Як Христовому воїну зранку потрібно налаштовуватись на боротьбу

Як тільки ти прокинешся вранці й трохи помолишся, кажучи: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене», — перше діло, яке потрібно тобі зробити — це ув'язнити себе у власному серці. Утвердившись там, затям у свідомості і почуттях, що ліворуч тебе вже стоїть ворог і той пристрасний потяг, з якими ти маєш боро­тися, і вони вже готові напасти на тебе, тому віднови в собі рішу­чість або перемогти, або померти, але не відступати. Усвідом також, що праворуч тебе невидимо стоять непереможний Архистратиг твій, Господь наш Ісус Христос з Пресвятою Матір'ю своєю, і з ба­гатьма святими ангелами, на чолі з архангелом Михаїлом, які готові тобі допомогти, — тож наберись надії.

Ось стане проти тебе князь пекла, диявол з полчищами бісів своїх і почне розпалювати в тобі пристрасне бажання, вмовляючи при цьому різними солодкими обіцянками для твого самовгодження припинити боротися з цією пристрастю і підкоритися їй, запевнюючи, що так буде краще і спокійніше. Але будь уважний до себе — саме в цей час ти повинен почути з правої сторони застерігаючий і підбадьорливий голос, який твій ангел хоронитель від імени всіх, що є праворуч, не пропустить нагадати тобі, кажучи: «Сьогодні че­кає на тебе боротьба з твоєю пристрастю й иншими ворогами твої­ми. Не бійся і не втікай від страху з поля бою. Бо сам Господь Ісус, Архистратиг твій, стоїть близько, в оточенні тисяцьких і соцьких безплотних і всіх чинів святих ангелів, і готовий допомогти тобі в є боротьбі проти ворогів твоїх і не допустити, щоб вони перемогли тебе, як обіцяно: «Господь бо воюватиме за вас» (Вих. 14,14). Тому стій твердо, присилюй себе не піддаватися і з усіх сил намагайся и перетерпіти випробування, що напало на тебе, взиваючи з глибин серця: «...не видай мене на поталу моїм ворогам» (Пс. 27,12). Взивай до Господа твого, до Владичиці Богородиці, до всіх ангелів і святих, Прийде допомога, й ти переможеш, бо написано: «...пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого» (1 Йо. 2,13). Нехай ти немічний і зв'язаний поганими звичками, і вороги твої сильні й чисельні, але набагато більша приготована тобі допомога від Того, Хто створив тебе і викупив, і незрівнянно сильніший за всіх Бог — Захисник твій в цій боротьбі, як написано: «Господь могутній і потужний, Господь по­тужний у битві» (Пс. 24,8). Який до того ж має більше бажання спасти тебе, ніж твій ворог згубити тебе. Отже, борись і ніколи не обтяжуйся трудом від цієї боротьби. Бо цим трудом, заставлянням себе і безжалісним, попри біль, відриванням себе від шкідливих звичок, здобувається перемога І наживається великий скарб, за який купується Царство Небесне, та заради якого душа назавжди з'єднується з Богом.

Так кожного дня вранці починай в Ім'я Боже боротьбу з твоїми ворогами, за допомогою зброї, яка полягає в тому, щоб не покладаєтися на себе, а надіятись на Бога. Ще иншим видом зброї є мо­литва й безжалісне заставляння себе до необхідної праці і духовних подвигів. А найбільшою зброєю вважається умово-сердечна молит­ва: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене!» Це страшне Ім'я, — як меч двосічний, що перебуває в серці, вражає і проганяє демонів та пристрасті. Тому Йоан Ліствичник сказав: «Ім'ям Господа Ісуса би­чуй супостатів». Про цю молитву ми нижче будемо говорити в окремій главі. Такою зброєю вражай твого ворога, ту пристрасть і те зле бажання, яке поборює тебе, в тому порядку, який я вказав у 13-ій главі, — спочатку протиставленням пристрасті, потім зненавидженням її і, врешті, ділами протилежної їй чесноти, роблячи все це в молитовному дусі. Так діючи, будеш творити діло, вгодне тво­єму Богові, який зі всією торжествуючою на небі Церквою стоїть невидимо й дивиться на твоє змагання.

Така боротьба — важка й виснажлива, але не сумуй і не падай духом, пам'ятаючи, що з одного боку ми маємо обов'язок працю­вати і догоджати нашому Богові, а з другого, що нам неминуче треба воювати, якщо хочемо жити; бо якщо перестанемо боротися, то відразу будемо вражені на смерть. Нехай не обманює тебе ворог переконанням: «Ти тільки на годину поступися». Нехай на годину. Але ким ти станеш, відійшовши від життя в Бозі й віддавшись світові, його втіхам та насолодам тілесним? Боговідступником! А таким стати не тільки на годину, але й на мить страшно. То чи мож­ливо, щоб це було годину? Чи не потече в тебе в цьому богопротивному житті година за годиною, а потім день за днем, і рік за роком? А що далі? Якщо змилосердиться над тобою Господь і дасть тобі ще прокинутися від сну гріховного; то ти все-таки повинен будеш вступити в бій, від якого тепер утікаєш, шукаючи легкого життя, з тією лиш відмінністю, що тоді воно буде для тебе важче, гостріше і болючіше, і до того ж ще й менш успішне. А якщо Господь залишить тебе в руках твого свавілля і твоїх ворогів, то що тоді? Не буду повторювати, тільки скажу: згадай, бо хто цього не знає? Після життя у важких кайданах злих пристрастей, яке завжди проходить без істинних радощів, раптом настане година смерти, страшний стан душі, який і слово Боже не могло виразити, а тільки сказало: тоді будуть благати: “ Упадіть на нас і закрийте нас» (Од.6,16). Цей крик, почавшись у час смерти, буде постійно тривати після неї до кінця світу. Його буде чутно в момент Страшного суду, але це не принесе жодної користи. Не будь же настільки нерозумним, щоб наперед кинутися у вічні пекельні муки, втікаючи від коротких подвижницьких трудів і борінь. Але як чоловік розсудливий і, скажу, поміркований, то краще тепер прийми недовгі труди та хвороби духовного бою, щоб, здолавши ворога, отримати вінець і бути в єд­нанні з Богом і тут, і там - в Царстві Небеснім.

ГЛАВА 17

Дата добавления: 2015-09-06