XV. Звільнені з роботи звуки

Процес вимови звуків і собі впливає на будову слів та зворотів. Із шкільної лави всі знають, що й на письмі й у вимові ми спрощуємо неоковирні сполучення з трьох і більше приголосних звуків.

вість	але	вісник	а не	вісТник	(випускаємо звук Т) (1)
перстень	але	персня	а не	персТня	(випускаємо звук Т)
тиждень	але	тижня	а не	тижДня	(випускаємо звук Д)

Такі спрощення знають і інші лексичні одиниці:

мілкий	але	міленький	а не	мілКенький	(випускаємо звук К) (2)
рідкий	але	ріденький	а не	рідКенький	(випускаємо звук К)
швидкий	але	швиденький	а не	швидКенький	(випускаємо звук К)

У прикладах (2) ми випускаємо звук К, який у "правильно утворених" формах рідКеньКий, швидКеньКий тощо мав би повторюватися двічі, утруднюючи вимову слова. Таке спрощення канонізують усі українські правописи.

Але і в цій рисі українського мовлення не обійшлося без перекручень. Згідно з вимовою українські правописи визнають спрощення звуків у таких словах:

Вільна	але	віленський	а не	вільНенський	(випускаємо звук Н) (3)
Дубне	але	лубенський	а не	дубНенський	(випускаємо звук Н)
Рівне	але	рівенський	а не	рівНенський	(випускаємо звук Н)

Правопис Кагановича-Постишева переробив назву міста Рівне на Ровно, але у прикметнику від Ровно зберіг спрощення звуку Н: ровенський, а не ровНенський. Після 50 років перекручення прийшло нарешті до відродження справжньої назви міста: Ровно стало Рівним. Але й тут не обійшлося без ляпсусу: мовознавці, виховані на традиціях академіка Бєлодєда, прийшли до "глибоко виваженого" рішення: не спрощувати вимову слова рівенський, а вживати неоковирну — з подвоєним Н — форму рівНеНський. Точнісінько, як у приказці про затятого богомільця.

Ляпсус із словом рівненський вимагає розумного перегляду.

Торкнувшись теми спрощень, не можна проминути ще одної "правильної неправильности", яку канонізує, на жаль, і правопис 1928 р. Мова йде про слово мистець. Згідно з правописом це слово слід відміняти так:

	Однина	Множина
Н.	мистець	мистці(4)
Р.	мистця	мистців
Д.	мистцеві /мистцю/	мистцям і т. д.

Вимова мистця, мистці вкрай неоковирна, вона суперечить властивій для нашої мови рисі спрощення, зафіксованій, наприклад, у слові чернець:

	Однина	Множина
Н.	чернець	ченці (випускаємо Р) (5)
Р.	ченця а не чеРнця (випускаємо Р)	ченців (випускаємо Р)
Д.	ченцеві а не чеРнцеві (випускаємо Р)	ченцям (випускаємо Р) і т. д.

Послідовне дотримання української спрощеної вимови вимагає відміняти слово мистець за зразком (5):

	Однина	Множина
Н.	мистець	митці (випускаємо С) (6)
Р.	митця (випускаємо С)	митців (випускаємо С)
Д.	митцеві /митцю/ (випускаємо С)	митцям (випускаємо С) і т. д.

Таке відмінювання має бути канонізоване, бо воно відповідає практиці мовлення. Не треба забувати, що вукраїнській мові існує варіянт до слова мистець — форма митець, яка відміняється саме за зразком (6).

Дата добавления: 2015-10-21