Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Заключний етап.

Читайте также:
  1. IV. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач завіряє їх своїм підписом.

Інформування студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.

 

6. Додатки. Засоби для контролю:

6.1. Контрольні питання:

1. Медико-санітарні наслідки аварій на радіаційних небезпечних об’єктах (РНО).

2. Причини аварій на РНО.

3. Зони радіоактивного забруднення місцевості в залежності від рівня радіації.

4. Основні фази перебігу аварій.

5. Алгоритм оповіщення населення сигналом „Радіаційна небезпека”.

6. Поняття про радіаційну обстановку.

7. Методи оцінки радіаційної обстановки.

8. Оцінка радіаційної обстановки методом прогнозування.

9. Завдання та висновки з оцінки радіаційної обстановки шляхом прогнозування.

10. Оцінка радіаційної обстановки методом радіаційної розвідки.

11. Основні завдання постів радіаційного спостереження.

12. Технічні засоби радіаційної розвідки.

13. Методи дозиметричного контролю.

6.2. Тестові завдання.

Варіант І

 

1. Яке завдання в проведенні радіометричного контролю не повинно виконуватись:

а) контроль радіоактивного забруднення постраждалих;

b) контроль радіоактивного забруднення після повної санітарної обробки;

с) контроль радіоактивного забруднення особового складу та майна;

d) контроль радіоактивного забруднення ультрафіолетового спектру;

е) контроль радіоактивного забруднення одягу та транспорту до та після дезактивації.

 

2. Вкажіть методи дозиметричного контролю в залежності від наявності засобів його проведення:

а) колективний та стандартизований;

b) індивідуальний та персональний;

с) індивідуальний та груповий;

d) груповій та колективний;

е) індивідуальний та медичний.

 

3. В яку картку заносяться дані про дози опромінення особи після виписки з лікувального закладу:

а) лікувальна картка індивідуального звернення;

b) картка обліку доз радіоактивного опромінення;

с) картка персональних досліджень;

d) картка біохімічних досліджень;

е) звітна картка.

 

4. Вкажіть дії, які відповідають основним принципам захисту населення в осередках радіаційного забруднення:

а) своєчасна підготовка захисних споруд;

b) планування заходів з евакуації населення;

с) удосконалення фонду засобів індивідуального захисту;

d) прийняття основних рішень після добового спостереження;

е) диференційний підхід до здійснення заходів захисту та комплексне вирішення питань.

 

5. Як забезпечують захист населення протирадіаційні укриття (ПРУ):

а) захист від вражаючої дії іонізуючого випромінювання, частково від ударної хвилі;

b) захист від іонізуючого та світлового випромінювання;

с) захист від ударної хвилі;

d) захист від затоплення;

е) захист від обвалів та ударної хвилі.

 

Варіант ІІ

1. З якою метою проводиться дозиметричний контроль:

а) для визначення якості радіоактивного забруднення;

b) для визначення ступеню тяжкості променевих уражень;

с) для підготовки асортименту дозиметрів;

d) для визначення самопочуття;

е) для можливості охарактеризувати екологічну ситуацію.

 

2. Вкажіть методи дозиметричного контролю в залежності від наявності засобів його проведення:

а) колективний та стандартизований;

b) індивідуальний та персональний;

с) індивідуальний та груповий;

d) груповий та колективний;

е) індивідуальний та медичний.

 

3. В яку картку заносяться дані про дози опромінення особи після виписки з лікувального закладу:

а) лікувальна картка індивідуального звернення;

b) картка обліку доз радіоактивного опромінення;

с) картка персональних досліджень;

d) картка біохімічних досліджень;

е) звітна картка.

 

4. Вкажіть як поділяються засоби колективного захисту населення:

а) основні, цегляні, прості укриття;

b) підземні, наземні, спеціальні укриття;

с) герметичні, протирадіаційні, прості укриття;

d) наземні, протирадіаційні, бетонні укриття;

е) цегляні, бетонні, металеві укриття.

 

5. Як забезпечують захист населення протирадіаційні укриття (ПРУ):

а) захист від вражаючої дії іонізуючого випромінювання, частково від ударної хвилі;

b) захист від іонізуючого та світлового випромінювання;

с) захист від ударної хвилі;

d) захист від затоплення;

е) захист від обвалів та ударної хвилі.

 

6.3.Ситуаційні завдання.

1.Визначити зону радіоактивного забруднення місцевості, якщо відомо, що щільність забруднення грунту ізотопом цезію-137 складає 20,0 кюрі/км2 та дати рекомендації для населення даної території.

2.Визначити зону радіоактивного забруднення місцевості, якщо відомо, що щільність забруднення грунту ізотопом цезію-137 складає 50,0 кюрі/км2 та дати рекомендації для населення даної території

 

3.Визначити клас небезпеки та критерії її оцінки при 6 рівні аварії на атомній електричній станції згідно шкали та дати рекомендації для населення даної території.

 

4.Визначити зону радіоактивного забруднення місцевості, якщо відомо, що щільність забруднення грунту ізотопом цезію-137 складає 10,0 кюрі/км2 та дати рекомендації для населення даної території

 

5.Визначити зону радіоактивного забруднення місцевості, якщо відомо, що щільність забруднення грунту ізотопом цезію-137 складає 3,0 кюрі/км2 та дати рекомендації для населення даної території.

 

8. Додатки:

Медико-санітарні наслідки аварій на радіаційно-небезпечних об’єктах (РНО)

 

На даний час в 33 розвинених країнах світу діють більше 440 енергоблоків у складі біль ніж 200 атомних електростанцій. Атомні енергоблоки використовують на морських та космічних кораблях, в науково-дослідних установах тощо. Велику небезпеку для людей представляють ядерні боєприпаси, ядерне паливо та радіоактивні відходи атомної промисловості. При радіаційних аваріях можливе забруднення радіоактивними речовинами (РР) навколишнього середовища – повітря, ґрунту, рослинності, джерел води, будівель, споруд, а також людей, їх одягу, взуття, шкіряних покривів, слизових оболонок та надходження всередину організму.

В даний час в Україні діють 4 АЕС з 15 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8000 підприємств і організацій, що використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та у медичній практиці радіоактивні речовини. Незважаючи на посилення безпеки роботи АЕС, в майбутньому аварійні ситуації повністю виключити неможливо. На сьогодні у світі зареєстровано вже більше 300 радіаційних аварій з викидом радіонуклідів в навколишнє середовище.

Основними причинами аварій на РНО є:

- помилки персоналу при експлуатації

- несправність та недосконалість конструкцій.

Санітарні втрати при цьому можуть становити від 22,0 до 33,0 % населення зони в середньому. Структура їх може бути наступною:

- тяжко ушкодженні – 44,0%

- середньої тяжкості – 34,0%

- легко ураженні – 22,0%

В залежності від масштабів розповсюдження радіонуклідів в навколишнє середовище та радіаційних наслідків виділяють наступні види аварій на реакторах:

- локальні аварії, при яких вихід РР обмежений межами аварійного енергоблоку або виробничими приміщеннями радіаційно небезпечних об’єктів;

- місцеві аварії, при яких вихід РР обмежений спорудами АЕС та розміщеною поблизу територією;

- загальні аварії, при яких РР розповсюджуються за межі АЕС.

Міжнародним агентством з використання атомної енергії (МАГАТЕ) прийнята шкала з оцінки небезпеки аварій на АЕС.

Рівень Аварії Клас небезпеки Критерії оцінки
  Нижче рівня шкали Не виникає небезпеки
  Незначна подія Відхилення від допустимих меж функціонування реактора
  Подія середньої тяжкості Подія з потенційними наслідками для безпеки
  Серйозна подія Невеликий викид, опромінення населення нижче межі допустимої дози, забруднення, переопромінення персоналу
  Аварія у межах АЕС Невеликий викид, опромінення населення в межах допустимої дози, часткове пошкодження активної зони реактора, гострі наслідки для здоров’я персоналу
  Аварія з ризиком для довкілля Обмежений викид, реалізація планів щодо захисту персоналу і населення
  Тяжка аварія Значний викид, реалізація планів щодо захисту персоналу і населення у повному обсязі, значне пошкодження активної зони реактора
  Глобальна аварія Великий викид, значна шкода для здоров’я людей і довкілля на великих територіях

Чорнобильська катастрофа (1986 р.) була оцінена по 7 рівню шкали МАГАТЕ. Внаслідок вибуху і руйнування 4-го енергоблоку загинуло 31 чол. персоналу і пожежників (в тому числі 28 чол. від гострої променевої хвороби). ГПХ виникла у 145 чол. – ліквідаторів аварії. Серед евакуйованого населення після аварії ГПХ не встановлено, але дозу опромінення вище допустимої отримали більше 150 тис. чоловік, в тому числі 69 тис. дітей. В результаті аварії радіонуклідами була забруднена територія України (3420 км2), на якій проживало понад 11 млн. чол., а також територія Білорусії (16,5 тис. км2) та Росії (8,1 тис. км2).

Можливі види уражень

При аварії на АЕС з руйнуванням реактора внаслідок парового вибуху серед персоналу та населення можливі механічні травми та термічні опіки, які супроводжуються, як правило, радіаційними ураженнями. Радіаційний вплив є головним. Він характеризується

1. Зовнішнім гамма-нейтронним опроміненням, джерелом якого є зруйнований реактор.

2. Бета-, гамма-опроміненням радіоактивного аерозолю та газів, які поступають із зруйнованого реактора.

3. Зовнішнім забрудненням радіоактивними речовинами шкіри та слизових оболонок.

4. Проникнення радіонуклідів в середину організму інгаляційним чи аліментарним шляхом (інкорпорація).

Після аварії основними джерелами внутрішнього опромінення є стронцій – 90 (період напіврозпаду 29 років, вражає кісткову тканину), цезій – 137 (період напіврозпаду 30 років, вражає кишківник), плутоній 239 (період напіврозпаду 24360 років, вражає легені).

При дозах опромінення 100 Бер і більше виникає гостра променева хвороба (ГПХ) різних ступенів тяжкості:

І – легкий ступінь – 100 – 200 Бер;

ІІ – середній ступінь – 200 – 400 Бер;

ІІІ – тяжкий ступінь – 400 – 600 Бер;

ІV – вкрай тяжкий ступінь – 600 – 1000 Бер.

Крім ГПХ можливе виникнення радіаційних уражень шкіри та слизових оболонок від легкої еритеми до глибоких некрозів. В подальшому можливий розвиток віддалених наслідків:

- захворювання крові (лейкози та ін.);

- порушення імунітету;

- порушення морфології та функції щитовидної залози;

- збільшення частоти новоутворень (пухлин);

- порушення системи згортання крові;

- генетичні наслідки та несприятливий перебіг вагітності;

- вегетативно-судинна нестійкість, ендокринні захворювання, мозкові та судинні кризи, передчасне старіння тощо.

Принципи обмеження радіаційного впливу

Запобігання та обмеження впливу радіації на людей можливе на основі таких основних принципів:

1. Захист шляхом використання матеріалів.

Матеріали і захисні споруди мають “коефіцієнт послаблення іонізуючого випромінювання”. Так, житлові та цегельні будинки мають Кпос від 10 до 20, їх підвали - від 40 до 400, протирадіаційні укриття – від 500 до 1000.

2. Захист шляхом скорочення часу опромінювання.

3. Захист шляхом збільшення відстані від джерел іонізуючого випромінювання (евакуація).

4. Захист шляхом використання медикаментозних засобів (радіопротекторів).

Для послаблення дії радіації на організм людини використовують медикаментозні засоби, які прийнято називати радіопроте йодистий калій, амінокислоти). Велика увага приділяється біологічним препаратам або адаптогенам, які підвищують стійкість організму людини не тільки до радіації, але й до хімічно шкідливих факторів, стресу, кисневого голодування тканин (женьшень, китайський лимонник елеутерокок та ін.). Протипроменевий ефект проявляється при дії багатьох вітамінів, насамперед групи В, вітаміну А, аскорбінової кислоти.

5. Обмеження радіаційного впливу шляхом використання радіозахисного харчування.

Використання овочів та фруктів, ягід та соків сприяє виведенню із тканин організму радіоактивних сполук.

Аварія на ЧАЕС створила надзвичайно небезпечну для здоров’я людей та навколишнього середовища радіаційну обстановку на значній території України Білорусії, Росії. Згідно Закону “Про правовий режим на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” забруднені території поділяється на зони в залежності від густини забруднення ґрунту радіонуклідами (ізотопами цезію 137).

1 зона – відчудження (площа 675 км2); забрудненість більш ніж 40 кюрі/км2.

2 зона – безумовного (обов’язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення радіонуклідами з густиною забруднення ґрунту ізотопами цезію від 15 до 40 кюрі/км2.

3 зона – гарантованого добровільного відселення – це територія з густиною забруднення ґрунту ізотопами цезію від 5 до 15 кюрі/км2.

4 зона – посиленого радіологічного контролю – це територія з густиною забруднення ґрунту ізотопами цезію від 1 до 5 кюрі/км2.

При радіаційних аваріях з викидом радіонуклідів у довкілля щодо планування і реалізації заходів захисту населення доцільно виділяти 3 основні фази перебігу аварії:

Рання фаза включає період від початку викиду РР у атмосферу до моменту його припинення та завершення формування радіоактивного сліду. Тривалість цієї фази може становити від кількох годин до декількох діб.

Середня (проміжна) фаза охоплює період від моменту формування радіоактивного сліду до виконання усіх заходів щодо захисту населення. Тривалість цієї фази може становити від кількох днів до декількох місяців.

Пізня фаза – це після аварійний чи відновлюваний період, коли відбувається поступове повернення до нормальних умов життєдіяльності. Вона триває багато років і завершується одночасно зі скасуванням всіх обмежень на життєдіяльність населення на забруднених територіях.

При виникнення аварії на РНО реалізуються наступні захисні заходи:

- оповіщення та укриття людей;

- проведення йодної профілактики;

- використання засобів індивідуального захисту;

- надання медичної допомоги;

-. зонування забрудненої території

Сигнали оповіщення населення при надзвичайних ситуаціях.

З метою своєчасної інформації населення, персоналу об’єктів економіки про радіоактивне забруднення, Цивільним захистом прийняті сигнали оповіщення., які передаються через канали зв’язку, радіо, телебачення.

Сигнал “Радіаційна небезпека” - передається в населених пунктах, в напрямок яких рухається радіоактивна хмара.

Рекомендації населенню: прибути в спеціальні сховища, укритись в підвалах будинків, здійснити герметизацію житлових приміщень, по команді застосувати індивідуальні засоби захисту органів дихання (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов’язку), із АІ-2 прийняти радіозахисний засіб (6 таблеток цистаміну,. таблетку йодистого калію). Вживати незабруднені продукти харчування та питну воду.

 

Поняття про радіаційну обстановку та методи її оцінки

Радіаційна обстановка - це обстановка, яка виникає на АЕС, об’єкті економіки, території адміністративного району в результаті радіоактивного забруднення місцевості, що потребує певних заходів захисту.

Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон) та характером радіоактивного забруднення (рівнями радіації). Розміри зон радіоактивного забруднення і рівні радіації є основними показниками ступеню небезпеки радіоактивного зараження для населення.

Радіаційна обстановка може бути виявлена та оцінена:


Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 121 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Частина 2. | Засоби колективного захист | Засоби медичного захисту |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Частина 1| Методом прогнозування

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.017 сек.)