Транспортний комплекс України

3.1 Загальні відомості

Транспортний комплекс — це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих, допоміжних підприємств і організацій на певній території.
Транспорт — одна з галузей матеріального виробництва України. Він є необхідною умовою виникнення і розвитку територіального поділу праці. Останній можливий лише за умови інтенсивного обміну товарами між окремими територіями, що беруть участь у цьому поділі. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і саме виникнення нових, більш ефективних форм значною мірою залежать від рівня розвитку транспорту.
Транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах.
Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвинутіша, різноманітніша і розгалуженіша транспортна мережа, чим більше функціонує ефективних транспортних засобів, тим сприятливіше транспортне положення будь-якого об'єкта території (міста, промислові підприємства тощо). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування і подальший розвиток господарства певної території.
Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структуру народногосподарського комплексу. Це пов'язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається певна кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому, особливо за сучасної ситуації, найдоцільніше розміщувати господарські об'єкти там, де найменші транспортні витрати. Звичайно, що такими місцями в більшості випадків є населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються перевалки вантажів. Це — транспортні вузли. Тут виникають порівняно кращі можливості для постачання промислових підприємств сировиною, матеріалами, заготовками, а також для збуту готової продукції, що досягається узгодженою роботою різних видів транспорту і доцільним розподілом вантажо потоків між ними. Про роботу транспорту можна судити за його вантажооборотом, який вимірюється тонно-кілометрами і пасажирооборотом, який вимірюється в пасажиро-кілометрах. Вантажооборот — це кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань, пасажирооборот — це кількість пасажирів, що перевозиться за певний період на вевну відстань. Транспорт України через особливості її географічного положення має значне міждержавне значення, яке з часом зростатиме. Розширюватимуться зв'язки не тільки в напрямі «Схід—Захід», а й «Північ—Південь». Напевно, можна говорити про відновлення в майбутньому шляху «з варяг у греки» з використанням існуючих транспортних магістралей і будівництвом нових з участю іноземного капіталу.
У зв'язку з цим повинен значно зрости валовий суспільний продукт на транспорті і зв'язку. В останні роки темпи такого росту помітно сповільнилися порівняно з іншими галузями матеріального виробництва.
В Україні розвинуті всі види сучасного транспорту: залізничний, автомобільний, морський, повітряний, річковий, трубопровідний, електронний.
Транспортно-дорожній комплекс – це сукупність шляхів сполучення, перевізних засобів, технічних пристроїв і механізмів, засобів управління та зв’язку, обладнань усіх видів транспорту, що функціонує як складна система економічних ринкових, технологічних, технічних, екологічних, інформаційних і правових відносин, основною метою якої є максимальне задоволення потреб національного господарства та населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. Випереджальний розвиток ТДК забезпечує модернізація транспортної інфраструктури, яка представлена автомобільними дорогами, залізничними коліями, судноплавними шляхами, аеропортами (з аеронавігаційною системою забезпечення безпеки та ефективності повітряного руху в українському небі), портами водного (морського і річкового) транспорту, а також, опосередковано, інфраструктурою пунктів пропуску на митному кордоні, через які здійснюються міжнародні перевезення пасажирів і вантажів. Показники динаміки розвитку транспортної галузі віддзеркалюючи загальноекономічні тенденції, характеризуються нестабільністю. Після досягнення у 2007 р. найвищих за останнє десятиріччя показників розвитку та наступного спаду внаслідок світової фінансово-економічної кризи, транспортна галузь у 2011 р. демонструвала зростання. Однак у 2012 р. проблеми посткризового відновлення у транспортній галузі загострились, про що свідчить уповільнення зростання обсягів вантажних і пасажирських перевезень. Так, обсяги перевезень вантажів у 2012 р. становили 644,9 млн т і не досягли рівня 2007 р. (708,7 млн т). Залізничним транспортом перевезено 89,1 % вантажів від рівня 2007 р. У загальній структурі перевезень вантажів цей вид транспорту становив найбільшу частку (у середньому за аналізований період 71,7 %), що має суттєвий вплив на динамікуперевезень вантажів у цілому по Україні. Водним транспортом у 2012 р. перевезено лише 32,5 % вантажів від рівня 2007 р. Частка перевезень цим видом транспорту у загальному обсязі вантажних перевезень на даний час становить близько 1 %, і, відповідно, показники його діяльності майже не впливають на загальну динаміку параметрів розвитку ТДК. Водночас цей вид транспорту є перспективним для розвитку змішаних мультимодальних контейнерних перевезень. Єдиним видом транспорту, за яким у 2012 р. досягнуто зростання обсягів перевезеньвантажів порівняно з 2007 р., був автомобільний: цим видом транспорту перевезено 179,0 млн т вантажів, що на 5,5 % вище рівня 2007 р.

1.2 Залізничний транспорт

Залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Перше місце за вантажообігом і пасажирообігом серед усіх видів

транспорту в Україні займає залізничний. Він виконує важливу роль як у

внутрідержавному, так і міждержавному сполученні на далекі відстані.

Довжина залізниць в Україні становить 22,5 тис. км, майже 2/5 з них —

електрифіковані. Середня щільність шляхів — 37 км залізничних колій на 1 тис. км² території. Найбільша щільність залізниць у Донбасі, Придніпров'ї та західній частині України Залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

4 листопада 1861 року вперше по українській землі проїхав пасажирський поїзд "Ярослав" з Відня до Львова. Першими залізницями в Україні стали Балаклавська залізниця (1855), Перемишль — Львів (1861) на заході й Одеса — Балта (1865) на півдні країни. Вже з 1868 р. будувалися багато залізниць. До кінця XIX ст. залізнична мережа України в основному сформувалася. Щільність залізничних шляхів сполучення в Україні становить 38 км на 1

тис. км, у Франції, наприклад, 65 км на 1 тис. км (1983 р.). Мережа залізниць найщільніша на південному сході (Донбас), а також на заході країни. Загальна довжина залізничних шляхів загального користування— 22,3 тис. км, із них 9,8 тис. км, або 44 %, електрифіковано, 8,0 тис. км, або 36 %, є дво- і багатоколійними. Найважливіші залізничні магістралі України нині — Київ — Фастів — Козятин — Здолбунів — Львів — Чоп; Фастів — Знам'янка — Дніпропетровськ— Донбас; Київ — Полтава — Харків; Кривий Ріг — Запоріжжя — Донбас; Харків — Донбас; Харків — Запоріжжя — Севастополь, а також ті, що йдуть до морських портів та державних кордонів країни. Найбільші залізничні вузли — Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Знам'янка, Ясинувата, Запоріжжя. Найбільш завантаженими в Україні є колії Донбасу і Придніпров'я, де в структурі перевезень переважають вугілля, залізна і марганцева руди, метал. Крім того, залізницями перевозиться значна

кількість будівельних матеріалів та зерна.

В межах України функціонують Львівська, Південно-Західна, Одеська,Придніпровська і Донецька залізниці. Усі вони виконують значний обсягвнутрішніх та експортно-імпортних перевезень, а на Львівській залізницісформувалися потужні залізничні вузли, що працюють на країни Центральноїі Західної Європи (Львів, Ковель, Чоп). Традиційно українські залізницівиконують транзитні перевезення вантажів із Росії до чорноморськихпортів України та в країни Європи. Надзвичайно важливе значення лініїХутір Михайлівський — Київ — Львів — Чоп у міжнародних пасажирськихперевезеннях з Москви в Чехію, Словаччину, Угорщину, країни Балканського півострова. Певні проблеми у міжнародних перевезеннях виникають у зв'язку з різноюшириною колій в Україні (т. зв. широка колія) та її західних сусідів (т.зв. європейська колія). Заміна коліс на кордонах призводить до втратичасу під час транспортування. Органом управління залізничним транспортом загального користування, є Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), яка була створена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1991 року № 356. Забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на залізничному транспорті покладено на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, яку було утворено Указом Президента України від 06.04.2011 № 370/2011 «Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» на базі Державної автотранспортної служби України, яка реорганізовується. На залізничному транспорті України впроваджується рух пасажирських поїздів зі швидкістю до 160 кілометрів на годину, однак при цьому необхідно вирішити проблему розподілу мережі на лінії з переважно вантажним і переважно пасажирським рухом та підвищити частоту руху пасажирських поїздів. Водночас пропускну спроможність залізниць на Кримському напрямку вичерпано. Основними вантажами є мінеральні добрива, будівельні матеріали, кам'яне вугілля та руди, зокрема залізні. Важливе місце займають також різноманітні метали і нафтові вантажі. Ці вантажі становлять близько чверті усіх перевезень. Найбільш напруженими лініями вантажопотоків є Кривий Ріг — Дніпропетровськ — Дебальцеве, Кривий Ріг — Фастів — Львів, а також лінії до морських портів: Одеси, Бердянська, Маріуполя та ін. 1.3 Автомобільний транспорт Автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами. До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні та шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали й автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи й організації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. До персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов'язані з перевезеннями. До земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, спортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно-побутові приміщення й інші об'єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності;
забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту; визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту; визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту;
захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;
захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту; створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці; раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів; охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах. Загальна довжина автомобільних шляхів в Україні становить 169 тис. км,майже всі вони — з твердим покриттям. Переважання рівнинногорельєфусприяє більш-менш рівномірному розвитку автомобільної мережі на всійтериторії України. Найважливіші автомагістралі — Київ — Житомир— Рівне — Львів — Ужгород; Київ — Полтава — Харків; Київ — Умань — Одеса; Харків —•,. Запоріжжя —Сімферополь. Автомагістралями називають шляхи, які забезпечують високу пропускну здатність та швидкість руху. Серед них виділяються автостради— дороги, що мають по кілька смуг в обох напрямках руху і не мають перетину з іншими шляхами на одному рівні. За довжиною автострад Україна поступається багатьом європейським країнам. Низька і якість доріг та автосервісу, що створює проблеми в інтеграції української транспортної мережі у загальноєвропейську. Великими транспортними вузлами є Київ, Харків, Дніпропетровськ,.Донецьк, Запоріжжя, Умань, Львів. Зростає роль автомобільного транспортуу перевезеннях на далекі відстані та в міжнародному сполученні.. Основні"виходи" з України — автошляхи з Ковеля, Львова, Ужгорода, Чернівців,Одеси, Ізмаїла, Маріуполя, Харкова, Сум, Глухова, Чернігова. У перспективі транспортна мережа все тісніше інтегруватиметься увисокорозвинену європейську комунікаційну систему. Зокрема,передбачається будівництво транс'європейської автостради Київ — Мадрид. 1.4 Трубопровідний транспорт Трубопровідний транспорт відіграє важливу роль у переміщенні нафти інафтопродуктів, природного газу. Загальна довжина трубопроводів України— понад 40 тис. км, з них 35 тис. км — газопроводи. Перший газопровідДашава — Стрий — Дрогобич почав діяти у 1924 році. Розрізняють газопроводи внутрідержавного значення і транзитні. Середперших найбільші: Шебелинка — Харків, Шебелинка — Дніпропетровськ —Кривий Ріг — Одеса — Кишинів, Шебелинка — Диканька — західні райониУкраїни. Серед транзитних виділяють газопроводи "Союз", Уренгой — Помари— Ужгород, "Сяйво Півночі" та ін. Усі вони йдуть з Росії до західного кордону України в Закарпатті, а далі — в країни Центральної та Західної Європи. В Україну через систему російських газопроводів поступає також туркменський природний газ. Мережа нафтопроводів менш щільна. Місцеві нафтопроводи короткі, нимиперекачується нафта від місць видобутку до нафтопереробних заводів уКременчуці, Дрогобичі, Надвірній. Однак більшість нафти в Українупоступає з Росії нафтопроводами Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон (з відгалуженням на Одесу), Грозний — Луганськ —, Лисичанськ. У західній частині України проходить транс'європейський транзитний нафтопровід "Дружба" (з Росії в Центральну Європу). У 2001 р. завершено буівництво нафтопроводу Одеса — Броди, по якому в Україну і Європу надходитиме азербайджанська нафта. На території України діє також ряд міжнародних продуктопроводів. Середних аміакопровід Тольятті (Росія) — Горлівка — Одеса, етиленопровідКалуш — Тісауйварош (Угорщина). У перспективі через територію Українипланується будівництво великих трубопроводів, якими можна було бтранспортувати нафту і газ з Азербайджану, Ірану для власних потреб і вкраїни Європи. 1.5 Річковий транспорт Річковий транспорт здійснює, в основному, внутрідержавні перевезеннявантажів і, в незначній кількості, міждержавні. Річковім транспорт України представлений міжгалузевим державним об’єднанням «Укррічфлот», яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що складається з Головного підприємства та 290 структурних одиниць. До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту. До земель річкового транспорту належать землі, надані в користування під:порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт; пасажирські вокзали, павільйони і причали; судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідротехнічні споруди, службово-технічні будівлі; берегоукріплювальні споруди і насадження; спеціальні насадження для вирощування деревини, в тому числі ділової; вузли зв'язку, радіоцентри і радіостанції; будівлі, берегові навігаційні знаки та інші споруди для обслуговування водних шляхів, судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, майстерні, судноверфі, відстойно-ремонтні пункти, склади, матеріально-технічні бази, інженерні мережі, службові та культурно-побутові приміщення, інші об'єкти, що забезпечують роботу річкового транспорту. Загальна довжина річкових судноплавних шляхів країни — близько 4 тис. км. Найважливішасудноплавна артерія — Дніпро, а також його притоки Десна і Прип'ять.Міжнародні перевезення здійснюються переважно по р. Дунай, яка сполучаєУкраїну з багатьма європейськими державами. Основними вантажами, щоперевозяться річковим транспортом, є мінеральні будівельні матеріали,руда, кам'яне вугілля, зерно, метал. Найбільші річкові порти — Київ,Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Ізмаїл, Рені. Морський транспорт розвинений на півдні країни — на узбережжі Чорного та Азовського морів. В Україні є три морські пароплавства: Чорноморське,Азовське, Українське Дунайське. Найбільші порти — Одеса, Іллічівськ,Херсон, Миколаїв, Севастополь, Євпаторія, Південний, Керч, Маріуполь,Бердянськ. 1.6 Морський транспорт Морський транспорт відіграє важливу роль в експортно-імпортних такаботажних перевезеннях. Каботажними називають перевезення між портамиоднієї держави. Малий каботаж — це перевезення між портами одного моря(наприклад, залізної руди з Керчі до Маріуполя через Азовське море.Великий каботаж — це перевезення в межах однієї держави, але між портамирізних морів (Чорного і Азовського). Основні вантажі в морськихперевезеннях — нафта і нафтопродукти, залізна руда, будівельніматеріали. Україна має сприятливі передумови для розвитку морського транспорту; на півдні її територію омивають води Чорного та Азовського морів, які практично не замерзають і з'єднуються з Середземним морем через протоку Босфор, Мармурове море і протоку Дарданелли. Загальна довжина морської берегової лінії України понад 2000 км Регулярні морські перевезення Чорним й Азовським морями почалися наприкінці XVIII ст. Найважливішими морськими портами є Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч та ін. Великі портові міста на берегах Азовського моря — Маріуполь, Бердянські тощо. Через порти Чорного й Азовського морів здійснюються зовнішньоекономічні зв'язки країни. Основними експортними вантажами є кам'яне вугілля, залізна руда, кокс, чорні метали, ліс, цукор, хімічні продукти тощо; імпортними — машини, устаткування мінерально-сировинні ресурси та ін. Основу морського транспорту України становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) та Українсько-Дунайське (УДП) пароплавства, що володіють транспортним флотом сумарною вантажністю 5,2 млн. тонн і пасажирським флотом на 9,9 тисяч місць. На території України розташовані 18 портів, до них належать 175 перевантажувальних комплексів, 8 судноремонтних заводів. Із загального обсягу вивезення вантажів на частку мінеральних будівельних матеріалів припадає 20 %, руди — 10 %, зерна та продуктів помелу його — 14, нафти і нафтопродуктів — 3,5, вугілля — 5%. 1.7 Авіаційний транспорт За обсягами перевезень авіаційний транспорт займає останнє місце Утранспортній системі України. Це — наймолодший вид транспорту, щовиконує важливі функції у зв'язках нашої країни з іншими державамисвіту. Він здійснює, насамперед, перевезення пасажирів, а також пошти івантажів, які швидко псуються. Найбільші аеропорти — у Києві (Бориспільі Жуляни), Харкові, Львові, Донецьку, Сімферополі.Україна відкрила для себе нові горизонти у 1991 році, коли здобула незалежність. Попередній етап розвитку у теренах колишнього СРСР багатий здобутками, пов'язаними з цивільною авіацією, яку Україна почала розвивати на початку XX століття. Ще у 1923 році в Україні було створено авіакомпанію "Укравоздухпуть". Високі показники її роботи стали основою для об'єднання "Укравоздухпуті" з російським "Доброльотом". Так у 30-х роках народився "Аерофлот". Нова доба в історії цивільної авіації України розпочалася зі створення у жовтні 1992 року державного органу регулювання авіаційної діяльності - Укравіації, що співпало з започаткуванням ринкових відносин у цивільній авіації. Була дана свобода ініціативі, створенню нових національних авіакомпаній різноманітних форм власності. Завдяки цьому авіації України вдалося уникнути повного краху в умовах різкого падіння обсягів перевезень на внутрішньому ринку, обмеженого правового поля для виконання міжнародних польотів. У вересні 1992 року Україна стала членом ІКАО, у травні 1993 року прийняла власний Повітряний Кодекс та стрімко встановила повітряні мости з багатьма країнами світу. Європейська інтеграція є стратегічним прiоритетом для України, вже розроблено й ухвалено Національну програму інтеграції України до європейського союзу (ЄС). Обраний шлях передбачає багато змін у всіх сферах, включаючи й цивільну авіацію. У рамках загальної адміністративної реформи в України, початок якої співпав з прийняттям України 15 грудня 1999 року у члени Європейської конференції цивільної авіації, відбувається послідовне реформування системи управління цивільною авіацією.

Дата добавления: 2015-09-06