Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Паралінгвальні засоби комунікації



Читайте также:
  1. L3.3. Засоби, що впливають на моторику шлунка.
  2. Аналіз спілкування (етап самокоригування). На цьому етапі зіставляють мету, засоби з результатами взаємодії, моделювання подальшого спілкування.
  3. Визначення, основні види і функції невербальної комунікації
  4. Вогнегасні засоби
  5. Для яких конфліктів характерні наступні причини: незадовільні комунікації; порушення правових норм; нестерпні умови праці; низька заробітна плата?
  6. За якими ознаками можна класифікувати CASE-Засоби?
  7. За якими основними типами класифікуються CASE-Засоби, які конкретні системи їм відповідають?

В науці прийнято розмежовувати близькі, однак не тотожні терміни «паралінгвістичний» і «паралінгвальний», які мають однакове джерело походження: гр. pará ‘біля’ + lingua ‘мова’. Це терміни -пароніми, де, як бачимо, також присутній цей елемент pará ‘біля’, який вказує на те, що йдеться про щось близьке до того, що названо в корені похідного слова. Щоб не заплутатись, треба запам’ятати, що термін паралінгвістичний відноситься до пара лінгвістики як наукового розділу мовознавства (лінгвістики), який вивчає усі допоміжні засоби мовлення і комунікації. Власне, паралінгвістика, започаткована ще у сорокових роках минулого століття американцем А.Хіллом, займається більшістю тих невербальних кодів комунікації (звичайно, крім одягу, зовнішнього вигляду, запахів та под.) про які ми зараз говоримо.

Термін паралінгвальний є вужчим за змістом і вказує на такі комунікативні засоби (канали), які додатково створює і продукує мовленнєвий апарат людини. Йдеться в основному про різні характерні звуки, які не пов’язані із словами і які найчастіше ми створюємо несвідомо в знак згоди чи незгоди, під час короткої паузи-роздуму, як спосіб вираження іронії, насмішки, презирства та інших речей, які звичайними словами і передати неможливо.

Якщо не знати деяких тонкощів паралінгвальних каналів передачі інформації, які включають висоту, тон, силу голосу, темп мовлення, різні «прицмокування», «постогнування», «підсвистування» та інші можливі супровідні звуки, які мимоволі або навмисно виходять під час бесіди, то можна не зрозуміти чогось важливого чи зрозуміти щось зовсім не так, як воно є насправді. Однаковою мірою це стосується міжособистісної та між культурної комунікації.

Ми «підгигикуємо», коли нам смішно, а японці це можуть робити в стані якогось смутку, ускладненої ситуації тощо. Легка відрижка для індусів вказує на задоволення. Прицмокування у нас може означати присоромлення або висловлення незадоволення: такий собі паралінгвальний спосіб вираження звичайного «ай-яй-яй». Кавказьке прицмокування, навпаки, може бути знаком високої міри задоволення та схвалення чогось.

Темп і гучність мовлення південних народів значно відрізняється від повільного і в цілому тихішого та спокійнішого мовлення представників північних країн. Неабияку роль відіграють також паузи і «комунікативне мовчання», про що ми вже говорили вище.

 

 


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 724 | Нарушение авторских прав






mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)