. О. Основи захисту інформації в автоматизованих системах: навч. посіб. / Антонюк О. А. – К.: Вид-во нац. ун-ту “Києво-Могилянська академія”, 2003. – 244 с.
2. Галіцин В. К. Програмні оболонки і пакети: Навч. посіб. / В. К. Галіцин, Ю. Т. Сидоренко. – К.: КНЕУ, 2003. – 212 с.
3. Глинський Я. М. Практикум з інформатики: навч. посіб. / Глинський Я. М. – Л.: Вид-во “Деол”, 2006. – 296 с.
4. Глушаков С. В. Домашний ПК: учеб. пособие / С. В. Глушаков, А. С. Сурядный, Т. С. Хачиров. – Харьков: Изд-во “Фолио”, 2006. – 320 с.
5. Глушаков С. В. Персональный компьютер: учеб. пособие / С. В. Глушаков, А. С Сурядный. – Харьков: Изд-во “Фолио”, 2006. – 500 с.
6. Глушаков С. В. Самоучитель для работы на персональном компьютере: учеб. пособие / С. В. Глушаков, А. С. Сурядный – Харьков: Изд-во “Фолио”, 2006. – 276 с.
7. Дибкова Л. М. Інформатика та комп’ютерна техніка: навч. посіб. / Дибкова Л. М. – К.: Вид-во “Академія”, 2002. – 320 с. − (Альма-матер).
8. Економічна інформатика та комп’ютерна техніка: підручник. / [В. С. Григорків, Л. Л. Маханець, Р. Р. Білоскурський та ін.]. – Чернівці: Вид-во “Книги”, 2009. – 396 с.
9. Емильянов С. Л. Основы информатики и вычислительной техники: учеб.-метод. пособие / Емельянов С. Л. – Одесса: Изд-во юрид. лит., 2004. – 360 с.
10. Завгородний В. И. Комплексная защита информации в компьютерных системах: учеб. пособие / Завгородний В. И. – М.: Изд-во “Логос”, 2001. – 264 с.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 62 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| SELECT First (поле) AS t | | | Пояснительная записка. |