Рішення Європейського суду з прав людини як джерело кримінально-процесуального права

31 жовтня 1995 p. Верховна Рада України прийняла Закон про приєднання до Статуту Ради Європи, чим Україна взяла на себе зобов'язання привести своє національне законодавство у відповідність до загальновизнаних норм міжнародного права та процесуальних нормативів, передбачених Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини. Слід зазначити, що протягом останніх років в Україні чимало зроблено в цьому напрямі.

Особливим джерелом кримінально-процесуального права України є рішення Європейського Суду з прав людини. Обґрунтованою є позиція В.А. Туманова про судову практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Автор справедливо зазначає, що завдяки їй послідовно деталізується і розширюється каталог прав, які знаходили захист у суді, стислі формулювання наповнюються широким змістом, формулюються норми, які лише explіcіete не зазначені в тексті Конвенції, а насправді в прихованому вигляді містяться в ній.

Разом з тим доводиться констатувати, що нині тільки Конституція в цілому відповідає положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини та інших міжнародних документів у цій галузі. Що стосується галузевого законодавства, то воно ще не все переглянуте щодо його відповідності міжнародним документам і багато в чому суперечить інтересам захисту основних прав і свобод людини. Ця обставина повною мірою стосується кримінально-процесуального законодавства. У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду України (постанова від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя») рекомендував судам загальної юрисдикції при розгляді судових справ у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. З метою спрямування судової практики на шлях, який би відповідав Конституції України (за відсутності необхідного законодавства), Пленум Верховного Суду України прийняв постанову від ЗО травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина». Ще раніше з аналогічною метою була прийнята постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. «Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів». Але Верховний Суд не може замінити законодавця, не може компенсувати, заповнити прогалини в законодавстві.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Дата добавления: 2015-10-13