Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Еволюція первісного суспільства на етапі ранніх цивілізацій

Читайте также:
  1. Відповідність етапів розвитку колективу класу періодам становлення виховної системи
  2. Господарство первісного суспільства
  3. Господарство первісного суспільства.
  4. Господарський розвиток періоду формування світових цивілізацій.
  5. Еволюція первісного суспільства на етапі ранніх цивілізацій.
  6. Економічна думка на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець ХХ – початок ХХІ ст.).

 

Перший в історії людства - первіснообщинний спосіб ведення господарства - пройшов довгий та складний шлях. Археологічні дослідження дозволяють визначити його витоки 5-3 млн. років до н.е.


Історія первісного господарства може бути поділена на ряд етапів:

- від передісторії господарства та матеріальної культури (до 1 млн. років до н.е.);

- від примітивно-привласнюючого (до XI тис. до н.е.);

- від розвинутого привласнюючого (до IX тис. до н. е.);

- від зародження створюючого господарства (IX-VIII тис. до н.е.;)

- від доби створюючого господарства (VIII-V тис. до н.е.).

 

Кожний з цих етапів має певний ступінь розвитку знарядь праці, вихідних матеріалів для їх виготовлення, організації ведення господарства, якості житла тощо.

В основі первіснообщинного способу господарської діяльності:

1. Лежить примітивна колективна праця та споживання, обумовлені низьким рівнем розвитку продуктивних сил.

2. Надзвичайна залежність від навколишнього середовища.

 

В економічній історії роль первіснообщинної доби досить велика. Саме в цей період закладено основи докапіталістичних економічних структур, що визначали форми подальшого розвитку людства на тисячоліття вперед. Створені й передані наступним поколінням найважливіші галузі економіки.

Суспільний поділ праці передбачає:

1. Скотарство відокремилося від землеробства.

2. Відокремлення ремесла від сільського господарства).

 

Це, в свою чергу, потягло розвиток обміну, спочатку без участі грошей, натурального, потім - товарного виробництва, зародження та створення перших в історії людства міст.

Було розвинуте гончарство, посуд ліпили вручну, піддавали випалу в печах, потім розфарбовували. Жили в дерев'яних або глинобитних житлах, білених та розмальованих. Декоративний розпис будинків, форма та розпис кераміки стали невід'ємною частиною сучасної української культури.

Головну роль у господарстві трипільців відігравало мотижне землеробство та скотарство. Основні сільськогосподарські культури - пшениця, ячмінь, просо. Землю обробляли дерев'яними мотиками з кам'яними або роговими наконечниками, врожай збирали за допомогою кам'яних серпів з крем'яними лезами, молотили цепами. Мололи зерно на кам'яних зернотерках.

З часом у господарстві трипільців поряд з кам'яними знаряддями праці з'являються й мідні. В трипільських поселеннях археологами знайдено мідні сокири та гачки.

 

Зростання продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, розвиток товарного виробництва та обміну привели до виникнення приватної власності, індивідуального господарства та розпаду роду. Виділення більш заможної верхівки, перетворення в рабів спочатку військовополонених, а потім і збіднілих соплемінників поступово розкладали громадське господарство та колективну власність.

 

Головною господарською формою була громада. В процесі розкладу первісного ладу на зміну родовій та сімейній прийшла сусідська громада. В цьому процесі відбивався перехід від особистих (родових) відносин до майнових.

Найперші держави на землі з'являються в долинах великих рік Нілу, Тигру, Євфрату, там, де існувала можливість створення зрошувальних (іригаційних) систем, які стали основою поливного землеробства. У долинах цих рік люди значно менше, ніж у інших місцях, залежали від природних умов, отримували стабільні врожаї.

Будівництво іригаційних споруд вимагало спільної роботи багатьох людей, її чіткої організації і було однією з найважливіших функцій перших держав, початковою формою яких були так звані номи.

Ном являв собою землі декількох територіальних громад, адміністративним, релігійним, культурним центром яких було місто. Такі міста-держави вперше виникли наприкінці IV тис. до н.е. в Єгипті та Південній Месопотамії (між річками Тигр та Євфрат). З часом номи перетворилися в об'єднання якого-небудь річкового басейну або об'єднувалися під владою більш сильного ному, який збирав данину з більш слабких.

У III тис. до н.е. основною економічною одиницею були великі царські господарства, де повністю панував натуральний тип господарювання. Торговельні відносини розвивалися лише в межах ізольованих регіонів (Єгипет, Месопотамія, Індія) та існували найчастіше у вигляді обміну.

Із пам'яток економічної думки цивілізації Стародавнього Сходу, які дійшли до нас, найдавнішою вважається:

1. Стародавній Єгипет, XXII ст. до н.е. - «Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара». В ньому мова йде про «правила» мистецтва державного керівництва господарювання. Речення Іпусера (початок XVIII ст. до н.е.) -данакритична оцінка стихійного, некерованого росту масштабів боргового рабства і лихварства, завдяки чому навіть «простолюдини» змогли стати багатими, а в країні розпочалася громадянська війна.

2.Вавилонське царство, яке було розташовано у межиріччі Тигра і Євфрата «Кодекс Хаммурапі» у XVIII ст. до н.е. - для країни виникла реальна загроза руйнування підвалин його цілісності і можливо, незалежності. Трапилося так, що швидкий розвиток товарно-грошових відносин почав супроводжуватись різким скороченням надходжень податків у державну казну, а відповідно до цього - послабленням ефективності діяльності державних структур і особливо армії. Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.) не міг відбирати у селян землю, знову створювати великі царські господарства, збирати ремісників у царські майстерні.

Так, за зазіхання на особисту власність мірою покарання могло бути рабство чи смертна кара. Намагання звільнити чужого раба чи сприяння його втечі також каралося смертю. Крадіжка майна у мушкена (особа, близька до царя) каралася суворіше, ніж аналогічний злочин, але скоєний проти селянина.

3.Стародавній Кітай До числа пам'яток економічної думки цивілізації Стародавнього Сходу слід віднести розробки цілісних систем державного регулювання натурального господарства, оформлені у VI-III ст. до н.е. у Стародавньому Китаї. Центральною постаттю старокитайської економічної суспільної і філософської думки є Конфуцій.

Конфуцій вважав:

► природно виправданим існування різних форм власності: великої спільноти (колективної власності селянських общин), особистого володіння родової аристократії і неродовитих рабовласників. Пов'язуючи всі існуючі протиріччя в імперії з особистою власністю, він все ж таки надає їй перевагу.

Соціально-економічна концепція конфуціанства. Держава, на думку Конфуція, повністю копіює сім'ю: керівник - це «батько народу», підлеглі - «його діти». Він виховує їх, піклується про те, щоб у них були одяг і їжа. В «сім'ї» в результаті вільних «дій» керівника більш рівномірний розподіл багатства, збалансованість доходів і витрат завдяки «власній» поміркованості.

Конфуцій твердить, що багатство правителя залежить від багатства народу. Таким чином, відповідно до вчення Конфуція, «у народу буде достаток», якщо уміло господарювати при регламентованих патріархальних відносинах.

Вчення Конфуція націлене на забезпечення стабільності нового рабовласницького ладу, зміцнення авторитету держави, широке використання з цією метою традиційних форм і обрядів. Він закликав до зміцнення влади верховного керівника Китаю.

«Гуань-Цзи» про джерела багатства держави. В IV-III ст. до н.е. у Китаї набули широкого розповсюдження ідеї колективного економічного трактату «Гуань-Цзи». Наприклад, золото і перли не розглядаються в трактаті як виключне багатство, такими визнаються передусім матеріальні блага (товари).

 

Ідеї колективного економічного трактату «Гуань-Цзи»:

 

- золоту відводиться роль грошей (правда, таких, що забезпечують обмін, від якого все ж «вигоди у одних» бувають «більші, ніж у інших»); - золото оголошується товаром, якщо ним вимірюються ресурси держави; - праця проголошується джерелом багатства держави.

 

Автори трактату «Гуань-Цзи» виявляли турботу про селян, пропонували обмежити їх обов'язкову трудову повинність, захистити їх від спекулянтів і лихварів. Турботу щодо поліпшення добробуту народу вони покладали на державу, якій належало активно втручатися в економічні справи.

4. Економічна думка Стародавньої Індії. Староіндійську економічну думку IV-III ст. до н.е. узагальнено у трактаті «Артхашастра», автором якого є Каутілья - радник царя Чандрагупти І (кінець V ст. до н.е.). Сама назва цього твору розкриває його зміст. Вона походить від слів «артха» (користь, вигода, прибуток) і «шастра» (наука, науковий твір, вчення). У творі особливо підкреслюється роль керівника держави (короля, царя) у розробці і реалізації «правильної» економічної політики. Державотворець мав регулювати ціни на товари, створюючи товарні фонди, і зберігати активним баланс державного бюджету - «збільшувати доходи і зменшувати витрати».

В «Артхашастрі» знаходить своє відображення і проблема «вартості речей», величина вартості визначається кількістю «днів роботи», а винагорода має знаходитись у строгій відповідності до результатів праці. У зв'язку з цим Каутілья відрізняє ринкову ціну від вартості, зазначаючи, що «конкуруючий продавець збільшує ціну на товар, роблячи її вищою від дійсної вартості». Але щоб обгрунтувати регламентоване присвоєння прибутку купцями, торговцями, Каутілья виходить з того, що оскільки ціна товару на ринку складається не тільки з витрат на виробництво, а й з торговельних витрат.

Тема 3. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ПЕРІОДУ ФОРМУВАННЯ СВІТОВИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ (VIII СТ. ДО Н.Е. - V СТ. Н.Е.)

1. Господарський розвиток періоду формування світових цивілізацій

2. Економічна думка періоду формування світових цивілізацій


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 134 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Змістовий модуль 1 | Слово метод з’явилося в англійській мові в 1541 році з французького і латині. | Економічна думка періоду формування світових цивілізацій | Господарство суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя | Економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя | Змістовий модуль 2 | Стаффорд Уїльям (1554-1612) - англійський економіст, представник раннього меркантилізму. | Ринкове господарство в період становлення національних держав | Цей поділ було застосовано тільки до продуктивного капіталу (що використовувався у сільському господарстві). | Тюрго Анн Робер Жак (1727-1781) - французький економіст, соціолог, політичний діяч. Розділяв матеріалістичні погляди Гольбаха, Дідро, Гельвеция. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Господарство первісного суспільства| Етапи розвитку економічної історії в Стародавній Греції

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)