Словники і словникові видання з української мови

Для того щоб засвоїти норми української літературної мови, оволодіти українською лексикою, вміти користуватися стилістич­ним багатством мови, потрібно систематично читати найрізнома­нітнішу літературу - художню, публіцистичну, соціально-еконо­мічну, наукову тощо. Крім цього, необхідно звертатися до слов­ників, які дають певну інформацію щодо особливостей та правил використання мовних засобів. Словники відіграють величезну роль у піднесенні культури мови, адже вони радять мовцеві, як правильно, як краще висловити свою думку. М. Рильський слушно заува­жував: “Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не мала потреби в словнику, ніколи не заглядала до нього, ніколи ним не ко­ристувалась”.

Теорія і практика укладання словників називається лексикогра­фією (від грецьк. lexis - слово, вираз і grapho – пишу), а щодо слов­ників може вживатися синонімічна назва - лексикографічні джерела. Розрізняють словники понятійно-довідкового характеру - ен­циклопедичні й власне мовні - лінгвістичні (або філологічні).

Енциклопедичний словник містить найважливіші відомості про ту чи іншу галузь людських знань, про найважливіші події, явища, про найвідоміших осіб. У такому словнику розкриваються не значення й особливості вживання слів, а поняття. Тому до енциклопедичного словника входять, як правило, іменники (власні та загальні назви). Енциклопедичні словники можуть містити ілюстрації, карти, схеми, таблиці.

Чітке уявлення про відмінність між енциклопедичним і лінгвістичним словником дає зіставлення двох статей з однаковим заголов­ним словом - преамбула, рубін.

В “Українській радянській енциклопедії” ці слова пояснюються так:

Преамбула (від лат. praeambulus той, що передує) - вступна частина законодавчого акта, декларації, договору міжнародного та ін. важливих актів, у якій викладено обставини та мотиви, що були приводом для видання чи укладення даного акта, його цілі і завдання, а також ін. дані заг. характеру.

Рубін (від лат. rubeus — червоний) — мінерал класу оксидів і гідрооксидів, прозора відміна корунду червоного кольору. Осн. ро­довища Р. - в Бірмі, Таїланді, Шрі-Ланці. Р. одержують і штучно. Використовують як дорогоцінне каміння, в лазерній техніці, при виготовленні точних приладів, годинникових каменів тощо.

“Словник української мови” інформує нас про ці слова по-іншому:

Преамбула, и, ж. 1. Вступна частина якого-небудь важливого до­кумента - законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини та підстави його проголошення, укладення і т. ін.

2. жарт. Вступ до чого-небудь. Куди там! Старий тільки догово­рював преамбулу. Він аж тремтів, знайшовши вдячного слухача (Ю. Янов., І, 1954, 132); Оцю преамбулу, сказать, Ми пишемо свідомо, - Щоб вам докладно показать, І хто ми є, і що ми (Воскр., З пер­цем!, 1957, 126).

Рубін, а, ч. Коштовний камінь червоного кольору; прозорий різ­новид корунду. Прозорі кристали корунду, забарвлені в червоний або синій колір, являють собою дорогоцінне каміння - рубіни і сапфіри (Заг. хімія, 1955, 566); На дні казана лежало дороге намисто: один разок червоних рубінів, другий - синіх, як небо, сапфірів (Н.-Лев., III, 1956, 293); Два рубіни блиснули в її вухах, наче дві краплі замерзлого грецького вина (Ільч., Козацьк. Роду.., 1958, 356); *У порівн. На кожному деревці густо звисали темно-червоні, мов рубіни, вишні (Шиян, Баланда, 1957, 143).

Найвідомішими українськими енциклопедичними джерелами є “Українська радянська енциклопедія” (у 12 т. - К., 1977-1985), “Український радянський енциклопедичний словник” (у 3 т. - К., 1986 1987), “Українська літературна енциклопедія”. Наведемо кілька статей “Української радянської енциклопедії”.

Боян – славетний древньоруський співець-дружинник ХІ-ХІІ ст. Складав пісні, де славив подвиги руських князів і воїнів. Уперше Б. згадано в “Слові о полку Ігоровім”. Про Б. йдеться в одному з написів XIIст., що зберігся в Софійському соборі в Києві. Образ Б. відтворено в худож. л-рі й мистецтві (О. Пушкін, І. Франко, М. Рильський, В. Васнецов та інш.)

Гема (від лат. gemma) – дорогоцінний камінь, печатка) - не­великий різьблений камінь з рельєфним, опуклим (див. Камея) або врізаним вглиб (див. Інталія) зображенням. Г. відомі з глибокої дав­нини як печатки, прикраси, їх вирізьблювали вручну або на вер­статі.

Гелон – давнє місто в лісостеповій частині Східної Європи. За Геродотом, місто було “дерев’яним” і його оточувала дерев’яна стіна. Питання про місце розташування Г. досі не розв’язане. Деякі дослідники вважають залишками Г. Більське городище.

Серед філологічних словників виділяють словники дво- та багатомовні (перекладні) і словники одномовні. Філологічні одномовні словники пояснюють українську лексику під певним кутом зору. До одномовних словників належать: 1) тлумачні; 2) іншомовних слів; 3) орфоепічні; 4) орфографічні; 5) міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні, омонімічні, паронімічні); 6) фразеологічні; 7) терміно­логічні; 8) словники мовних труднощів.

Тлумачні словники мають на меті роз’яснити значення і показати використання слів сучасної української мови. Найвищим досягненням української лексикографії вважається одинадцятитомний “Словник української мови” (1971-1980). Він містить близько 135 тис. слів.

Статті цього словника містять докладну інформацію про значен­ня, граматичні характеристики, стилістичне забарвлення слів, а також приклади використання слів у літературній мові.

Наведемо кілька статей з цього словника.

Покотьоло, а, с. Дерев’яна дитяча іграшка, що має форму обруча. Тільки-но Серпень повернув за ріг, у бічну вуличку, як йому назустріч викотилось туге покольоло (Мушк., День…, 1967, 118).

Похватом, присл., розм. Поспішно, квапливо. Вона похватом намагалась перевести розмову на іншу тему (Коп., Вибр., 1948, 215).

Прикуплений, а, е. Дієпр., пас. мін., ч. до прикупити. Прикуплена земля давала йому право стати поруч з родом (Кач., II. 1958, 11).

У 2001 р. побачив світ однотомний “Великий тлумачний словник сучасної української мови”, який містить близько 170 тис. слів і сло­восполучень. У ньому, крім загальновживаної лексики, подані терміни сучасної науки і техніки, слова, що позначають явища і реалії виробничого, культурного і побутового життя українського народу, а також архаїзми, діалектизми, понижені, жаргонні слова. Словник фіксує слова, які поповнили українську лексику в останнє десяти­ліття.

У словникових статтях розкривається значення слів, дається їхня граматична та стилістична характеристика. Особливості подання слів у “Великому тлумачному словнику сучасної української мови” демонструють такі приклади.

Діловитий, -а, -е. Працьовитий і знаючий. // Зайнятий справами, заклопотаний. // Який виражає зайнятість, заклопотаність.

Діловитість, -тості, ж. Властивість за знач. Діловитий.

Діловито, присл. До діловитий. * У порівн.

Діловодство, -а, с. Ведення српав канцелярій.

Ділок, -лка, ч., зневажл. Той, хто спритно веде справи, перев. комерційні, вдаючись до будь-яких засобів для досягнення мети.

Словники іншомовних слів характеризують слова, запозичені українською мовою з інших мов. У них звичайно дається етимологічна довідка (пояснення походження іншомовного слова) та визначення, як-от:

Форпост (від голл. voorpost передовий пост) - 1) передня варта, сторожа; 2) передня позиція на певній ділянці фронту.

Форсаж (від фр. forcage, від force – напружувати) - коротко­часне збільшення тяги (потужності) двигуна проти її значення на но­мінальному (порівняно тривалому) режимі.

Форсинг (від англ. forcing, від force – нагнітати) - у боксі - тактичний прийом, який характеризується безперервними атаками.

Форс-мажор (від фр. force maijeure – непереборна перешкода, об­ставина) - надзвичайні обставини, які примушують діяти інакше, ніж передбачалося.

До орфографічних словників вносяться найпоширеніші слова, які можуть становити труднощі при написанні. Всі слова подаються в певних початкових формах. Словник містить також додаткові форми, наприклад форму родового, давального, орудного відмінка однини іменників, форми минулого часу дієслова тощо.

експрес-звіт, -у

Дата добавления: 2015-10-21