Читайте также:
|
Єдиної, спільної для всіх народів системи виховання не існує як в теорії, так і на практиці. У кожного народу своя, особлива система виховання, а тому механічні запозичення чужого педагогічного досвіду є неможливими.
Виховний досвід інших народів є дорогоцінною спадщиною людства, але у тому ж самому сенсі, що і досвід всесвітньої історії належить усім народам. Як не можна жити за зразками іншого народу, якими б принадними вони не були, так не можна виховувати за чужою педагогічною системою, якою б стрункою та продуманою вона не була. Кожен народ у цьому відношенні повинен надіятися на свої власні сили.
Науку треба відрізняти у цьому плані від виховання. Вона є спільним здобутком людства, але не для всіх народів вона складає сенс і результат життя.
Суспільне виховання не розв’язує саме питань життя і не веде за собою історії, але слідує за нею. Педагогіка і педагоги не є творцями історії, сам народ, його видатні постаті прокладають дорогу в майбутнє: виховання тільки йде цією дорогою і, у співпраці з іншими суспільними силами, допомагає йти нею окремим особистостям і новим поколінням.
Суспільне виховання тільки тоді є дійсним, коли його питання стають громадськими питаннями для всіх і сімейними питаннями для кожного.
Збудження громадської думки у справі виховання є єдиною міцною основою для будь-яких удосконалень цієї справи. Там, де нема громадської думки щодо виховання, там відсутнє громадське виховання як таке, хоча може існувати безліч громадських навчальних закладів.
Рідна мова як засіб виховання
Вперше у вітчизняній педагогіці Ушинським здійснене цілісне науково-педагогічне та психологічне обґрунтування побудови навчально-виховного процесу рідною мовою. Воно включає:
Дата добавления: 2015-07-12; просмотров: 69 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Педагогіка як мистецтво виховання | | | Суспільне значення навчання рідною мовою |