Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Передмова

Читайте также:
  1. ПЕРЕДМОВА
  2. Передмова
  3. Передмова
  4. Передмова
  5. ПЕРЕДМОВА
  6. ПЕРЕДМОВА
  7. ПЕРЕДМОВА

Микола Носов - дивовижний дитячий письменник. Дивовижний і чудовий він тим, що не тільки діти отримують заряд надзвичайної життєрадісності, бадьорості, припливу сил, а й дорослі відразу ж занурюються в атмосферу дитинства, згадуючи і свої "нелегкі" дитячі проблеми.

Є книги про дітей і для дітей. Ці жанри схожі, але є істотна різниця: книги про дітей можуть бути досить цікавими, але все написано без розуміння сутності дитини. Інша справа — книги для дітей. Герої на їх сторінках — живі і справжні. Пригоди, які з ними трапляються, — надзвичайні. Чудовиська (якщо це казка) — страшні, а чарівники — всемогутні. Саме таким критеріям відповідають твори Миколи Миколайовича Носова.

Його книги виховали не одне покоління хлопчиків і дівчаток. Напевно, майже кожен знайомий з героями Носова: непосидами, фантазерами, які завжди потрапляють у смішні й найнеймовірніші ситуації. А казковий Незнайко і його друзі-коротунчики із Квіткового міста стали улюбленими героями в усьому світі.

Читаючи оповідання Носова дітям, можна і весело провести час, від душі посміятися, і зробити для себе важливі висновки,не забувати, що поруч з тобою такі ж дівчата і хлопці, у яких не все завжди гладко і добре виходить, що всьому можна навчитися, треба тільки не вішати ніс і вміти дружити.

Адже оповідання й повісті М. Носова не лише перекладалися майже 100 іноземними мовами. За їх сюжетами створено багато мультиплікаційних і художніх фільмів. Один з них, а саме мультфільм «Незнайко на Місяці», у 1997 р. завоював Гран-прі на престижному кінофестивалі в Каннах.

Завідуюча районною бібліотекою для дітей

Оксана Юрченко

 

ЧАРІВНИК І ДРУГ ДІТЕЙ МИКОЛА НОСОВ

У звичайному житті Носов був дуже мовчазною і замкнутою людиною, якого називали «похмурим буркотуном». Але книги він писав виключно веселі.

Народився Микола Носов 23 листопада 1908 року. Свої дитячі та юнацькі роки він описав у повісті «Таємниця на дні колодязя», що вийшла після смерті письменника в 1978 році. У цій повісті письменник розповів про маленьке селище Ірпінь неподалік від Києва, де жила тоді невелика сім'я. Батько був актором естради й кінематографа, мати - натура тонка, чуйна, рукодільниця й співуха - виховувала чотирьох дітей.

Носов згадував, що усвідомлювати себе чітко почав до трьох-чотирьох років. Він бачив себе в оточенні речей, які пробуджують думки і - головне - діяли на почуття: «Ось сутулий, з висунутими вперед плечима, величезний, мало не до стелі зростанням, шафа. Вона стоїть,... занурившись у якусь свою глибоку, нескінченну думу». Шафа говорить незрозумілою, рипучою мовою. «Буфет більш легковажна істота». У буфеті зберігають всяку смакоту. І каже буфет, за визначенням Колі, так: «Балакучість скрипить, шипить, верещить, хрипить, крякає усіма своїми дверцятами та ящиком». А ось крісла схожі на манірних тіток, «їм до зарізу хочеться потеревенити про те, про се, та неохота показувати, що їх можуть цікавити такі дрібниці, як пусті розмови».

Шкільні роки Носова випали на один з найтяжчих періодів історії — Першу світову, а потім і громадянську війни. Родині Миколи довелося пережити скруту сповна: і нестачу продуктів, і відсутність тепла й електрики холодною зимою, і хвороби: вся родина перехворіла тифом; на щастя, ніхто не вмер. Микола згадував, що коли він нарешті видужав (чомусь він хворів довше за всіх), його мати плакала від радості, що всі залишилися живі.

Після закінчення громадянської війни Микола захопився хімією і мріяв про хімічний факультет Київського політехнічного інституту. Однак, працюючи на Ірпінському цегельному заводі і одночасно навчаючись у вечірній профшколі, він раптом передумав і вступив до Київського художнього інституту. Незадовго до цього він всерйоз захопився фотографією, а потім і кінематографією. Це й вплинуло на його подальший вибір професії. У 1929 р. Микола перевівся в Московський інститут кінематографії й до 1951 р. працював постановником і режисером мультиплікаційних, наукових і навчальних фільмів. Після зйомки в 1943 році декількох навчальних фільмів для Червоної Армії він був визнаний гідним високої нагороди - ордена Червоної Зірки.

Можливо, хтось, прочитавши це, поставить логічне запитання: а як же вийшло, що Микола Носов все-таки став відомим нам не як хімік, фотограф або кінорежисер, а саме як дитячий письменник? За його словами, у літературу він прийшов зовсім випадково. У нього народився син, і, коли той підріс, він почав розповідати йому різні смішні історії, придумуючи їх на ходу. У якийсь момент Микола зрозумів, що їх потрібно записати — із усього цього могло б вийти щось цікаве. З часом письменник визнав, що писати для дітей є найкращим заняттям, яке вимагає не лише літературних знань, але й знання психології дітей, а головне — любові до них і найтеплішої поваги. Це відчувається в кожній його розповіді й кожній повісті. При всій зовнішній комедійності — а твори Миколи Носова ще й надзвичайно дотепні, він показує, що діти — це, насамперед, особистості; його герої — хлопчаки й дівчатка, живі та справжні, не зламані життям, не кривляки, з нормальним, здоровим сприйняттям реальності.

Найперше оповідання «Витівники» було опубліковане в дитячому журналі «Мурзілка» в 1938 р. Саме з коротких розповідей для дітей почалася творча дорога М. Носова. Це дивні розповіді – маленькі шедеври – в 2-3 сторіночки, і кожен з них блищить, як яскрава перлина. Потім з’явилися повісті «Весела сімейка», «Щоденник Миколи Синіцина».

Однією із найвдаліших у творчості М. Носова вважають повість «Вітя Малєєв в школі і вдома». Не дивлячись на досить звичайний вихідний матеріал (піонерські збори, шкільні уроки, розмови вчителів з учнями), у ній надзвичайно реалістично описано щоденне життя хлопчаків, причому зроблено це настільки цікаво й природно, що будь-який читач упізнає в них себе. І це не дивно. Адже дуже багато сюжетів Микола Носов не вигадував, а брав з життя, спілкуючись із сином і його приятелями, знаходячи всюди: на вулиці, у гостях, у школах, куди його запрошували на творчі зустрічі...
На початку 50-х рр. прийшов час «Незнайка». Усього про Незнайку і його друзів-коротунчиків вийшло три книги: «Пригоди Незнайка і його друзів» (1954), «Незнайко в Сонячному місті» (1958) і «Незнайко на Місяці» (1965). В них ніяк не пояснюється походження цього забавного народу — коротунчиків, не позначено місце їхнього перебування (хто знає, у якому вимірі перебувають Квіткове, Зелене й Сонячне міста?), і не відомо ні їхній точний вік, ні їхня тривалість життя. Проте, у цей придуманий світ відразу ж починаєш вірити. За своєю суттю Незнайко та інші персонажі — діти, які впевнені, що будуть жити вічно, а будь-яка складна ситуація в житті неодмінно розв’яжеться, й усе закінчиться добре. Це взагалі головний принцип дитячого мистецтва — обов’язковий «хеппі-енд». Незнайко, Гвинтик і Шпунтик, Пончик і Сиропчик, Пілюлькин, Знайко й Гусля та й інші персонажі — всі вони змушують читача повірити у своє існування, тому що живуть «по правді», по-справжньому, мислять і поводяться, як справжні діти.
Головний герой, Незнайко — типовий непосида, хвалько й фантазер через свою невгамовну енергію й цікавість постійно потрапляє в безглузді ситуації, з яких його (знову ж, за законом жанру!) виручають всі друзі. Життя у Квітковому, Зеленому й Сонячному містах — справедливе й природне з дитячої точки зору: ніхто не зазіхає на волю іншого; якщо з друзями трапилася неприємність, всі приходять на порятунок; немає ані бідних, ані багатих — усі рівні, і навіть товарно-грошові відносини, як такі, відсутні.
Йде час, однак персонажі, вигадані М.Носовим, не старіють. Вони вже пройшли перевірку часом, і на них виросло й виросте ще не одне покоління людей. Шкода тільки, що письменникові не вистачило часу перенести на папір усе, що він міг би ще написати. 26 липня 1976 року Микола Носов помер у Москві.
У 1952 році Микола Носов отримує Державну премію СРСР за повість «Вітя Малєєв в школі і вдома». Другу премію – імені Н.Крупської – письменник отримає пізніше (у 1970 році), і це буде премія за прославленого їм Незнайку.
І ще один, дуже важливий момент. Всі книги Носова наповнені гумором – веселим, доброзичливим зображенням героїв в смішному вигляді. Відкривайте будь-яку сторінку — без усмішки, а то й нестримного сміху читати неможливо. Проведіть дослід: запитайте кого-небудь із дорослих, чи читали вони книги М. Носова. У відповідь людина обов’язково усміхнеться й згадає смішний епізод з «Незнайка» або «Віті Малєєва», «Веселої сімейки» або казки «Бобік в гостях у Барбоса»... А оскільки «дорослих» книг Носов майже не писав, то і залишиться він у пам’яті читачів «чистокровним дитячим гумористом».

 

Літературний деліжанс
за трилогією «Пригоди Незнайка і його друзів» для учнів 1-4 класів

Перший тур Завдання 1. Визнач характер героя трилогії за іменем: Пончик— полюбляє солодощі; Сиропчик — любить воду з солодким сиропом; Бурчун— постійно незадоволений; Мовчун— мовчазний, мало розмовляє; Поспішайко— завжди поспішає; Розкидайко— часто губить речі; Незнайко— мало що знає та вміє, хоча вважає, що знає і вміє багато; Бруднуля Пістрявенький— неохайний, грязнуля.

Завдання 2. Упізнай професію героя трилогії за іменем:
Пілюлькін — лікар;
Гусля — музикант;
Пулька — мисливець;
Вартунчик — міліціонер;
Гвинтик, Шпунтик — механіки;
Скельчик — астроном;
Тюбик — художник;
Зірочкін — астроном;
Кубик — архітектор;
Компресик — лікар.

Завдання 3. Згадай, що кому належить:
Собака Булька — мисливцю Пульці;
Бурмотограф — письменнику Метикайло;
Місячний камінь — Знайці;
Флейта — музиканту Гуслі;
Комбінезон з однією кнопкою — Поспішайці;
Чарівна паличка — Незнайці;
Термометр — лікарю Пілюлькіну.

Другий тур
Відгадай друзів Незнайка. Хто це?

1. Вони були схожі один на одного, тільки один був трішки вищий, а інший — нижчий. Обидва ходили в шкіряних куртках. З кишень їхніх курток постійно стирчали гайкові ключі, кліщі, напильники й інші залізні інструменти. (Гвинтик та Шпунтик).
2. Книги у нього лежали і на столі, і під столом, і на ліжку, і під ліжком. Одягався він завжди у чорний костюм, а коли сідав за стіл, одягав на ніс окуляри і починав читати будь-яку книгу, то зовсім ставав схожим на професора. (Знайко).
3. Цей ящичок, або валізка — як хочете його назвіть, — має збоку невеликий отвір. Достатньо вам промовити перед цим отвором кілька слів, а потім натиснути кнопку, і бормотограф в точності повторить ваші слова. (Винахідник Метикайло).
4. Взявши шматок паперу, він прорізав пару великих очей, довгі вигнуті дугою брови, прямий витончений носик, маленькі губки, підборіддя з ямочкою… Зверху вирізав пишну зачіску, знизу — тонку шийку та дві ручки. Виготовивши такий трафарет, він почав заготовляти шаблони. (Художник Тюбик).
5. Він зупинився посеред кімнати, склав на грудях руки, голову підняв і став думати, дивлячись на стелю. Потім, ухопившись, руками за власне підборіддя став думати, дивлячись на підлогу. Виконавши все це, він став бродити по кімнаті і потихеньку бурмотіти. (Поет Квітик).

Третій тур
Конкурс на найуважнішого читача трилогії

Запитання:
1. Як називається місто, де жили коротунчики? (Квіткове).
2. Як називається місто, в якому жили самі малючки, і куди прилетіли малюки на повітряній кулі? (Зелене).
3. Які на зріст коротунчики? (Ростом з огірок).
4. З чого були зроблені комірці на сукнях у малючок? (З чорно-бурої гусені).
5. На якому мастилі працював автомобіль механіків Шпунтика і Гвинтика? (На сиропі й на газованій воді).
6. З чого Знайко зробив повітряну кулю? (Гуму для кулі зробили з соку квітів, схожих на фікуси).
7. З чого були зроблені парашути у малюків, коли вони стрибали з повітряної кулі? (Із кульбабок).
8. Чим лікував коротунчиків лікар Пілюлькін? (Йодом касторкою).
9. Чим лікувала коротунчиків Медуниця? (Медом).
10. Якого кольору була чарівна паличка у Незнайка? (Червонувато-коричнева, невелика, кругла).
11. З чого був зроблений водопровід у Зеленому місті? (Зі стеблин тростини).
12. Чому місто, де жили самі малюки, називалося Зміївка? (Тому, що його жителі любили запускати паперових зміїв).
13. Як себе назвали Незнайко і його друзі, зупинившись в готелі у Сонячному місті? (Автомандрівник Незнам Незнамович Незнайкін та іноземець Пачкуале Пестріні).
14. Які незвичні машини побачив Незнайко у Сонячному місті? (Циркулину, Планетарку, Концентрину, Рондозу та ін.).
15. Який одяг носив Незнайко? (Яскрава блакитна шляпа, жовті канаркові брюки та жовтогаряча сорочка з зеленою краваткою).

Вікторина «Подорож у Сонячне місто Миколи Носова»

(для учнів 5-6 кл)
Запитання:
1. З якого оповідання можна взнати рецепт приготування каші? («Мишкова каша»).
2. Який спосіб перевезення собак пропонується в одному з оповідань? (У валізі, «Дружок»).
3. З якого оповідання цей уривок: «От що я придумав, давай, коли всі ляжуть спати, утечемо на город і скопаємо свою ділянку. Залишимо на ранок шматочок маленький, завтра швидко скопаємо й одержимо прапор»? («Городники»).
4. Як звали героя, який, злякавшись кішки, опиняється у неймовірних ситуаціях: потрапляє в сміттєвий ящик і розбиває собі чоло, м’ячем розбиває шибку в оселі однієї бабусі, ледь не гине під колесами машини? («Пригоди Толі Клюквіна»).
5. З якого оповідання можна довідатися, як не треба поводитися в кіно? («Замазка»).
6. Як називають дітлахів, які вигадують різні забавні історії, начебто казки розповідають? («Фантазери»).
7. Хто з героїв цього оповідання брехун, а хто — фантазер? (Ігор — брехун: з’їв варення, а сестрі губи намазав, начебто це вона з’їла. Їй і дісталося від батьків. Фантазер нікому не шкодить своєю фантазією).
8. Яку рису людського характеру висміює Носов в оповіданні «Живий капелюх»? (Боягузтво).
9. Чому боягузтво є найстрашнішою людською вадою? (боягуз зрадить і друзів, і Батьківщину).
10. Хто й кому говорить такі гіркі слова: «Нехай краще в мене зовсім не буде сина, аніж буде син злодій»? (Мати синові, якого звуть Котька, в оповіданні «Огірки»).
11. Як був одягнений Незнайко? (Яскравий блакитний капелюх, жовті канаркові штани, жовтогаряча сорочка, зелена краватка).
12. Як звуть механіків із книги про Незнайка? (Гвинтик і Шпунтик).
13. У якій повісті хлопчаки споруджують інкубатор і виводять курчат? («Весела сімейка»).
14. У якій повісті головний герой намагається з’ясувати, чи є в бджіл вуха? («Щоденник Колі Синіцина»).
15. На героя якої повісті була намальована карикатура віршами:
Вітя наш підказку любить,
Вітя в дружбі з нею живе.
Але підказка Вітю губить
І до двійки доведе. («Вітя Малєєв в школі і вдома»).
16. У якій книзі описано країну, де одні збагачуються за рахунок інших? («Незнайко на Місяці»).
17. Перебуваючи на Місяці, Незнайко завів собі друга. Назвіть його ім’я. (Козлик).
18. Як звали мільйонерів у книзі «Незнайко на Місяці»? (Жаднюга, Скрягінс, Спрутс, Скуперфільд).
19. Чому автор дає мільйонерам такі імена? (Підкреслює їхню жадібність).

 


Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 331 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Как связать симпатичных улиточек-подружек крючком| ТВОРИ МИКОЛИ НОСОВА

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)