Припасування індивідуальної ложки на верхню беззубу щелепу

Індивідуальну ложку на верхню щелепу, виготовлену за одним із описа­них способів, спочатку необхідно попередньо припасувати. Маніпуляції повто­рюються так само, як і на нижній щелепі. Це звільнення вуздечки верхньої губи, бічних складок слизової оболонки, ложку вкорочують, де необхідно, щоб вона не доходила 2-3 мм до перехідної складки. Предметом особливої уваги має бути топографія лінії А та її співвідношення з індивідуальною ложкою. Загально­прийнято, що індивідуальна ложка має перекривати лінію А на твердому піднебінні на 1-2 мм. Після того краї ложки окантовують ортопедичним ко­ректором "Ортокор", який попередньо нарізають смужками та розігрівають у гарячій воді. „Ортокор" накладають на краї ложки так, щоб він продовжував її, а в місці контакту з лінією А його наклеюють на внутрішню поверхню ложки, щоб відтиснути м'які тканини цієї ділянки.

Після проведення усіх підготовчих маніпуляцій розпочинають припасу­вання індивідуальної ложки на верхній щелепі за допомогою проб Гербста.

Перша проба полягає у широкому відкриванні рота. Якщо ложка в цей час зміщується, то її необхідно вкоротити по краю, який контактує з верхньоще­лепними горбами та місцем уявного розміщення молярів (мал. 149).

Клініка та протезування у разі повної відд/тності зубів

Під час другої проби хворому пропо­нують засмоктувати щоки. Якщо у тако­му разі ложка зміщується, то її необхідно вкоротити в ділянці щічних складок.

Під час третьої проби хворі витягу­ють губи в трубочку. Зміщення ложки з протезного ложа свідчить про те, що її необхідно вкоротити у фронтальному відділі.

Мал. 149. Припасування індивідуаль­ної ложки на верхній та нижній щелепах (пояснення у тексті)

Слід пояснити, що використання „Ортокору" для окантування індивіду­альних ложок нижньої та верхньої ще­леп під час проведення проб Гербста значно пришвидшує процес формуван­ня функціонального краю ложки. У місцях, де край ложки чинить тиск на підлеглі тканини, „Ортокор" зміщуєть­ся з нього. У такому разі „Ортокор" у тому місці відгортають, а край ложки вкорочують. Якщо виконувати одну за одною такі маніпуляції, завершальне функціональне оформлення країв ложки не становить труднощів.

Проби Гербста ефективні за наявності добре збережених коміркових відростка і частини та малоефективні у разі значної або повної атрофії, особ­ливо коміркової частини, де дуже важко створити замикальний клапан. Крім того, методики проведення та зняття функціональних відбитків не забезпе­чують об'ємного відтворення майбутнього базису протеза.

Це спонукало П.Т.Танрикулієва розробити та впровадити метод об'ємно­го моделювання. Його дослідження засвідчили, що тип беззубої нижньої ще­лепи та обсяг протезного простору не є випадковими, це явища залежні.

Суть методики П.Т.Танрикулієва, яка доповнена Г.Л.Савіді, полягає у тому, що на готовий нижній протез наносять тонкий шар силіконової маси і вводять у ротову порожнину; процедуру повторюють кілька разів, пропо­нуючи хворому без особливих зусиль закрити рот та виконати рухи щоками і язиком. Очистивши зуби та базис від залишків маси, протез гіпсують зво­ротним способом, базис забирають і формують новий. Протези, виготовлені за даною методикою, виглядають масивнішими, ніж ті, що виготовлені за допомогою проб Гербста, але цей недолік компенсується кращою фіксацією. Функціональні відбитки з верхньої та нижньої щелеп знімають підго­товленими індивідуальними ложками за допомогою спеціальних відбитко-вих мас, наприклад, цинкевгенолової маси "Repin" або високоякісних сучас­них силіконових мас (Stomaflex cream, Speedex, President, ЗМ тощо). Нині мови про використання гіпсу або термопластичних мас немає, їх згадують лише в історичному аспекті.

Дата добавления: 2015-10-13