Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Машина времени

Читайте также:
  1. IV. Позднее средневековье Время распада характерных признаков средневековья и формирование основ Нового времени
  2. А мне нет времени ходить в церковь. Хозяйство, дети, работа, телевизор, да и еще куча всяких дел. Нет времени.
  3. А.Д. МиГ-3 сложная машина?
  4. А.Д. Сколько требуется времени подготовить самолет к следующему боевому вылету?
  5. Архетипы, соотносимые с представлениями о времени и пространстве
  6. В разный период времени
  7. ВАЖНОСТЬ ВРЕМЕНИ, ПРОВОДИМОГО С ГОСПОДОМ

Паралельно незалежній рок-сцені існувала офіційна (і від того набагато більш відома) сцена радянських ВІА. ВІА виконували музику, близьку до року (наприклад, «Весёлые ребята», «Цветы», «Голубые гитары»), і не дивно, адже в той час в них грали іноді повними складами колишні зірки рока 60-х. Незважаючи на те, що репертуар ВІА проходив твердження на худрадах, що складались з консервативних політпрацівників похилого віку, на початку 70-х на міньйонах виходили кавер-версії «The Beatles», а на концертах всі гурти обов'язково виконували сегмент, який складався з забійних кавер-версій. Співати свої пісні не дозволялося, тому що кожна пісня заносилась в програму, за кожен факт виконання якої автору тексту і музики, що обов'язково був членом Спілки композиторів, перераховувався гонорар. У разі виконання кавер-версій на пісні іноземних виконавців це було робити не потрібно. Гурти, яких це не влаштовувало, воліли вважатися самодіяльними. Однак це позбавляло можливості випускати офіційні платівки. Можливості для концертів це не обмежувало, так як гурти зазвичай були прикріпленими до окремого ВНЗ або факультету, що давало можливість виступати на великій сцені. Найвідомішим місцем виступи рок-гуртів 70-х у Москві став ДК «Енергетик» МЕІ, в якому на одному з концертів винесли чавунні ворота і викликали кінну міліцію для наведення порядку, в той час як хіпі підгодовували коней цукром, що «випадково завалявя в кишенях». У цей період в основному поширювалися не альбомні, а концертні записи, які переписувалися як самвидав від одного власника магнітофона - до іншого. Для московської рок-музики 70-х років було абсолютно нетиповим таке явище ленінградського року, як квартирник, що широко поширився пізніше - у 80-их роках. У Москві, окрім вже згаданих гуртів «Рубиновая атака», «Удачное приобретение», «Машина времени» особливо були відомі «Высокосное лето» (Записали один з рідкісних для 70-х магнітоальбомів), «Автограф», «Воскресение».

Рок-гурти Ленінграду 70-х, такі як «Мифы», «Россияне», «Санкт-Петербург» теж виступали на сцені виключно в електричному варіанті. Для рок-музики того часу, яка вимагала драйву, виступати в акустичному варіанті було безглуздо. Згідно з велінням часу і домінуванням стилів арт-рок, хард-рок і прогресив-рок групи 70-х мали відповідне звучання: це були вже згадані «Мифы», «Россияне», «Рубиновая атака», «Удачное приобретение», «Высокосное лето» (у чому можна переконатися в відношення останніх двох згідно з записами - «Удачное приобретение Live'74» і альбом групи «Высокосное лето» - «Лавка чудес» (1978)). Скоріше винятком був звук гуртів «Машина времени», «Оловянные солдатики», «Воскресение», що черпали натхнення безпосередньо в стилях 60-х років, а тому грали в більш м'якому звучанні. Це ж відноситься і до ленінградського гурту «Аквариум». Але помилково вважати, що кордон між роком, ВІА та авторською піснею було важко провести в 70-ті роки. Рок-фани однаково гидливо ставилися і до ВІА, і до бардівської пісні. Однак до 80-х років в світовій музиці з'явилися менш важкі стилі панк, new wave, що по свідченнях першого російського нью-вейв музиканта Василя Шумова (лідера гурту Центр, що виникла в 1980 році) призводило до ненависті з боку молодого покоління і до представників більш старшої хард-рокової генерації.

80-ті роки

В наших глазах крики "Вперед!"
В наших глазах окрики "Стой!"
В наших глазах рождение дн
И смерть огня.
В наших глазах звездная ночь,
В наших глазах потерянный рай,
В наших глазах закрытая дверь.
Что тебе нужно? Выбирай!

Кино

Розквіт російського року припав на 1980-і роки, а з початком Перебудови і гласності у музикантів з'явилася можливість виступати на концертах, не побоюючись переслідування за приватне підприємництво або дармоїдство, як це було раніше.

До кінця 70-х - початку 80-х в СРСР сформувався повноцінний рок-рух, який почав самоорганізовуватися не без допомоги влади. Щоб упорядкувати стихійний рух, в 1981 році був відкритий Ленінградський рок-клуб, перший рок-клуб в СРСР (під тихим наглядом КДБ). Завдяки рок-клубам, у рок-гуртів вперше з'явилася можливість легально записуватися і давати концерти, а у влади - тримати рокерів під спостереженням. У цей час було проведено перший рок-фестиваль «Тбілісі-80». Деякі гурти отримали доступ до радіо- і телеефіру завдяки програмі «Музичний ринг». Ця «відлига» дала поштовх другій хвилі російського року, особливо ленінградським гуртам в стилі «нью-вейв» - «Кино», «Алиса», «Аукцыон», «Оберманекен», «Странные игры» та ін.

Російський рок пережив важкий період в 1983-85 роках, коли з ініціативи К. У. Черненко на самодіяльні групи почалися гоніння, а організація концертів без участі державного монополіста була прирівняна до приватного підприємництва і загрожувала в'язницею. В цей період від подібних заходів особливо постраждали московські гурти: «Воскресение», «Браво», «Коррозия Металла»; їх концерти припиняла міліція, а окремі з їх учасників навіть побували під арештом (зокрема, Жанна Агузарова («Браво») і Олексій Романов («Воскресение»)).

Тільки в 1985 році була відкрита Московська рок-лабораторія, що дозволила столичним групам легалізувати свою діяльність. А з початком перебудови і гласності в 1985 році у музикантів з'явилася можливість виступати з концертами, не побоюючись кримінального переслідування за підприємництво та дармоїдство. Популярними стають ДДТ, Nautilus Pompilius, Зоопарк і Бригада С.

80-і в історії російського року можна порівняти з пізніми 60-ми в зарубіжній рок-музиці. У містах СРСР були створені рок-клуби, сформувалися відомі, і частково діючі й до сьогодні рок-гурти, з'явилися люди, що почали писати про рок-музику (Артем Троїцький, Олександр Житинський), пройшли великі рок-фестивалі («Літуаніка» - 1985-89, «Подольськ» - 1987), «Сирок» та ін. Прототипом російської рок-музики 80-х стала англо-американська рок-музика, а саме, такі її напрями як хард-рок, хеві-метал, «нова хвиля», а також панк-рок і частково пост-панк.

Багато пісень класичних російських рок-груп писалися і іноді виконувалися під акустичну гітару як авторська пісня. Це відбувалося в першу чергу на неофіційних концертах і «квартирниках». Таким чином, багато колективів 80-х були, в деякому розумінні, групою супроводу поета-пісняра. Часто гурти формувалися навколо такого автора текстів (а іноді і музики), який зазвичай вважався «лідером» і, так само як і гурт, ставав широко відомий.

Регіональні сцени

Напрасно совершать движенье по кругу —

Оставь это Солнцу! И пока ты живой,

Скорей плыви прочь, неважно куда,

Но только плыви. Фантазия приведет тебя к ней,

И она не оставит тебя подыхать в этой тюрьме.

Крематорий

Незважаючи на те, що захоплення рок-музикою в СРСР було повсюдним, до кінця 80-х оформився ряд центрів радянського рок-руху, що помітно відрізнялися один від одного як за стилем, так і за організаційним особливостям. Перш за все виділяються три найбільших центру російського року - Москва, Ленінград (Санкт-Петербург) та Свердловськ (Єкатеринбург).

 

«Червона хвиля»

У 1986 в США вийшов подвійний альбом «Red Wave» («Червона хвиля») із записами ленінградських груп «Аквариум», «Странные игры», «Алиса» і «Кино», що посприяло розвитку російського року та інтересу до радянської рок-культури за межами СРСР. Випуск альбому став можливий багато в чому завдяки Джоанні Стінгрей - американці, яка багато бувала в СРСР і активно цікавилася радянським роком (вона навіть вийшла заміж за гітариста гурту «Кино» Юрія Каспаряна).

Після виходу цього альбому радянські рок-гурти отримали можливість давати концерти, записувати і випускати альбоми в інших країнах, співпрацювати із закордонними музикантами. Гурт «Кино» здійснила в 1988-89 роках турне по Франції, Італії і Данії, «Звуки Му» випустили у Великобританії альбом «Zvuki mu» (продюсер: Брайан Іно) і з'їздили в турне по Англії і США. Лідер «Аквариума» Борис Гребенщиков записав у США англомовний альбом «Radio Silence» спільно з Девідом Стюартом (Eurythmics) за участю Енні Леннокс (Eurythmics) та Кріссі Хайнд (The Pretenders).

Кінець 80-х - початок 90-х

Перемен требуют наши сердца,
Перемен требуют наши глаза,
В нашем смехе и в наших слезах,
И в пульсации вен
Перемен!
Мы ждем перемен.

Кино

Кінець 80-х ознаменувався остаточним виходом російського року з підпілля. Були зняті кілька фільмів, що стали невід'ємною частиною російської рок-культури: «Взломщик» (1986) з Костянтином Кінчева, «Игла» (1988) з Віктором Цоєм, «Асса» (1987) з «Аквариумом» та іншими, «Таксі-блюз» (1989) з Петром Мамоновим, а також короткометражка «Йя-хха» за участю вищеперелічених рок-музикантів.

З цього моменту створювалися численні нові гурти, дорога яким була вже відкрита. У Росії вперше почули про групу «Агата Кристи», що грала психоделічний пост-панк з елементами готик-року а, на початку 1990-х років це був найпопулярніший рок-колектив у Росії. Також з'явилися проекти, такі як «Смысловые галлюцинации», «Ва-БанкЪ», інструментальний ансамбль «Ноль» і рок-н-рол група «Ногу свело!».

Як протестна субкультура російський рок втратив своє значення з кінця 80-х, коли після легалізації рок-музики вона почала ставати частиною зароджуваного російського шоу-бізнесу. Це привело до виділення з рок-середовища обмеженого числа «зіркових» колективів, здатних збирати великі майданчики. Інтерес масового слухача до решти російським рок-виконавцям пішов на спад, багато з них припинили свою діяльність у зв'язку зі смертю засновників, від'їздом за кордон або небажанням працювати разом. Так розпалися «Автограф», «Кино», «Nautilus Pompilius», «Gorky Park», «Зоопарк», «Секрет», «Круиз», «Диалог».

Серед тридцяти виконавців, що ввійшли в перші п'ять випусків серії альбомів-збірок «Легенди російського року», активну діяльність до середини 2000-х років вели лише близько половини.

90-і і сучасність

Всеобщая серость при нашем-то уровне
Росли, вроде, умными, выросли дурнями
Мундиры напялили, стаканы наполнили
Едва захмелев, протрезвели и поняли,
Что вот она, жизнь, а податься в ней некуда.
Есть соцреализм, порожденье Совдепово
Кому пировать у стола ненасытного,
Кому вековать у корыта разбитого

Сплин

За звучанням російський рок до середини 90-х (приблизно з 1993 року) знову наблизився до світової музики, фактично влившись у її різні напрямки вже без того відставання, яке було неминучим у часи залізної завіси. Музику деяких російськомовних рок-груп 90-х і 2000-х іноді характеризують як «рокапопс» (натяк на британський жанр «брітпоп»), найбільш яскравим представником якого є заснована у Владивостоці група «Мумий Тролль». У 90-х роках багато гуртів офіційно перевидають старі альбоми, раніше випущені неофіційно як самвидав. Фірма «Мороз Рекордс» випустила велику серію збірників під назвою «Легенди російського року», в якій вийшли ретроспективні збірні альбоми більшості відомих радянських рок-гуртів і музикантів. Засоби масової інформації стали відігравати велику роль у розвитку рок-музики. Хоча більшість телеканалів і радіостанцій майже ігнорує сучасні російські рок-гурти, в 90-х і 2000-х з'являються ЗМІ, що спеціалізуються на цій музиці. Це «Наше радіо», телеканал «О2ТВ», «Радіо Максимум», журнал «Fuzz» та інші. У російській рок-музиці продовжилося розвиток жанрів, популярних закордоном, з поступовим поділом єдиного руху на них. З'явилася велика кількість колективів, які виконують панк і гранж («Король и Шут», «Lumen», «Пилот», «Наив», «Тараканы!», «7раса», «Небо Здесь», «Хуго-Уго») і брітпоп («Мумий Тролль», «Би-2», «Сплин», Земфира,«Маша и Медведи», «Чичерина», «Танцы Минус», «Собаки Качалова»). «Важка» сцена розширилася з появою сучасних виконавців пауер- і симфо-металу («Эпидемия», «Catharsis», «Mechanical Poet»). Також всеросійської популярності добилися рок-групи «несерйозною», комедійної спрямованості - «Жуки», «Манго-Манго», «Запрещенные Барабанщики», «Несчастный Случай», «Тайм-Аут». В середині 1990-х з'явився російський альтернативний рок, який залишається популярним і до наших днів. Спочатку, це були репкор і тріп-хоп, які швидко «в'їлися» у культуру як російського року, так і хіп-хопу. Серйозний поштовх у бік альтернативи зробили групи «Дубовый ГаайъДубовый Гаайъ» (Дельфин), «Кирпичи», а також група «Сектор газа», де «Хой» використовував репкор в 1990-х. У 2000-х з'явилася широка альтернативна сцена - інді-рок, ню-метал, емокор, металкор - такі як «Amatory», «Jane Air», «Психея», «##### (5diez)», «Grenouer», «KanZer», «Apshell», «Слот», «Мои Ракеты Вверх», «Stigmata», «Rashamba» і безліч інших. До зміни головного продюсера в середині 2011 року телеканал «A-One» активно просував цю сцену, заснувавши премію «RAMP», зараз головним напрямком каналу є реп та хіп-хоп. З 2000 року поступово набирає обертів розвиток російської блюзового і блюз-рокового напряму в музиці. Особливістю його є збереження традицій та привнесення російських особливостей в виконавські тенденції. Важливим елементом є глибокі і часом філософські тексти. Явищем в російській блюзі стали такі групи як «Юкон», «Дорога на Миссисипи», «Блюз Анклав», «Бабушкины сказки». Фолк-рок отримав новий розвиток, зблизившись, з одного боку, з менестрельською піснею («Мельница», «The Dartz», «Theodor Bastard»), а з іншого боку - з так званим скандинавським фолк-роком («Спадщина вагантів», «Тролль гнёт ель», «White Owl», «Tintal»). Частина груп орієнтована на фольклорні традиції народів Росії: «Ярос» (слов'янський фолк-рок), «H-Ural» (хантийський електрофолк), «Буготак» (бурятський етно-рок), «Лунная Охота» (слов'янський обрядовий фолк) та ін. Останні часом все більше і більше з'являється гуртів, що мають явний ухил в готику (дарк-вейв, сінті-поп, а так само активізація старих вітчизняних пост-панк команд 80-90-х. Найбільш яскравими представниками так званої "Російської темної сцени" є гурти Otto Dix, Roman Rain, Глеб Самойлоff & The Matrixx (Агата Кристи), Ю-Питер.

Російський рок за межами Росії

Іноді до російського року відносять себе деякі російськомовні групи за межами Росії, а також різні групи в країнах колишнього СРСР, на які вплинув російський рок. Наприклад, такі рок-групи як «Адаптация», які, незважаючи на перебування в Казахстані (Алма-Ата і Актюбінськ), мають повне право називатися російським роком. У зв'язку з цим виникла назва «радянський рок», так як, по більшій частині, гурти колишнього СРСР за звучанням - саме те, що називають російським роком.

Є гурти, створені російськомовними емігрантами в Ізраїлі, Німеччини, США і Канаді в більшості своїй аматорські і практично не відомі.

Російський рок в Україні

На ​Україні рок розвивався з часів СРСР. Найбільш відомі гурти - такі як «Воплі Відоплясова», «Океан Ельзи», «Брати Гадюкіни», «Друга Ріка» і багато інших - протягом 1980-х - 2000-х років сформували самобутній український рок, проте і російський рок представлений у творчості музикантів України теж досить яскраво. Зокрема, це такі гурти як:

З російськомовних пісень починала свій шлях група «Кому вниз» (альбом «Падая верх»), окремі російськомовні пісні є в гурту «Воплі Відоплясова». Дуже багато початківців і молодих українських рок-гуртів співають російською. В основному на півдні, Донбасі, центрі та півночі.

Російський рок у Фінляндії

Попри те що Фінляндія не входила до складу СРСР, російськи рок залишив свій слів і в цій країні у вигляді гуртів:

Російський рок у Білорусії

Найбільш яскравими представниками російського року в Білорусії являються наступні гурти:

Особливості

Хоча серед російського року існують всі ті ж жанри і стилі, що і в світовому, у нього є і свої, національні, особливості, пов'язані з використанням російського мелосу. Крім того, російський рок робить акцент на поезію і подачу тексту. Іноді «російський рок» розглядають як окремий жанр в музиці або в поезії[

Приклади найяскравіших представників російського року

Кино

И есть чем платить, но я не хочу
Победы любой ценой.
Я никому не хочу ставить ногу на грудь.
Я хотел бы остаться с тобой,
Просто остаться с тобой,
Но высокая в небе звезда зовет меня в путь.

«Кино» — радянський рок-гурт, заснований у 1981 році Віктором Цоєм, один з найпопулярніших рок-гуртів 1980-х років. Незмінним лідером, а також автором всіх текстів і музики гурту, був Віктор Цой, після смерті якого той практично одразу ж розпався. «Кино» проіснував дев'ять років, протягом яких випустив 9 студійних альбомів, декілька компіляцій і дуже велику кількість концертних бутлегів. Гурт записав понад 100 пісень, деякі з них не видавались в альбомах.

Стиль музики та текстів певної частини альбомів Кино наближається до готик-року. У їх звучанні відчувається вплив творчості гуртів The Cure та The Sisters of Mercy.


Дата добавления: 2015-09-06; просмотров: 76 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Скоморохи| Аквариум

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.014 сек.)