Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування

Читайте также:
  1. Cравнительная характеристика витражных красок C.Kreul (Кройль) Германия, Maimeri (Маймери) Италия , Pebeo (Пэбео) Франция
  2. III. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДГОТОВКИ ПО СПЕЦИАЛЬНОСТИ
  3. Активізація винахідницької діяльності. Евристика
  4. Аналіз досвіду роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу
  5. Аналіз сутності технології роботи соціально педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу
  6. Анкета-характеристика студента
  7. Аннотация - краткая характеристика документа с точки зрения его назначения, содержания, вида, формы и других особенностей. Применяется в изданиях по общественным наукам.

 

Діяльність людини в широкому розумінні означає процес активної цілеспря­мованої взаємодії суб'єкта з середовищем. Згідно з психологічною теорією діяль­ності (С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв та ін.) людина не пристосовується до реальної дійсності, а активно оволодіває нею і впливає на неї завдяки здатності передбачати і свідомо планувати свою діяльність.

Мовленнєва діяльність (МД) розглядається як один з багатьох видів людської діяльності і визначається як "активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовлен­нєвого повідомлення у взаємодії людей між собою". МД людей може входити до іншої, значно ширшої діяльності (трудової, пізнавальної і т. п.). Проте вона може бути й самостійною діяль­ністю, бо в людини є специфічна потреба, притаманна лише їй, у висловленні думки та одержанні мовленнєвої інформації. Цю потребу називають комунікативно-пізнавальною.

Як же співвідносяться між собою такі поняття як мова, мовлення та МД?

Мова - це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх сполу­чення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному рівнях, тобто система знаків, що є основним засобом спілкування членів певного людсь­кого колективу, засобом переробки і передачі інформації від покоління до поко­ління.

Мовлення - це застосування мови у процесі спілкування.

Мова як система - виключно суспільне явище, вона постійна, стала, має нормативний характер зобов'язує кожного, хто нею користується, підпорядковуватися її законам. Мовлення - індивідуальне, динамічне, ситуативно зумовлене. Мовлення є найуніверсальнішим засобом комунікації, тому що при передачі інформації за допомогою мовних знаків смисл повідомлення губиться менш за все.

Розрізняють чотири основних види МД: аудіювання, говоріння, читання та письмо.

У процесі говоріння та письма людина висловлює свої думки, а при аудіюванні та читанні вона одержує мовленнєву інформацію, тобто сприймає і розуміє думки інших людей. Говоріння та письмо називають продуктивними видами МД, а аудіювання та читання - рецептивними. З іншого боку, аудіюван­ня і говоріння об'єднує одна матеріальна основа - звукова система мови, ці види МД входять до усного мовлення.

Матеріальною основою читання і письма, які відносяться до писемного мовлення, є графічна система мови. Однак слід пам'ятати, що метою навчання іноземної мови у середніх нав­чальних закладах є не сама МД, а спілкування мовою, що вивчається. Спілку­вання визначають як соціальний процес, в якому відбувається обмін діяльністю способами діяльності, результатами діяльності, втіленими у матеріальну і духов­ну культуру. Спілкування виступає як форма взаємодії суб'єктів і реалізує їх суспільно-комунікативну діяльність. Види МД-говоріння, аудіювання, читання та письмо виступають як вербальні засоби спілкування, продуктом якого є інтерпретація інформації тими, хто спілкується.

Як і будь-яка інша діяльність, МД має такі необхідні компоненти як мотив діяльності, її предмет, засоби та способи реалізації МД, продукт і результат.

Процес породження мовлення, за Л.С. Виготським, реалізується у послідов­ності "від мотиву, який породжує певну думку, до оформлення самої думки, до опосередкування її у внутрішньому слові, потім - у значеннях зовнішніх слів і, нарешті, у словах". Щось завжди спонукає людину до МД - комунікативно-пізнавальна потреба або якась інша, задовольнити яку можна лише шляхом МД. Сприймання мовлення, так само як і його породження, теж має бути вмотивованим.

Предмет діяльності розглядається як основний елемент її змісту (О.М. Леон­тьев). Він може бути матеріальним та ідеальним. Предмет МД, як підкреслює І.О. Зимня, є ідеальним - це думка як форма відображення предметів та явиш реальної дійсності. Висловлювання думки є метою продуктивних видів МД -говоріння і письма, мета рецептивних видів МД - аудіювання і читання - поля­гає у розумінні думок іншої людини. Якщо предметом МД є думка, то засобом існування, формування і вира­ження цієї думки є система мови, її фонетичні, лексичні та граматичні засоби, які мають засвоюватися саме як способи вирішення певної розумової задачі.

В залежності від форм спілкування може бути три способи формування та формулювання думки: 1) внутрішній (людина включається у рецепцію або ду­мання);

2) зовнішній усний (людина включається у говоріння);

3) зовнішній письмовий (людина включається у спілкування з відсутнім партнером у пись­мовій формі).

Продуктом діяльності є те, в чому вона втілюється. Продуктом говоріння та письма виступає висловлювання, текст (усний або письмовий), продуктом аудіювання та читання є розуміння прослуханого або прочитаного тексту. Важливим компонентом МД є її результат, який може виражатися у реакції-відповіді людини. Кожна мовленнєва дія спрямована на виконання окремого простого зав­дання. У системі МД є три підсистеми дій, які співвідносяться з трьома сторо­нами мовлення - структурною (або граматичною), семантичною (або лексичною) та виражальною (або фонетичною для усної форми мовлення і графічною для письмової форми мовлення). Підсистеми дій МД створюють єдине нерозривне ціле, яке можна розділити лише умовно. Проте, коли у процесі навчання виникає потреба опрацювати ту чи іншу сторону мовлення, воно, за висловом Ю.І. Пассова, "мов би повертається до учня цією стороною".

Для здійснення МД в цілому необхідно володіти окремими мовленнєвими діями так, щоб вони не відволікали довільну увагу учасників спілкування. У процесі виконання мовленнєвих дій формуються навички мовлення, у процесі виконання того чи іншого виду МД - мовленнєві уміння.


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 906 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Розкрийте зміст понять «система вправ», «вправа», «завдання». У чому полягає різниця між вправою і завданням. | Методична типологія фонетичного матеріалу. Вимоги до вимови учнів. | Особливості навчання фонетичного матеріалу. | Особливості навчання учнів молодшого шкільного віку інтонації англійської мови. | Навчання лексичного матеріалу. | Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності. | Фактори, що впливають на виникнення труднощів аудіювання. | Етапи навчання аудіювання. | Система вправ і завдань для навчання аудіювання. | Мета, завдання та зміст навчання іноземних мов у початковій школі. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Вплив психолого-фізіологічних особливостей учнів молодшого шкільного віку на процес навчання іноземних мов.| Суть читання та його психофізіологічні механізми

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)