Керуючий вплив держави

В умовах широкомасштабної приватизації власності в Росії, переходу до використання різних її форм досить актуальне завдання визначення ролі й функцій держави в ринковій економіці, взаємодії держави й підприємств

У цей час ступінь втручання держави в господарське життя в Росії визначається головним чином конкретними умовами перехідного періоду, а не теоретичними моделями й умовними економічними розрахунками.

В умовах перехідної економіки держава виступає, по-перше, як владна структура, що встановлює «правила гри» на ринку й визначальної умови функціонування ринкових суб'єктів; по-друге, як механізм економічного регулювання, підтримки й стимулювання й, по-третє, як власник державного майна, що діє на ринку поряд з іншими суб'єктами господарювання. Поряд із загальним регулюванням економічних відносин однієї з важливих завдань держави є проведення селективної політики підтримки підприємств. Її можна реалізувати не тільки на базі нормативних актів загальної дії, але й шляхом прийняття адресних нормативних і адміністративних актів, а також на основі конкурсного розподілу ресурсів і коштів для розвитку пріоритетних напрямків економіки.

Отже, можна виділити три форми державного регулювання економічного життя: 1) затвердження єдиних для всіх загальних правил поведінки суб'єктів господарювання; 2) установлення різних правових режимів для окремих груп господарюючих суб'єктів (або окремих суб'єктів); 3) використання індивідуальних адміністративних актів керування. Співвідношення й ступінь впровадження зазначених форм визначають ступінь втручання держави в економічні відносини.

Становленню ринкових відносин у Росії в значній мірі перешкоджає нерозвиненість ринкової інфраструктури. Найважливішим обов'язком держави є надання вирішального впливу на процес формування інфраструктури ринку. У зв'язку із цим його економічна політика повинна передбачати цілий комплекс спеціальних мір, що зачіпають найважливіші елементи ринкової інфраструктури: кредитну систему й комерційні банки; емісійну систему й емісійні банки; організаційно оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах; аукціони, ярмарки й інші форми організаційного небіржового посередництва; систему регулювання зайнятості й центри (державного й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці); інформаційні технології й кошти ділової комунікації; транспортні агентства по вивченню ринку, рекламні й інформаційні агентства, консультаційні й аудиторські компанії.

7.5. Удосконалювання керування на підприємствах АПК

Удосконалювання керування сільськогосподарським виробництвом є важливим резервом підвищення його ефективності. Досвід багатьох сільськогосподарських підприємств і об'єднань підтверджує, що там, де керівники й фахівці постійно займаються вдосконалюванням керування виробництвом, трудові колективи під їхнім керівництвом забезпечують постійне зростання виробництва продукції сільського господарства, продуктивності праці, економії коштів і підвищення рентабельності всіх галузей. Необхідність удосконалювання керування обумовлена також відбуваються кількісними і якісними змінами в умовах производственно господарської діяльності колгоспів, радгоспів і об'єднань, в умовах ринкової економіки.

Дата добавления: 2015-11-16