Взаєморозуміння у спілкуванні 1 страница

«САБОТАЖНИКИ СПІЛКУВАННЯ»

«Саботажники спілкування» - це варіанти поведінки, які призводять до порушень взаємопорозуміння співбесідників, вносять у їх стосунки емоційну напруженість або навіть призводять до розриву взаємин.

———=—=—=^ ІНСТРУКЦІЯ -————— Проаналізуйте ваги стиль спілкування. У таблиці, що наведена, заповніть порожні колонки.

———— ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ =————----------------------------------------------------------------------------------- —
Саботажники спілкування	Приклад	Хтоце і	зобить?
Ви	Інші
у
Прогнози (викликають страх, образу, ворожість)	«Якщо Ви не будете вчасно приходити на роботу, Вам слід подумати про звільнення»; «Робіть так, як Вам наказують».
Накази (демонструють владу над іншими людьми)	«Терміново зайдіть до мене в кабінет»; «Не питайте чому, робіть як Вам наказують».
Критика (негативна)	«Ви недостатньо сумлінні і працьовиті».
Образи	«Чого ще очікувати від бюрократа?»
Зобов'язання	«Ви повинні поводитись з більшою відповідальністю».
Приховування важливої інформації (репліки - пастки, що стимулюють прийняття невигідного рішення)	«Вам цей проект обов'язково сподобається. Ви не пожалкуєте, якщо підпишете з нами угоду.»

Діагностика міжособистісних стосунків
		з
Допит	«Скільки годин Ви витратили на це?»
Неконструктивна похвала	«Вам дуже добре даються звіти. Чи не напишете ще один?»
Діагноз мотивів поведінки	«У Вас не вистачає ініціативи».
Невчасні поради, приховане бажання	«Просто не звертайте на це увагу».
Переконання логікою	«Немає чого переживати. Все це доволі логічно».
Відмова від обговорення	«Тут немає що обговорювати. Не бачу в цьому ніякої проблеми».
Зміна теми	«Це дуже цікаво. Але я вчора...»
Змагання	«Зі мною трапилось незвичайне.» «Пусте, от у мене».
Заспокоювання	«Не нервуйтесь» «Все мине».

■ АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ -

З'ясуйте:

1. Якими варіантами поведінки у спілкуванні (саботажниками
спілкування) Ви користуєтесь?

2. Які з них застосовуються щодо Вас?

3. Хто саме це робить?

344 Словник-довідник

СЛОВНИК-ДОВІДНИК

АВТОКРАТ - це відвертий деспот, який «все знає сам» і не допускає заперечень. З підлеглими непривітний, повідомляє лише мінімум інформації. Нікому не довіряє і нікого не ознайом­лює з своїми намірами. Намагається все зробити самостійно, імпульсивний, схильний до поспішних рішень. Впадає з однієї крайності в іншу. Здатний частіше, ніж це необхідно, змінювати напрямок і політику своєї діяльності. Як правило, підлабузники є невід'ємною частиною його апарату. Кращими працівниками вважає тих, хто вміє вгадувати його думки. У такій атмосфері процвітають плітки, інтриги та нашіптування. Деякі працівники потрапляють у залежність від керівника, а він цим користується: залякує, наказує, іноді на­городжує. Така система управління самостійності не виховує, оскільки усі питання координує сам керівник. Якщо президент фірми - автократ, то він створює несприятливий психологічний клімат у колективі. Ніхто не може зрозуміти сказане автократом і передбачити його реакцію на ту чи іншу подію.

АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ - характеризується одно­осібним прийняттям рішень на основі інформації, якою володіє. Необхідні дані отримує від підлеглих, а рішення приймає особисто. Характерні: ділові короткі розпорядження, заборони, які часто переходять у погрози; чітка мова з непривітною інтонацією. Пропозиції і поради, емоції підлеглих і колег до уваги не беруться. Голос керівника є основним, а його позиція знаходиться поза групою. Авторитарний стиль управління лежить в основі більшості конфліктів через прагнення керівника до абсолютної влади. Претензії автократа на компе­тенцію у всіх питаннях породжують хаос і в кінцевому результаті негативно впливають на ефективність роботи. Автократ паралізує роботу апарату, який слугує його підтримкою. Він не тільки втрачає кращих працівників, а й створює навколо себе напружену атмосферу, яка йому шкодить. Підлеглі залежать від нього як і він залежить від них. Незадоволені підлеглі можуть підвести та дезінформувати його. Крім того, залежні працівники є не тільки ненадій­ними, але й працюють з меншою віддачею (див. Автократ).

АВТОРИТАРНИЙ ТИП ОСОБИСТОСТІ - характеризується схильністю до жорстокості, труднощами в процесі налагодження контактів з іншими людь­ми, здатністю надмірно спрощувати ситуації і переконаннями в перевазі своєї соціальної групи і своєї культури. Такі люди виявляють надмірне прагнення класифікувати всіх, хто відрізняється від них і не поділяє їхнього способу мислення.

Словник-довідник 345

АВТОРИТАРНІСТЬ (владність, директиви їсть) - характеристика люди­ни як особистості, схильної до недемократичних методів впливу на людей.

АВТОРИТЕТ (від лат. аШогііаз - влада) - загальновизнаний вплив будь-якої особи чи організації у різних сферах життєдіяльності. Авторитетом користується людина, яка не має повноважень влади, але є для оточення еталоном і має високий рівень референтності.

АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА (від лат. айаріо - пристосовую, зосіаііз -суспільний) - 1) процес активного пристосування індивіду до умов нового соціального середовища; 2) результат цього процесу. Соціально-психологічним змістом адаптації соціальної є зближення цілей і ціннісних орієнтацій групи та індивіда, що належить до цієї групи, засвоєння норм, традицій, групової культури входження в рольову структуру групи. Важливим аспектом адапта­ції соціальної є прийняття ролі. Адаптація соціальна - один з основних соціально-психологічних механізмів соціалізації особистості.

АДЛЕР АЛЬФРЕД (1870 - 1937) - австрійський лікар-психіатр та психо­лог, засновник «індивідуальної психології». Він вважав прагнення до само­ствердження компенсацією за сформоване в ранньому дитинстві почуття неповноцінності, яке вплинуло на визначення життєвого сценарію людини.

АКМЕОЛОГІЯ (із грец. акте - найвища точка, розквіт, зрілість, най­краща пора, ІО&О8 — наука) - наука про людину, об'єктом якої є професійна діяльність (педагогічна, інженерна, медична, спортивна, управлінська тощо) зрілих людей. Поняття акмеологія в наукову термінологію ввів професор Н.Рибніков у 1938 р., позначаючи ним вікову психологію зрілості або дорос­лості. Пізніше академік Б. Анан'єв використовує дане поняття в тому ж значенні і розробляє теоретичні та експериментальні основи акмеології. Предметом дослідження була вікова зміна інтелектуальних функцій (у віці від'18 до 40 ро­ків), таких як мислення, пам'ять, увага. Предметом акмеології є об'єктивні і суб'єктивні фактори, які сприяють і перешкоджають досягненню вершин професіоналізму, творчого довголіття спеціалістів, а також закономірності в організації навчання професіоналізму майбутніх спеціалістів, вдосконалення і корекція діяльності. До об'єктивних факторів відноситься якість отриманого виховання і освіти; до суб'єктивних - талант і здібності людини, її відповідаль­ність, компетентність, вміння ефективно вирішувати виробничі завдання.

АКТИВНІСТЬ ПОШУКОВА - один із типів поведінки, спрямований на зміну ситуації або ставлення до даної ситуації. Активність пошукова є важли­вою складовою частиною процесу планування, прийняття рішення і т. ін.

АКЦЕНТУАЦІЯ - виділення будь-якої психологічної властивості чи ознаки людини на фоні інших.

АМБІЦІЯ (від лат. атЬо - обходжу, домагаюсь) - надмірне захоплення своїм «Я», самозакоханість, чванливість, пихатість. Як психологічна риса особистості, перешкоджає її вихованню, стає перепоною у спілкуванні.

346 Словник-довідник

АНКЕТУВАННЯ (від фр. ащиеіе - буквально: розслідування) - один з технічних засобів конкретного соціологічного дослідження - письмового (іноді усного) опитування значної кількості людей за певною схемою - анкетою. Мета анкетування - масове збирання матеріалу, який після відповідної обробки використовують для розв'язання певних соціологічних, соціально-психоло­гічних економічних, демографічних та інших завдань. Уперше його почали проводити в Англії у 80-х роках XIX ст. Анкетування передбачає запитання респонденту (опитуваному) - відкриті (довільна відповідь) і закриті (вибір одного із кількох тверджень), які мають, як правило, анонімний характер. За змістом запитань анкети поділяють на об'єктивні (вік, стать, освіта, заробітна плата респондента) і суб'єктивні (виявляють соціально-психологічні особли­вості опитуваного, його ставлення до умов життя, до інших людей, до самого себе і до певних подій). Основні критерії побудови анкети: логічна послідов­ність питань; формулювання запитань відповідно до освітнього рівня опитува­ного; наявність можливих варіантів відповідей на «закриті» запитання; зацікав­леність опитуваного.

АНАЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ - напрямок психоаналізу, заснований К. Юнгом, який зводив до мінімуму роль індивідуальної підсвідомості, замінив­ши її колективною, яка має вроджений характер і передається із покоління в покоління. К. Юнг вважав, що особистість може досягти рівноваги лише в результаті довгого процесу психологічного дозрівання, який називається індивідуалізацією. Поведінку в цілому визначають бажання та мета людини так само, як історія її життя. Якщо 3. Фрейд вважав, що людина живе лише бажаннями, то К. Юнг- бажаннями та цілями. Основне досягнення К.Юнга -класифікація людей на інтровертів та екстравертів.

АНТИНОМІЇ РОЗУМУ - суперечливі судження, які виключають одне одного, або водночас обоє є істинними.

АРХЕТИП - термін, введений К. Юнгом для позначення специфічних комплексів колективного підсвідомого. Це, по-суті досвідомий зміст, який у процесі становлення стає свідомим і чутливим, при чому в руслі тієї індивіду­альної свідомості, у якій він проявляється.

АТРАКЦІЯ (від лат. аіігасію - приваблення, притягування) - поняття, яке означає виникнення при сприйнятті людини людиною привабливості одної іншою. Формування прихильності виникає в суб'єкта як результат його специ­фічного відношення, оцінка якого породжує різноманітну гаму почуттів (від неприязні до симпатії і навіть кохання) і проявляється у вигляді особливої соціальної установки на іншу людину.

АТРИБУЦІЯ КАУЗАЛЬНА (від лат. саиза - причина, аПгіЬиііо - припи­сування) - інтерпретація суб'єктом міжособистісного сприйняття причин і мотивів поведінки інших людей. Основи вивчення атрибуції каузальної заклав Ф. Хайдер, який розробив її основні категорії і принципи. Основними сферами

Словник-довідник 347

вивчення атрибуції каузальної є міжособистісне сприйняття, самосприйняття і сприйняття широкого класу інших соціальних об'єктів. Атрибуція каузальна вивчається також як явище прийняття членами групи персональної відповідаль­ності за успіхи і невдачі у суспільній діяльності. Доведено, що в групах вищого розвитку (колективах) це явище адекватне реальному внеску членів колективу в результати діяльності.

АФЕКТ (від лат. а[/есШ5 — хвилювання, пристрасть) — короткочасний максимальний за інтенсивністю емоційний стан (лють, жах, відчай, екстаз, екзальтація тощо), під час якого знижується ступінь самовладання: дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не за логікою розуму. Перебіг афекту супроводжується напруженою мімікою та жестикуля­цією (так звані виразні рухи). У стані афекту послаблюється робота кори голов­ного мозку, підвищується роль підкірки.

АФІЛІАЦІЯ (від англ. Іо а#їііаіе - приєднувати) - потреба індивіда контактувати з іншими людьми. У деякій мірі присутність інших спонукає зниження тривоги, при блокуванні афіліації виникає почуття самотності.

БАЖАННЯ - один із структурних елементів розвитку вольового процесу; переживання людиною своїх актуальних потреб. Бажання характеризується усвідомленим уявленням про прагнення щось здійснити. Саме цим відрізняється від потягу, який є переважно неусвідомленим.

БАР'ЄРИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ У СПІЛКУВАННІ - естетичний: виникає на основі перших вражень про людину, перш за все з її зовнішнього вигляду, манери поведінки, стилю одягу; - інтелектуальний: у кожної людини різні прояви інтелекту розвиваються нерівномірно. В одних людей розвине­ний інтелект теоретичний, в інших - практичний, в одних виражена здатність до цілісного художнього пізнання світу, в інших - до логічного осмислення і суворого наукового відтворення; мотиваційний: коли співбесіднику нецікаві думки партнера, вони не зачіпають його особистих потреб, не спричиняють мотиву, який спонукав би до розуміння; - емоційний: виникає тоді, коли у взаєминах між людьми відсутній емоційний комфорт - стан максимальної емоційної зручності у природному і соціальному середовищі. Емоційний бар'єр виникає на основі антипатії- почутті неприязні, відрази до чогось чи когось.

БАР'ЄР ПСИХОЛОГІЧНИЙ - внутрішня перешкода, яка заважає людині думати і правильно поводити себе серед інших людей. Часто виникає у сфері ділових і особистих взаємостосунків і перешкоджає встановленню відкритих і довірливих взаємин між людьми.

БІОГЕНЕТИЧНИЙ ЗАКОН - (автори Е. Геккель і Ф. Мюллер) - повторен­ня зародком у його онтогенезі основних стадій розвитку виду. Іншими словами, онтогенія являє собою коротке і швидке повторення (рекапітуляцію) філогенії.

348 Словник-довідник

Автори вбачали в цьому один із доказів того, що людина є продуктом еволюції живих істот. Біогенетисти в психології (С. Холл, Д. Болдуїн та ін.) поширили цей закон на весь процес онтогенезу людини, її психіки, вдалися до відшуку­вання в ньому аналогій з історичним розвитком життя. Вони мають місце в розвитку пізнавальної діяльності дитини, зокрема її сприймання, пам'яті, уяви, мислення, в генезисі у неї мовлення, емоцій та інших психічних проце­сів. Деякі прихильники біогенетичної теорії зазначали, що, пояснюючи факти психічного розвитку індивіда, треба поєднати Ламарка і Дарвіна, бо це допоможе зіставити онтогенез із історією людства (К. Бюлер).

БРЕЙНСТОРМІНГ - див. Мозкова атака.

БІХЕВІОРИЗМ {теорія иаучіния) - школа психології особистості, пред­ставлена у роботах І. Павлова, Д. Уотсона і Б. Скіннера, яку можна вважати корисною зброєю менеджера. Концепція позитивного і негативного впливу на оперантні реакції має зв'язок з проблемами менеджменту, її можна і потрібно використовувати, викликаючи бажану поведінку людини і попереджувати небажану. Одні фактори, пов'язані з професійним середовищем, можуть бути під контролем менеджера в більшій мірі, інші - в меншій; можуть здійснити позитивний і негативний вплив. До таких факторів відносять: - зарплата (деякі поведінкові реакції піддаються впливу цього стимулу, інші - ні); прагнення людини зберегти місце (працівник усвідомлює, який тип поведін­ки дозволить йому за будь-яких обставин зберегти роботу, а який призведе до її втрати); - соціальні фактори, такі, як престиж і статус (в залежності від структури організації досягненні успіхи ведуть до підвищення статусу, а упущен­ня і помилки призводять до зниження посадового місця); - зворотній зв'язок з керівництвом. Останній вид впливу - зворотній зв'язок - повністю знаходить­ся під владою менеджера. Зрозуміло, що зворотній зв'язок виникає між рівними. Однак при вмілому використанні цього зв'язку можна взяти багато корисного і від підлеглих. Правильно використаний зворотній зв'язок може стати цінною зброєю менеджменту. Він допомагає формувати і зберігати позитивні пове­дінкові реакції, а також попереджувати негативні. Менеджер може похвалити підлеглого за хорошу роботу, виявити повагу, запитуючи його думку про важливе питання, а також покарати за негативні вчинки. Кожен з цих прик­ладів, як і більшість інших, є важливим елементом впливу на поведінку підлеглого. Зворотній зв'язок буває позитивним, негативним і ніяким. Підлеглі вважають відсутність зворотного зв'язку негативним фактором керівництва, тоді як позитивний зворотній зв'язок стимулює їх діяльність. Менеджер повинен знайти час для відзначення хорошої роботи і потурбуватися про нагороду, формуючи таким чином бажану поведінку. Біхевіоризм може пояс­нити більшість поведінкових реакцій, які проявляються в організації і допомогти менеджеру в контактах з людьми, а також зрозуміти механізм заохочення і покарання.

Словник-довідник 349

«БУМЕРАНГА ЕФЕКТ» - результат впливу на особистість чи соціальну групу, протилежний очікуваному. «Бумеранга ефект» може виникати, коли висловлювана (пропагована) позиція різко відрізняється від установок, прита­манних даній аудиторії, а також внаслідок одноманітного, нав'язливого повторення певних тез, фактів, поглядів, невміння пов'язати їх з потребами та інтересами слухачів (читачів, глядачів), непереконливої або несвоєчасної критики протилежної точки зору.

БУТТЯ - наявність об'єктивного світу поза і незалежно від свідомості волі та емоцій людини.

БЮРОКРАТИЗМ - явище, яке функціонує на рівні великих груп, органі­зацій; виникає як зв'язок між апаратом управління і об'єктом управління. Основними рисами бюрократизму вважаються авторитарність свідомості, конформізм. Бюрократизм гальмує інновації, ініціативу, творчий пошук, відкриває шлях некомпетентності та кар'єризму.

ВЕРБАЛЬНИЙ - той, що стосується звучання людської мови.

ВЗАЄМОДІЯ - процес безпосередньої чи опосередко­ваної дії суб'єктів один на одного, що породжує взаємну обумовленість та зв'язок.

ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ - спосіб стосунків між окремими людьми, соціаль­ними групами, колективами, організаціями, країнами, при якому максимально осмислюється і враховується на практиці точка зору чи позиція сторін, які спілкуються. Взаєморозуміння є найважливішим виявом соціально-психоло­гічного спілкування і має винятково важливе значення для групової спільної діяльності людей. Об'єктивною основою взаєморозуміння виступає спільність інтересів, ближніх чи віддалених цілей, поглядів. Взаєморозуміння конкретно реалізується через сприйняття природної мови (головним чином), а також штучних засобів комунікації- жестів, формалізованих мов тощо. Воно перед­бачає обмін думками, цінностями, вивчення реального досвіду сторін з метою встановлення взаєморозуміння.

ВІКОВА ЧУТЛИВІСТЬ - здатність відчувати оптичні, акустичні, хімічні, механічні та інші властивості об'єктів. Вона є джерелом усіх знань про зовнішній світ і регулятором нашим рухів. Недостатність їх, а тим більше повне випадання деяких з них, є перешкодою в розвитку здібностей. Але недостатність одних видів чутливості може бути компенсована за рахунок переважного розвитку інших її видів.

ВІДЧАЙ - психічний стан розпачу, безперспективності (дійсної чи уявної), зневіри людини у своїх можливостях, втрата позитивних надій щодо сучасного і майбутнього.

350 Словник-довідник

ВІРА - прийняття чогось за істину, яка не потребує жодної перевірки чи доказів.

ВИРАЖАЛЬНІ РУХИ - означають зміни тіла (пантоміміка, жести), виразу обличчя (мімічні рухи сміху, жалю, відрази, здивування тощо). Головна їх роль - виражати емоційні реакції (і позитивні, і негативні). Мова також є різновидом виражальних рухів. Цінність вивчення виражальних рухів (і при простому спостереженні, і завдяки спеціальним апаратам) полягає в тому, що в них віддзеркалюються психофізичні стани людини.

ВИТІСНЕННЯ - один із захисних механізмів в психоаналітичній теорії особистості. Проявляється у довільному витісненні з свідомості неприємної для людини інформації.

ВЛАДА - здатність і можливість для окремих людей чи груп скерову­вати свій вплив на діяльність інших людей, життєдіяльність організації за допомогою економічних, юридичних, психологічних та інших засобів. Влада - компонент соціально-психологічного управління, необхідний для взаємоузгодження волі і дій людей з метою спрямування їхньої діяльності на розв'язання спільних завдань.

ВМІННЯ - здібність якісно виконувати певні дії і успішно справлятись з діяльністю, яка включає в себе ці дії.

ВНУТРІШНЯ ПОЗИЦІЯ - стійка система ставлення людини до себе, до інших людей і до того, що відбувається у навколишньому середовищі.

ВНУТРІШНЯ СТРАТЕГІЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ - якість і вико­нання управлінського рішення залежить, головним чином, від компетентності, досвіду, знань, умінь працювати з людьми.

ВОЛЯ - здібність людини свідомо керувати своєю психікою і поведінкою.

ВПЛИВ - 1) процес і результат зміни індивідуумом поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень, оцінок тощо під час взаємодії з нею; 2) цілеспрямована навмисна (або ненавмисна) дія на зміну стану, поведінки, намірів, установок, мотивів, потреб, рішень, дій, активності індивіда. Існує спрямований та неспрямований вплив. Механізмами спрямованого впливу є переконання та навіювання. Механізми неспрямованого впливу - зараження і наслідування. Розрізняють відкритий вплив, коли визначена мета, зміст інформації і прихований вплив, при якому мета приховується, немає прямої та безпосередньої спрямованості на того, хто є істинним об'єктом впливу. За змістом вплив ділиться на негативний та позитивний. Перший вид «нарощує» позитивні психологічні якості, стани; другий вид впливу свідомо чи несвідомо «нарощує» об'єктам впливу негативні психічні якості. Дія впливу базується на загальнолюдських цінностях та інтересах.

ВЧИНОК - дія, що розглядається з точки зору єдності мотиву та наслід­ків, намірів та справ, цілей та засобів. У структуру вчинку входять наступні елементи: мотив, намір, мета, дія, наслідки, самооцінка людиною свого вчинку

Словник-довідник, 351

та ставлення її до оцінки оточуючих. Єдність мотиву та наслідків закріплю­ється не в поодинокому поведінковому акті, а в цілій сфері вчинків, зведених до системи і вибудованих в «лінію поведінки».

ГЕНОТИП - сукупність усіх генів чи будь-яких якостей, отриманих людиною у спадок від своїх предків.

ГІДНІСТЬ - морально-психологічне поняття, у якому фіксуються уявлення про цінність людини як особистість. В соціальній психології ця категорія означає ставлення людини до самої себе (на ґрунті адекватної самооцінки) і ставлення до неї інших людей. Є формою вияву самосвідомості і самоконтролю, на яких базуються вимогливість людини до самої себе.

ГЛИБИННА ПСИХОЛОГІЯ - декілька напрямків психології, які надають вирішального значення в організації людської поведінки ірраціональним поривам, тенденціям, установкам, прихованим за «поверхнею» свідомості в «глибинах» індивіду. Найбільш відомі напрямки глибинної психології -фрейдизм, індивідуальна психологія А. Адлера, аналітична психологія К. Юнга, «гормічна» концепція В. Макдугала, неофрейдизм.

«ГОРМІЧНА» КОНЦЕПЦІЯ (в психології) - висунута англо-амери-канським психологом У. Макдугалом, згідно якої рушійною силою індивіду­альної і соціальної поведінки є вроджена (інстинктивна) енергія («горме»), яка визначає характер сприйняття об'єктів, створює емоційне збудження і спрямовує розумові і тілесні дії організму до мети. Кожному інстинкту відповідає емоція (наприклад, інстинкту втечі - емоція страху), яка із корот­кочасного стану переходить у стійке почуття і організовану систему диспози­цій - здатності спонукати індивіда до дії.

ГРАФОЛОГІЯ (із грец. %гарко - пишу, Іо%оз - вчення) -.вчення про почерк як різновидність виразних рухів, які відображають психологічні власти­вості і психічні стани того, хто пише. Ідея зв'язку почерку з внутрішніми якостями людини належить античності (Арістотель, Теофраст та ін.). Термін графологія введений в літературу в другій половині XIX ст. абатом Мішо (Франція). Найбільш достовірно встановлена залежність почерку від емоцій­ного стану і деяких типологічних властивостей нервової діяльності під час написання тексту.

ГРОМАДСЬКА ДУМКА - сукупність суджень, які виражають точку зору даної соціальної спільності на значущі для неї предмети та явища. Складається із двох взаємопов'язаних компонентів - раціонального та емо­ційно-вольового. Раціональний компонент відображає уявлення, поняття і судження членів групи про певні об'єкти, емоційно-вольовий - їх ставлення до цих об'єктів.

ГРУПА - це визначена кількість людей, які постійно взаємодіють чи контактують один з одним і вважають себе деякою відмінною від інших спільністю.

352 Словник-довідник

ГРУПА ВЕЛИКА - 1) кількісно не обмежена умовна спільність людей, виділена на основі певних соціальних ознак (статі, віку, національності і т.п.); 2) реальна, значна за чисельністю та складно організована спільність людей, залучених до тієї чи іншої суспільної діяльності (наприклад, колектив школи, вузу, підприємства, закладу тощо).

ГРУПА ДИФУЗНА (від лат. сіі#їі5Іо - розлиття, розсіювання) - спіль­ність, у якій відсутня згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність, немає спільної діяльності, здатної опосередковувати стосунки її учасників.

ГРУПА МАЛА - відносно невелике число безпосередньо контактуючих індивідів, об'єднаних загальними цілями чи завданнями.

ГРУПА НЕФОРМАЛЬНА (неофіційна) - реальна соціальна спільність, без юридичного фіксованого статусу, яка об'єднана на основі інтересів, дружби і симпатій або прагматичної користі.

ГРУПА ОФІЦІЙНА (формальна) - реальна чи умовна спільність, яка має юридично зафіксований статус, члени якої в умовах суспільного розподілу праці об'єднані соціально обумовленою діяльністю, що організовує їх. Група офіційна завжди має певну нормативно-закріплену структуру, права і обов'язки її членів, призначене чи обране керівництво (типовими групами офіційними є професійна, студентська).

ГРУПА ПЕРВИННА - реальна група взаємопов'язаних людей, що харак­теризуються 1) особистісними, афективними зв'язками; 2) безпосереднім спілкуванням; 3) відносною стійкістю; 4) малою чисельністю. Перша ознака є головною. У первинній групі (сім'я, компанія підлітків і т.п.) відсутні шаблон і формалізм, існує неформальний контроль. У відносинах з іншими групами члени первинної групи, як правило, виступають як єдине ціле - «Ми», іденти­фікуючи себе один з одним. Первинні групи поділяються на: інтимні (сформо­вані за симпатіями), утилітарні, прямого контакту (присутності) і групи, не пов'язані безпосередньо спілкуванням. Термін введений Ч.Кулі.

ГРУПА РЕАЛЬНА (в соціальній психології) - кількісно обмежена спіль­ність людей, яка існує в загальному просторі і часі і об'єднана реальними відносинами (наприклад, шкільний клас, сім'я і т.д.). Найбільш чисельною реальною групою є людство як історична і соціальна спільність людей, об'єднаних економічними, політичними та іншими зв'язками між різними країнами та народами. Найменшою групою реальною є діада, тобто два взаємопов'язаних індивіди.

Дата добавления: 2015-07-11