Теоретичні основи технічного обслуговування та ремонту техніки 3 страница

l – довжина частини заземлювача, що занурюється в землю, см;

d – зовнішній діаметр заземлювача, см.

У цьому випадку, якщо заземлювач виготовлений із рівнобокої кутової сталі, у указаній вище формулі вводяться величина еквівалентного діаметра, що визначається:

d_е = 0,95 В

де В – ширина боку кутка, см.

Потрібну кількість заземлювачів (стержнів, труб) при їхньому розташуванні друг до друга на відстані не менше їхньої довжини обчислюється по формулі:

n = ^Rст/_ŋ

де ŋ– коефіцієнт використання окремих заземлювачів (при розташуванні стержнів у ряд 0,50 ¸ 0,85; при розташуванні стержнів по контуру 0,47 ¸ 0,69).

Оскільки в комплект пересувних електростанції включена мінімальна кількість заземлювачів, пересувні електростанції з метою більш надійного заземлення доцільно розміщати на грунтах із невеликим питомим опором (чорнозем, суглинок садова земля), а при розміщенні на пісчаному грунті – поливати грунт розчином повареної солі через кожні 4 – 5 діб.

ВИМОГИ, що пред’являються ДО ПЕРЕСУВНИХ ЕЛЕКТРИЧНИХ СТАНЦІЙ

Для живлення різноманітних споживачів у різноманітних кліматичних умовах пересувні електричні станції повинні відповідати певним вимогам, що враховуються при їхній розробці і серійному виробництві. Пересувні електростанціях повинні:

1. Забезпечувати надійну роботу на номінальній потужності в умовах: температури навколишнього повітря від 233°К до 323°К (в електростанціях у кузовному виконанні температура повітря підтримується від 281°К до 313°К);

відносній вологості повітря 98 % (при відносній вологості повітря від 70 до 98 % температура повинна бути 293⁰К – 298⁰К);

висота над рівнем моря до 1000 м (на висоті більш 1000 м погіршується економічність і знижується потужність);

впливу атмосферних опадів (дощ, сніг);

після тривалих перевезень, по різноманітних дорогах із швидкостями, допустимими для автомобіля, що буксирує.

2. Мати пристрої автоматичного і ручного (для постійного струму тільки ручного) регулювання напруги і частоти струму, а електростанції перемінного струму потужністю від 10 кВт і вище – пристрої для паралельної роботи з аналогічними електростанціями або промисловою мережею.

3. Мати підігрівальні пристрої, що забезпечують швидкий запуск при низьких температурах (електростанції потужністю 0,5 кВт і 1 кВт підігрівальних пристроїв не мають).

4. Мати пристрої для придушення радіоперешкод, що випромінюються ними (подавлювальні опори, прохідні конденсатори, фільтри і т.п.).

5, Забезпечувати безперервну роботу з 10 % перевантаженням протягом однієї години і надійну тривалу безупинну роботу в номінальному режимі протягом 24 годин для електростанцій із бензиновими двигунами, 72 години – із дизельними двигунами і до 150 годин з автоматизованими дизельними двигунами.

6.Мати ефективні глушителі шуму.

7. Мати прибори контролю ізоляції в електростанціях перемінного струму, де нормальним режимом роботи є режим ізольованої нейтралі.

8. Мати електричний стартер для запуску агрегатів електростанції потужністю від 8 кВт і вище, а для електростанцій потужністю більш 50 кВт, крім того, мати запуск і від стиснутого повітря, у електростанціях потужністю до 4 кВт запуск ручний (для 2 і 4 кВт можливий електростартером).

9. Автоматизовані електростанції випускаються промисловістю відповідно до ДСТу 10032 – 69, який передбачаються три ступені автоматизації, що включають:

1 – а – автоматичну підтримку номінального режиму роботи, аварійну сигналізацію і захист із годинами безупинної роботи до 24-х годин без обслуговування при ручному запуску і вмиканні на навантаження;

2 – а – першу ступінь і пристрої для дистанційного й автоматичного управління (запуск, прийняття навантаження, зупинка і ін.)

3 – я – першу і другу ступені, автоматичну синхронізацію включення на паралельну роботу й обладнання для автоматизації допоміжних пристроїв із годинами роботи без обслуговуючого персоналу не менше ніж 150 годин. У останні роки розробляються автоматизовані електростанції за ДСТу 13822 – 68.

Електростанції, що випускаються серійно, з бензиновим та дизельний двигунами також забезпечують автоматичну підтримку напруги, частоти, захист і сигналізацію.

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИ РОЗГОРТАННІ ПЕРЕСУВНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ

Докладний порядок розгортання і запуску в роботу пересувних електростанцій викладений у «Посібнику з будови й експлуатації пересувних електростанцій».

У лекції торкаються окремі питання, що мають важливе значення для нормальної роботи електростанції, що не повинні бути упущені при підготовці станції до роботи.

До розгортання в робоче положення пересувна електростанція повинна бути розконсервована, якщо вона знаходилася на збереженні, зроблений контрольний огляд усього агрегату, а всі тертьові вузли повинні бути змазані за схемою змащення. Перевірено акумуляторну батарею (на ЕСД – 20), як – от рівень електроліту (повинен бути 10 – 15 мм над пластинами) і ступінь розрядженості батареї. Ступінь розрядженості допускається: узимку не більш 25%, улітку не більш 50% густоти електроліту і може бути визначена по густоті електроліту:

ρ = ^{γ зарядж} - ^{γ вим} /γ _зарядж _γ _{розрядж} х 100%,

де γ зарядж – густота електроліту зарядженої батареї (кислотної) по ареометру: для південних районів………………………..1,25;

для північних районів...………………......………………..1,29;

для центральних районів………………………………….1,27,

γ розрядж – густота електроліту батареї розрядженої – 1,05 – 1,10.

Ступінь розрядженості акумуляторної батареї може бути визначена за допомогою навантажувальної вилки, по напрузі, при цьому мінімально допустима розрядження допускається 1,7 В.

До запуску електростанції або включення електродвигунів, особливо, які тривалий час зберігаються на складах, необхідно перевірити опір ізоляції генератора ПЕС і електродвигунів технічних засобів.

Справа в тому, що електростанції так само як і технічних засобах зберігаються в не опалювальних приміщеннях, із високою відносною вологістю, у результаті обмотки відволожуються, опір їх знижується і при проходженні струму по ланцюгах, особливо при запуску, можуть бути короткі замикання – вихід із ладу.

Тому до запуску в роботу електростанції і підключення електродвигунів, необхідно замірити величину опору ізоляції електричних ланцюгів, про допомогою мегомметра напруги 500 В.

Опір ізоляції електричних ланцюгів, щодо корпусу, повинен бути не менше 0,25 мОм.

Якщо опір ізоляції електричних ланцюгів нижче норми, генератори й електродвигуни піддаються сушці. Сушку генератора й електродвигунів здійснюють за допомогою підігрітого повітря або струмом короткого замикання.

У польових умовах частіше усього застосовується засіб сушки струмом короткого замикання.

Параметри сушки генераторів і електродвигунів струмом короткого замикання:

величина струму Ісуш – (0,5 – 0,7) Іном

напруга Uсуш – (0,15 – 0,25) Uном

Докладна методика сушки генераторів і електродвигунів викладений у «Посібнику з експлуатації пересувних електростанцій».

Тривалість сушки

Машини	Хвилин, час для досягнення	Тривалість сушки
50^0	70^0	Хвилин, після досягнення установленої	Загальна
Малі та середні	2 – 3	6 – 7	3 – 5	15 – 20
Великі	10 – 15	15 – 25	3 – 5	40 – 60

При сушці електродвигунів ротор їх повинен бути загальмований після запуску електростанції з установленими розрахунковими параметрами сушки, провадиться одиночне або групове сушіння електродвигунів технічних засобів.

Після виконання підготовчих робіт електростанція розгортається на відкритій площадці або в укритті.

Розрахунок потужності та методика вибору електростанції для технічних засобів речової служби.

При виборі пересувних електростанцій для живлення електродвигунів і освітлення технічних засобів речової служби потрібно:

визначити максимальні розрахункові навантаження, віднесені до розподільного щита електростанції;

вибрати тип і кількість пересувних електростанцій.

Вихідними даними для визначення потрібної потужності електростанції являються дані про потужність силових і освітлювальних споживачів на проектованих технічних засобах і режим їхньої роботи.

Сумарна підключена потужність усіх силових споживачів з урахуванням коефіцієнта корисної дії їх визначається по формулі:

∑ Р^с_n= Р₁^с/ŋ₁ + Р₂^с/ŋ₂ + Р₃^с/ŋ₃ квт,

де Р^с_n - встановлена потужність електродвигунів, кВт;

ŋ_n – коефіцієнт корисної дії струмоприймачів.

Сумарна підключена потужність більше потужності одночасно споживаної усіма споживачами, тому що не усі вони працюють в один і той же час і не усе споживають повну потужність. Це положення враховується коефіцієнтом попиту електроенергії силовими споживачами.

У електричних ламп, нагрівальних приладів і інших споживачів споживана потужність яких задається, підключена потужність дорівнює встановленій.

Сумарна потужність освітлювальних споживачів дорівнює:

∑ Р^о_n = Р₁⁰ + Р₂⁰+ …+ Р^о_n квт.

Потужність, необхідна для електричного освітлення, може бути визначена за методикою питомої потужності, при якій розрахунок ведеться по формулі:

Р^о_n = q х S.

Сумуючи потужність, споживану групами однорідних споживачів електроенергії, визначають потрібну потужність електростанції. При цьому необхідно враховувати коефіцієнт попиту споживачів і втрати потужності в електромережах, розмір котрих 5 –10% від потужності, споживаної усіма споживачами.

Необхідна потужність пересувної електростанції визначається по формулі:

Р = К^с _мережі (К^с _попит∑ Р^с_n + К⁰ _попит∑ Р^о_n ) кВт

де К^с _мережі – коефіцієнт, що враховує втрати потужності в електромережах, К= 1,05-1,1;

К^с_попит – коефіцієнт попиту групи силових споживачів (електродвигунів), К = 0,4 – 1;

∑ Р ^с_n – сумарна залучена потужність силових споживачів, кВт;

К⁰ _попит – коефіцієнт попиту освітлювальних споживачів;

∑ Р ^о_n – сумарна потужність освітлювальних споживачів.

При виборі освітлювальної електростанції розрахунок необхідної потужності провадиться по наступній формулі:

Рmax. розрах. = КпопитР_у

де Р_у – установлена потужність освітлювального навантаження, отримане в результаті світлотехнического розрахунку;

Кпопит – коефіцієнт попиту, К = 0,85 – 0,95.

Вибір типу і кількості пересувних електростанцій робиться так, щоб потужність вибраної електростанції була не менше максимальної розрахункового навантаження.

Р_уст ≥ Рmax. розрах.

Якщо потужність однієї електростанції недостатня, то прибігають до включення двох електростанцій на паралельну роботу. У цьому випадку в розрахунок приймається сумарна потужність станцій, з'єднаних на паралельну роботу.

Коефіцієнт попиту – є відношення потужності фактично споживаною групою однорідних споживачів, до їхньої встановленої потужності.

К_попит = Р_ф/ Р_уст.

Коефіцієнт попиту силових споживачів враховує: утрати потужності в електромережах, одночасність включення споживачів К₀, ступінь завантаження струмоприймачів К₃ і їхній коефіцієнт корисної дії ŋ і може бути визначений по формулі:

К^с_попит = (К_с К₀К₃)/ŋ

При проектуванні значення коефіцієнтів попиту для силових мереж можуть бути узяті з літератури або з таблиці.

Таблиця значень коефіцієнтів попиту силових споживачів

кількість електродвигунів, що приєднуються до електростанції	коефіцієнт попиту
	0,85 – 0,95 0,75 – 0,90 0,65 – 0,85 0,55 – 0,80 0,50 – 0,76 0,45 – 0,72 0,42 – 0,69 0,40 – 0,66

Загальні правила експлуатації пересувних електростанцій.

Експлуатація пересувних електростанцій включає обслуговування, збереження, транспортування, а також заходи, направлені на підтримку станції в постійній готовності до роботи і на збільшення її терміну служби.

До обслуговування пересувних електростанцій повинні допускатися особи, що пройшли спеціальне технічну підготовку.

Обслуговуючому персоналу для надійної і безаварійної роботи на станції необхідно:

1. твердо знати будову і правила експлуатації станції;

2. мати знання в області електротехніки;

3. дотримувати правильного режиму роботи станції;

4. стежити за технічним станом станції і своєчасно проводити її технічне обслуговування;

5. знати і додержуватися правила техніки безпеки, уміти користуватися захисними засобами (діелектричними рукавичками, ботами і килимками);

6. старанно вести технічну документацію..

Крім того обслуговуючий персонал повинен уміти практично зробити першу допомогу при поразці електричним струмом.

При навчанні особовий склад, що підготовляється до обслуговування станцій, повинен проробити на ній у якості стажиста не менше місяця.

Транспортування й установка електростанції для роботи

Електростанції транспортуються автомобілями, тягачами або тракторами як по шосейним, так і по грунтових дорогах.

Перед транспортуванням станції необхідно перевірити: наявність і справність запобіжної шпильки засувки буксирного гака і з'єднання троса аварійного гальма з автомобілем, справність гальма накату і гальма стоянки, роботу заднього ліхтаря і стоп – сигналу, тиск у шинах, надійність кріплення агрегату і допоміжного обладнання.

Під час транспортування потрібно робити періодичні контрольні огляди і стежити, щоб станція слідувала по колії що буксирується автомобіля (тягача).

У випадку відхилення її вправо або, уліво відрегулювати привод управління передніх коліс.

Електростанцію розгортає розрахунок. Розгортання пересувних електростанцій включає наступні роботи:

1. вибір і обладнання місця розташування станції;

1. розгортання кабельної мережі і підготовку станції до роботи;

2. запуск станції і введення в режим навантаження.

Для прискорення розгортання станції розрахунку можуть бути виділені на допомогу два – чотири солдати, що працюють за вказівкою начальника станції.

Станцію розташовувати в такому місці, щоб по можливості були забезпечені:

- зручність під'їзду автомобіля зі станцією до місця розташування; зручність обслуговування станції;

- розташування станції в центрі навантаження;

- гарні умови охолодження станції і забору повітря;

- найкращі умови маскування;

- зручність постачання пального і мастильних матеріалів.

При обладнанні місця розташування станції споруджуються укриття для станції, для розрахунку, склад пальних і мастильних матеріалів, одну – дві комірки, пристосовані для ведення вогню з особистої зброї. На місці розташування станції повинно бути укриття для автомобіля на випадок його стоянки.

На час устрою укриття, а також при відсутності реальної можливості вогневого впливу, станція може розташовуватися навідкритій місцевості, поза укриттям. У цьому випадку вона встановлюється на горизонтальну площадку, із яким повинні бути віддалені всі сторонні предмети на відстань 2 – 3 м від станції. При температурі навколишнього повітря вище +298К (+25°С) станцію бажано ставити генератором проти вітру, щоб поліпшити умови охолодження. При цьому дверці капота агрегату з боку генератора повинні бути зняті.

Укриття для станції будувати по типу укриття для автомобіля. У слабких грунтах стіни укриття обшиваються дошками або жердками.

Для кращого охолодження, станція встановлюється в укритті радіатором убік виходу. Для входу в укриття зупиняється проріз розміром 0,6 х 1,5 м, що закривається дверима або брезентом.

Відпрацьовані гази двигуна приділяються з укриття за допомогою рукавів, що випускають. Для зменшення шуму, що виникає при роботі станції, на шляху виходу відпрацьованих газів установлюється розширювальна камера обсягом 1,5 – 2 м³.

Укриття для розрахунку, склад ПММ, укриття для автомобіля розміщаються розосереджено на відстані 30 – 50 м від станції. При розташуванні станції в системі траншей і ходів повідомлень укриття для розрахунку обладнюється у вигляді бліндажа, а пальне і мастильні матеріали розміщаються в окремій ніші.

Місце розташування станції маскується табельними і підручними засобами. Маскування не повинне утрудняти обслуговування станції.

У залежності від обстановки місце розташування станції може обладнюваться до або після введення станції в режим навантаження.

Після від'єднання електростанції від автомобіля причіп гальмується ручним гальмом. Якщо електростанція буде працювати більш доби, то за допомогою домкратів провадиться повне розвантаження ресор і коліс.

Підготовка електростанції до роботи провадиться в наступній послідовності:

1.Встановлюється захисне заземлення.

2.Розгортається кабельна мережа, при цьому не можна тягти кабель за напівмуфту і допускати його скручування (кабель прокладається по сухих місцях, доступним для спостереження і для запобігання від ушкодження закопуються в землю на глибину 20 – 25 см).

3.Провадиться контрольний огляд електростанції (перевіряється стан основних вузлів, трубопроводів і кранів, надійність контактних з'єднань, стан електровимірювальних приладів і захисної апаратури).

4.Перевіряється змащення електростанцій відповідно до інструкції з експлуатації.

5.Перевіряється готовність двигуна до запуску, для чого необхідно:

- перевірити заправку бака паливом і переконатися у відсутності течі з з'єднань паливної апаратури і трубопроводів;

- перевірити рівень олії в картері, переконатися у відсутності течі з з'єднань масляних трубопроводів;

- перевірити заправку системи охолодження, затяжку хомутів і з'єднання шлангів, що з'єднують труби системи охолодження;

- перевірити справність системи запалювання і напругу на акумуляторних батареях, що повинно бути не нижче 23 В, при низьких температурах підготовляється пусковий пристрій;

- перевірити щільність усіх з'єднань повітроочисника, впускного і випускного колекторів.

6.Перевіряється опір ізоляції окремих роз'єднаних електричних ланцюгів станції щодо корпусу, опір ізоляції між роз'єднаними ланцюгами, а також справність робіт приладу контролю ізоляції – ПКІ.

7.Перевіряється ступінь зносу щіток генератора і збудника і положення траверси збудника,

8. На щиті управління (блоках головної лінії) перевіряється положення ручок автоматів і вмикача ламп синхроноскопа, що повинні знаходитися в положенні «Відключене».

9.Перевіряється тиск повітря в балоні повітропуска і справність повітроводів (тиск повинен бути не менше 30 Кг/см²).

10.Вимикачі власних потреб, синхроноскопа і електронагрівача ставляться в положення «Відключене».

11.У електростанцій кузовного виконання перевіряються справність допоміжного обладнання, відчиняються вентиляційні люки і включається освітлення.

12.У автоматизованих електростанцій перевіряється справність елементів автоматики, підготовляється пульт управління.

Експлуатація під час роботи

По закінченні перевірки готовності електростанції для роботи провадиться запуск двигуна.

Після пуску двигун прогрівається на мінімально стійких обертах холостоого ходу і тільки після прогріву встановлюється номінальне число обертів колінчатого вала і номінальна напруга генератора.

Навантаження підключається перемикачами або автоматами відповідних ліній. Рекомендується навантаження включати поступово і симетрично. Завантажувати фази, здійснюючи контроль за допомогою амперметрів (допускається несиметричне навантаження в межах до 25% номінального струму і перевантаження не більш 10%).

Під час роботи електростанції необхідно:

1. стежити за показаннями приладів контролю роботи двигуна (температура води й мастила і тиск мастила);

2. звертати увагу на наявність сторонніх шумів і стукотів у двигуні, на перегрів підшипників генератора;

3. при необхідності робити підрегулювання напруги і частоти;

4. періодично спостерігати за роботою щіткового апарата на колекторі збудника і на контактних кільцях генератора;

5. рівномірно розподіляти навантаження між паралельно працюючими електростанціями;

6. перевіряти цілісність плавких вставок і запобіжників;

7. спостерігати за показаннями приладу контролю ізоляції – ПКІ і сигналами аварійних режимів.

При експлуатації освітлювальних електростанцій додатково варто контролювати цілість кабельних ліній від механічних ушкоджень.

Для зупинки електростанції необхідно:

1. відключити навантаження (бажано поступово особливо при паралельно працюючих електростанціях);

2. зменшити напругу генератора до нуля і швидкість обертання колінчатого вала двигуна до холостих обертів і зупинити двигун (дизель після охолодження температури охолодної рідини 328 – 348 К);

відключити акумуляторні батареї і припинити подачу палива.

У тому випадку, якщо на даному місці робота не відновиться, електростанція згортається і готується для транспортування.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Нормальна робота станції в значній мірі залежить від своєчасності і якості технічного обслуговування.

Технічне обслуговування – це сукупність робіт із уходу за електростанціями для утримання їх у постійній технічній готовності. Технічне обслуговування обов'язково в процесі експлуатації й у період збереження.

Технічне обслуговування забезпечує постійну технічну готовність, максимальне продовження міжремонтних термінів служби, Усунення причин, що викликають несправності, підвищений знос або поломку окремих вузлів, мінімальний витрата пальних і мастильних матеріалів. Технічне обслуговування електростанції включає обслуговування первинного двигуна, електричної частини агрегату транспортного засобу і майна.

У залежності від періодичності і трудомісткості робіт ТО підрозділяється на такі види: контрольний огляд перед початком роботи, контрольний огляд під час роботи, щоденне технічне обслуговування, технічне обслуговування №1 (ТО № I), технічне обслуговування № 2 (ТО №2), сезонне технічне обслуговування.

ОСОБЛИВОСТІ УХОДУ ЗА ГЕНЕРАТОРОМ І ЗБУДНИКОМ

При одержанні нової електростанції, що не була в експлуатації необхідно:

1. Очистити від пилюки й мастила. Внутрішні частини генератора (колектор, контактні кільця, лобові частини обмоток) чистити щетинною щіткою. Провіяти генератор сухим стиснутим повітрям за допомогою ручних хутра або шланга з дерев'яними наконечниками. Колектор і контактні кільця протерти чистим дрантям, змолоченим спиртом і бензином, вручну прокрутити колінчастий вал двигуна.

2.Зробити ретельний огляд генератора (чи немає тріщини в станині і щитках, кріплення щитів, болтів фланцевого з'єднання, затягування пальців амортизаторів, стан щіток, колектора і контактних каблучок і т.д.).

3.При огляді щіткового механізму необхідно:

перевірити положення траверси, риска на траверсі повинна знаходитися проти відповідної риски на корпусі збудника;

перевірити, чи добре ходять щітка в гніздах щеткотримачів, щітки повинні рухатися без заїдання і натискати на колектор із зусиллям 110 – 200 г/см², силу натискання можна перевірити за допомогою пружинних ваг – динамометра, для чого під щітку підкласти шматок тонкого цигаркового паперу, а гачок динамометра в той момент, коли папір може вільно віддалена з – під щітки, буде приблизно відповідати силі натягу щітки на колектор;

протерти щітки на збуднику і генераторі (якщо вони не притерті) тонким скляним папером №00, протягуючи її в напрямку обертання машини при нормальному натискуванні щеткотримача, притерті щитки повинні доторкуватися колектора всією контактною поверхнею.

4. Перевірити повітряні зазори машини за допомогою щупів. Відхилення розмірів зазорів під різними полюсами повинно складати не більш ± 10% від середнього розміру зазорів під усіма полюсами.

5.Перевірити опір ізоляції обмоток за допомогою мегометра і, якщо воно виявиться нижче 0,25 мОм, просушити генератор.

6.Перевірити при роботі генератора на холостому ходу, чи немає шуму в підшипниках і чи не нагрівається вони.

У ПРОЦЕСІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГЕНЕРАТОРА НЕОБХІДНО:

1.Періодично, у залежності від умов роботи, але не рідше одного разу на місяць очищати генератор і збудник від пилюки і бруду, що потрапила усередину, продуванням сухим чистим повітрям. Після тривалих зупинок і ремонту генератора рекомендується перевіряти опір ізоляції обмоток. Перевірити затягування гайок, що кріплять генератор на рамі.

2.Стежити за тим, щоб щітки на контактних кільцях генератора були розташовані на середині і не виходили за краї кілець.

3.Оглядати кулькові і роликові підшипники через 600 – 700 годин роботи. Стукіт і скрежіт у підшипниках свідчить про поломку або надмірний знос обертов частиного підшипника, а свист про відсутність змащення.

4.Постійно зберігати у справному стані щітковий апарат, колектор і контактні кільця.

Польові джерела електроенергії

Призначення та склад пересувних електростанцій.

У польових умовах постачання споживачів електроенергією провадиться, як правило, від пересувних електростанцій.

Пересувна електростанція – це установка, що складається з електроагрегата і додаткового, у залежності від призначення електростанції, обладнання, змонтованих на транспортному засобі або на шасі, пристосованому для транспортування.

Призначення: для живлення силової й освітлювальної навантажень перемінним струмом промислової або підвищеної частоти.

До складу електростанцій входять:

Агрегат - джерело електроенергії;

Запасні частини, інструмент і приналежності (ЗІП);

Запасні баки палива й олії;

Комплект кабельної мережі для підключення навантаження;

Протипожежні засоби.

На електростанціях потужністю 5 і 10 кВт усі ці елементи встановлені на одноосьовому автомобільному причепі, а на електростанціях потужністю 20 кВт і більш - на двохосьовому автомобільному причепі.

Електроагрегат – це установка, що складається з двигуна внутрішнього згорання й електричного генератора, змонтованих на загальній рамі, укомплектована щитом управління і допоміжного обладнання.

Двигун і генератор з'єднані між собою жорстко фланцевим зчленуванням і представляють єдиний блок, укріплений на зварній рамі. Рама має піддон, що захищає агрегат від пилу. Обертання від двигуна до генератора передається за допомогою муфти, що з'єднує маховик двигуна з валом генератора.

Увесь агрегат закритий металевим кожухом із дверцями, що відкидаються. Поверх на кожусі кріпляться свердла закріплення, металорукав для відводу вихлопних газів, а збоку вогнегасник. Кабельні котушки встановлені на кронштейнах над передніми крилами причепа, частина кабелю вміщається в коробці, закріпленій на диску запасного колеса. На підніжці причепа встановлені ящики з ЗІПом, запасний бак для палива і каністра з мастилом. У робочому положенні ЕСД установлюється за допомогою упорів.

У якості первинних двигунів на пересувних електростанціях застосовуються різноманітні марки карбюраторних двигунів і дизеля. Останні мають найбільше широке застосування.

Застосовувані двигуни можуть бути двотактними і чотиритактними. На електростанціях потужністю 10, 20, 30, 50, кВт використовуються генератори серії ДГС.

Генератори служать для перетворення механічної енергії двигуна в електричну.

Робота генератора заснована на явищі електромагнітної індукції.

Усі електростанції мають в основному однакові контрольно-вимірювальні прибори, захисну і комутаційну апаратуру. Електростанції потужністю 10, 20, 30, 50 і 75 кВт мають ідентичні принципові схеми.

Загальна будова ЕСД -10 - Т-400, ЕСД –20-Т-400, ЕСД -30- Т -400.

Технічні дані пересувних електростанцій

Найменування параметрів	ЕСД – 10 – Т/230 ЕСД – 10 – Т/400	ЕСД –20 – Т/230 ЕСД – 20 – Т/400	ЕСД – 30 – Т/230 ЕСД – 30 – Т/400
Номінальна потужність, кВт
Номінальна напруга, В	230/ 400	230/ 400	230/ 400
Рід струму	перемінний, трифазний	перемінний, трифазний	перемінний, трифазний
Величина струму, А	31,5/18	63/36	94/54
Марка двигуна	4ч 8,5/11	Д 65А	ЯАЗ - М204Г
Марка генератора	ДГС - 81 - 4ЩФ2	ДГС - 82 - 4ЩФ2	ДГС - 91 - 4ЩФ2
Ємність паливного бака, л: видаткового – запасного	–
Витрата палива, кг/ годину	4,6	8,6	14,4
Ємність системи змащення, л			16,5
Максимально допустима температура охолодної рідини, ^0С			Не менше 70
Габаритні розміри станції, мм довжина ширина висота
База монтажу	Автопричеп 1 - АП - 1,5	Автопричеп 2 - ПН - 2	Автопричеп 2 - ПН - 2
Табельні призначення	ПРМ - Р	ПРМ - Р2, ПМХО - 1	ММП - 2

Дата добавления: 2015-09-06