Куряча сліпота

Куряча сліпота — це захворювання, за якого з настанням темряви людина погано бачить. За народним повір’ям, щоб вилікуватись, потрібно піти на перехрестя, сісти на землю і вдавати, ніби щось загубив. На питання подорожнього «Що шукаєш?» слід відповісти: «Що знайду, те тобі не віддам!», витерти очі рукою і махнути на допитливого. Цього досить, щоб хвороба залишила одного, а перейшла на іншого. Курячу сліпоту передавали й самим курям: ходили в курник, де обливалися холодною водою або їли варену яловичу печінку. Також рано-вранці ходили вмиватися весняним дощем; цілющою вважали і воду, взяту з того місця, де річка бере свій початок. За повір’ям, не можна ступати на попіл чи сажу, бо нападе куряча сліпота.

У переносному значенні «куряча сліпота» — це нерозуміння, несприйняття очевидного; небажання прислухатися до загальноприйнятої думки.

Лавровий вінок

В античній Греції лаврове дерево вважали символом бога Аполлона, покровителя мистецтва. Переможців на змаганнях (музичних чи поетичних) нагороджували вінком із лаврових гілок, від чого пішло слово «лауреат». Такий звичай зберігся і до нашого часу.

У сучасному розумінні «одягти лавровий вінок» — означає здобути перемогу і славу.

Лебедина пісня

Вислів відомий ще з античних часів. Він оснований на народному повір’ї, начебто лебідь співає тільки раз у житті — перед смертю. Його голос нагадує приємне звучання срібного дзвоника, а останній подих дуже мелодійний.

Найчастіше вислів «лебедина пісня» уживають, коли йдеться про останній твір митця.

Левова частка

Батько фразеологізму — давньогрецький байкар Езоп. В одному з його творів Лев сказав: «Першу частку я дістаю як учасник полювання, другу — за відвагу, третю беру, знаючи апетит моєї сім’ї. Хто сумнівається в моєму праві на четверту частку, нехай виступить». І так він забрав собі всю здобич.

Та згодом вислів «левова частка» набув іншого значення — найбільша частка здобичі, грошей, майна, спадку тощо.

Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в царство небесне

Вислів належить Ісусові Христу, однак його походження неоднозначне. За однією з версій, верблюд — це товстий канат, виплетений з верблюжої шерсті, і його справді неможливо втягти в голку. За іншою — вушком голки жителі Єрусалима називали одні з міських воріт, які були надто низькі й вузькі, щоб пропустити караван верблюдів.

Широковживаною стала перша частина вислову — «легше верблюдові пройти крізь вушко голки», яка набула значення «надто важко, майже неможливо».

Дата добавления: 2015-10-13