Емфітевзис (emphyteusis) — довгострокове відчужуване і успадко­вуване право користування чужою землею сільськогосподарського призначення.

Об'єктом емфітевзису були сільськогосподарські землі, які пере­давалися для оброблення в разі виробництва сільськогосподарської продукції. Встановлювався емфітевзис договором та іншими право-чинами між власником землі і орендарем (емфітевта).

Суб'єкт емфітевзису (емфітевта) мав право:

користуватися земельною ділянкою і добувати плоди, які з моменту відокремлення ставали його власністю;

змінювати характер ділянки при збереженні умови не погір­шувати її;

на свій розсуд вільно розпоряджатися ділянкою, поступа­тися своїм правом іншій особі, встановлювати сервітути, закладати,

складати заповіт;

захищати своє право.

Обов'язки емфітевти полягали в добросовісному і сумлінному веденні господарства, сплаті всіх податків і виконанні всіх повин­ностей.

Емфітевзис припинявся в таких випадках:

набуття емф'ггевтою права власності на орендовану ділянку;

порушення своїх обов'язків, погіршення ділянки;

несплати орендної плати та податків і невиконання повин­ностей;

якщо стороння особа набула шляхом давності право влас­ності на ділянку, що орендувалася.

Захист прав емфітевти здійснювався тими ж способами, що і захист власності. Крім того, для захисту своїх прав емфітевта міг скориста­тися особливим позовом actio vectigalis (вектигальний позов), а також усіма володільницькими (власницькими) інтердиктами.

67.СУПЕРФІЦІЙ.

Суперфщій (superficies) — довгострокове, відчужуване і успадко­вуване право користування чужою землею для забудови. Суперфіцій, як і емфітевзис, був правом на оренду землі з тією лише різницею, що земля за суперфецієм орендувалася під будівлю, для задоволення житлових потреб.

Суперфіціарій отримував право користуватися і розпоряджатися будинком чи іншою спорудою на свій розсуд, мав змогу їх продати, подарувати, обміняти, здати в найм, встановити на них заклад (зас­таву) і сервітути. Права суперфіція переходили в спадщину.

Суперфіціарій зобов'язаний був сплачувати орендну плату влас­нику землі, а державі — встановлені податки та інші платежі.

Для встановлення суперфіцію необхідна була передача (traditio) згідно з договором. Припинявся суперфіцій так само, як і емфітевзис. Засоби захисту були ті ж, що і у власника. Крім того, існував ще спеціальний інтердикт для захисту суперфіція.

68.Заставне право

Заставне право– речове право на чужу річ, яке служить забезпеченню зобов’язальної вимоги і дає кредитору можливість продати цю річ та одержати задоволення своїх вимог

Ø Причина виникнення

§ майнове забезпечення виконання боржником взятих зобов’язань

Ø характеристика

§ сконструйована як абсолютне право.

§ Абсолютний характер заставного права визначав право кредитора витребувати і звернути стягнення на заставлену річ незалежно від того, у кого саме і на якій правовій підставі ця річ в цей момент перебуває.

§ римляни стверджували: при реалізації заставних відносин мова йде про відповідальність речі, а не особи

Ø мета

§ забезпечення належного виконання боржником іншого (основного) зобов’язання

Ø права

§ право заставного кредитора задовольнити свої вимоги зав рахунок заставленого майна переважно (з більшою перевагою) перед іншими кредиторами

Ø форми встано жник не мав права пред’явити позов третій особі (яка могла вже отримати права на предмет застави)

¨ право на позов має боржник, який виконав свої зобов’язання належним чином або мав таку можливість

§ пігнус (ручний заклад)

· предмет: рухомі та нерухомі речі

· суть:

¨ в разі невиконання боржником своїх зобов’язань кредитор мав право продати предмет застави, з отриманих коштів погасити борг, а решту грошей повернути боржнику.

· відмінність від фідуції

¨ передача предмета застави не у власність, а у володіння кредитора, який мав лише право продати річ з метою погасити борг, а не залишити собі

· права та зобов’язання

¨ кредитор

Ø право продати предмет при невиконанні боржником зобов’язань

Ø право вимагати у претора залишити предмет застави як власність муніципії, якщо притаманні майну споживчі якості не дозволяли вигідно його продати

Ø зобов’язання

§ зберігати належним чином річ

§ не користуватися річчю

§ повернути річ при виконанні зобов’язань боржником

§ повернути різницю між вартістю продажу та боргом

¨ боржник

· судове забезпечення

¨ низка позовів, прд’явлення яких можливе і кредитором, і боржником

· недоліки

¨ повна залежність повернення майна від порядності кредитора

§ іпотека

· суть:

¨ боржник зберігав і право власності, і право володіння річчю

· предмет:

¨ рухомі і нерухомі речі

¨ майнові комплекси

¨ все майно, належне особі

· еволюція:

¨ спочатку була усна, потім – письмова

· підстава виникнення

¨ договір

Ø офіційні

Ø приватні (чинні при засвідченні не менше ніж трьома свідками)

¨ закон (вводились за вказівками імператорів)

Ø іпотеки інвесторів на предмет інвестицій

Ø іпотеки на майно боржників, що мали податкову заборгованість

Ø іпотека підопічного на майно опікуна або піклувальника

· підстави припинення

¨ належне виконання основних зобов’язань боржника

¨ випадкова загибель предмета іпотеки

¨ відмова кредитора від належних йому прав на заставлене майно

· види

¨ спеціальні іпотеки – застави чітко визначених окремих речей або відповідної частини боржника

¨ генеральні іпотеки – все належне боржнику рухоме і нерухоме майно

· перевага

¨ встановлення кількох іпотек на один предмет

Ø черговість задоволення вимог

§ спочатку: в порядку встановлення відносин (хто перший – тому першому)

§ у післякласичний період – за рангом

· найвищий ранг – іпотеки, встановлені імператором, фіскальні іпотеки, деякі законні іпотеки

· серед договірних іпотек більш високий ранг мали ті, що були встановлені шляхом публічного оформлення

· нижчі – оформлені приватно при свідках

· найнижчі – проста домовленість

¨ захист:

Ø інтердикти

§ П: про набуття права володіння кредитором на предмет іпотеки в разі закінчення строку виконання зобов’язання при їх невиконанні

§ П: з появою небезпеки неправомірних дій щодо заставленого майна з боку боржника

Ø позови

§ кредитор міг витребувати предмет як у боржника, так і в інших осіб, що його утримували

§ боржник міг протидіяти невиправданим діям кредитора шляхом заперечень

Ø влення заставно-договорних відношень

§ фідуція – довірчий (фідуціарний) характер

· для надання гарантій боржник шляхом манципації або уступки права передавав право власності на належну йому річ іншій особі – кредитору

· домовленість мала характер пакту

¨ пакт – неформальна угода, яка не мала позовного захисту

· боржник був у невигідному становищі і залежав від чесності й порядності кредитора

¨ боржник належно виконав свої зобов’язання

¨ кредитор повинен повернути право власності на предмет застави

¨ кредитор не повертає річ

¨ боржник не забезпечений позовним захистом

· фідуціарний позов

¨ в випадках, коли застава переважає за вартістю основний борг, кредитор зацікавлений у невиконанні божником своїх зобов’язань

¨ цей вид позову створений для блокування можливих зловживань з боку кредитора

¨ за позовом боржник мав право

Ø виконати свій обов’язок (без перешкоджання з боку кредитора)

Ø вимагати примусового повернення предмета застави

Ø або відшкодування завданих збитків

¨ право вимоги боржника має відносний характер, стосувалось правовдіносин з кредитором

Дата добавления: 2015-10-13