|
Читайте также: |
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І
Український етнос у просторі та часі
Предмет, завдання та зміст етногеографії.
Історія етногеографічних досліджень України.
Предмет, об’єкт і завдання етногеографії України. Основні категорії і поняття етногеографії. Місце етногеографії в системі етнографічних наук. Зв’язок етногеографії з суміжними дисциплінами. Структура курсу. Специфіка вивчення етносу в етногеографії. Роль географічного фактора в етногенезі.
Основні складові частини етногеографії. Принципи етногеографії як науки. Методика та методологія етногеографії. Класифікація джерел етногеографії. Комплексний географічний підхід і геосистемна концепція в етногеографії. Застосування геосистемної концепції у вивченні зв’язків у системі “етнофор – етнос – природа”. Цивілізаційний підхід в етногеографії України.
Відомості про давньоукраїнські землі в античних джерелах. Давня Україна в арабських та візантійських джерелах. Середньовічні етнографічні та географічні відомості про українські землі в мемуарах мандрівників. Перші географічні карти та описи земель України. Географічні, картографічні й етнографічні дослідження козацької доби. Картографічний і етнографічний доробок Г.Л. де Боплана. “Козацькі літописи” (Г.Граб’янка, С.Величко, “Літопис Самовидця”) та їх значення для вивчення етногеографії (уявлення про українські етнічні землі, релігійну ситуацію, міжетнічні взаємини, етноніми, етнографію козацтва тощо).
Систематичне географічне вивчення України: статистично-етнографічні, географічні експедиції; топографічні описи українських земель (О.Шафонський); роль університетів у проведенні етногеографічних дослідженнях; роль Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства в становленні етнічної географії як науки.
П.Чубинський та його роль у становленні етногеографії.
Етнографічний підхід до визначення етнічних меж України в працях С.Рудницького, В. Кубійовича.
Формування етнічної території України. Українські етнічні землі.
Історико-етнографічне районування України. Етнографічні групи українців.
Етногеографія української діаспори.
Відмінність між поняттями “державні кордони” та “етнічні межі”. Основний етнічний масив, етнічна територія, етнічні землі. Етноніміка. Походження назв “Русь”, “Малоросія”, “Україна”. Типологізація етнічних територій України. Етнічні землі України у складі сусідніх країн – Польщі, Росії, Білорусії, Румунії, Словаччини. Етнографічна та географічна характеристика Берестейщини, Холмщини, Лемківщини, Підляшшя, Пряшівщини, Мараморощини.
Типологія та критерії історико-етнографічного районування України. Етнорегіональні таксони (одиниці). Формування історико – етнографічної карти України.
Етногеографічна характеристика Наддніпрянщини, Полісся, Волині, Поділля, Покуття, Буковини, Карпат, Закарпаття, Слобожанщини, Півдня України.
Етнографічні групи українців. Особливості етногенези та етнічної культури українських етнографічних груп. Українська історична наука про субетнос “черкасів”. Походження, етнографічні особливості та характерні риси ментальності українських етнографічних груп (субетносів): горян (гуцули, бойки, лемки), субетносів Полісся (литвини, поліщуки, “тутейші”). Проблема русинів у сучасній етнології.
Поняття діаспори. Місце і роль української діаспори в світі. Чисельність і розселення українців у світі. Шляхи та способи формування української діаспори. Перша хвиля західної української еміграції. Особливості другої хвилі західної української еміграції. Третя хвиля західної української еміграції. Східна українська діаспора. Сучасний етап української діаспори. Четверта хвиля української еміграції.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІІ
Етнодемографічна, етнолінгвістична
та етноконфесійна характеристика України
Етнодемографічна характеристика України.
Динаміка етнічного складу населення України.
Етнічна демографія та її основні принципи. Джерела етнодемографії України. Особливості відтворення українського населення в добу Середньовіччя. Динаміка чисельності українців у ХVШ – ХІХ ст. Етнодемографічний розвиток України в ХХ ст. Причини і наслідки демографічної кризи в Україні. Сучасна демографічна картина України і перспективи етнодемографічного розвитку.
Густота населення в Україні. Вікова структура населення України та її зміни в сучасних умовах. Статевий склад населення України, вплив на нього воєн, міграцій та інших факторів. Урбанізація в Україні та її наслідки. Регіональні особливості внутрішньодержавних міграцій в Україні в 2-й половині ХХ ст.
Формування етнічного складу населення України. Історичні причини поліетнічності. Загальна характеристика народів різних мовних сімей і груп, які проживають в Україні (за схемою: етнос за етнолінгвістичною класифікацією; етнічна батьківщина; чисельність; причини переселення в Україну (для корінних народів Криму – особливості етногенези); райони проживання; особливості етнічної історії та етнокультурних взаємодій з іншими групами).
Етнолінгвістична характеристика України. Етноконфесійна характеристика України.
Витоки української мови. Поняття білінгвізму, диглоссії. Міжмовні контакти. Історико-етнографічні аспекти поширення діалектів української мови. Регіональні відмінності поширення мов. Мова як етновизначальний чинник, етносоціальні функції сучасної української мови.
Історико-етнографічні аспекти поширення в Україні основних релігій – християнства, іудаїзму, ісламу.
Етноконфесійна структура населення України.
Особливості конфесійної належності населення України в залежності від етнічної ознаки. Сучасна етноконфесійна ситуація в Україні.
3. СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ
| №№ п/п | Тематика | Лекції | Семінари | Самостійна робота |
| Модуль І. Український етнос у просторі та часі. | ||||
| 1. | Предмет, завдання та зміст етногеографії України. | |||
| 2. | Історія етногеографічних досліджень України. | |||
| 3. | Формування етнічної території України. Етноніми. Українські етнічні землі. | - | ||
| 4. | Типологія історико-етнографічного районування України. Етнографічні групи українців. | |||
| 5. | Етногеографія української діаспори. | |||
| Всього: | ||||
| Модуль ІІ. Етнодемографічна, етнолінгвістична та етноконфесійна характеристика України. | ||||
| 6. | Етнодемографічна характеристика України. | |||
| Динаміка етнічного складу населення України. | ||||
| 8. | Етнолінгвістична характеристика України. | |||
| 9. | Етноконфесійна характеристика України. | |||
| Всього: | ||||
| Всього: |
Контроль за самостійною роботою: захист рефератів, перевірка виконання практичних завдань.
Контроль самостійної роботи – 5 годин
4. ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ З КУРСУ “еТНОГеогРАФІЯ України”
І
| №№ п/п | Теми лекцій | Кіль- кість годин |
| Модуль І: “Український етнос у просторі та часі” | ||
| 1. | Предмет, завдання та зміст етногеографії України. План: 1. Предмет і завдання етногеографії України. 2. Зв’язок етногеографії з суміжними дисциплінами. 3. Основні категорії і поняття етногеографії. | |
| 2. | Історія етногеографічних досліджень України. План: 1. Накопичення етнографічних та географічних відомостей про українські землі. 2. Систематичне географічне вивчення українських етнічних територій. | |
| 3. | Формування етнічної території України. Етноніми. Українські етнічні землі. План: 1. Історичні особливості формування території України. 2. Походження українських етнонімів. 3.Історико-географічна характеристика етнічних земель України у складі сусідніх країн. | |
| 4. | Типологія історико-етнографічного районування України. Етнографічні групи українців. План: 1. Типологія історико-етнографічного районування України. 2. Історико-етнографічна характеристика регіонів України. 3.Особливості етногенези та характерні риси етнічної культури субетносів України. | |
| 5. | Етногеографія української діаспори. План: 1. Шляхи і способи формування української діаспори. 2. Західна українська діаспора. 3. Східна українська діаспора. | |
| Всього: | ||
| Модуль ІІ: “Етнодемографічна, етнолінгвістична та етноконфесійна характеристика України” | ||
| 1. | Динаміка етнічного складу населення України. План: 1. Формування етнічного складу населення України. 2. Загальна характеристика етнічних груп України. 3. Корінні народи України. | |
| 2. | Етнодемографічна характеристика України. План: 1. Методи та джерела етнічної демографії. 2. Динаміка чисельності українців у ХVІІІ-ХІХ ст.. 3. Етнодемографічний розвиток України в ХХ ст. 4. Сучасна демографічна ситуація в Україні. | |
| 3. | Етнолінгвістична характеристика України. План: 1. Витоки української мови. 2. Поширення діалектів української мови. 3. Регіональні особливості поширення мов. | |
| 4. | Етноконфесійна характеристика України. План: 1. Історико-географічні аспекти поширення релігій в Україні. 2. Етноконфесійна структура населення України. | |
| Всього: | ||
| Разом: | 18 год. |
5. СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ
Методичні рекомендації
до проведення семінарів з етногеографії України
За навчальним планом на проведення семінарських занять з етногеографії України виділено 22 години.
Семінар – поширена форма викладання суспільно-політичних дисциплін, яка допомагає розширити, закріпити і збагатити знання студентів з окремих тем курсу, активізувати роботу студентів і привити їм смак до публічних виступів.
Ознаки семінару:
- певний ступінь знань з теми;
- мала група (не менше 5 і не більше 20 чоловік);
- групова робота, дискусії, диспути;
- певний ступінь демократії.
Функції семінару:
- пізнавальна;
- виховна;
- контрольна;
- комунікативна.
Семінари покликані:
- активізувати творчі можливості студентів;
- допомогти розкрити здібності студентів до самостійної роботи;
- надати студентам підтримку (у формі знань і навичок) в складному, динамічному суспільстві;
- сприяти розвитку демократичних норм у спілкуванні.
Семінари сприяють:
- розумінню (допомагають студентам консолідувати й посилити їх розуміння предмета);
- критичному мисленню (допомагають студентам розвинути їх здібності мислити критично й аналітично);
- індивідуальному росту (допомагають студентам розвиватися як індивідам);
- розвитку комунікативних навичок (допомагають студентам засвоїти, як слід ефективно спілкуватися один з одним);
- розвитку навичок групової роботи (допомагають студентам засвоїти, як слід працювати в команді);
- самокерівництву у вивченні предмета (допомагають студентам поступово прогресувати у відповідальності за результати навчання).
Види семінарів:
- семінари, пов’язані з лекційним курсом, які є його органічним продовженням або доповненням;
- семінари, незалежні від лекційного курсу, які є однією з форм проведення спецкурсів;
- практичні семінари, метою яких є відпрацювання конкретних навичок збору соціальної інформації, її обробки та аналізу (наприклад, студенти під контролем викладача намагаються розробити анкети, провести соціологічне опитування, узагальнити результати і повідомити їх аудиторії у формі доповіді).
Методики проведення семінару:
- традиційні (орієнтовані на викладача) – одні студенти готують реферати й доповіді, інші їх вислуховують та обговорюють; викладач активізує аудиторію, організовує дискусію;
- нетрадиційні (орієнтовані на студента) – застосовуються різноманітні форми проведення занять (диспути, дискусії, практикуми, колоквіуми, ігри, діалоги, творчі роботи, тести, запрошення цікавих людей); викладач виступає в ролі експерта, арбітра, активного учасника, консультанта.
Умови для проведення семінару:
- наявність розроблених викладачем контрольних запитань і тем, списку рекомендованої літератури та джерел, можливість доступу до цієї літератури;
- наявність роздаткового матеріалу до кожного семінару (схеми, цитати, ілюстрації, фотографії, книги тощо);
- бажання студента підготуватися до семінару;
- можливість для студента звернутися за методичною допомогою до методичної лабораторії історії історичного факультету;
Успіх семінару залежить від ступеня підготовленості студентів, від їх бажання і можливості виконати рекомендації викладача до семінару.
Для підготовки до семінару кожний студент отримує конкретне завдання із вказанням джерел і літератури.
Підготовка до семінару передбачає застосування студентами таких видів пошуково-дослідної діяльності:
- опрацювання джерел та літератури з питань, винесених на семінар;
- складання тез опрацьованого матеріалу;
- заповнення таблиць;
- роботу з картами;
- реферування текстів;
- написання повідомлень (рефератів).
Рекомендації по роботі з літературою й джерелами.
Робота з літературою й джерелами – це насамперед робота з текстами.
Тексти бувають професійні (наукові статті, огляди, монографії, довідкові видання тощо) та навчальні (підручники, посібники, програми, плани семінарських занять, методичні рекомендації до вивчення окремих курсів або тем тощо).
При роботі з текстом слід враховувати його багатоплановість (текст як джерело інформації, як об’єкт інтерпретації, як об’єкт методології).
При роботі з професійними текстами необхідно оволодіти понятійним апаратом, для чого доцільно укласти словник ключових термінів, розробити структурно-логічні схеми для класифікації понять.
З урахуванням того, що студент готується до семінару в середньому 3-4 години, на читання однієї сторінки тексту він у середньому затрачує 4 хвилини. Ця обставина викликає необхідність опанування методиками швидкого ознайомлення з текстом.
Знаний філософ ХХ століття, киянин Валентин Асмус в одній із своїх статей стверджує, що зміст будь-якого серйозного тексту розкривається не раніше, ніж при повторному читанні. Іншими словами, якщо ви вивчаєте й аналізуєте суттєво важливий текст, не поспішайте: прочитайте, занотуйте свої думки, зробіть паузу, потім прочитайте вдруге, і тільки тоді робіть висновки.
Теми семінарських занять з етногеографії україни
Тема 1: “Предмет, завдання та зміст етногеографії”.
Навчальні питання:
1. Предмет, об’єкт і завдання етногеографії України. Принципи етногеографії як науки.
2. Методика та методологія етногеографії. Основні категорії і поняття етногеографії.
Місце етногеографії в системі етнографічних наук
.
3. Географічні напрями та школи в етнології.
Питання для самостійного опрацювання:
1. Класифікація джерел етногеографії.
2.Цивілізаційний підхід в етногеографії України.
Теми рефератів та повідомлень:
4. Специфіка вивчення етносу в етногеографії.
5. Роль географічного фактора в етногенезі (за Л.Гумільовим).
Література:
1. Гумилев Л. Этногенез и биосфера Земли. – М., 1991.
2. Гумилев Л. Конец и вновь начало. – М., 1993.
3. Жупанський Я. Історія географії в Україні. – Львів, 1997 (бібліотека КДПУ, 26.89(4Укр) Ж90).
4. Заставний Ф. Географія України. – Львів, 1994 (бібліотека КДПУ, 26.89(4 Укр.) З-36).
5. Топчієв О. Основи суспільної географії. – Одеса, 2001 (бібліотека КДПУ, 65.040 Г58).
6. Пономарьов А. Українська етнографія. Курс лекцій. – К., 1994.
7. Залізняк Л. Первісна історія України. – К., 1999. – С. 245-252.
8. Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. – К., 1996.
Тема 3: “Історія етногеографічних досліджень України”.
Навчальні питання:
1. Первісне заселення і пізнання території України.
- статистично-етнографічні, географічні експедиції;
- топографічні описи українських земель;
- роль університетів у проведенні етногеографічних дослідженнях;
- роль Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства в становленні етнічної географії як науки.
Питання для самостійного опрацювання:
1. “Козацькі літописи” (Г.Граб’янка, С.Величко, “Літопис Самовидця”) та їх значення для вивчення етнічної географії (уявлення про українські етнічні землі, релігійну ситуацію, міжетнічні взаємини, етноніми, етнографію козацтва тощо).
2. “Паломницька” література в Україні та її роль в розвитку географічних досліджень (В.Григорович-Барський).
3. Картографічний і етнографічний доробок Г.Л. де Боплана.
4. Топографічні описи намісництв як джерело етногеографії (О.Шафонський).
5. Етнографічна експедиція Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства. Праці П.Чубинського з етнографії.
Теми рефератів і повідомлень:
1. П.Чубинський та його роль у становленні етногеографії.
2. Етнографічний підхід до визначення етнічних меж України в працях С.Рудницького.
3. Студії В. Кубійовича в галузі етногеографії і картографії.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 117 | Нарушение авторских прав