Загальноєвропейський конфлікт: Тридцятилітня війна

На початку XVII ст. вибухнула війна, яка, то затухаючи, то розгоряючись з новою силою, палала в Європі цілих ЗО років - з 1618 до 1648 р. Ця перша загальноєвропейська війна увійшла в історію під назвою Тридцятилітня. Вона визрівала довго і була викликана загостренням політичних протиріч і релігійного розбрату. Ще з середини XVI ст. в Німеччині, з розгортанням Контрреформації, посилився тиск католиків на протестантів. На допомогу католикам прийшли папа римський і Габсбурги — німецький імператор та іспанський король, їхніх противників підтримували протестантські Англія, Республіка Сполучених Провінцій, Данія, Швеція, а також католицька Франція - із бажання не допустити посилення Габсбургів. На початку XVII ст. взаємних образ і претензій накопичилося так багато, що єдиним засобом розв'язання суперечок здавалося є війна.

Приводом до неї стало повстання в Празі, де 23 травня 1618 р. озброєні захисники чеської незалежності розігнали уряд із прибічників Габсбургів. У відповідь велике католицьке військо вирушило проти повстанців і в 1620 р. розгромило їх у битві біля Білої Гори. По Чехії прокотилася хвиля масових вигнань протестантів і жорстоких розправ над бунтівниками. Потім війна перемістилася на територію Німеччини, де католики продовжували перемагати. Це створювало умови для встановлення панування Габсбургів на Балтиці та викликало занепокоєння у протестантських правителів Північної Європи. Воєнні дії проти Габсбургів почала Данія.І627 р. Із донесення французького дипломата Фанкана про міжнародне становище в Європі Габсбурги знайдуть кошти створити та екіпірувати флат, аби тримати в шорах північ, тривожити південь; у них знайдуться сили не лише для того, щоб перешкоджати торгівлі датчан, англійців та французів, а й для того, аби захопити те, що їм не належить, і повернути те, що вони втратили. Ось чому вони поводяться так уперто і з таким піднесенням атакують всіма своїми силами короля Данії, міста Нижньої Саксонії, більшу частину яких вони вже зайняли.Трохи не вистачає їм для того, аби вони стали власниками всього, І вони доб'ються цього, якщо дозволити їм діяти без перешкод і якщо король Данії капітулює. Отже, вся Німеччина, якщо вона буде підпорядкована Габсбургам, допоможе піднестися останнім і стане для них міцним п'єдесталом для того, щоб спорудити на ньому монархію та взяти гору над усім християнським світом.Для протистояння протестантам імператору Фердінанду II потрібна була власна армія. її запропонував створити чеський дворянин Альбрехт Валленштейн - безстрашний воїн і талановитий полководець. Він набрав стотисячне військо, яке існувало за рахунок стягування коштів з місцевого населення, і завдав датчанам декілька нищівних поразок. Справа протестантів здавалася програною, але тут у війну вступила Швеція.

У 1630 р. військо під командуванням видатного полководця короля Густава II Адольф а почало свій наступ. На відміну від солдатів інших країн, дисципліновані шведи не грабували мирне населення і демонстрували високий бойовий дух. Переможним маршем вони пройшли всю Німеччину і в 1632 р. зустрілися з католиками у вирішальній битві біля містечка Лютцен поблизу Лейпцига. Під ударами доблесних шведів Валленштейн відступив, але в розпалі бою загинув Гус-тав Адольф. Протестанти втратили свого кращого полководця, проте ненадовго пережив грізного противника і Валленштейн. Непомірне честолюбство штовхало його до оволодіння чеською короною, заради чого Валленштейн вступив у переговори зі шведами. Звинувачений у державній зраді, він був убитий за таємним наказом Імператора.

Останньою у війну включилася Франція, яка раніше вела закулісну гру і підтримувала протестантів лише грошима.

Разом із Швецією вона провела низку успішних операцій. Становище протестантів поступово покращилось, однак у цілому війна протікала в'яло. Сили країн-учасниць були виснажені, землі Німеччини, Австрії та Чехії вкрай розорені, а їхнє населення скоротилось у декілька разів. Всією Європою дедалі голосніше почали лунати заклики до миру.

Мирний конгрес проходив у німецькій Вестфалії і тривав близько семи років. Нарешті в 1648 р. вдалося підписати договір, який підвів підсумки Тридцятилітньої війни, - Вестфальський мир. Він закріпив нове співвідношення сил в Європі: переважання Іспанії та імперії відійшло в минуле, посилилися Швеція і Франція. За умовами договору до Швеції відійшов ряд територій у Північній Німеччині, що дозволило їй зайняти панівні позиції на Балтиці. Франція отримала більшу частину Ельзасу та Лотарингії і перетворилася на наймогутнішу в Європі державу. Європейські країни визнали незалежність Голландії і Швейцари.

Найбільших збитків від війни зазнала Німеччина: частина її земель знелюдніла і буквально лежала в руїні. Вестфальський мир остаточно закріпив самостійність окремих німецьких князівств, тобто політичну роздробленість країни. Співвідношення сил за Вестфальський миром визначило ситуацію в Європі на наступні десятиліття. Тривала і виснажлива війна забрала безліч людських життів, принесла горе і розорення цілим народам, її головним уроком стадо розуміння того, що релігійні суперечки неможливо розв'язати збройним шляхом.

Тридцятилітня війна тривала протягом 1618–1648 рр. і являла собою перший збройний загальноєвропейський конфлікт. Головними причинами війни стали протиборство Франції з Габсбурзькими монархіями за Ельзас і Лотарингію, намагання Голландії, Данії, Швеції затвердитися на Балтійському морі, напружені відносини між європейськими державами та Османською імперією.

У 1608 р. протестантські князі Німеччини уклали Євангелічну унію. 1609 р. Габсбурзький блок, до складу якого увійшли Іспанія, Австрія, католицькі князі Німеччини та Річ Посполита, за підтримки Папи Римського утворили військовий союз — Католицьку лігу. Його метою було відновлення католицизму на всій території Європи. Антигабсбурзький блок утворили протестантські князі Німеччини, Франція, Швеція, Данія, Англія, Голландія, Росія.

У травні 1618 р. габсбурзька влада заборонили протестантську віру. Це стало приводом до війни. У Чехії розпочалися заворушення.

У ході Тридцятилітньої війни виділяють чотири етапи.

З 1618 р. до 1624 р. тривав Чеський період війни. Чеський сейм обрав новий уряд, позбавивши імператора Фердинанда II влади і завдавши поразки його війську. Фердинанд II Габсбург, уклавши угоду з Католицькою лігою, у листопаді 1620 р. у битві біля Білої Гори поблизу Праги розгромив чеську армію. У Чехії було відновлено католицтво, землі чеських дворян віддані католикам.

Вдалий виступ датського короля Кристіана IV поклав початок Датському періоду війни (1625–1629). Данії, Голландії, Англії Фердинанд II протиставив власну армію, яку очолив Альбрехт Валленштейн. Ця армія була створена з найманців й утримувалася за рахунок завойованих територій. До війська брали всіх, незважаючи на релігійну приналежність, платили багато грошей, однак жорстко підтримувалася дисципліна. Валленштейн виявив себе і як видатний полководець. Разом з армією Католицької ліги він завдав декілька нищівних ударів датчанам і військам протестантських князів. Валленштейн став господарем Північної Німеччини. Данія зобов’язалася не втручатись у німецькі справи. Після того, як Валленштейн розпочав створення власного флоту, Фердинанд II відправив його у відставку.

Шведський період війни тривав із 1630 р. до 1635 р. Швеція висадила в Померанії (Німеччина) армію на чолі з королем Швеції Густавом-Адольфом. У 1631 р. Густав-Адольф завдав нищівної поразки армії Католицької ліги неподалік від Лейпцига, а наступного року поблизу Аугсбурга розбив імперські війська, зайнявши Мюнхен. Габсбурги знову звернулися до Валленштейна, який швидко створив найману армію. Шведське військо в листопаді 1632 р. неподалік від Лютцена швидко розгромило армію Валленштейна. Але в бою загинув Густав-Адольф. Франція, Швеція і Саксонія почали шукати миру з Валленштейном. Фердинанд II знову усунув Валленштейна від командування. Його армія та армія Іспанії спустошили землі Західної Німеччини.

З 1635 р. у війну вступає Франція. Франко-шведський період війни тривав до 1648 р. У цей час Франція разом зі Швецією та Голландією вела війну в Німеччині та Іспанії. Обидві сторони були виснажені та спустошені постійними воєнними діями. З 1644 р. Франція почала переговори про укладання миру.

У 1648 р. у Вестфалії було підписано мир, заснований на поступках з обох боків. Швеція отримала Померанію й велику грошову компенсацію; Франція — частину Ельзасу та Лотарингії; збільшили свої володіння Бранденбург, Саксонія, Баварія. Вестфальський мир на 200 років закріпив політичну роздробленість Німеччини. Офіційно визнавалися католицизм, лютеранство, кальвінізм.

Війна принесла розорення Німеччині та країнам, які входили до складу імперії Габсбургів. Значно скоротилася чисельність населення, зазнали втрат промисловість та торгівля.

Польсько-турецькі війни

Приєднавши за Люблінською унією українські землі, Польща мусила приділяти увагу обороні цих земель від нападів татар. Українські козаки, які захищали свої землі від татар і самі здійснювали походи до турецьких берегів, тепер опинилися під владою польського короля. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. відносини між Польщею та Османською імперією різко загострилися.

У 1620 р. турецько-татарські війська виступили проти Польщі. Турецька армія вдерлася до Молдавії та Валахії. Під Цецорою, поблизу Ясс, польське військо гетьмана Жолкевського було вщент розбите турками, а сам Жолкевський загинув. Залишившись без армії, польський король звернувся за допомогою до козаків. Під час переговорів у Варшаві з козацькою делегацією на чолі з гетьманом П. Сагайдачним було досягнуто згоди про виступ 40-тисячного козацького війська на допомогу Польщі.

А тим часом на Польщу наступала 260-тисячна турецько-татарська армія під проводом султана Османа II. У 1621 p. обидві армії — турецька і польська — зустрілися біля міста Хотин. Польською армією командував К. Ходкевич, а козацьким військом, що входило до складу польської армії, — П. Сагайдачний. Битва між двома арміями тривала упродовж 40 днів.

«У боях під Хотином 1621 р. головні удари турків були скеровані на козацький табір, — писав історик І. Крип'якевич, — і козаки своєю обороною та атаками здобули собі велику славу в усій Європі, — панегіристи порівнювали їх зі спартанцями, що обороняли Фермопіли від персів. Козацькі загони вдерлися до табору султана, розгромили його та змусили Османа II розпочати мирні переговори».

У результаті перемоги поблизу Хотина Польщі пощастило зупинити наступ Османської імперії на її землі, але вона зобов'язувалася не допускати нападів козаків на турецькі володіння та їхніх морських походів.

В другій половині XVII ст. Річ Посполита опинилася в умовах політичної кризи. її наслідком став поступовий занепад Польщі, яка наприкінці XVIII ст. перестала існувати як самостійна держава: її територію було поділено між Росією, Австрією та Пруссією.

Дата добавления: 2015-08-21