Термінологічний мінімум. Функціональний стиль –сукупність прийомів відбору та сполучень мовних засобів

Функціональний стиль – сукупність прийомів відбору та сполучень мовних засобів, зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.

Кожний стиль має:

- функцію (мету мовлення);

- сферу поширення (коло мовців);

- систему мовних засобів;

- стилістичні норми (правила використання мовних засобів);

- підстилі;

- жанри реалізації.

Офіційно-діловий стиль -функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Основна функція – настановчо-інформативна.

Сфера використання – офіційно-ділові стосунки в державно-політичному, громадському і економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Основні ознаки:

- ґрунтується на логічній основі;

- послідовність і точність викладу фактів;

- документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість;

- емоційно-експресивна нейтральність вислову;

- неприпустимість двозначності тлумачень змісту;

- високий рівень стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конс­трукцій);

- одноманітність, усталеність форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту

Мовні засоби:

- широке використання професій­ної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо;

- номенклатурні найменування;

- іменний характер;

- використання віддієслівних іменників, назв осіб за їх функцією, словосполучень із дієсловами у теперішньому часі для позначення постійності дії;

- своєрідність синтаксису: прямий поря­док слів, найхарактерніші речення – прості поширені, використання і складносурядних та складнопідрядних речень, нанизування однорідних членів речення, ускладнення речень численними однотипними конструкціями.

Підстилі:

- законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо;

- юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, за­питів, повідомлень тощо;

- адміністративно-канцелярський — використовуєть­ся в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, дого­ворів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо;

- дипломатичний — використовується в сфері між­державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

Основні жанри: закон, указ, статут, постанова, акт, позовна заява, протокол, запит, наказ, договір, характеристика, автобіографія, розписка, доручення, розпорядження, інструкція, довідка, заява, звіт, конвенція, комюніке, звернення, нота, міжнародний протокол.

Науковий стиль обслуговує різні сфери і потреби науки.

Основна функція – пізнавально-інформативна.

Сфера використання – наукові й науково-технічні праці, призначені для спеціалістів (монографії, спеціальні журнали, підручники для вищих шкіл, філософські трактати тощо).

Основні ознаки:

- понятійність і предметність;

- об’єктивний і змістовний аналіз;

- логічна послідовність і доказовість викладу;

- узагальненість понять і явищ;

- однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;

- точність і лаконічність висловлювань;

- аргументація висловлених положень і переконливість твержень;

- докладні висновки.

Мовні засоби:

- значна кількість наукової термінології;

- наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;

- оперуванням абстрактними, переважно іншомовними словами;

- уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;

- залучення цитат і посилань на першоджерела;

- здебільшого відсутність авторської індивідуальної манери й емоційно-експресивної лексики;

- наявність виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);

- наявність дієслівних форм, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові й дієприкметникові звороти, які додатково окреслюють дії, предмети та явища;

- специфічна монологічність текстів;

- переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

Підстилі:

- власне науковий, основним призначенням якого є об'єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид (реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники,словники, каталоги);

- науково-навчальний, головною рисою якого є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики;

- науково-публіцистичний, що передбачає виклад наукової інформації із залученням емоційних засобів. Прикладом може слугувати стаття в ЗМІ про певну історичну подію, де як використовуються урочисті, поетичні лексеми, складні синтаксичні конструкції, так і образні вислови, за допомогою яких автор висловлює власну думку;

- науково-популярний, щохарактеризується використанням елементів художнього та публіцистичного мовлення (епітети, порівняння, метафори).

Основні жанри: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація тези, підручник, посібник та ін.

Публіцистичнй стиль призначений для передачі масової інформації.

Основна функція – інформативно-пропагандистська та агітаційна.

Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича, культурно-освітня діяльність.

Основні ознаки:

- доступність мови й формулювань;

- поєднання логічності доводів і полемічності викладу;

- поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;

- присутність позитивного чи негативного авторського тлумачення;

- наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол тощо).

Мовні засоби:

- поєднання складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;

- насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами;

- використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз;

- уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів;

- використання іншомовних слів із суфіксами -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксами псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо;

- різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше;

- влучні афористичні, інтригуючі заголовки.

Підстилі:

- підстиль засобів масової інформації вирізняється викладенням інформаційних дописів короткими реченнями у часописах, на радіо, телебачення;

- науково-публіцистичний підстиль характеризується викладом наукової інформації із залученням емоційних засобів (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

- художньо-публіцистичний підстиль, у якому за допомогою художніх засобів порушуються певні суспільно-політичні чи соціальні проблеми (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);

- есе (короткий нарис вишуканої форми), в якому висловлюються особисті думки, враження з певного питання і яке не претендує на вичерпне висвітлення теми; Основні жанри: передовиця, репортаж, інтерв’ю, замітка, аналітичний огляд, літературно-критична стаття, огляд, рецензія, памфлет, фейлетон, політична доповідь, нарис.

Художній стиль -це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості.

Основна функція – вплив на людськупсихіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів.

Сфера використання – індивідуальна і колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.

Основні ознаки:

- образність;

- поетичність опису подій у прозових і драматичних творах;

- естетика мовлення, призначення якої — розбудити в читача почуття прекрасного;

- експресія та інтенсивність вираження;

- зображувальність (конкретно-чуттєве відображення дійс­ності — людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень);

- відсутнє певне регламентування вживання засобів і способів їх поєднання, відсутність будь-якого нормування;

- визначальним є суб'єктивізм розуміння й відображення.

Основні мовні засоби:

- багатство найрізноманітнішої лек­сики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання (на­зви осіб, речей, дій, явищ, ознак);

- уживання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів);

- запровадження авторських новотворів (слів, значень, висловів;

- уведення до творів зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних складників та жаргонізмів;

- поширене застосування дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі), особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу), у наказовому способі;

- широке вживання речень різноманітних типів, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та ритмомелодики;

- представлено абсолютно всі стилістичні фігури (еліпсис, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість тощо).

Підстилі та жанри:

- епічний (епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);

- ліричний (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма);

- драматичний (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

- комбінований (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).

Розмовний стиль -це стиль, який використовується в усному повсякденному офіційному та неофіційному спілкуванні.

Основна функція – інформативна.

Сфера використання – усне щоденне спілкування у побуті, родині, на виробництві.

Основні ознаки:

- безпосередня участь у спілкуванні;

- усна форма;

- часто спостерігається неформальність, невимушеність спілкування;

- непідготовленість до спілкування (при неформальному спілкуванні);

- уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації);

- уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),

- емоційні реакції,

- потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.

Мовні засоби:

- емоційно-експресивна лексика (метафори, порівнянння, синоніми тощо),

- суфікси суб'єктивного оцінювання (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості);

- активізація особових форм;

- прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові);

- часте вживання займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-);

- специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна, стилістично маркована лексика, скорочені слова, вигуки тощо;

- заміна термінів розмовними словами.

Підстилі:

- розмовно-побутовий;

- розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення: усні діалоги та полілоги.

Епістолярний стиль -це стильовий різновид української мови, який обслуговує сферу письмових приватних та приватно-офіційних відносин.

Основна функція – обмін інформацією з діловими партнерами чи близькими людьми.

Сфера використання – офіційні міжколективні й міжособистісні стосунки та неофіційні особисті зв'язки.

Основні ознаки:

- персональність;

- інформаційна цілеспрямованість (зазвичай на конкретного адресата);

- авторське «я»;

- наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання, головна частина, у якій розкривається зміст листа, кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум.

Мовні засоби:

- адресація, межі мовного етикету, стандартність висловів у ділових листах;

- різнотемна конкретним змістом лексика, вільний виклад змісту у приватних листах;

- емоційно-експресивні засоби, варіантність норм і особливості порушення їх в інтимному листуванні;

- поєднання компонентів художнього, публіцистичного й розмовного стилів та вироблення індивідуального авторського образу в листах-сповідях, листах-творах, листах-інформаціях.

Типи листування:

- офіційне листування - між державними органами, установами, організаціями та між службовими особами, які підтримують офіційні стосунки (офіційно-діловий стиль);

- неофіційне (приватне) листування - між особами, які мають неофіційні стосунки. Воно має переважно побутовий характер – родинний, інтимний, дружній – і перебуває у сфері дії усного розмовного стилю.

Крім листів, до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.

Конфесійний стиль – один із функціональних стильових різновидів української мови, який обслуговує релігійні потреби суспільства.

Основна функція – обслуговувати релігійні потреби як окремої лю­дини, так і всього суспільства.

Сфера використання – культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, мо­литовні будинки, релігійні громади, віруючі родини.

Основні ознаки:

- урочис­тість і піднесеність як стилістичні домінанти;

- благозвуччя;

- сим­волізм;

- стійкість (стандартність) стильової норми.

Мовні засоби:

- суто церковна термінологія, символічні стилістеми, мовні фор­мули із сакральним значенням;

- наявність архаїзмів, старослов’янізмів;

- значна кількість епітетів, метафор, алегорій, порівнянь;

- непрямий порядок слів у реченні та словосполученні;

- поширеність повторів слів, словосполучень, речень.

Підстилі та жанри:

- біблійний (Біблія);

- молитовний (молитва, тропар, кондак тощо);

- проповідницький (проповідь, духовна бесіда);

- агіографічний (житія святих);

- церковні послання.

Ораторський стиль -це стиль промови, доповіді, лекції, публічного виступу.

Основна функція – інформативно-емоційна.

Сфера використання – публічний виступ.

Основні ознаки:

- безпосередність (спілкування віч-на-віч або з аудиторією);

- невимушеність (природність, розкутість спілкування);

- шанобливе звертання до слухачів;

- емоційність спілкування, що забезпечує виразність мовлення за рахунок доцільного використання вербальних та невербальних засобів;

- точність;

- стислість;

- виразність.

Мовні засоби:

- образні вислови, фразеологічні звороти;

- риторичні питання;

- окличні речення.

Підстилі та жанри публічних виступів:

- громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди);

- академічні промови (наукові доповіді, навчальні лекції, наукові дискусії);

- промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні промови, вітання, тости).

Дата добавления: 2015-10-21