Взаєморозуміння у спілкуванні 3 страница

Словник-довідник 363

вітчизняній психології поняття інтелекту використовується, як правило, в теорії індивідуально-типологічних особливостей розвитку особистості.

ІНТЕЛЕКТ А та ІНТЕЛЕКТ Б (за К. Хеббом): А - потенційний інтелект, який складається із вроджених здібностей індивідууму; Б - інтелект, який включає всі здібності індивідууму і розвивається в результаті взаємодії з навколишнім середовищем.

ІНТЕЛЕКТ АБСТРАКТНИЙ - інтелект, в діяльності якого беруть участь пізнавальні навички, необхідні для судження і для оперування поняттями.

ІНТЕЛЕКТ КОНКРЕТНИЙ - практичний інтелект, який відповідає за вирішення повсякденних проблем за допомогою знань і навичок, які зберіга­ються в пам'яті.

ІНТЕЛЕКТ ПЛАСТИЧНИЙ (за Р. Кеттелом) - вроджений інтелект, в основу якого закладені мислительні здібності, вміння розмірковувати і абстра­гуватись; до 20 років він досягає свого максимального розвитку, а потім поступово згасає.

ІНТЕЛЕКТ СФОРМОВАНИЙ (за Р. Кеттелом) - інтелект, який розвива­ється на основі пластичного інтелекту, навчання і досвіду, він продовжує формуватись все життя.

ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ - один із видів захисту психологічного. Діє за допомогою раціональних компонентів мислення; емоційний - ефективний компонент ігнорується. Даний компонент особистісної сфери не втрачає свого змісту, а залишається у вигляді почуття тривоги, неспокою.

ІНТЕРАКТИВНА СТОРОНА СПІЛКУВАННЯ - це побудова спільної стратегії взаємодії. Є кілька типів взаємодії: кооперація - до згоди; конкурен­ція - інколи до конфлікту.

ІНТЕРЕС - форма виявлення пізнавальної потреби, задоволення якої забезпечує спрямованість на усвідомлення цілей діяльності і таким чином сприяє поповненню знань, орієнтації, ознайомленню з новими факторами, більш повному та глибокому відображенню дійсності. Суб'єктивно інтерес виявляється у позитивному емоційному тоні, в бажанні дізнатися ще більше, глибше познайомитися з об'єктом інтересу. Задоволення інтересу, якщо він не носить випадкового характеру, як правило, не веде до його згасання, а, внутрішньо перебудовуючи, збагачуючи та поглиблюючи його, викликає виникнення нових інтересів, що відповідають більш високому рівню пізнаваль­ної діяльності. Точка зору інтересу виступає в якості постійного спонукального механізму пізнання. Пізнавальна потреба, відображена в інтересі як діяльності, перетворюється в динаміці свого розвитку в потребу зайнятись конкретним видом діяльності, утворює схильності.

ІНТРОВЕРСІЯ - ЕКСТРАВЕРСІЯ (від лат. іпіїа - всередину, ехіга - назовні, уєгзіо - повертати) - характеристика індивідуально-психологічних особливостей людини, що відповідає її спрямованості або на внутрішній

364 Словник-довідник

світ, або на світ зовнішніх об'єктів. Поняття інтроверсія - екстраверсія були введені К. Юнгом для характеристики протилежних типів особистості.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ТА ДІЛОВИЙ ОБМІН - необхідний динамічний компонент будь-якої організації, що існує в системі складних комунікацій і взаємозв'язків та опосередковує взаємовідносини між партнерами в межах організаційної структури. Функції інформаційного та ділового обміну: 1) існує в межах організаційного клімату як функція управління, керівництва і влади. Стан інформаційного та ділового обміну характеризує стилі керівництва, особливості прийняття рішення; 2) залежить від зміни структур в організації, а також від комплексів мотивів, відношень, цінностей як регуляторів організа­ційної поведінки (В. Казмиренко).

ІСТИНА - зміст наших знань про дійсність, який відповідає самій дійс­ності й у більшості випадків може бути перевірений у практичній діяльності.

КАДРОВА ПОЛІТИКА - це сукупність принципів і мето- ДІ^В роботи з кадрами. Суть її полягає у правильному доборі і розстановці кадрів, їх рухові як по «горизонталі», так і по «вертикалі», формуванні резерву на висування, у створенні дієвої і об'єк­тивної системи атестації, у стабілізації і підтримці на відповідному рівні морально-психологічного клімату і т.д.

КАНОН - правило, положення якого-небудь спрямування, вчення. Кано­нічна подія - взята як така, що визначає собою сенс людського життя, зрозуміла в її надзвичайному типовому значенні, подія стає взірцевою, архе-типною, ортопсихічною, а сукупність таких подій упевнено визначатиме психіку людини. Психологія, що звертає свій погляд на такі взірцеві фено­мени, називається канонічною психологією.

КАР'ЄРА (від італ. саггіега - життєвий шлях) - це становище в суспільстві, досягнуте працею у будь-якій сфері. Атрибутами кар'єри, за твердженнями багатьох психологів, є успіх, визнання, самоповага, авторитет, матеріальна вигода, міра відповідальності і професійний ріст. Надзвичайно важливою проблемою є мотивація кар'єри, основою якої є суб'єктивна кон­цепція про необхідність адекватної відповідності між затраченими зусиллями і досягнутими результатами. Етапи кар'єри співпадають із віковими рамками особистості (наприклад, перший етап - 20-25 років - початок кар'єри, другий етап - близько 30 років - набуття певної компетентності; третій етап - близько 40 років - аналіз досягнень і розгляд можливостей подальшої діяльності, четвертий етап - близько 50 років - підбиття підсумків кар'єри і підготовка до виходу на пенсію, п'ятий етап - близько 60 років - перехід до неробочого життя).

КАР'ЄРИЗМ - негативна моральна якість, що характеризує поведінку і особистість людини, яка зводить всю свою суспільну діяльність до однієї мети - просування по службі (честолюбство), готова виконувати поставлені

Словник-довідник 365

вимоги лише настільки, наскільки це сприяє покращанню її особистісного стану. Кар'єризм - один із проявів егоїзму у сфері професійної діяльності, який, однак, виступає, під маскою відданості і безкорисливого служіння загальній справі (організації, фірмі, підприємству). Кар'єрист характеризується вмінням пристосовуватись до ситуації, легко зраджує своїм переконанням. Вимоги часу він розуміє не як об'єктивну потребу, пов'язану з актуальними потребами організації, а як лінію поведінки.

КЕРІВНИК - особа, яка наділена повноваженнями влади щодо управ­ління виробничими процесами та людьми. У соціальному управлінні керівники становлять провідну групу управлінських кадрів, організовують, спрямовують, координують, контролюють та стимулюють діяльність колективів.

КЕРІВНИКИ-ЕКСТЕРНАЛИ - керівники розрізняються в залежності від того, кому вони схильні приписувати відповідальність за свої вчинки. Якщо вони пояснюють свою поведінку діями зовнішніх факторів — говорять про зовнішню або екстремальну локалізацію контролю.

КЕРІВНИКИ-ІНТЕРНАЛИ - беруть відповідальність на себе, характери­зуються впевненістю, надіються тільки на свої можливості і сили.

КЕРІВНИЦТВО {див. Лідерство).

КЛІМАТ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ - загальна психологічна характеристика стосунків в малій групі.

КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД - теорія особистості, в основу якої покладено твердження про те, що людина - це пасивне створіння, яку знаходиться під контролем зовнішнього середовища. Характер її реакцій на ситуації, що виникають, частіше всього визначається тією когнітивною інтерпретацією, яку дає вона сама. За Роттером, представником когнітивного підходу, те, як людина сприймає власну поведінку та її наслідки в більшій мірі залежить від особливостей її особистості. Наприклад, одні швидше всього будуть приписувати свої образи внутрішнім причинам, інші - зовнішнім обставинам. Роттер розрізняє людей на тих, що орієнтуються на зовнішні фактори і на тих, що орієнтуються на внутрішні фактори. Перші впевнені, що в будь-який момент вони можуть вплинути на навколишнє середовище і в кінце­вому результаті вони завжди беруть на себе відповідальність за те, що з ними сталося. Мова йде в даному випадку про активних та динамічних людей, які схильні аналізувати проблеми і слідкувати за своїми діями, щоб виявити слабкі і сильні сторони ситуації, що склалася. У випадку невдач вони до­коряють собі в тому, що приклали недостатньо сил і наполегливості. Люди, що вірять в існування зовнішнього контролю, впевнені, що в різних обстави­нах життя і в тому, як вони на них реагували, винні інші люди, удача або випадок. Мова, таким чином, йде про більш пасивних і менш працездатних особистостей, які легко пояснюють свої невдачі дефіцитом здібностей. Когні-тивний підхід дозволяє врахувати всю складність взаємодії між людиною та ситуаціями, що виникають.

366 Словник-довідник

КОЕФІЦІЄНТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ - показник розумо­вого розвитку людини, отриманий в результаті застосування тестів, які вико­ристовуються для оцінки інтелектуальних можливостей.

КОЛЕГІАЛЬНІСТЬ (від лат. соііе&аііз - товариський) - спосіб управ­ління, при якому до розробки рішень, визначення напрямів діяльності, конт­ролю або її оцінювання, залучаються члени колективу, групи, організації.

КОЛЕКТИВ (від лат. соііесімиз - той, що збирає) - група об'єднаних загальними цілями і завданнями людей, яка в процесі соціально-цінної спільної діяльності досягла високого рівня розвитку.

КОМПЛЕКС НЕПОВНОЦІННОСТІ - впевненість людини в своїй нездатності вирішувати життєві проблеми, яка гальмує і паралізує її дії.

КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ (від лат. соттипісо - з 'єдную, повідомляю) -здатність встановлювати контакти. Ця риса цінувалась завжди дуже високо, а останнім часом її роль підвищилась щонайменше з двох причин. По-перше, в умовах ринкових відносин вміння встановлювати контакти визначає успіх при реалізації продукції, отриманні нових замовлень, а, отже, і успішну роботу організації. По-друге, вміння правильно спілкуватися і давати чіткі накази є невід'ємним елементом успішної управлінської діяльності. Комунікабель­ність або вміння спілкуватись пов'язані з адекватним розумінням і реалізацією в практичній діяльності трьох основних функцій спілкування: інформаційно-комунікативною (обмін інформацією), афектно-комунікативною (передача емоційного ставлення), регулятивно-комунікативною (зміна поведінки під час спілкування). Комунікабельність залежить від низки психологічних особ­ливостей індивіду, а саме: природних особливостей людини, спрямованості активності, ділової привабливості, прагнення домінувати чи співпрацювати в процесі ділового спілкування; адаптивних якостей, які дозволяють швидко пристосуватись до ситуацій, що змінюються в процесі спілкування; поведінки в екстремальних ситуаціях, пов'язаних з особливими формами спілкування (наприклад, конфлікти, погрози і т.д.).

КОМУНІКАТИВНА СТОРОНА СПІЛКУВАННЯ пов'язана з виявлен­ням специфіки інформаційного процесу між людьми як активними суб'єктами з урахуванням відносин між партнерами, їх установок, цілей, намірів. Це призводить не лише до руху інформації, але й до уточнення, збагачення тих знань, думок, фактів, якими обмінюються люди.

КОМУНІКАТИВНІ ОРІЄНТАЦІЇ У СПІЛКУВАННІ: особистісна і рольова. В особистісному спілкуванні параметри постають один перед одним з боку намірів, мотивів, думок, пристрастей, індивідуальних особливостей, прив'язаностей. Типовий приклад- «розмова для душі». У рольовому спілку­ванні ми виступаємо один перед одним як представники деякої соціальної категорії. Прикладом такого спілкування може бути розмова покупця з продав­цем, лікаря з пацієнтом і т.д.

Словник-довідник 367

КОМУНІКАЦІЇ - спілкування, обмін інформацією і взаємодія людей один з одним.

КОНТАКТ (від лат. сопіасіт - дотик) - встановлення можливості довір­ливого спілкування, яке характеризується відмовою від захисних соціальних масок, можливий тільки як двобічний (взаємний) процес.

КОНТАКТНІСТЬ - здатність до встановлення позитивних соціальних контактів. Цей інтегральний фактор зумовлений такими соціально-психо-логічними якостями особистості, як «відкритий» характер у спілкуванні, праг­нення до інформованості, високий рівень домагань, вміння налагоджувати ділові зв'язки, вміння подивитись на конфліктну ситуацію очима обох сторін, вміння вислухати і переконати.

КОНФЛІКТ - суперечність, що виникає між людьми у зв'язку з вирішен­ням питань виробничого, громадського або особистого характеру. За своїм змістом конфлікти можуть бути різними, але, зрештою, вони завжди виступають як взаємна протидія осіб або груп людей, зіткнення їх інтересів, поглядів, прагнень. За службово-комунікативною спрямованістю розрізняють конфлікти між працівниками різних ієрархічних рівнів («вертикальні») і між рівними за своїм службовим становищем працівників («горизонтальні»). Конфлікти можуть виникати на функціональних або особистих засадах, бути конструктив­ними і деструктивними. Конструктивні виявляються у принципових зіткненнях думок, дискусіях; деструктивні - у дрібних сварках, непорозуміннях. Деструк­тивні конфлікти, як правило, необхідно швидко ліквідовувати, що сприяє оздоровленню морально-психологічного клімату в колективі, підвищує актив­ність та працездатність його членів. Керівник повинен реалістично оцінити й проаналізувати конфліктну ситуацію. Для цього треба: 1) відрізнити без­посередній привід конфліктного зіткнення від його причини; 2) встановити «ділову (об'єктивну) зону» конфлікту, визначити, яке відношення має предмет неурегульованої незгоди до виробничої діяльності, системи організації й оплати праці, до ділових та особистих взаємин людей; 3) з'ясувати суб'єктивні мотиви участі людей у конфлікті; 4) визначити спрямованість конкретних дій учасників конфлікту.

КОНФЛІКТ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ - стан невдоволеності людини обставинами життя, пов'язаний з наявністю в неї суперечливих інтересів, почуттів, цілей і потреб.

КОНФЛІКТ МІЖОСОБИСТІСНИЙ - суперечність, протиріччя, яке виникає в сфері міжособистісних стосунків, викликане несумісністю поглядів, інтересів, цілей і потреб людей.

КОНФЛІКТ ПРОДУКТИВНИЙ (КОНСТРУКТИВНИЙ) - конфлікт, який позитивно впливає на структуру, динаміку і результативність соціально-психологічних процесів і який служить джерелом самовдосконалення і само­розвитку особистості. Дослідження Л. Лозера, М. Дойга довели, що при певних

368 Словник-довідник

умовах міжгруповий конфлікт може виконувати інтегративну функцію, гурту­вати членів групи, стимулювати ефективний вихід з проблемних ситуацій. У науковому колективі конфлікти обумовлені предметно-пізнавальною діяльніс­тю їх членів, створюють інтелектуально-емоційну напруженість, яка сприяє зіткненню різних уявлень і стратегій дослідницької поведінки, що сприяє пошуку продуктивних вирішень проблем.

КОНФОРМІЗМ (від лат. соп/огтіз - подібний, відповідний) - тактика людини, яка пристосовує свій спосіб життя, думки і почуття до способу життя, думок і почуттів тієї соціальної групи, у якій вона перебуває.

КОНФОРМНІСТЬ - підкорення людини реальному або уявному тиску групи, яке проявляється в зміні її поведінки і установок у відповідності з попередньо не розділеної нею позиції більшості. Розрізняють зовнішню (публічну) і внутрішню (особисту) конформність. Перша являє собою демон­стративне підкорення думці, яку нав'язує група з метою заслужити стверджен­ня чи уникнення доказів. Друга - дійсний перегляд індивідуальних установок у результаті внутрішнього прийняття позицій оточуючих. Обидві служать для вирішення усвідомленого конфлікту між особистим і домінуючим в групі на користь останнього. Особливим різновидом цієї залежності є негати­візм - прагнення за будь-яких обставин чинити наперекір більшості. Конформ­ність зумовлена комплексом причин: 1) характеристиками індивіда (стать, вік, національність, інтелект, тривожність...); 2) характеристиками групи; 3) особ­ливостями взаємозв'язку індивіда і групи (статус індивіда в групі, рівень взаємозалежності індивіда і групи...); 4) змістом завдань, мірою зацікавленості людини в ній. Конформність як спосіб поведінки відрізняється від навію­вання - некритичного прийняття чужої точки зору. Згідно концепції «актив­ної меншості» (С. Московісі) конформність може бути розглянута як форма переговорів між індивідом (меншість) і групою. У результаті або індивід йде назустріч побажанням групи, або ж навпаки. Вплив меншості залежить від стилю поведінки (послідовності, наполегливості), а також основ сприйняття більшістю меншості, характером ідей, які відстоюються.

КРИЗА - стан душевного розладу, викликаний незадоволеністю людини собою, своїми успіхами і взаємовідносинами з іншими людьми.

КООПЕРАЦІЯ (від лат. соорегаііо - праця) - така форма організації міжособистісної взаємодії, при якій об'єднуються зусилля учасників для досягнення мети.

ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ {від лат. НЬегаііз -вільний) - характеризується безініціативністю, невтручанням в процес тих чи інших робіт, виконанням будь-яких дій за вказівкою вищого керівництва. Як правило, в ролі лібералів виступають люди недостатньо компетентні, невпевнені в надійності свого службового

Словник-довідник 369

становища. Ліберали можуть під впливом різних людей та обставин змінити своє рішення з того чи іншого питання. В організації, де керівник-ліберал, часто важливі питання вирішуються без його участі. У взаємовідносинах з підлеглими ліберал коректний та ввічливий. Позитивно реагує на критику, не вимогливий до підлеглих і не любить контролювати їх роботу. У бажанні набути та закріпити авторитет здатний надавати підлеглим різноманітні пільги, виплачувати незаслужені премії, відправляти в цікаві відрядження без службової необхідності.

ЛІБІДО (від лат. НЬісіо - захоплення, бажання) - згідно теорії психоаналізу 3. Фрейда - позитивна (сексуальна) енергія, яка має життєдайний характер; аналог Еросу у Платона та життєвого пориву у Бергсона.

ЛІДЕР (від англ. Іеаа¹ - вести, керувати) - член організації, який здатний впливати на поведінку її учасників. Поняття «лідер» введене в соціальну психологію дослідженнями школи К. Левіна. Лідер висувається неофіційно, не володіє системою установлених санкцій для впливу на інших, він обмеже­ний у сфері своєї діяльності рамками внутрігрупових відносин.

ЛІДЕРСТВА СТИЛЬ - сукупність прийомів та методів, спрямованих на здійснення впливу на підлеглих. Поняття лідерства стилю запропоновано К. Левіним. Визначаються основні три стилі лідерства: авторитарний (дирек­тивний, владний), демократичний (колегіальний, колективний), ліберальний (анархічний).

ЛІДЕРСТВА ТЕОРІЇ - теорія лідерських ролей, інтерактивна теорія, «синтетична» теорія, ситуативна теорія, теорія рис. Теорія лідерських ролей розглядає лідерство як прийняття особливої ролі. Існують дві різні ролі. Перша - роль професіонала, що виявляється у розпорядженнях, наказах керівника; друга - роль «емоційного спеціаліста», що розглядає людські відносини. Теорія інтерактивна розвиває ідею передбачення лідерства у певній групі. «Синтетична» теорія розглядає лідерство як процес організації міжособистісних відносин. «Синтетична» теорія наголошує на взаємозв'язку трьох складових цього процесу - лідерів, підлеглих і ситуацій, в умовах яких відбувається лідерство. Ситуативна теорія розглядає лідерство як продукт ситуації, що склалася в групі. З точки зору ситуативної теорії, існують два види лідерства - «орієнтоване на проблему» та «орієнтоване на людей». У сприятливій чи несприятливій для здійснення лідерських функцій ситуаціях, лідер орієнтований на проблему, досягає кращих результатів, ніж той, що орієнтований на людей. В оптимальній ситуації більш успішним буде лідер, зорієнтований на людей. Теорія рис стверджує, що основною детермінантою лідерства є наявність лідерських рис. Вони повинні бути вродженими. Тому згідно цієї теорії, лідером не може бути будь-яка людина.

ЛІДЕРСТВО - відносини домінування та підлеглості в групі. Детермі­нантами лідерства виступають об'єктивні фактори (цілі та завдання групи) і

370 Словник-довідник

суб'єктивні фактори (потреби, мотиви, інтереси, індивідуально-типологічні особливості членів групи), а також дії лідера.

ЛОКУС КОНТРОЛЮ (від лат. Іосиз - місце) - якість, яка характеризує схильність людини покладати відповідальність за результати своєї діяльності на зовнішні фактори (екстернальний, зовнішній локус контролю) або на власні здібності і зусилля (інтернальний, внутрішній локус контролю). Поняття локус контролю запропонував американський психолог Д.Роттер. Локус контролю є стійкою властивістю індивіда, яка формується в процесі його соціологізації. Для виявлення його сформований спеціальний запитальник і розроблений комплекс методик, які дозволяють провести паралель між локусом контролю та іншими особистісними характеристиками.

ЛЮБОВ - високе моральне почуття, яке полягає у стійкій, самовідданій і свідомій прихильності людини до когось або чогось, зумовленій високим визнанням об'єкта або спільними переконаннями, життєвими цілями та інтересами.

ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР - узагальнене поняття людини як суб'єкта сус­пільно-трудової діяльності; сукупність чинників, що впливають на ефектив­ність різноманітних сфер (видів) діяльності і так чи інакше пов'язані із залученням до них людини (спільності людей), використанням професійного, інтелектуального, морального, психологічного потенціалу як окремих праців­ників, так і колективів в цілому.

М

«МАГНЕТИЗМ» (від грец. та^пеііз - магніт) - здатність до енергетичного зараження оточуючих, яка є обов'язковою характеристикою лідера.

МАНІПУЛЯЦІЯ - система заходів, методів, прийомів підпорядкування особистості, скерування її поведінки, почуттів, бажань в русло, що відповідає інтересам особи, котра здійснює маніпуляцію. Здійснюється в основному через систему засобів масової комунікації (телебачення, преса, радіо), рекламну індустрію, механізми моди, виховання, освіту. Охоплює чималий набір прийомів психотехніки навіювання від підсвідомого впливу для вироблення бажаних уявлень, прищеплення певних стандартів поведінки до комплексного натиску на особу.

МАСЛОУ АБРАХАМ (1908-1970) - американський психолог, який висунув «холистично-динамічну» теорію мотивації, пов'язану з ієрархією потреб; засновник Американської асоціації гуманістичної психології.

МЕЛАНХОЛІК - тип темпераменту, який характеризується надмірною чутливістю, сором'язливістю. Меланхолік намагається бути поза колективом, ухиляється від контактів з оточуючими, замкнутий, некомунікабельний, втрачає настрій неадекватно до обставин, може навіть розплакатись, обража­ється на дрібниці. Малоенергійний, швидко втомлюється, має низьку праце-

Словник-довідник 371

здатністю. Його важко «розговорити», тому що він боїться помилитись, сказати щось невпопад. Він не впевнений у собі і вимагає постійної уваги та похвали з боку високопоставленої особи чи лідера, часто потребує допомоги в соціально-психологічній адаптації, орієнтації в соціально-політичному середо­вищі, в результаті чого його соціальна активність може зрости. Меланхоліку підходить стандартна, постійна робота в ранкові години, здебільшого індивідуального характеру.

МЕНТАЛІТЕТ - сукупність характерних особливостей етнічної само­свідомості, специфічних форм духовності, своєрідних почуттів та емоцій. Вивченням менталітету займається етнопсихологія.

МЕНТАЛІТЕТУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ - (за X. Василькевич): інтроверсивність вищих психічних функцій у сприйнятті навколишньої дійсності, що виявляється у зосередженості на фактах і проблемах внут­рішнього, особистісно-індивідуального світу; кордоцентричність, яка проявля­ється в сентименталізмі, чутливості, любові до природи, емпатії, культуро-творчості, яскравій обрядовості, пісенному фолькльорі, естетизмі народного життя; анархічний індивідуалізм, прояви якого спостерігаємо в різних формах партикулярного прагнення до особистої свободи, без належного прагнення до державності, де бракує ясних цілей, достойної стійкості, організації, витривалості, дисципліни; перевага почуттєвого, емоційного над інтелектом та волею; тяжіння до морального буття.

МЕНТАЛЬНІСТЬ - система відносно стабільних рис психічного складу конкретного етносу. Для вивчення ментальності використовуються два етно­психологічні методи: 1) пошук психологічних відмінностей етносу; 2) ви­значення стійкості етнічної свідомості і самосвідомості (або 'так званої етнічної ідентифікації).

МИСЛЕННЯ - процес пізнання, пов'язаний з набуттям нових знань, з вирішенням завдань і творчою перебудовою дійсності. Мислення конвергент­ного типу спрямоване на пошук єдиного, найкращого вирішення проблеми; мислення дивергентного типу - на пошук більшої кількості можливих розв'я­зань проблеми. Творче мислення характеризується оригінальністю і винахід­ливістю рішень.

МИСЛЕННЯ ПАТОГЕННЕ - негативне підкріплення власних думок в процесі умовного відтворення ситуації, яка супроводжується емоційним напруженням. Патогенна мислення посилює переживання особистості.

МИСЛЕННЯ САНОГЕННЕ - мислення, яке поглинає «негативний заряд» під час спогаду індивідуумом ситуацій, в яких він переживав не­приємні моменти. Мислення саногенне розмиває спогади негативного емоцій­ного забарвлення і пом'якшує викликане цими спогадами напруження. Сано­генне мислення сприяє пристосуванню індивіда до думки про ситуації, які раніше були неприємними і навіть травмуючими. Ефективна управлінська

372 Словник-довідник

розумова діяльність неможлива, якщо увага керівника розсіюється і він не здатний утримати на тривалий час у своїй свідомості об'єкт мислення. Тому мислення саногенне можна сформувати лише в результаті регулювання власної уваги та концентрації її на найбільш важливих фактах і подіях, а також через уміння відокремлювати першорядні і другорядні.

МІЖОСОБИСТІСНЕ СПРИЙНЯТТЯ - сприйняття розуміння та оцінки людини людиною.

МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ - взаємозв'язки між людьми, які суб'єктивно переживаються і об'єктивно проявляються в характері та спробах взаємних впливів, що здійснюються між людьми в процесі спільної діяль­ності і спілкування.

МІМІКА (від грец. тітісоз - наслідуваний) - рухи м'язів обличчя людини, відповідно до її почуття, настрою, що відображають те, як вона сприймає, уявляє, обдумує, пригадує та ін.

МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ - способи вирішення конфліктної ситуації. Суперництво - зустрічається тоді, коли людина прагне поставити власні цілі вище інтересів людей і взаємин з ними. Тут часто діє принцип «мета виправдовує засоби». При такій моделі пове­дінки почуття власної гідності задовольняється лише тоді, коли є можливість «загнати іншого в куток», «поставити на місце», «обійти когось». Основний принцип - «сильний завжди правий». Поведінка особистості, яка застосовує дану модель, агресивна, нетерпляча, атакуюча. Вона прагне над усіма здійсню­вати контроль, підвищує вимогливість до інших, прагне до конкуренції, виявляє схильність до нападок, критиканства. В її мові, жестах, позах, міміці пере­важають так звані «знаки переваги». Звичайно така модель поведінки не при­зводить ні до чого доброго, оскільки вона не є творчою; обмежує можли­вості виходу з конфлікту, порушує баланс влади, ще більше поглиблює конфлікт. Люди почувають себе розлюченими, роздратованими, що призводить до нових конфліктів, конфронтації. Але є ряд сфер, де така модель вирі­шення конфлікту буде доцільною (спорт, бізнес, політика). Наприклад, у випадках, коли потрібно відстояти справу, підштовхнути когось до прийняття рішення в екстремальних ситуаціях, коли взаємовідносини не мають суттєвого значення як реакція на чиюсь агресивність та ін. Компроміс - пов'язується з поведінкою людини, що дозволяє частково задовольнити як свої домагання, так і прагнення партнера. Але оскільки повністю їх інтереси не задовольня­ються, то обидві сторони зберігають невдоволення, напруження, що з часом може призвести до нових конфліктів. Компромісний варіант супроводжу­ється своєрідним торгом, у процесі якого сторони сповіщають наскільки вони можуть поступитися. Компроміс являє собою серію кроків: чим більше затягується цей процес, тим гірші стосунки. Часто компроміс вважають чи не найкращим виходом із конфліктної ситуації, але це не так. Хоча не

Дата добавления: 2015-07-11