Метод куле-пілотів.

Нижня межа хмар може бути визначена як в світлий, так і в темний час доби за допомогою куле-пілотів, які випускаються у вільний політ. Куле-пілот являє собою невелику гумову кулю, наповнену воднем. У вільному польоті куле-пілот переноситься вітром в горизонтальному напрямку і одночасно під впливом вільної піднімальної сили переміщується вверх. Вільна піднімальна сила дорівнює різниці ваги оболонки кулі з воднем і ваги витиснутого ним повітря.

Швидкість піднімання кулі залежить від вільної піднімальної сили і розмірів кулі і може бути визначена за формулою

,

де - коефіцієнт, що залежить від значення ;

- довжина окружності кола.

На станціях визначають, урівноважуючи наповнену кулю вагами, а визначають за допомогою мірної стрічки. Потім по спеціальних таблицях за значеннями і знаходять в метрах за хвилину.

Спостерігаючи в теодоліт або в бінокль за куле-пілотом, що випущений у вільний політ, визначають за допомогою секундоміра час після випуску, за який куля ввійде в хмари (почне туманитися). Висоту нижньої межі хмар визначають за формулою

, (7.1)

де - висота нижньої межі хмар, м;

- вертикальна швидкість куле-пілота, м/хв;

- час, хв.

При визначенні висоти нижньої межі хмар в темний час доби, коли куля не видна, до неї прикріплюють (за допомогою шнура) легке джерело світла (спеціальний ліхтарик зі свічкою або малопотужну лампочку накалювання з батарейкою). Маса джерела світла враховується при визначенні підйомної сили і, крім того, табличне значення вертикальної швидкості зменшують на 6 % (зменшення через опір ліхтарика). Цей метод визначення висоти нижньої межі хмар досить простий і доступний. Його недоліками є значна похибка, тривала і трудомістка підготовка до вимірювань, обмеженість застосування при хмарах менше 5 балів і напрямках вітру, при яких куля уноситься від хмар (до просвіту). На станціях сполучають застосування цього методу з вимірюваннями за допомогою прожекторної установки.

Дата добавления: 2015-10-13