Революционные преобразования в финансово-экономической жизнедеятельности Советского коммунистического сообщества.

+Повсеместно, на всех участках семейно-трудовой жизнедеятельности создать инициативные финансовые группы.

+ С их помощью открыть при банковских учреждениях Благотворительные фонды.

+ Подключить к этой важной работе налоговую систему, которая будет задействована в благотворительной жизнедеятельности Советского коммунистического сообщества.

+ Подать инициативное предложение на делегированную законодательную и исполнительную власть относительно введения в товарно-денежный оборот двух отечественных денежных единиц – рубля и гривны.

Гривна должна работать на внешнем производственно-потребительском уровне товарно-денежного оборота, а рубль должен функционировать только на внутреннем потребительском уровне товарно-денежного оборота. Только таким образом все страны Советского Союза будут в состоянии войти в единую рублевую зону и единое экономическое пространство и вернуть все социалистические завоевания Великого Октября.

+Создав повсеместно Благотворительные советы социально-экономической взаимопомощи, все независимые республики Советского коммунистического Союза смогут прийти к единому знаменателю и взаимопониманию между собой. При этом все бывшие командно-административные служебные органы реформируют свою бесперспективную деятельность в буржуазной системе обмана, преобразовав ее на продуктивную коммунистическую систему коммунального хозрасчета.

+ Исполняя Закон Украины «Об инновационной деятельности», наш советский народ в содружестве с всенародной делегированной властью будут в состоянии провести денежную реформу 10:1, которая освобождает наше независимое Гражданское коммунистическое сообщество славянских народов Святой Руси не только от денежной зависимости и от наемного труда, но и весь наш православный мир от буржуазно-демонического порабощения, которое несет нашим независимым славянским народам международный финансовый поработитель МВФ, буржуазный Евросоюз и НАТО.

ИНФОРМАЦИОННО-ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ БОРЬБА ЗА КОММУНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧЕСКУЮ ПЕРЕСТРОЙКУ НА УКРАИНЕ.

Історичний шлях розвитку суспільства, держави

та грошової системи у світлі Істини Святого Євангеліє.

Мета.

Дана інформація від Бога засвідчить всім нам про те, як за допомогою

грошової системи нечиста сила відібрала землю у її справжнього землевласника; як розорила село; як місто експлуатувало село; як утворилися класи бідних і багатих рабів капіталу; а також про те, як творилася держава і виник патріархат. А саме головне – як сатана перебрав на себе всю владу знизу до верху та як наш Господь спланував спустити самодержавну владу „під Ноги Свої і виправити існуючий стан справ на користь трудового населення.

Вступ.

„Гроші – це зло”, - так стверджує народна мудрість. Що можна на це відповісти? Супроти Істини нам нічого сказати. Що правда, то правда! Зло, та ще й дуже застаріле, як і сама адміністративна система антихриста. Скільки ж лиха вона натворила за час споконвічного існування? Скільки людей зі світу згубила? А зараз це споконвічне зло поставило під загрозу саме Життя на Землі.

Чому ж тоді багато з нас, простих смертних віддають свою перевагу цьому злу, яким є грошова система? Та тому, що саме вона, у союзі з системою антихриста, в усі часи і у всіх народів перекриває всі канали життя своєю „кістлявою рукою!”

Чи можливо людству звільнитись від такої напасті, якою є грошова система та система антихриста? Безумовно, але тільки тоді, коли всі ви дізнаєтесь від нашого Спасителя всю Правдиву Істину про усі недоліки грошової системи та про шляхи подолання цієї, дуже вже застарілої хвороби людства. А коли дізнаєтесь про Ідеальне Життя нашого Творця, то зможете вирвати з коренем це споконвічне зло. Тільки тоді відокремите себе від умираючої системи антихриста, що і означає покаятись, відректись і відійти від нечистої енергетичної сили злоби.

З подальшої інформації ви дізнаєтесь про наше суспільне життя, яким воно було, яким є і яким повинно бути. А яким воно буде, побачимо на власні очі.

Порівняльна характеристика далекого минулого і нашого сьогодення.

Наше життя то є екран, на якому, на історичному шляху, весь час змінюються нові кадри. А так як Істина залишається весь час незмінною, то багато чого типового можна помітити на нашому суспільному екрані життя.

З історії людства ми знаємо, що не завжди існувало грошове спілкування між людьми, як не завжди існувало самодержавство, а разом з ним і наймана праця, і ринкова система.

В період суспільно-родового ладу, коли працювало натуральне господарювання на Землі, відносини між людьми будувались на спорідненій основі, а продукція обмінювалась по принципу: „ ти мені, я тобі”, тобто так, як зараз у нашому житті, взаємодіє через бартерні операції взаємодопомоги один одному.

В часи зародження первинної форми самодержавного правління виникає життєва потреба введення у суспільне життя грошової системи. Домінуюча роль взаємодії грошей у людських стосунках зруйнувала дотеперішні споріднені відносини між рідними, посіяла ворожнечу між сусідніми родами і племенами. А там, де стали господарювати гроші, там вже не існувало духовності, бо ці дві системи Бога і анти бога несумісні і не мають нічого спільного між собою. Так було і так є у всі часи людського життя на Землі. Тому грошове панування, як іржа роз‘їдає у повному обсязі увесь родовий лад, який був, є і буде навічно основою суспільної життєдіяльності по Волі нашого Творця. Саме з Адамового сімейного родоводу розпочався розвиток суспільного життя на нашій планеті, про що свідчить наша Книга Життя – Біблія.

Як колись, так і сьогодні швидкими темпами відбувається розорення дрібного селянського господарства. І чим більше розквітає панівне становище грошової знаті, тим сильніше руйнувалося землеробство. Земельні угіддя, які раніше були у власності роду чи племені, під невпинною владою грошової знаті потрапляли під заставу тодішніх „кредиторів”. Таким чином, за допомогою грошової системи первісне самодержавство відібрало у вільних людей їх природне право, дане від Бога, право на землю і волю, право на життя і вільну працю. Тепер людина могла бути задоволена тільки єдиним правом – це правом на поневолений труд у якості найманця, кріпака, а то і раба. Бо якщо бідний селянин не міг своєчасно розрахуватись з боргами, то пан забирав спочатку землю, потім домашнє господарство, а далі і самого бідняка, заразом з його родиною, до свого рабства.

Таким чином на зміну суспільно-родовій формації, за допомогою активізуючої ролі грошової системи, люди попали в полон до нечистої сили, яка стала взаємодіяти з людством в образі самодержавного рабовласницького устрою.

Тепер ви скажете: ”Ну й що нам з того? Що було, то загуло!” Так-то воно, так. Але погляньте на наше сьогодення. Невже ж то не бачите, що сьогодні твориться в нашому житті, особливо в сільській місцевості?

Якщо провести незриму паралель між тим, давно історичним минулим і сучасністю, то неозброєним оком можна помітити дуже подібну ситуацію. Не важко здогадатись, що чекає наше обездолене село в недалекому майбутньому, якщо залишити все так, як є на сьогодні. Роздержавлена земля знову потрапить від її землевласника у чужі руки. А обездолене селянство піде у рабське поневолення до вітчизняних „ділків”, а то і до іноземного інвестора, у кого багато грошового капіталу.

Чи можна допустити таке буржуазне свавілля нам, дітям і онукам наших славетних героїчних пращурів, які не жаліли життя, захищаючи рідну Землю від нечистої сили, хто своєю кров‘ю – Кров‘ю Ісуса Христа, викупив нашу Землю і нашу Волю для прийдешніх поколінь.

Так давайте ж „усім миром” станемо на захист нашої рідної Матері Землі, аби стати на перешкоді нечистій силі антихриста і не допустити нового, ще страшнішого рабського поневолення не тільки нашого суспільного життя, але і власної Душі. Тільки в громадській згуртованості вбачається вся наша сила і влада над лютим звіром – антихристом.

Історія зародження ринкової економіки у первісному суспільстві.

Як було і як є на сьогодні.

А тепер нам потрібно розглянути наше далеке минуле у більш тонкому розумінні започаткованих шляхів державотворення у світлі Істини Святого Євангеліє.

Спочатку розглянемо загальні умови економічного розвитку земної цивілізації, розпочинаючи від варварства, коли людина почала відокремлювати себе від Бога, тим самим підриваючи основи родової самоорганізації, започаткованої Всевишнім Творцем. При переході на вищу ступінь суспільного розвитку, плем‘я розділилось на кілька родів. В міру зростання населення, само плем‘я розпадається вже на кілька племен. Ця проста самоорганізація ще цілком відповідає суспільним умовам свого існування. Вона являла собою цілком природне угрупування, яке спроможне було уладнати всі внутрішні конфлікти і суперечки власними зусиллями. Конфлікти із зовнішнім світом усуває війна, яка могла закінчитися навіть цілковитим знищенням племені, але тільки не його поневоленням. Ось наскільки дорожило плем‘я своєю незалежністю! Ці традиції волелюбства збереглись і донині у багатьох корінних народів світової спільноти, в тому числі і у наших слов‘янських народів. Любов до рідної землі і до своєї незалежності по крові передалась нам від первісного родоводу. Тому – то так відчайдушно атакує нечиста сила усі корінні народи світової співдружності, бо знає, що наша сила саме в нашому здоровому корінні.

Велич родового ладу, а також його обмеженість проявляються у тому, що тут немає місця для панування і поневолення в середині родового ладу. Не існує ще ніякої різниці між правами і обов‘язками. Так само, не можливе ще розшарування суспільного життя на класи. І це підводить нас до розгляду економічного базису цього ладу на майбутнє. Бо як тоді, так і на сьогодні наше людство максимально наблизилось до Царства Божого і Божої Істини Життя.

Так як чистокровним острівком первісного життя залишається наша сімейна родина, яка на сьогодні підпала під смертельний руйнівний удар нечистої сили, нам потрібно дізнатись, в чому головна причина такого вельми негативного явища для суспільного життя. (Де ж-то „собака зарита?”).

Продовжуючи наше дослідництво суспільного буття сивої давнини ми бачимо, що поділ праці у первісних родин має природне походження. Він існує тільки між статями та за віковим розшаруванням. Чоловіцтво воює, добуває їжу, виробляє потрібні для полювання знаряддя. Жіноцтво працює в домі, доглядає дітей, займається виготовленням їжі, одягу. Домашнє господарство запровадиться на комунальних традиціях кількома, а то і багатьма сім‘ями. Кожен є власником зроблених ним знарядь праці. Те, що виробляє і чим користується спільно громада, становить спільну власність: будинок, город, човен і тому подібне колективне господарство.

На перехідному етапі від родового ладу до рабовладдя головною причиною розбрату між родами і племенами було, головним чином, багатство. У деяких, найбільш активних племен, головною галуззю праці стало, спершу приручення, а потім і розведення худоби та догляд за нею. Пастуші племена стали виділятись серед інших, слаборозвинених племен. Маючи вже досконалу економічну базу, заможні племена мали змогу вперше застосувати у суспільне життя регулярний обмін виробленої продукції: м‘яса, молочних товарів, вовни, шкіряних та пухових виробів, іншої господарчої продукції. Спочатку існував випадковий обмін, а потім і регулярний, який і призвів первісне людство до тимчасового, а потім і до тривалого розподілу праці як селянського, так і ремісницького походження. Саме звідти ідуть витоки всенародного обдарування в різноманітних галузях суспільної життєдіяльності.

Коли ж людство прийшло до відособленої власності, обмін товарами відбувався вже між окремими виробниками. Головним предметом обміну була, в основному, худоба, яка набула функції грошової сили і відігравала роль грошей. З такою неминучістю і швидкістю розвинулася, вже на самому початку товарообміну, потреба в особливому товарі, такому як гроші.

Збільшення виробництва в усіх галузях – в скотарстві, землеробстві, домашньому ремеслі – зробило робочу силу людини здатної виробляти більшу кількість продукції, ніж була на то потреба для власного споживання. Таким чином зароджувалась на нашій планеті первісна ринкова економіка. Племена стали багатіти і почали між собою ворогувати. Все частіше між багатими і бідними родами точилися міжусобні війни. Ця ворожнеча і жадоба до збагачення лишилась нам у спадок. Саме цей гріх призводить до воєнних катаклізмів. А стародавнє «варварство» процвітає, у сучасному світовому середовищі, як ніколи.

Сталий економічний розвиток первісного суспільства вимагав ще більшого залучення нової робочої сили, яку набирали вже з лав військових полонених, перетворених на рабів. І що важливо знати, що тепер вже завойовник приймав за честь пригноблювати своїх поневолених. Ось настільки упала моральна якість суспільства по закономірній на то причині. Чим більше прогресувало людство в економічному розвитку, тим більше деградувало в духовному стані людські моралі. Ця ж аксіома життя актуальна і на сьогодні. Але нинішній стан суспільного життя, як в економічному, так і в духовному плані, деградував майже до суспільно-родової формації. І це закономірне явище для системи антихриста, тому що людство відвернулось від своєї, Материнської Природи Бога Творця і підпало під смертельно небезпечний руйнівний процес. Бо хто іде «на поводу» у нечистої сили, той обманює сам себе і своїх оточуючих. Система антихриста обіцяє багато, дає обмаль, а забирає все, навіть саме життя, дане нам від Бога Отця. А яскравий приклад про історію двох братів: Авеля і Каїна, то пряме попередження усім нам і самовизначення: чиєї ж-то ми крові – від Бога, чи від зміїного роду-племені, і кому служимо – Творцю Добра чи мамоні(багатству), бо людська доброта і добро матеріальне то різні речі – матеріального і духовного походження.

Історія виникнення сімейного патріархату у первісній родині.

Як було і як є на сьогодні.

З появою багатих родів у їх сім‘ях сталася також революція. Промисел завжди був справою чоловічою. Засоби, що вироблялись чоловіцтвом для промислу, стали виключно їх власністю. Стада худоби, як новий промисел, були також чоловічою справою. Через те і худоба, і обміняна на неї продукція – все тепер привласнило собі чоловіцтво. А жінка брала участь тільки у споживанні цієї продукції, але власності на неї вже не мала ніякої. І якщо „дикун” – воїн і мисливець задовольнився в домі другим місцем після жінки, то пастух-чоловік, чванячись своїм багатством, висунувся на перше місце, а жінку відтіснив на друге. Його дотеперішню живу любов до своєї „половинки” заступила фальшива споживацька любов від антихриста, яка проходить не від серця, а через шлунок або статеві органи. Цей застарілий Адамів гріх сімейного розладу між чоловічою і жіночою статтю існує і донині. Саме „мамона” стала на перешкоді нашого сімейного щастя. А поділ праці був основою для нерівноправного і безправного становища жіноцтва як раніше, так в сучасній родині. Саме цей розподіл власності перевернув домашні відносини тільки тому, що і поза сім‘єю поділ праці також став іншим. А саме зовнішні відносини, як знаємо з життєвого досвіду, мають величезний вплив і на наші внутрішні сімейні стосунки. Тепер стає зрозумілим, чому у наших сім‘ях все ще домінує чоловіча стать і процвітає тиранія. Звідси ж бере свій початок і варварське відношення між батьками і дітьми. Незважаючи на те, що держава вже давно визнала рівноправність між чоловіками і жінками, та наша сучасність наяву засвідчила про інше: як була жінка поневолена і пригнічена, так і залишилась. Там де господарює чоловік, його дружина – то рабиня. Уже це підказує нам, що визволення жінки і зрівняння її з чоловіком є неможливим доти, доки жінка, яка була відсторонена від суспільної праці, повинна в реальному плані доказати чоловіцтву про свою боєздатність брати безпосередню участь і не тільки в економічному, але й у політичному житті суспільства, причому у більш широкому діапазоні політичної життєдіяльності.

В той же час, домашнє господарювання для жіноцтва повинне займати тепер тільки незначний час. Тому виникає природна потреба перетворити домашнє господарство на колективне підсобне господарювання та соціально-побутове обслуговування громадського населення.

Тернистий шлях земного людства від самодержавного патріархату до комуністичного матріархату.

З утворенням фактичного панування чоловіцтва у своєму власному домі, а також невгамовне зростання його повновладдя у суспільстві породило патріархальне одновладдя, як у внутрішніх, сімейних стосунках, так і у зовнішніх, самодержавних відносинах, а заодно і в релігійному середовищі. Це одновладдя було підтверджене і увіковічене шляхом повалення материнського права та запровадження батьківського права, а також переходу від парного шлюбу до моногамії. Саме це і утворило тріщину в стародавньому родовому ладі, а окрема сім‘я стала силою, і до того ж грізною силою, яка вже протистоїть родові. А на сьогодні окрема сім‘я вже протистоїть і усьому дотеперішньому патріархальному самодержавству.

Біблія стверджує, що патріархат, в образі Адамового родоводу, втілював у собі значний відрізок суспільного розвитку і знаменував собою „царство сили”, яке підійшло до свого смертельно неминучого „фіналу”.

Так як жінка – то тільки „ребро” чоловіка, тому вона втілює в собі не стільки наше матеріальне, скільки духовне життя на Землі, тому на Духовне відродження земного життя у Христі Ісусі відпущено зовсім незначний відрізок часу – один астрономічний день, або одне тисячоліття. Саме сьогодні настають самі благодатні часи і необхідні умови для потепління морально-психологічного «клімату» у стосунках між людьми: між чоловіками і жінками, батьками та дітьми, між державою і суспільством, політикою і економкою, між правими і лівими, між двома системами – комуністичною і буржуазною, а в кінці кінців, настають самі благополучні умови для примирення людини і людства з нашим Небесним Творцем через Сина Його єдинородного Ісуса Христа і Матері Божої, які вже господарюють на нашій планеті. Так як ми являємось Тілом Христовим, то відтепер Мати Божа, то є наша рідна Мати, як на Землі, так і у Всесвіті, бо суть їх єдина. Кожна жінка – і мати і дитина і одній особі, бо вона в Матері Божій, як її дитя Боже, а Мати Божа в ній, як земна і Небесна Покровителька.

Матріархат віднині вступає у свої права в єдиному Святому Дусі Всепрощення, Довготерпіння, Вселенської Любові, яку отримає кожна людина, яка реально усвідомить цю Святу Істину комуністичного Євангеліє. Це Нове Життя розпочинає свій шлях з нашого дитинства, тому молоде покоління вже відчуває на власному досвіді великі сердечні зміни духовного відродження. Ми, старші покоління, трохи відстаємо від життя в Ісусі Христі, тому нам ще важко зрозуміти нашу молодь. Зате нечиста сила не дрімає, підміняючи у молодих людях ці святі почуття своєю ганебною, а також фальшивою сутністю і сексуальною розпустою.

Батьки, вчителі! Будьте сердечні у стосунках з нашою молодою зміною. Розкажіть своїм діткам, особливо дорослим, про духовне злиття людей, яке помилково путають з гріховною сутністю сексуальної аморальності, що притаманна тільки природі Люцифера. Нехай більше не путають грішне діло з праведним, що дається нам від нашої, Материнської Природи Бога Творця.

Історія утворення міст і культова роль міського самодержавного одновладдя.

Сьогодні всі ми є свідками того, як міста все більше ростуть і наступають вже „на п‘яти” сільського населення, намагаючись зовсім задавити село. В той же час міське населення шукає укриття на нашій природно-селянській „обітованій землі”. Звідки бере свій початок таке безладдя і культова напасть міського самодержавного одновладдя?

Повернемось знову у далеке минуле, бо не знаючи свого минулого, не пізнаємо і свого майбутнього.

Щоб захистити своє багатство від зростаючої небезпеки його пограбування, саме життя змушує об‘єднувати до гурту заможні роди для суспільної праці і самооборони. Як бачимо, вже тут зароджується комунальний принцип демократичного самоврядування та колективної безпеки, який іде від Природи Бога.

Заможні сім‘ї будували кам‘яні мури з баштами і зубцями, кам‘яні і цегельні будинки. Так виникають первісні міста, у яких живе скупчення аристократичної знаті. Невдовзі міста стають центром зосередження знатного племені, що згуртувалось для самоврядування. Воєнноначальник, рада, народне зібрання становлять органи військової, примусово-насильницької демократії, але не простонародної, як повинно бути по Природі Творця. Багатство сусідів розпалює жадобу до збройних нападів та пограбувань. І все це для завойовників стає життєвою метою і потребою їх грабіжницької діяльності. Для таких грабіж здається легшим і, навіть, почеснішим, ніж творча праця. Війна стає постійним промислом для грабіжників. Таким чином посилюється і влада верховного воєнного начальника та його підлеглої команди, особливо з часів встановлення патріархату. Як звичайна традиція, ця влада переходить у спадковість. Саме в ці часи закладаються підвалини спадкової королівської знаті, яка донині панує над нашим людським родом, хіба що змінила свої попередні стародавні назви на сучасні. Саме звідси йдуть витоки і нашого сучасного самодержавного тоталітаризму, а також буржуазні Європейські «штампи» і світові «стандарти», які притаманні тільки для природи самодержавного, насильницького одновладдя.

Так же, як і тоді, в давнину, сьогодні серед заможних мужньовладців та місцевої міської знаті була поширена хибна думка, що власна праця та здобування засобів для свого існування – це діло лише для рабів. А для міської аристократії - це майже ганебне заняття, яке гірше, навіть, за грабіж.

А усі наші сучасні хабарники, грабіжники і людиновбивці живляться від коріння своїх неблагополучних пращурів. Саме звідти бере свій початок і міська організована (мафіозна) злочинність і постійні зловживання службовим становищем.. Потому-то так непросто боротись нашому суспільству з цим, застарілим злом, бо його треба виривати з життя тільки з коренем, щоб оздоровити нашу суспільну духовну сутність.

Як не знали раніше, так на превеликий жаль, не знають і на сьогодні владні структури, що саме систематична фізична праця духовно збагачує людину і позитивно впливає на її інтелектуальний розвиток. Потому-то людина і стала людиною. Та людина, яка відокремила себе від життя і Природи Творця, мимо волі деградує, як у інтелектуальному, так і в моральному стані до тваринної суті. А обмеженість розумових здібностей у всі часи і у всіх народів апелює (прибігає) тільки до насильницьких методів командно-адміністративного панування над людиною фізичної праці. На відміну від самодержавної влади, яка відірвана від життя і від Бога, народна влада (демократія) ніколи, від самого початку, не втрачала тісного зв‘язку з Природою Творця. Ось чому саме наш селянський трудовий люд вибрав собі у помічники наш Духовний Творець – Ісус Христос. А наша комунально-демократична влада обов‘язково повинна бути народжена тільки від Бога. Так як Сам Господь допомагає людині і людству самостійно організуватись, саме трудящий народ і є дійсним творцем історії і повновладним господарем власної долі. Амінь.

Зародження класу паразитів. Поява грошей.

З попередніх досліджень бачимо, що майнові відмінності всередині первісного суспільства перетворили спільність інтересів у їх антагонізми між його членами. І з таким аморально-бездуховним надбанням первісні люди підішли до порогу стародавньої цивілізації. З подальшим розвитком феодального та на початку розвитку буржуазного самодержавного устрою цивілізація не тільки не знешкодила, а навпаки – зміцнила і посилила всі протиріччя, особливо між містом і селом. Виникає клас купців, який вже не займається виробництвом, а тільки обміном продуктів виробництва.

І якщо раніше тенденція до створення класів пов‘язана ще, виключно, з виробничим процесом, то відтоді і до теперішніх часів заняття у суспільстві поділились на керівників і виконавців. А відсутня різниця між правами і обов‘язками, що існувала ще при родовому ладі, тепер замінена вже на їх суттєву різницю, бо всі права забирає на себе самодержавна влада, а ось обов‘язки передає на трудовий народ. Таким чином з‘являється клас, який не беручи жодної участі у виробництві, захоплює загалом і в цілому керівництво і економічно підпорядковує собі виробників. Ставши неминучим посередником між двох виробників і кожного зокрема, експлуатує їх обох. Під тим приводом, що виробники звільняються від труда і ризику, пов‘язаних з обміном і збутом їхніх продуктів аж до найвіддаленіших ринків.

Так зароджується клас паразитів, клас справжнісіньких дармоїдів суспільства, який за винагороду його, насправді, незначних послуг, знімає „вершки” з виробництва. І що ще не маловажно сказати, що цей паразитуючий клас швидко здобуває собі багатство, а значить і пошану, а також має відповідний громадський вплив, бо займає, незаконно, саме почесне становище у суспільстві. Але наша Книга Життя стверджує, що не багато вже лишилось часу владі антихриста королювати на нашій Землі.

Підпорядкувавши собі усе виробництво, клас паразитів і хабарників сам виготовляє свій власний „продукт” – це періодичні торговельно-економічні кризи. Йдучи супроти Ідеального Життя Творця Вічності, ненависна аристократія і її самодержавний устрій централізованого міського одновладдя цілковито і повністю поглинула сімейно-родову сутність суспільного життя, підмінивши її на адміністративно-територіальну форму самодержавного повновладдя.

Разом з цим негативізмом у суспільному житті з‘являються і металічні гроші, які стали ось тим „чудотворним” засобом експлуатації трудового люду. Саме гроші проклали пагубний шлях до панування непродуктивного класу паразитів над продуктивним класом виробників. І цей самодержавно-культовий режим у суспільстві був і залишається, поки що, у руках адміністрації. До пори! А грошова система, відтоді і до тепер, довела на практиці, що всі інші форми багатства є тільки видимістю перед цим сатанинським втіленням грошового багатства, як такого. Та що говорити про мертвий капітал, коли саме людське життя нині нічого не коштує в порівнянні з багатством грошової влади. Ніколи влада грошей не виступала так гостро і так агресивно по відношенню до людини праці, як у період її „юності”, а також у наші, останні часи грошового панування над земним людством.

Доля Матері Землі при самодержавному устрої.

Поряд з багатством, що полягало в товарах і рабах, поряд з грошовим багатством тепер виступає ще і земля. Поки земля становила власність роду, тоді ще не було до неї відчуження. Але коли у землі з‘явився новий землевласник, у якого було чимало грошових коштів, держава остаточно скинула пута верховенства земельної власності роду і племені. Тепер земля на довгі роки була загарбана самодержавством і аристократією, що проживала у великих містах. Землю, що від самого початку була Матір‘ю для людства, перетворили на ганебний товар, який можна було продати, купити чи віддати під заставу. А поряд з розширенням торгівлі та панування грошової системи і земельної власності росте масове зубожіння народних мас. Відбулася централізація і концентрація влади і всенародного багатства у руках мало чисельного класу. Нова аристократія (як і нові „руські” та „нові українці”) у всі часи і у всіх народів завжди пригноблювала той Божий острівець первісного родового ладу - нашу сімейну родину. І якщо виробничий процес на Землі, хоч якось, та все ж таки розвивався з горем пополам, сама ж система антихриста зоставалась все тою ж, хижацько-споживацькою структурою неживої своєї сутності, хіба що тільки розросталась у своєї надбудові над суспільством, перетворившись у „дамоклів меч”, що завис над людськими головами.

Суспільство, в якому зруйновано сімейний устрій, підпорядковане вже не нашому Всевишньому, а Його антиподу, тому людина, яка при владі, або під владою антихриста, підпорядкована тільки цій неживій енергетичній системі-істоті, на першому плані у якої стоять гроші, багатство і ворожнеча та класова боротьба, що становлять зміст, такої ж неживої, а писаної історії до наших часів. І про це я могла б вам сказати двісті років тому, бо Істина Життя залишається Істиною назавжди і навіки вічні.

Потому все в нашому житті дуже подібне, як в ті далекі від нас часи, так і на сьогодні. Внаслідок рухливості родинної життєдіяльності і зміни місця проживання, а також зі зміною роду занять, відбувається і відчуження від земельної власності членів родинної спільноти, які не могли вже бути разом, щоб постійно відчувати свій кровний зв‘язок між родиною і рідною землею, де вони народились. Порушився і зв‘язок між батьками і дітьми, що також привело сім‘ї до анти природного, масового відчуження і від своєї Батьківщини. А чи ж сьогодні не те саме ми відчуваємо на власному життєвому досвіді, коли родичі з колишнього Радянського Союзу не мають можливостей бачитись між собою через відсутність коштів та через чисельні перепони, які збудувало буржуазне самодержавство на шляху до родинного єднання слов‘янських народів.

І чи ж винна та людина, яку доля змусила переїхати у інший куточок колишньої радянської держави, яка стала чужою, «іноземною» країною. Тепер вже ця людина не має прав ні на землю, ні на свою незалежну і спокійну старість. Та що вже говорити про сьогодення, коли і наше майбутнє покоління, яке ще й на світ не з‘явилося, а воно вже не має ні землі, ні прав на неї, бо ці права купує заможній світ грошової знаті. Де ж взятись патріотичним почуттям у нашого покоління, коли не стане під її ногами батьківщини – землі, яка споконвічно гріла душу нашим героїчним пращурам. Звідки ж взятись нашій незалежності, про яку так голосно кричать наші буржуазні націоналісти, коли вони стелять перед іноземним капіталом „стежки-доріжки”, прокладаючи пагубний для суспільства шлях у рабське пекло антихриста. І рабське «клеймо», в образі ідентифікаційного коду, буржуазний світ вже приготував начепили на праву руку чи чоло обездоленому земному людству, щоб взяти у вічний полон немічні людські душі. Та чи не про це попереджає нас і Книга Життя?

Не для того звільнив нас Господь з-під буржуазного ярма нечистої сили у роки соціалістичного розвитку суспільного життя у Країні Рад, щоб сьогодні знову влізти у це ярмо, що взаємодіє з людьми у вигляді МВФ, Євросоюзу та НАТО – до звіра в пащу!

Але Біблія радить нам помиритись з братом, тобто з братніми республіками Союзу РСР, відродивши його у зовсім новій якості суспільного життя, яке базується вже не на адміністративній, а на сімейно-трудовій основі.

І якщо раніше первісний родовий лад виявився тоді ще безсилим протистояти новим елементам самодержавного „витвору”, то на сьогодні наше суспільство достатньо дозріло для створення сучасної суспільно-родової формації універсальної будови, бо Сам Господь наділяє наше людство необхідною сумою знань Святого і Вічного Євангеліє. Тому ми, обов’язково повинні знати, як-то було на початку, щоб знати яким буде наше життя в кінці нашого життєвого шляху, аби не скотитись у прірву свого небуття.

А яка ж то була чудова організація – цей родовий лад при всій її наївній простоті! Без солдат, жандармів і тюрем, без насилля над людиною праці. Все йшло своїм природнім шляхом, установленим самою Природою Творця. Всі спори і непорозуміння вирішуються колективом тих, кого вони стосуються – родом чи плем‘ям. Не було у них і такого „роздутого” і складного, як у нас, держапарату. Всі рівні і вільні, в тому числі і жінки. Ні тобі царя, ні президента. Кожний робив те, що йому диктувало саме Життя від Бога і що здавалось для людей справедливим і корисним, як для власної сім‘ї, так і для суспільного роду-племені. Але родовий лад у первісному варіанті віджив свій вік. Він був розорений шляхом поділу праці на фізичну і розумову та утворення самодержавного устрою. Для утримання цієї публічної влади необхідно було знаходити чималі кошти, які важким тягарем лягали на плечі трудового народу.

Якщо співставити стародавню державу з нинішньою, то зовсім не важко уявити собі, який-то „мертвий тягар” приходиться тримати на своїх плечах нашому обездоленому трудовому класу робітників і селян. А нашій старенькій Європі не мішало б порозмислити над тим, що ж вона намагається збудувати на людському горі, здоров‘ї, на крові і кістках?!

Історична роль грошової системи в період розвитку

буржуазного суспільства.

З настанням цивілізації ріст багатства став таким величезним, його форми стали такими різноманітними, його застосування стало таким широким, а управління ним в інтересах власників таким умілим, що це багатство зробилося нездоланною силою, яка протистоїть народові. Розум людський стає безпорадним і збентеженим перед власним своїм „витвором”.

Як у період розвитку феодалізму, так і в період капіталізації суспільного життя, грошова система завжди укріпляла позиції великого капіталу, як у самій державі, так і за її межами. Поряд з розвитком ринкового виробництва, неймовірно швидко розвиваються і соціальні, як внутрішні, так і зовнішні протиріччя, які нерідко призводили до кривавих зіткнень між самою буржуазією та між пригнобленим трудовим класом. Промисловість виставляє одну проти іншої, дві армії, в кожній з яких проходить жорстока конкурентна боротьба, причому, як у власних лавах, так і у міждержавних стосунках. Як бачимо, що історія, знову ж таки, повторюється, тільки що у більш складніших умовах сьогодення. І не може бути серед ворогуючих сторін ні солідарності, ні порозуміння. Хоч і намагається наш земний світ прийти до єдиного знаменника, яким є буржуазне суспільство з його ринковою економікою, та всі народи – це чужинці і ворогуючі сили. У самому буржуазному устрої твориться те ж саме, що і в зовнішньому середовищі, бо живуть і діють за єдиними, демонічними „правилами гри”.

А щоб догодити власному народові і задовольнити власні внутрішні потреби, високорозвинений буржуазний світ шукає резервну силу і матеріальне збагачення „на стороні”. Таким чином багато країн «третього світу» підпадають під рабську колоніальну залежність. „А більший меншого кусає та ще й б‘є, це тим що сила є”, - говорить байка і ця Істина є актуальна в світовому співвідношенні між багатими і бідними країнами. Все, що було раніше, є сьогодні – і то не є таємницею для здравомислячого людства. Але ж як завадити такому споконвічному лихові, поки що ніхто не знає, окрім нашого Господа Ісуса Христа. Наша Книга Життя радить нам не йти „широкою дорогою, якою є ринкова система антихриста. Саме вона веде наше людство до неминучої загибелі. І чи можна винити нашого Творця в тому, що дехто, здуру, віддає свою перевагу буржуазному устрою, який можна охарактеризувати як устрій, що продає свою рідну землю і людські душі „ні за грош” нечистій силі, прокладаючи собі шлях до пекла і другої, духовної смерті.

Всі вони „із праху вийшли, в прах і повернуться!”

Не дай нам, Господи, випити Твою чашу мук у пащі ненаситного, «натовського звіра»!

Дата добавления: 2015-09-05