Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Полірувальні засоби

Читайте также:
  1. IV. Товари й транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складі митного органу
  2. Антидемпінгові засоби
  3. Догляд за посівами і засоби захисту від бур'янів, хвороб і шкідників.
  4. Засоби і методи метеорологічних вимірювань.
  5. Засоби індивідуального захисту.
  6. Засоби підтримки знань.
  7. Класифікація пожеж та рекомендовані засоби вогнегасіння

Після закінчення процесу шліфування ортопедичну конструкцію необ­хідно відполірувати. Полірування переслідує мету створення гладенької дзеркальної поверхні. Полірування проводиться на більших швидкостях, ніж шліфування. За допомогою полірування з виробу знімається мінімаль­ний шар матеріалу, для чого полірувальні інструменти покриваються спец­іальними полірувальними пастами. Добрими полірувальними"властивос-тями володіють окис хрому, окис заліза, дрібнодисперсна крейда та гіпс.

Окис хрому Сг203. Це порошок зеленого кольору з кристалічною будо­вою. Кристали у вигляді багатогранників мають велику міцність і твердість. Застосовується у полірувальних пастах, які використовують для полірування твердих сплавів, нержавіючої сталі, кобальто-хромових сплавів.

Окис заліза Fe2Os. Порошок буро-червоного кольору. Кристали окису за­ліза за міцністю поступаються окису хрому. Під назвою "Крокус" окис заліза використовується у пастах для полірування сплавів на основі золота, срібла, паладію. Застосування окису заліза для полірування нержавіючої сталі неба­жане, оскільки створюються умови для корозії.

Полірувальні пасти готують із перерахованих абразивних матеріалів. Вони являють собою композиції, що складаються із абразивів, поверхнево-активних і змочувальних речовин, до яких належаться парафін, стеарин, віск, вазелін, сало тощо.

Державним оптичним інститутом (ДОІ) розроблено три види паст: грубу, середню, тонку. Вони відрізняються за здатністю знімати шар поверхні (в мікро­нах) за однакових режимів полірування.

ДОПОМІЖНІ МАТЕРІАЛИ ПІД ЧАС ПАЯННЯ

Спосіб з'єднання металевих частин ортопедичних конструкцій за допомо­гою паяння раніше був дуже поширений. Однією з головних вимог до цього способу було міцне з'єднання металевих частин, яке могло б витримати значні силові навантаження. Міцність паєчного шва передусім залежить від власти­востей припою.

Великий вплив на міцність спайки можуть мати умови, за яких проводить­ся процес паяння. Для отримання міцного шва необхідна взаємна дифузія роз­плавленого припою і металу, частин, які з'єднують. Дифузії металів протиді­ють окисли, які покривають поверхню металів і особливо активно утворюють­ся під час нагрівання.

Для видалення окислів і захисту поверхонь від окислення у процесі паян­ня застосовують спеціальні поверхнево-активні речовини — флюси (плавні), які можуть розчиняти окисну плівку і спливати на поверхню розплавленого припою.


 


ПП



Основи матеріалознавства


До найпоширеніших у практиці зуботехнічних лабораторій флюсів на­лежить тетраборат натрію (бура), борна кислота, каніфоль. Ці речовини в роз-плавленому стані здатні легко розтікатися на поверхні металів, розчи­няти окисну плівку і створювати перешкоди для її утворення. Флюс пови­нен мати температуру плавлення нижчу, ніж температура плавлення при­пою, і не вивітрюватися у процесі паяння. Для проведення м'якого паяння в якості флюсів використовують каніфоль і розчин хлориду цинку.

Каніфоль складається із смолистих кислот, які утворюються під час отримання скипидару із деревини хвойних порід. Каніфоль — тверда і крих­ка речовина темного або світло-коричневого кольору. Плавиться за темпе­ратури 120 °С. Розплавлена каніфоль володіє доброю змочувальною здатн­істю для металів, захищає поверхню від корозії, широко використовується під час паяння оловом і луження.

Тетраборат натрію (Na2B4O7»10H2O) — кристалічний порошок білого кольору. Тетраборат натрію (бура) використовують під час твердого паян­ня. Температура плавлення його близько 741°С, у розплавленому стані має вигляд скла.

Борна кислота3В03) — білий порошок, який складається із кристалів лускатої форми, методика її застосування аналогічна тетраборату натрію. Як флюс борна кислота може застосовуватися самостійно або у суміші. Для паян­ня золотих сплавів готують суміш, яка складається із бури (55%), борної кис­лоти (35%) та окису кремнію (10%).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть класифікацію матеріалів для обробки стоматологічних

виробів. 2.Які переваги та недоліки природних абразивних матеріалів над

штучними? 3. Назвіть представників природних абразивних матеріалів. 4.Яке застосування штучних абразивних матеріалів?

5. Яка будова абразивних інструментів?

6. Як використовуються абразивні інструменти? 7.Яка роль полірувальних засобів?

 

8. Які є засоби для полірування?

9. Які матеріали використовуються під час паяння?


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 165 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ФОРМУВАННЯ АКРИЛОВИХ ПЛАСТМАС | ФАРФОРОВІ ШТУЧНІ ЗУБИ | ШТУЧНІ ЗУБИ ІЗ ПЛАСТМАСИ | КЛАСИФІКАЦІЯ ФАРФОРОВИХ МАС | ТВЕРДІ ВІДБИТКОВІ МАТЕРІАЛИ | ЕЛАСТИЧНІ ВІДБИТКОВІ МАТЕРІАЛИ | ТЕРМОПЛАСТИЧНІ ВІДБИТКОВІ МАТЕРІАЛИ | ТВАРИННІ ВОСКИ | МОДИФІКАТОРИ | ФОРМУВАЛЬНІ МАСИ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
АБРАЗИВНІ ІНСТРУМЕНТИ| ПРОТЕЗУВАННЯ ДЕФЕКТІВ КОРОНОК ЗУБІВ ВКЛАДКАМИ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)