Літочислення. Календарі

У всіх народів з давніх-давен календар вважався священним, адже він завжди пов'язаний із космосом: небом, сонцем, місяцем, зірками. Потреба вимірювати час виникла ще багато тисячоліть тому. Критеріями виміру часу служили небесні світила, які, за легендами, були надані людям саме для цього. Періодичність появи місяця і сонця складає добу (день і ніч). Зміна фаз місяця відбувається за 29,5 днів, тобто астрономічний місяць триває 29,53 доби. Зміна пір року (зима, весна, літо, осінь) становить рік.Цілком вірогідно, що в давнину кожне плем'я мало свій календар, а відлік часу (початок тієї чи іншої ери) починали найчастіше від якоїсь реальної події: потопу, землетрусу, війни, побудови міста, приходу до влади якогось правителя, початку олімпійських ігор (у греків) тощо. Так, у Візантії й Римі час рахували від заснування Риму, а коли у 234 р. н.ч. імператором був проголошений Діоклетіан, хронологію почали вести в „роках Діоклетіна". Це був 10-місячний рік, який не відповідав астрономічному річному циклові, й весняні свята щороку пересувалися: свято жнив поступово перемістилося з літа на зиму, а свято Бога Родючості - з осені на весну. Тому виникла потреба в упорядкуванні календаря.

Діонісій Малий, скіф за походженням, зробив розрахунки для встановлення християнського свята Пасхи на багато років уперед. Підрахувавши, що 532 роки тому було затемнення Сонця, яке збігалося із весняним рівноденням, він зробив висновок, що саме в цей час „воскрес" Ісус Христос. Знаючи за легендами скільки приблизно років було Ісусу, Діонісій „встановив" рік його народження. Нині вважають, що Ісус як історична особа міг народитися ще раніше, тобто в 4-6 рр. н.ч. Хоча сама дата народження була досить умовною, проте число 532 отримано з математичних розрахунків: через кожні 28 років числа місяців випадають на ті ж самі дні тижня. Це так зване „Коло Сонця". Через кожні 19 років повторюються всі фази місяця - вони випадають на ті ж самі числа місяця. Це називається „Колом Місяця".

Слід зауважити, що Діонісій Малий не сподівався на таке довге життя свого календаря. Він створив його тільки для розрахунку Пасхалії. Напевно, про календар скіфа-мудреця забули б назавжди, якби в VIII столітті на нього не натрапив один із англійських монахів, який вирішив відновити літочислення від Різдва Христового.У церковній літературі перша офіційна згадка про Різдво Христове з'явилася у 742 р., хоча до переходу на нове літочислення було ще дуже далеко. Лише з XV століття всі папські документи мали два паралельні типи датування: від „Створення світу" і від „Різдва Христового".

На Русі існувала система літочислення від „Створення світу", а час від „Різдва Христового" запроваджено в Україні, як і в Російській імперії, після Указу Петра I - лише в 1699р. Це за українським літочисленням був 7208 р. Отже, різниця між цими календарями становить 5508 років.

Складність розрахунків історичних дат для України полягає ще й у тому, що з 988 р. Новий рік починався у б березні, а з 1942 р. - з 1 вересня. Ці дві системи існували паралельно. У 1582 р. почали Новий рік відзначати 1 вересня. Тому задля переведення літописної дати на сучасний календар потрібно: 1. за березневого обчислення часу, тобто до 1492 р. для подій, які відбулися з березня до січня, відняти число 5507, бо березневе обчислення відстає від січневого на 2 місяці; 2. за вересневого обчислення подій, тобто після 1492 р., які відбувалися з січня до серпня, віднімається 5508; 3. коли йдеться про події з вересня до грудня, віднімається 5509.

Прийнявши християнство, Україна взяла календар із Візантії. Він був прийнятий Юлієм Цезарем у 46 р. до н. ч., тому зветься Юліанським. У ньому рік складається з 365 днів і 6 годин. Це перевершує астрономічний рік на 11 хвилин і 14 секунд. Ця розбіжність щороку збільшується. У 1582 році папа Григорій XIII реформував цей календар і новий стиль отримав назву Григоріанського. Українці довго дотримувалися Юліанського календаря (старого стилю), хоча було кілька спроб запровадження нового стилю, який уже вживався у католицькому світі: в 1773, 1798, 1812 - за панування Польщі та Австрії, але ці спроби були невдалими.У Росії новий стиль було прийнято лише за радянської влади після відділення церкви від держави: за 31 січня 1918 року настало 14 лютого (таким чином було викинуто з календаря вже зайві 13 днів). У нас в Україні Григоріанське літочислення було введене Центральною Радою 1 березня 1918 р. для цивільного вжитку, а в церковному житті залишилося старе літочислення, яке нині відстає від астрономічного на 13 днів.

Але при обчисленні історичних дат слід враховувати, що в XVII ст. Ця різниця становила 10 днів, у XVIII - 11 днів, а в XIXст. - 12 днів (бо за кожні 128 років набігає один день). Так, наприклад, Переяславська Рада за літописом, відбулася 8 січня 1654 року. За сучасним календарем це відповідатиме 18 січня. Тарас Шевченко народився 25 лютого 1814 року, отже, за новим стилем (+12 днів), тобто 9 березня.Як бачимо різниця між календарем церковним і громадянським буде збільшуватися і надалі. В XX столітті були спроби реформувати календар. Такі реформи формували Д.І. Менделєєв і Д.А. Тімірязєв, які розробили проект єдиного всесвітнього календаря, але цей, так званий, Новоюліанський календар не був прийнятий.

У 1923 р. був створений Міжнародний комітет для спрощення календаря при Лізі Націй, куди надійшло близько 200 різних проектів. Один із них пропонував ділити рік на 4 квартали (всього 364 дні), а днем без числа вважати днем Нового року. У високосному ж році додавати ще один день влітку, як свято Миру. В такому календарі мали б зберігатися дні тижня (кожного року однакові) з днями місяця. Проте цей проект був відхилений саме з релігійних міркувань, бо пересування неділі не буде збігатися з християнським святом Пасхи. І це, безперечно, добре й тим релігіям, які стоять на природних засадах. Адже з усієї складної історії календаря чи не найточнішими є дні тижня, які залишилися незмінними з глибин віків, і тому вони - найцінніші знання наших предків про зв'язок небесних світил із життям людини, бо несуть інформацію про справжній стан космосу в певний день і певний час, вказують коли і що слід або не слід робити, аби перебувати в гармонії з природою. Недарма до нашого часу зберігся стародавній прокльон, який для наших сучасників перетворився на незрозумілу приказку: "Щоб ти забув який сьогодні день" - казали тому, хто не дотримувався звичаїв, забував про щоденні ритуали, пов'язані з днями тижня.

На українських землях Трипільської доби існував 7-денний тиждень, який був поширений серед всіх пелагів аж до Малої Азії, а також у єгипетських жерців. Щоправда, деякі народи (греки, римляни) робили спроби впровадження 5-ти, 6-ти, 8-ми, 10-ти, і навіть 20-ти денного тижня, але зрештою вони повернулися до природного 7-ми денного тижня.

За сім днів відбувається збільшення фази місяця від тоненького серпа (Молодика) до першої чверті; ще за сім днів - від першої чверті до повного місяця (Повні); ще за сім - зменшення до останньої чверті; і, нарешті, ще за сім днів місяць "старіє" зовсім. Цей видимий для людини процес відбувається за 28 діб, хоча астрономічно повна зміна фаз місяця завершується за 29,53 доби.Семиденний тиждень добре узгоджується з психофізичними ритмами людського організму. Відомо, що магнітні поля Сонця, Місяця, Землі, як і інших планет, змінюються залежно від їхнього положення в просторі. А зміна магнітного поля одного тіла завжди викликає зміну магнітного поля самого середовища. Тому спостерігаються зміни в життєдіяльності людей, тварин, рослин: змінюється самопочуття, настрій, активність, підвищується або понижується тиск тощо.

Тиждень на стародавніх малюнках зображали у вигляді семипроменевої зірки. Число сім стало священним: 7 кольорів веселки, 7 чудес світу, 7нот, 7струн на лірі Орфея.Пелаги помітили, що на небосхилі, окрім нерухомих сузір'їв є 7 зірок, якір ухаються („блукають")по небу. Ці зірки обожнювалися, бо кожна з них керує своєю годиною. Першій годині неділі покровительствує Сонце. Далі на кожну годину дня впливають планети в такому порядку:2 год. - Венера, 3 год. - Меркурій, 4год.- Місяць, 5 год. - Сатурн, 6 год. - Юпітер, 7 год. - Марс. Далі повторюється в тому ж порядку: 8 год. - Сонце, 9 год. - Венера і т.д. Доба неділі закінчується годиною Меркурія (24 год.). Отже, понеділок починається годиною Місяця, тому він присвячений Місяцю. Так кожен день отримав свого покровителя-охоронця.

Неділя перебуває під знаком Сонця вірили, що людина, яка народилася в неділю, буде щаслива, гарна, здорова. Волхви могли, знаючи точно годину народження дитини, передбачити її вдачу, пророкувати її майбутнє. Головними богами неділі вважалися Дажбог, знаком якого є сонячне колесо, і Сварог, знаком якого є Сварга. Ці символи можна знайти серед найстародавніших орнаментів пелагів, трипільців, троянців, скіфів. Сварга (санскритське svarga) означає "найвище небо Богів", "той, хто рухає небо".Понеділок присвячений Місяцю, який розпочинає цей день. Місяця уявляли світловолосим юнаком, струнким, блідолицим. Оскільки місяць час від часу змінює свій вигляд, він вважається непостійним і тому починати щось важливе в понеділок не наважувалися, бо буде невдача. Головним богом понеділка, можливо, був Хорс.

Вівторок. Планета-охоронець - Марс (Арес). Вівторок в українців завжди вважався легким днем, щасливим. Назву свою отримав від „вторий" - другий день тижня. Це також чоловічий день. Праукраїнська назва планети Арес, або Арей, - захисник воїнів. Головним воїном вівторка вважається Симаргл.Середа, або як казали в давнину, "третійник" знаходиться у середині тижня. Їй покровительствує Меркурій (Єремис), який вважався посланцем богів, захисником мандрівників, торгівлі, мистецтва тощо. За давньоукраїнськими звичаями, цей день присвячували богині Дані. Це жіночий день. Можна робити все на городі, в хаті: прати, ткати, шити. Головним богом середи вважається Велес.Четвер розпочинається годиною Юпітера - найбільшої планети Сонячної системи. У всіх слов'ян це був день Перуна - він найголовніший бог четверга. Саме в четвер йому приносили жертви біля священних дубів;мужчини-воїни просили охоронити в бою, дати силу, відвагу, чоловічу снагу. Назва дня походить від "четвертий".П'ятниця названа від "п'ятий", їй покровительствує Венера (Афродіта). Це цілком жіночий день. У слов'ян він пов'язаний з Мокшею, яку надзвичайно шанують українці, бо вона є покровителькою шлюбу, богинею роду, хранителькою домашнього вогнища.Субота - жіночий день, її захисником є Сатурн, або Кронос, який вважається богом Часу, охоронцем посівів, плодючості.Отже, дні тижня залишилися незмінними з глибин віків, тому вони - найцінніші знання наших предків про зв'язок небесних світил з життям людини. І ми повинні не забувати і шанувати традиції наших предків.

Перша спроба реформувати древній єгипетський календар була зроблена ще задовго до Юлія Цезаря Птолемеєм III Евергетом, який у своєму відомому «Канопському декреті» (238 року до н. е.) вперше ввів поняття високосного року, вирівнюючи тим самим помилку в 1 добу, що набігає за 4 роки. Таким чином, кожен четвертий рік став дорівнювати 366 добам. Реформа ця не мала успіху, занадто сильними були древні традиції. Тільки в епоху Римського панування Великий рік Сотіса перестав існувати як реальна календарно-астрономічна міра. Гай Юлій Цезар з допомогою відомого александрійського астронома Созигена замінив римський календар реформованим єгипетським календарем «Канопського декрету». У 46 році до н. е. Рим з усіма володіннями перейшов на новий календарний відлік, який отримав з тих пір назву юліанського літочислення. Саме цей календар ввійшов в основу історії християнської культури.

Юліанський календар виявився недостатньо точним і давав помилку на 1 день за 128 років.

У VI столітті у Візантії почала використовуватися світова ера з початком від 1 березня 5508 року до н. е. Відлік часу в ній вівся від Адама, який, виходячи з біблійних писань, був створений у п'ятницю 1 березня 1 року даної ери. Виходячи з того, що це відбулося в середині шостого дня творіння, за аналогією було прийнято вважати, що Ісус народився в середині шостого тисячоліття, бо «в Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день (2 Петро. 3, 8)».

Юліанський Календар — запровадив починаючи із 1 січня 45 р. до н. е. Юлій Цезар наприкінці 46 до н. е. Спираючись на поради грецького астронома Созігена (Sosigenes) та щоб добитися того, аби певні астрономічні події на зразок весняного та осіннього рівнодення відбувалися щороку в певний цілком визначений день, Цезар узгодив тривалість року із сонячним календарем, тобто встановив її рівною 365 із чвертю дня (365.25). Четвертинки дня враховувалися так: кожного четвертого року до календаря додавався ще один день, і тривалість місяця лютого ставала не 29, а 30 днів.

Свого часу Гай Юлій Цезар пожартував: «Римляни завжди перемагають, але ніколи не знають, коли це трапилося».

Ім'я Цезаря вшановано в латинській назві сьомого місяця (тодішнього п'ятого) — Julius. Пізніше, Октавіан Август виправив конструкцію високосного року, і восьмий місяць на його честь названо Augustus. А щоб не осоромитися перед імператором-попередником, місяць серпень Augustus також отримав 31-й день, який взяли з кінця року — 29/30 лютого. Таким чином лютий вкоротився й став тривати 28 днів звичайного року й 29 високосного.

Але юліанський рік тривалістю в 365 днів і 6 годин довший за істинний сонячний рік (365.2422 днів, або 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд) на 11 хвилин 14 секунд. Різниця складає близько 0.0078 дня за рік або близько одного дня за 128 років. За півтора тисячоліття календар знову відставав на десять днів. Що й стало причиною введення в 1582 році Григоріанського календаря. - календар, впроваджений в ужиток 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII, і прийнятий у світі як міжнародний стандарт. Статус стандарту григоріанського календаря затверджено ISO 8601. Григоріанський календар заступив юліанський.Календар ділить час на календарні роки тривалістю 365 або 366 днів. Роки тривалістю 365 днів називають звичайними, а роки тривалістю 366 днів — високосними. Високосним є кожен четвертий рік, за винятком років, порядковий номер яких ділиться без остачі на 100, але не ділиться без остачі на 400. Таким чином, увесь час поділено на цикли тривалістю 400 років. Середня тривалість року в григоріанському календарі складає 365,2425 днів або 365 днів 5 годин 49 хвилин і 12 секунд.Кожен рік ділиться на 12 місяців із різною кількістю днів. Місяць лютий може тривати 28 днів у звичайні роки, і 29 днів у високосні роки. За початок календарного року вважають дату 1 січня.

У 1582 році весняне рівнодення за юліанським календарем змістилося назад на (1582—325) / 128 = 10 днів. Через важливість цього свята для християнського світу католицька церква була переконана в необхідності календарної реформи, яка пройшла у 1582 році за Папи Григорія XIII. Усім християнам Папа велів вважати 5 жовтня 1582 року 15 жовтня. Календар став іменуватися григоріанським.

У григоріанському календарі початком відліку вважається рік народження Ісуса Христа (свого часу його неправильно визначили), дати обчислюються назад (до нової ери) і вперед (нової ери). Період між повними фазами Місяця у природі дорівнює 29,5 добам, але західний календар використовує календарний місяць з 30 або 31 днем (лише в лютому 28), загалом — 365 днів. Оскільки рік триває приблизно на 6 годин більше, то раз на чотири роки до лютого додається один додатковий день (високосний рік).

Реформа календаря мала за мету ліквідувати помилку в обчисленні дат: з моменту впровадження юліанського календаря до 16 століття «набігла» різниця в 10 днів порівняно з астрономічною датою. Як наслідок, календарна дата весняного сонцестояння, важливого для визначення дати релігійних свят, зміщувалася. Згідно з нововведенням папи, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Цього дня в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Речі Посполитій прийнято григоріанський календар — попередні десять днів були вилучені з календаря.

1583 року Григорій XIII направив Константинопольському Патріарху Ієремії II посольство з пропозицією перейти на новий календар. Наприкінці 1583 року на соборі в Константинополі пропозицію відкинуто як невідповідну канонічним правилам святкування Великодня.

В Українській Народній Республіці григоріанський календар запроваджено з 16 лютого 1918 року, цей день став вважатися 1 березня 1918 року. Закон про це ухвалено 12 лютого 1918 року (за старим стилем) на засіданні Малої ради в Коростені.

У Росії григоріанський календар запровадив 1918 року декрет Раднаркому, згідно з яким після 31 січня 1918 року слідувало 14 лютого 1918 року. Російська православна церква і деякі інші православні церкви не прийняли григоріанський календар, тож і далі послуговуються юліанським календарем.

На григоріанський календар Російська імперія перейшла лише в 1918 році — майже через 350 років пізніше Європи. Була введена поправка в 13 діб: після 31 січня 1918 відразу настало 14 лютого. Але православна церква й досі відзначає свої свята за юліанським календарем, саме тому Різдво святкують не 25 грудня, а 7 січня. У 2100 році, якщо церква не перейде на Григоріанський календар, різниця зросте до 14 днів і Різдво почнуть святкувати 8 січня.

Дата добавления: 2015-08-21