Мастер диаграмм 2 страница

5. Виконайте оформлення типів ліній графіка (найтовстіша) і трендів (пунктирні лінії різних типів). Скористайтеся командою контекстного меню Формат рядов данных / Формат линии тренда.

6. Створіть п’ять копій таблиці нижче від оригіналу.

7. Спрогнозуйте в копіях таблиці значення температури на наступ­ні 10 днів за допомогою функцій: 1) ПРЕДСКАЗ; 2) ТЕНДЕНЦИЯ; 3) РОСТ; 4) ЛИНЕЙН; 5) ЛГРФПРИБЛ.

8. Порівняйте значення в отриманих таблицях зі значенням, яке отримано за допомогою лінійного тренду. Зробiть висновок про те, який тип апроксимацiї є найкращим.

9. Продемонструйте три аркуші викладачеві та завершіть роботу.

Додаток

Лабораторна робота № 24

Тема. Використання логічних та фінансових функцій в електрон­них таблицях. Списки користувача.

Мета. Навчитися використовувати логічні й фінансові функцiї для розв’язування задач математичного та економічного змісту, ство­рювати списки користувача.

План

1. Створення логічних функцій.

2. Використання фінансових функцій.

3. Створення списків користувача.

Теоретичні відомості

1. Створення логічних функцій. Логічні функції використо­вуються в разі, коли прийняття рішень супроводжується неоднознач­ним розв’язком завдань. Дії логічних функцій ґрунтуються на булевій алгебрі, у якій змінні можуть набувати значення ИСТИНА або ЛОЖЬ. Логічна функція ЕСЛИ () визначає умову та дві можливі дії, де одна є істина, а інша – хибність. Формат функції: = ЕСЛИ (умова; дія 1; дія 2), де дія 1 виконується в разі істинності умови, а дія 2 – у проти­лежному випадку. Умови можуть бути простими або складними із включенням логічних функцій И(), ИЛИ(), НЕ(), ЛОЖЬ(), ИСТИНА(). Логічна функція ИЛИ() використовує дві умови: якщо одна з них істинна, тоді результат вважають теж істинним; якщо обидві умови неістинні, тоді результат – хибність. Формат функції: ИЛИ (умова 1; умова 2;...). У логічній функції И() також використовуються дві умови. Результат буде істинним, якщо обидві умови істинні, у протилежному випадку результат – хибність. Формат функції: И (умова 1; умова 2;....) Логічна функція ЕСЛИ() дає змогу включати іншу функцію ЕСЛИ(), тобто вкладати одну в іншу. Вкладена функція виконується тільки в разі, коли зовнішні умови хибні. Формат функції: ЕСЛИ (умова 1; дія 1; ЕСЛИ (умова 2; дія 2; дія 3)).

2. Використання фінансових функцій. Фінансові функції використовують для розв’язування задач планування фінансової діяльності, визначення прибутків, аналізу вигідності капіталовкла­день, кредитно-інвестиційної політики тощо. Інвестиція – вкладення грошей у деякий бізнес (або банк) на певних умовах. Позику в банку називають кредитом, а внесок на рахунок у банк – депозитом. Надходження грошей від деякого бізнесу – рента. Розглянемо прикла­ди використання фінансових функцій.

У MS Excel аргументами фінансових функцій, які розгля­дати­муться далі, є такі величини:

· ставка – процентна ставка за певний період;

· кпер – загальна кількість платежів або періодів виплат чи платежів;

· плт – виплата, яка здійснюється в кожний період і не зміню­єть­ся за весь час виплати;

· пс – теперішня вартість, тобто загальна сума, що рівноцінна на сьогодні серії майбутніх платежів;

· бс – майбутня вартість або баланс, якого потрібно досягти після останньої виплати;

· тип – логічне значення (0 або1); число 0 або його відсутність, якщо виплата здійснюється в кінці кожного періоду, й число 1– якщо на початку.

Значення аргументів ставка та кпер залежать від режиму виплат (методу нарахування відсотків). У табл. 1 показано значення таких аргументів, де N – кількість років, а K – річна відсоткова ставка.

Таблиця 1

Значення аргументів

Метод нарахування, %	Кпер	Ставка
Щороку	N	K
Щопівроку	N×2	K - 2
Щоквартально	N×4	K - 4
Щомісячно	N×12	K - 12
Щоденно	N×365	K - 365

Якщо аргумент функції має значення 0, то його можна не вказу­вати. Аргументи в списку аргументів розділяють крапкою з комою, і якщо аргумент функції пропускають, то в цьому списку два розділювачі (у цьому випадку) мають бути поруч.

Розрізняють кредитну й депозитну процентні ставки; кредитна ставка є вищою за депозитну. Процентна ставка має бути узгодженою з тривалістю періоду (див. наведену вище таблицю). У прикладах, які розглядатимуться далі, прийнято місячну депозитну ставку 5 %, а кредитну – 6 %.

У комірки електронної таблиці фінансові функції, як і будь-які інші, доцільно вводити за допомогою майстра вставки функції, який можна запустити командою Вставка – Функция або натисканням однойменної кнопки на панелі інструментів Стандартная.

Далі розглянемо приклади застосування фінансових функцій.

1. Функцію БС (ставка; кпер; плт; пс; тип) призначено для обчислення майбутньої вартості теперішніх інвестицій пс на основі періодичних постійних (рівних по величині сум) виплат плт і постійної процентної ставки.

Задача 1. Інвестор вкладає в бізнес 3 000 грн (чи відкриває на цю суму рахунок у банку) на умовах 5 % ставки прибутку щомісяця. Яка вартість інвестиції через 24 місяці?

Розв’язок задачі: = БС (5 %; 24; -3000)

Відповідь: 9 675,30 грн.

Аргументу пс (-3000) надано від’ємне значення, і це означає не отримання, а вкладення грошей.

Задача 2. Клієнт відкриває рахунок у банку на умовах 5 % ставки прибутку щомісяця, кладе на рахунок 3 000 грн і планує на початку кожного місяця забирати з рахунку 100 грн. Яка сума буде на рахунку через 24 місяці?

Розв’язок задачі: = БС (5 %; 24; 100; -3000; 1)

Відповідь: 5 002,59 грн.

Аргументу плт (100) надано додатне значення, і це означає отримання грошей.

2. Функція КПЕР (ставка; плт; пс; бс; тип) обчислює кількість періодів, потрібних для погашення суми позики пс, наданої під деяку постійну процентну ставку за умови наперед заданої суми періодич­них постійних виплат плт.

Задача 3. Позику 3 000 грн беруть за умови повернення в кінці кожного місяця 300 грн і процентної ставки 6 %. Скільки місяців потрібно для повернення позики?

Розв’язок задачі: =КПЕР (6 %; 300; 3000)

Відповідь: 15,7 місяця.

3. Функція ПЛТ (ставка; кпер; пс; бс; тип) призначена для визначення суми періодичних виплат для погашення боргу пс. Така виплата складається з двох частин:

а) основна виплата ОСПЛТ (ставка; період; кпер; пс; бс; тип);

б) виплати за процентами ПРПЛТ (ставка; период; кпер; пс; бс; тип).

Задача 4. Бізнесмен узяв у банку кредит на суму 3 000 грн терміном на 12 місяців за умови щомісячного погашення позики й місячної ставки 6 %. Визначити величину щомісячних виплат і її складників у кінці п’ятого місяця.

Розв’язки задачі:

= ПЛТ(6 %; 12; 3000) Відповідь: -357,33 грн;

= ОСПЛТ(6 %; 5; 12; 3000) Відповідь: -224,51 грн;

= ПРПЛТ(6 %; 5; 12; 3000) Відповідь: -133,32 грн.

Отримали від’ємні числа, а це означає, що бізнесмен віддає гроші банку на погашення кредиту.

4. Функція ПС (ставка; кпер; плт; бс; тип) обчислює сьогод­нішню вартість низки майбутніх надходжень (ренти) від банку. Це дає змогу визначити вигідність інвестицій (капіталовкладень) у деякий бізнес.

Для обчислення сьогоднішньої вартості майбутньої ренти вико­ристовується принцип дисконтування – приведення суми ренти за певний термін до її вартості в цей момент часу. Суттєво врахо­вується депозитна процентна ставка (це ставка, яку банк виплачує за вклади клієнтів), оскільки вважається, що вже перше надходження стає депозитом у банку. Дисконтування дає відповідь на запитання: чи варто вкладати гроші в цей бізнес, чи краще їх покласти в банк під відсотки й нічого не робити.

Задача 5. Нехай для ведення деякого бізнесу потрібно вкласти сьогодні 3 500 грн, а далі бізнес протягом п’яти місяців приноситиме по 1 000 грн доходу (ренти) в кінці місяця. Депозитна ставка банку 5 %. Чи варто займатися цим бізнесом?

Розв’язок задачі: = ПС (5 %; 5; 1000)

Відповідь: -4 329,43 грн.

Вартість бізнесу (гранично допустима інвестиція) становить 4 329,43 грн. Оскільки цю суму потрібно вкладати, отримане число є від’ємним. Бізнес вигідний, тому що для його ведення потрібно лише 3 500 грн. Якби потрібно було більше ніж 4 329,43 грн, то такий бізнес був би збитковим.

5. Функція СТАВКА (кпер; плт; пс; тип; наближення) обчислює реальну процентну ставку від надання позики на певну суму пс за умови фіксованих періодичних виплат плт протягом деякої кількості періодів, що дає змогу банку визначити вигідність надання такої позики. Для цієї функції потрібно задати деяке почат­кове наближення до шуканої процентної ставки. Якщо таке наближення не задано, то воно приймається рівним 0,1 (10 %).

Задача 6. Бізнесмен звертається до банку за позикою (кредитом) на суму 3 000 грн на 12 місяців за умови періодичних виплат 300 грн протягом року в кінці кожного місяця. Визначити процентну ставку позики.

Розв’язок задачі: = СТАВКА (12; -300; 3000)

Відповідь: 2,92 %.

Якщо місячну депозитну ставку встановлено на рівні 5 %, то такий кредит для банку є невигідним. Банк кредиту не надасть.

6. Функція ЧПС (ставка; значення 1; значення 2;…) застосо­вується під час оцінки ефективності інвестицій і дає змогу обчислити сьогоднішню вартість різних рент: значення 1; значення 2;…, які поступають у кінці рівномірних періодів.

Задача 6. У бізнес потрібно вкласти сьогодні 10 000 грн. На наступні три роки очікуються річні доходи від бізнесу 3 000 грн, 4 200 грн, 6 300 грн. Витрати залучення капіталу – 10 % річних. Розрахувати сьогоднішню вартість бізнесу й оцінити, чи є цей бізнес вигідним.

Розв’язок задачі: = ЧПС (10 %; 3000; 4200; 6300)

Відповідь: 11 307,29 грн.

Оскільки затрати, укладені у бізнес, ‒ 10 000 грн, менші за його сьогоднішню вартість – 11 307,29 грн, то такий бізнес є вигідним. За три роки ведення цього бізнесу очікується прибуток 1 307, 29 грн.

Створення функцій користувача. Поряд зі стандартними функціями, які виконують дії з даними, користувач може створити свою власну функцію, яка виконуватиме дії над даними, що потріб­ні користувачеві. За виглядом функція користувача не відрізняється від стандартних: =ім’я функції_користувача (аргументи) та вводиться в комірку, де потрібно виконати потрібну процедуру над даними – аргументами.

Можна створити функцію користувача, користуючись мовою програмування Visual Basic:

Function

Інструкції з виконання функції

EndFunction.

Хід роботи

1. Розв’яжіть подані нижче задачі за допомогою логічних або фінансових функцій (замість позначених літерами цифр візьміть дані свого варіанта, див. Додаток).

2. Ви внесли на рахунок у банку 3 000 грн під 15 % річних. Скільки буде на вашому рахунку через шість років?

3. Вісім років тому ви вклали 4 000 грн, а цього року з’ясували, що на рахунку 3 200 грн. Якою була середня річна ставка?

4. У вас на депозиті 60 000 грн, вкладених під 20 % річних. Скільки часу знадобиться для того, щоб сума збільшилась у п’ять разів?

5. У вашого клієнта на депозиті 75 000 грн, вкладених під 25 % щомісячних. Рахунок відкрито 18 місяців тому. Який розмір мав початковий вклад?

6. У вас на рахунку вже є 15 000 грн. У кінці кожного місяця ви додаєте до рахунку по 600 грн. Скільки грошей накопичиться на рахунку через сім років при 16 % за місяць?

7. П’ять років тому на вашому рахунку було 4 500 грн. Ви додавали 2 000 грн у кінці кожного року. Зараз ваш баланс – 7 000 грн. Якою була середня річна ставка?

8. Ви інвестували в будівництво кафе 120 000 грн, а за наступні чотири роки отримали з нього прибуток у розмірах 45 000, 36 000, 40 000, 38 000 грн. відповідно. Розрахуйте чистий поточний обсяг інвестиції, якщо річна ставка – 20 %.

9. Працівник кредитного відділу банку отримує посадовий оклад 4 000 грн, якщо сума укладених кредитних договорів не менша ніж 100 000 грн. Якщо сума укладених договорів знаходиться в межах 100 000–150 000 грн, то працівник отримує плюс 10 % від суми договорів; якщо в межах 150 000–200 000 грн, то працівник отримує плюс 15 % суми договорів; якщо в межах 200 000 грн –250 000 грн – 20 % суми договорів. Створіть таблицю для нараху­вання заробітної плати для трьох працівників кредитного відділу банку. Таблиця повинна містити стовпці ПРІЗВИЩЕ, ОКЛАД, СУМА ДОГОВОРІВ, ЗАРПЛАТА. Перші три стовпці таблиці заповніть конкретними числами, а четвертий – формулами для нарахування зарплати залежно від суми договорів. Скористайтеся формулою ЕСЛИ.

10. Побудувати функцію користувача для обчислення податку й суми замовлення, якщо задано такі умови:

Податок = ,

сума замовлення = податок + загальна вартість.

11. Обчислити значення функції, ЯКЩО (2 > 1; 10 – 5; 20/2).

12.Обчислити значення функції, ЯКЩО (1 + 3>5 – 2; 1; 2).

13.Продемонструйте виконані завдання викладачеві та завершіть роботу.

Лабораторна робота № 25

Тема. Створення зведених таблиць.

Мета. Навчитися використовувати логічні й фінансові функцiї для розв’язу­вання задач математичного та економічного змісту, ство­рювати списки користувача.

План

1. Можливості зведених таблиць.

2. Створення зведених таблиць.

3. Підбір параметрів.

4. Побудова сценаріїв.

Теоретичні відомості

1. Можливості зведених таблиць. Зведена таблиця покликана допомогти користувачеві в інтерактивному режимі впорядкувати й узагальнити велику кількість даних, наведених у списках, таблицях та базах даних. Перегляд великих таблиць вимагає значних витрат часу. Зведені таблиці планують так, щоб наочно відображувати інформацію, яка цікавить користувача. На їх основі можна створити діаграму, що відображуватиме всі зміни. Якщо звичайні таблиці можуть бути лише двовимірними, то зведені таблиці багатовимірні, що дає змогу уникнути дублювання даних. Створюючи зведену таблицю, користувач указує, які поля та які елементи мають бути в ній. Наприклад, якщо у вас є списки товарів, що продаються в різних магазинах, то назви товарів утворюватимуть поля, а їх конкретна кількість у кожному магазині – елементи. Дані з магазинів, які розміщені в різних містах, можна подавати на окремих аркушах. Зведена таблиця допоможе вам проаналізувати сумарний продаж конкретних товарів по тижнях, місяцях, кварталах, позбавить від потреби переглядати всі наявні списки. У зведену таблицю можна вносити проміжні й підсумкові суми, розрахункові поля. Нові дані вносять до вихідних таблиць, а зведені таблиці призначено лише для читання. Після створення звіту зведеної таблиці її структуру можна змінити, перетягуючи поля й елементи за допомо­гою миші. Зведена таблиця дає змогу узагальнити та проаналізувати дані, які містяться в зовнішніх джерелах даних, створених без використання Excel. Для наочнішого відображення даних, що розмі­щені у зведеній таблиці, можна на їх основі створити діаграму. Під час створення зведеної таблиці можна використовувати базу даних, наприклад таблицю, створену в Access.

2. Створення зведеної таблиці. Як приклад розглянемо створен­ня зведеної таблиці, що дає змогу на основі таблиць із вихідними даними проаналізувати продаж певних товарів у різних містах України. У книзі, що на рис. 60, показано продаж декількох моделей автомобілів Deo Lanos, Volvo, Shcoda в різних містах України: у Києві, Луцьку та Львові. Кожне місто показано на окремо­му аркуші. Передбачається, що зведені таблиці складають за чотири місяці (січень, лютий, березень і квітень). Таблиці відфор­матували з використанням команди Автоформат (AutoFormat) у меню Формат (Format). Вибрано зразок із підписом Простий (Simple).

Рис. 60. Вихідний список для складання зведеної таблиці

Створення зведеної таблиці доцільно почати з виділення комірки всередині використовуваного списку (це дає змогу автоматично виді­лити діапазон, що містить вихідні дані). У групі Создать таблицу на основе данных, находящихся / (Create Pivot table from data in:) установіть перемикач у положення: в нескольких диапазонах консолидации (Multiple consolidation ranges), оскільки джерела даних для створення зведеної таблиці розміщено на різних аркушах Excel.

Призначення інших положень перемикача:

§ в списке или базе данныхMicrosoft Office Excel (Microsoft Office Excel list or Database ) – дає змогу створити звіт зведеної таблиці або зведеної діаграми за даними рядків або стовпців із підписами, які розміщені на одному аркуші Excel;

§ во внешнем источнике данных(External data source) – дає змогу створити звіт зведеної таблиці або зведеної діаграми за даними зовнішнього файла або бази даних, наприклад Microsoft Access, SQL Server, Paradox;

§ в нескольких диапазонах консолидации – дає змогу створити звіт зведеної таблиці або зведеної діаграми за даними рядків чи стовпців із підписами, розміщеними в декількох діапазонах консо­лідації;

§ в другой сводной таблице или сводной диаграмме(Another Pivot Table report or Pivot Chart report) – використовується для створення звіту зведеної таблиці або зведеної діаграми за даними іншого звіту зведеної таблиці в активній книзі.

Рис. 61. Вікно мастера сводных таблиц

У розділі Вид створюваного звіту (What kind of report do you want to create?) поставте перемикач у положення Сводная таблица(PivotTable) для створення лише зведеної таблиці й натискуйте кнопку Далее (Next). Якщо вихідні дані розміщено на декількох аркушах, то в наступному діалоговому вікні Мастер сводных таблиц и диаграмм – крок 2а із 3(PivotTable and Pivot Chart Wizard – Step 2a of 3) поставте перемикач у положення Создать одне поле страницы (Create а single page field for те), оскільки всі аркуші аналогічні та відрізняються лише містом, у якому реалізовувалася продукція. Натискуйте кнопку Далее(Next). На екрані відображуватиметься діалогове вікно Мастер сводных таблиц и диаграмм – крок 2б із 3(PivotTable and PivotChart Wizard – Step 2b of 3). Клацніть мишею в полі Диапазон(Range) (рис. 62). Виділіть по черзі на всіх аркушах комірки з А1 по Е4 і натискуйте кнопку Добавить (Add) після кожного виділення для додавання діапазону до списку вихідних діапазонів. Посилання на вихідну область буде додано в список Все ссылки(All references). Кнопка згортання вікна праворуч від поля дає змогу згортати діалогове вікно для виділення кожного діапазону. Повторне натиснення на цю кнопку відновлює вікно. Можна зрушити діалогове вікно, аби було видно один з кутів діапазону, що виділявся. Поки відбувається виділення діапазону, діалогове вікно автоматично згортається.

Рис. 62. Виділення діапазонів таблиць, що підлягають консолідації

Якщо вихідна таблиця міститься в іншій книзі, до неї можна перейти за допомогою кнопки Обзор (Browse). Закінчивши вибір даних для звіту зведеної таблиці, натискуйте кнопку Далее(Next). На останньому кроці майстра зведених таблиць і діаграм вам запропо­нують положенням перемикача вибрати місце, де слід розмістити таблицю (рис. 63):

§ новий аркуш (New worksheet) – звіт зведеної таблиці буде розміщений на новому аркуш тієї ж книги;

§ наявний дист (Existing worksheet) – звіт зведеної таблиці буде розміщено на тому ж аркуші, що й вихідна таблиця. Кнопка згортання діалогового вікна праворуч від поля введення тимчасово прибирає діалогове вікно з екрана, що дає змогу вказати діапазон комірок, де буде розміщено зведену таблицю, методом виділення комірок на аркуші. Після цього можна натискувати цю кнопку ще раз для відновлення діалогового вікна.

Кнопку Готово(Finish) доцільно натискувати перш ніж кнопку Макет(Layout) у таких випадках:

§ використовуються зовнішні дані з низькою швидкістю заван­таження й оновлення;

§ планується створення поля сторінки і потрібно задати пара­метр запиту для кожного елементу окремо;

§ планується створити декілька полів даних і потрібно вказати порядок їх відображення.

Рис. 63. Вибір місця для зведеної таблиці

Зведену таблицю (рис. 64) можна створити методом перетягування заголовків полів у потрібну зону аркуша. Для деяких зовнішніх джерел даних, особливо для великих баз даних, це може виявитися зручнішим порівняно з налаштуванням макета безпосередньо на аркуші. Так, якщо звіт створюється на основі даних куба (за допомогою майстра створення куба в Microsoft Query), налаштування макета в діалоговому вікні може значно скоротити час, потрібний для витягання даних. Тут же можна вибрати параметри для створення полів сторінок, аби дані елементів витягувалися окремо (рис. 65). Параметри полів сторінок доступні лише в тому випадку, якщо джерелом даних звіту не є куб.

Рис. 64. Задання полів зведеної таблиці

Рис. 65. Діалогове вікно для автоматичного обчислення полів зведеної таблиці

3. Підбір параметрів. Цю операцію використовують для прогно­зу­вання значення однієї комірки в разі зміни значення іншої; такі комірки мають бути пов’язані формулою.

Розглянемо таблицю з фінансовими показниками роботи фірм (рис. 66).

Рис. 66. Діалогове вікно з фінансовими показниками роботи фірм

Нехай, наприклад, потрібно визначити, при яких значеннях інвестиційних витрат фірми “Алмаз” (тут – 140,83) термін окупності інвестицій становив би 1,15 (у таблиці – 0,71).

Для цього спочатку встановлюють курсор у комірку F3, після чого активізують команди Сервис / Подбор параметра. У результаті на екрані дисплея з’являється вікно, показане на рис. 67. У ньому в полі Установить в ячейке визначають значення, яке потрібно знайти для активної комірки F3, а в полі Изменяя значение ячейки вводять адресу комірки ВЗ, значення якої слід змінити, й активізують кнопку ОК.

Після цього в наступному вікні (рис. 68) виводиться результат підбору параметра.

Рис. 67. Вікно команди Рис. 68. Результат підбору параметра

Подбор параметра

Якщо рішення знайдено, то під час активізації кнопки ОК нове значення залишається в комірці F3 (отримали значення інвестиційних витрат – 229,46), у разі активізації кнопки Отмена – попереднє значення відновлюється.

4. Побудова сценаріїв. Сценарієм у MS Excel називають набір нових вхідних значень, що впливають на кінцевий результат, методом підставляння у відповідні комірки таблиці. Сценарії використовують для прогнозування поведінки моделі. Так можна створити і зберегти для подальшого використання одразу декілька сценаріїв для однієї табли­ці й потім переключатися між ними, оцінюючи кінцевий результат.

Технологію створення та використання сценаріїв розглянемо на такому прикладі: на основі поданої нижче таблиці оцінити поведінку значення обсягу продажу, змінюючи значення норми прибутку.

Розв’язання

Прибуток обчислюється як добуток норми прибутку й загальних витрат, а обсяг продажу – як сума загальних витрат і прибутку. У підсумковому рядку вираховують загальні суми прибутку та обсягу продажу. За умовою задачі комірки, що мають змінювати значення для прогнозу поведінки загального обсягу продажу, – це Е3:Е8.

Побудова сценаріїв починається за командою Сервис / Сценарии. Відкривається діалогове вікно Диспетчер сценариев, у якому потріб­но натиснути кнопку Добавить. У наступному вікні Изменение сценария (рис. 69) задають ім’я для створення сценарію, заносять діапазон комірок, значення яких підлягають зміні, і натискають кнопку ОК.

Відкривається вікно Значения ячеек сценария (рис. 70) із набором значень комірок для сценарію.

Рис. 69. Вікно Изменение сценария

Рис. 70. Визначення значень комірок для сценарію

Спочатку в цьому вікні містяться норми прибутку, які відпові­дають поточним значенням, узятим із початкової електронної таблиці. Для створення нового сценарію їх потрібно замінити. При цьому мож­на просто змінити старі значення на нові, а можна занести формулу для зміни поточних значень.

Для створення наступного варіанта сценарію в цьому вікні достатньо натиснути кнопку Добавить. Повторно відкривається вікно Значения ячеек сценария (рис. 70), у яке потрібно ввести новий набір значень норми прибутку. Закінчивши будувати всі варіанти сценаріїв в останньому вікні Значения ячеек сценария, натискуємо кнопку ОК. На екрані з’являється вікно диспетчера сценаріїв (рис. 71), яке містить назви всіх побудованих варіантів сценаріїв.

Рис. 71. Перелік побудованих сценаріїв

У цьому вікні кнопку Вывести використовують для виклику й перегляду вибраного сценарію, при цьому в електронній таблиці комірки Е3:Е3 набувають тих значень, які було введено у відпо­відному сценарії.

За даними сценаріїв на окремому робочому аркуші можна створи­ти звіт або зведену таблицю. Для цього натискають кнопку Отчет – у вікні, що з’являється, вибирають тип звіту й натискають ОК. Нижче показано тип звіту Структура (рис. 72).

---

Дата добавления: 2015-11-14