Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЩО ТАКЕ МОЛИТВА?

Читайте также:
  1. А что такое правильная молитва?

Молитва — це піднесення душі до Бога.

Коли люб'язно з кимось розмовляємо, то забуваємо про все інше. Так само повинно бути, коли розмовляємо з Богом тобто коли молимося. Під час молитви ми повинні звернути до Бога усі сили нашої душі: розум, бо повинні думати про всемогутнього Бога; пам'ять, бо повинні забути про всі тимчасові справи; серце, бо мусимо радіти Богові. Отже, сама думка пре Бога (без підне­сення до Нього серця) — це ще не молитва; пекельні духи також думають про Бога, але не моляться. Символами молитви є вознесіння Ісуса Христа; дим кадила, котрий підіймається аж до неба; жайворонок, який злітає в піднебесся під час співу. "Це найвище достоїнство і честь людини, котра може зі своїм Творцем розмовляти та довірливо з Ним приятелювати" (св. Золот.). Треба дивуватися лагідності Бога, котрий не лише дозволяє, але наказує нам розмовляти зі Собою (св. Золот.).

Під час молитви користуємося певними зовнішніми рухами, напр., складанням рук, биттям у груди, кляканням і т.п.

Стаючи на коліна під час молитви, визнаємо, що ми є малими перед Богом; складаючи руки, визнаємо своє безсилля; б'ючи себе в груди, визнаємо, що заслужили на биття як грішники. Деколи під час молитви падаємо ниць, зазначаючи тим, що супроти Бога ми є порохом. Так молилася Юдит, перш ніж пішла у ворожий табір (Юд. 10, 1); так молився Ісус Христос на Оливній горі (Мат. 26, 39); так молиться і сьогодні багато хто з людей. Деякі під час щирої молитви зносять догори руки, розводячи їх — це є ознака гарячої любові до Бога, а також свідчення того, що людина молиться в ім'я розп'ятого Спасителя. Так молився Мойсей під час битви євреїв з амаликитами (Вихід 17, 12); так молився Соломон під час освячування храму (II Сам. 6, 12); так і сьогодні молиться священик під час Служби Божої. Імовірно, що саме так молився й Ісус Христос (Кат. Еммер.). Можна також молитися, повернувшись обличчям, до храму, як молився Давид (Пс. 5, 8) або Даниїл (Дан. 6, 10). Бог не потребує бачити жодних рухів, щоб пізнати тайни нашої душі; їх потребує сама людина, бо вони спонукають її та інших до більшої побожності. Отже, ці жести необов'язкові під час молитви і ними можна знехтувати, якщо на це є важлива причина (напр., коли людина хвора або дуже втомлена, або коли молимося під час роботи і т.п.). Можна також молитися ходячи, як це роблять, напр., прочани.

Можна молитися або лише духом, або духом і устами одночасно.

Ісус Христос перед трапезою підняв свої очі до неба, а потім похилив голову, цим самим ніби сказавши: "Отче, дякую Тобі". Це була молитва духа. Так і ми можемо молитися під час роботи або в дорозі, і ніхто не буде знати про нашу молитву, крім Бога.

Усна молитва необхідна і корисна. Людина створена з душі і тіла, отже, повинна віддавати шану Господу Богу душею і тілом (Ос. 14, 3). Вже природою в людині закладено, щоб вона виявляла назовні свої почуття (Мат. 12, 34).

Християнська релігія без усної молитви не мала б опори для єдності і змушена була б занепасти. Усна молитва пробуджує наше серце і збільшує нашу побожність, а, одночасно, і побожність наших ближніх. Усна молитва, зокрема, спільна, робить Бога більш прихильним до наших прохань (Мат. 18, 19).

Суто усна молитва, в котрій не бере участі дух, не має жодної цінності.

Саме тому нарікає Ісус Христос на фарисеїв: "Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене" (Мат. 15, 8). Не один звертається до Бога лише голосом тіла, а не голосом душі (св. Авг.). Молитва - це неначе мотузка, яку треба потягнути, щоб вгорі біля Божого вуха, задзвенів дзвінок. Хто тягне мотузку так, що дзвінок не відізветься, той нічого не досягне. Нічого не варті й обряди, які поєднуємо з молитвою, якщо відсутній внутрішній настрій, котрий відповідав би цим обрядам. Хто нестямно клякає, б'ється в груди і т. п., той є лицеміром. Бога треба возвеличувати духом і правдою (Йоан 3, 24).

Різновидом усної молитви є молитва, яка співається.

Релігійний спів - це неповторна молитва; він підносить наш дух до Бога. До такого співу заохочує нас св. Павло (Кол. З, 16). Церковний спів особливо плекали цар Давид (+1015 перед Хр.), св. Амвросій, Міланський єпископ (+397), Папа Григорій Великий (+604), св. Ігнатій Богоносець, св, Єфрем, св. Роман Солодкоспівець, св. Андрій Критський, св. Іван Дамаскин та інші.

Молячись усно, можна або використовувати або усталені молитви, або розмовляти з Богом власними словами.

Усталеними молитвами є, напр., "Отче наш", "Богородице Діво" і т. п. У молитовниках містяться готові молитви на різні випадки і обставини. Купуючи молитовник, ми повинні звернути увагу на те, чи є він затверджений єписко­пом, бо деколи трапляється, що продають молитовники, упорядковані воро­гами Церкви, які є просто згубними для релігії. Обережність необхідна передусім тоді, коли купуємо таку книжку у мандрівного торговця, або навіть у якомусь відпустовому місці.

Однак недобре дотримуватися тільки готових зразків молитов. Треба бодай час від часу вільно порозмовляти з Господом Богом своїми словами. Господь Бог любить, коли наша молитва спливає зі самого серця, коли розмовляємо з Ним щиро і сердечно, як дитина з батьком. Своїми словами молилися три юнаки в палаючій печі, а також Ісус Христос на Оливній горі (Мат. 26, 39). При цьому не треба добирати якихось вишуканих слів, треба молитися просто і від щирого серця. Бог звертає увагу не на слова (красу мови), але на серце. "Люди судять про чиєсь серце по розмові, Бог оцінює слова по почуттях" (св. Григ. В.). Не треба говорити багато (Мат. 6, 7). Бог зважає не на тривалість, а на сердечність молитви. Як щедро нагородив Спаситель розбійника по правиці за його коротеньку молитву!

Можна молитися або самому, або разом з іншими особами. І один, і другий вид молитви нам заповів Ісус Христос (Мат. 6, 5; Мат. 18, 19).

Молимося для того, щоб прославляти Бога, щоб просити Його про щось або перепросити чи подякувати Йому за щось. Прославляємо Господа Бога за його безмежну досконалість. Як раділа б людина і прославляла Бога, якщо б могла побачити Його безмежну велич! Ангели в небі оглядають безмежну велич Бога у сяйві і пишноті, тому й радіють, возвеличуючи і прославляючи Його словами: "Святий, святий..." (Іс. 6, 3). На полях Вифлеему таку величальну пісню співали новонародженому Спасителеві (Лук. 2, 14). Прославлення Бога - це основне заняття мешканців неба (Одкр. 4). Споглядання Бога "лицем до лиця" так хвилює і захоплює Ангелів, що їх молитва перетворюється у возвеличувальну пісню. Ми пізнаємо велич Бога через світ, створений Ним, і з об'явлення, отже, ми маємо причину якнайчастіше Його прославляти. Церква прославляє Бога безупинно. (Вели­чальними молитвами є, напр., "Тебе, Бога, хвалим...", "Слава Отцю і Сину...", християнське вітання і т. д.). Відмовляючи величальну молитву, вже тут, на землі, розпочинаємо заняття мешканців неба, котрі вічно прославляють Бога (Терт.). Величальною молитвою була молитва трьох юнаків у палаючій печі (Дан. 3.). Величальною є також молитва Матері Божої "Величає душа моя,.." (Лук. 1).

Бог хоче, щоб ми просили Його про все, чого потребуємо — без, молитви не дає Бог нічого (Як. 4, 2). Хто не просить, той не отримує (св. Тер.). Бог навіть хоче, щоб ми просили його терпляче, і не лише просили, а навіть зобов'язували виконати те, чого ми прагнемо (св. Григ. В.).

Бог, безперечно, знає всі наші потреби (Мат. 6, 32) і міг би нам завжди допомогти, однак хоче, щоб ми його просили, щоб Його дари ми вважали не обов'язком, але добродійством, таким чином виражаючи нашу абсолютну залежність від Бога, тобто Бог хоче спонукати нас до вдячності і покори. Благальною молитвою була молитва Ісуса Христа на Оливній горі і на хресті, молитва св. Стефана, молитва Апостолів на човні під час бурі, молитва християн за ув'язненого Петра, молитви св. Моніки, Благальна молитва є покаянною молитвою, коли просимо в ній Бога про відпущення гріхів. Так молилися ніневитяни і так молився Давид у своєму покаянному псалмі "Помилуй мене, Боже..." (Пс. 51).

Бог хоче, щоб ми дякували Йому за все, що Він для нас робить (І Сол. 5, 18). Згадаймо слова Ісуса Христа до зціленого прокаженого (Лук. 17). Вдячністю заслуговуємо у Бога на нові ласки. Не один дар відбирає Бог у людей через те, що не вміють його цінувати і за нього подякувати Богу; на невдячних людей Бог часто зсилає голод, неврожай, град і т. п.


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 110 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: У ЧОМУ КОРИСТЬ СПОВІДІ | ПОВЕРНЕННЯ ДО ГРІХА | ВІДПУСТ | ВІДПУСТ ПРИВІЛЕЙОВАНОГО ПРЕСТОЛУ | ЄЛЕОПОМАЗАННЯ | СВЯТА ТАЙНА СВЯЩЕНСТВА | УСТАНОВЛЕННЯ І СУТЬ ПОДРУЖЖЯ | ОЗНАКИ ПОДРУЖЖЯ | ОБРЯДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ТАЇНСТВОМ ПОДРУЖЖЯ | ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
МІШАНІ ПОДРУЖЖЯ| КОРИСТЬ І НЕОБХІДНІСТЬ МОЛИТВИ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)