Проаналізувати виникнення становлення і розвиток педагогіки як науки. Розкрийте предмет і завдання педагогіки

Слово «педагогіка» походить від грецького pais, paidos – «дитя» іago – «веду», що буквально переводиться «дитиноведення». У Стародавній Греції дитиноводами, або педагогами, називали рабів, які супроводжували до школи дітей своїх господарів. Пізніше значення цього слова було переосмислено, і педагогами почали називати людей, які займалися виховання, навчанням та наставництвом дітей. Згодом від цього слова дістала назву наука про виховання - педагогіка. Історія науки свідчить, що спочатку педагогічна думка розвивалася в руслі загально-філософських знань. Так, давньогрецький філософ Демокріт (460-330 рр. до н.е.) приділяв увагу і проблемам виховання, про що свідчать його крилаті афоризми: "Гарними людьми стають більше від вправ, ніж від природи", "Навчання формує прекрасні речі тільки на основі праці" та ін. Теоретиками педагогіки були давньогрецькі філософи Сократ (469-399 рр. до н.е.), його учень Платон (427-347 рр. до н.е.), Арістотель (384-322 рр. до н.е.). Своєрідними підсумком розвитку грецько-римської педагогічної думки став твір давньоримського філософа і педагога Марка Ф.Квінтіліана (35-96 рр.) "Про виховання оратора". Ідеї педагогіки знаходили відображення у релігійних трактатах, вченнях про державу, народних приповідках, традиціях, казках, прислів'ях, піснях, заклинаннях, які спочатку передавалися із "уст в уста", а потім за допомогою письменності. У південних степах і донині зберігаються пам'ятки про дохристиянську письменність, так звані Корсунські книги з невпорядкованою грамотою. Археологічні знахідки підтверджують існування письменності у наших пращурів ще в дохристиянські часи. Про це свідчать, зокрема, берестяні грамоти. Фрагменти письма простого хрещеного люду у вигляді графіті можна спостерігати нині на стінах Софійського собору у Києві. За часів князя Аскольда в Україні - Русі створювалися перші в Європі літописи. Визначною педагогічною пам'яткою Київської Русі є "Повчання" Володимира Мономаха, написані ймовірно 1117 року. Це оригінальний твір, в якому автор висловлює думки загальнодержавного, політичного і морального характеру, вчить своїх дітей бути розумними правителями, самим учитися і поширювати освіту, власною поведінкою надавати приклад іншим. У епоху Відродження (XV-XVI ст.) педагогічна думка розвивалася в лоні філософії, риторики, богослужіння. Багатогранною була педагогічна діяльність Костянтина Острозького і Острозької академії (1576-1608 рр.). Викладачі братських шкіл видавали книги для богослужіння, підручники, в яких викладали основи грамоти та моралі. Іван Федоров (рік народження невідомий 15.12.1583), засновник книгодрукування в Україні і Росії, 1574 року у Львові надрукував "Азбуку" - перший у східних слов'ян друкований підручник. Зизаній Лаврентій (рік народження невідомий - помер не пізніше 1634 р.) - український педагог, поет, перекладач, церковний діяч, 1596 року у Вільно надрукував "Граматику словенську" і перший український буквар, який широко використовувався в українських, білоруських і російських школах. Смотрицький Мелетій (близько 1572 - 27.12.1633) - видатний письменник, філолог, освітній і церковний діяч, ректор Київської братської школи, створив підручник старослов'янської мови "Граматика словенська" (1619), який є видатною пам'яткою слов'янської думки, і неодноразово перевидавався. Педагогічні ідеї епохи Відродження і Реформації реалізувалися в діяльності братських шкіл, які почали створюватися в Україні та Білорусі в XVI - XVIII ст. Саме в школах цього типу викладання велося рідною мовою, значна увага приділялася вивченню грецької, а пізніше латинської мови. Тут вперше почала застосовуватися класно-урочна система навчання. Педагогічна діяльність викладачів братських шкіл і колегій Кирила Ставровицького, братів Лаврентія та Стефанія Зизанія, Інокентія Гізеля, Іова Борецького, ЕпіфініяСлавинецького, Сімеона. Полоцького, Мелетія Смотрицького сприяла удосконаленню змісту навчання у братських школах, упровадженню нової організації навчального процесу, яка мала демократичну, гуманістичну спрямованість. Мандруючи Україною і знайомлячись з досвідом братських шкіл, видатний чеський педагог Ян АмосКоменський (1592-1670) дав теоретичне обґрунтування класно-урочної системи, розробив дидактичні принципи навчання, сформулював основні закони виховання і навчання, які виклав у фундаментальній педагогічній праці "Велика дидактика". Як окрема галузь знань педагогіка розвивається з 1623 року після появи трактату англійського філософа Френсіса Бекона "Про достоїнства і примноження наук", у якому вчений окреслив педагогіку як самостійну науку про керівництво читанням. Педагог-гуманіст. Я.А.Коменський зробив гідний внесок у формування педагогіки як самостійної науки. У працях "Велика дидактика", "Всезагальна порада про виправлення діянь людських", "Материнська школа" він довів наявність об'єктивно існуючих законів навчання і виховання. Педагогічна спадщина Дж. Локка (Англія), Ж-Ж. Руссо (Франція), И. Песталоцці (Швейцарія), И. Гербарта, А. Дістервега (Німеччина), вітчизняних педагогів К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, дослідження наших сучасників М. Ярмаченка, І. Зязюна, О. Сухомлинської, С. Гончаренка, А. Кузьмінського та інших вчених і педагогів-новаторів є могутнім джерелом розвитку сучасної педагогічної науки і практики. У сучасному трактуванні педагогіка - це наука про систематичну, цілеспрямовану, спеціально організовану діяльність щодо формування людини, а також про форми, методи, принципи, зміст виховання, навчання й освіту. Предметом будь-якої науки є те, що вона вивчає. Предметом педагогіки як науки є педагогічний процес - тобто процес виховання й навчання людини як особлива суспільна функція, що виникла в спеціальних виховних установах і навчальних закладах, а також дослідження сутності формування й розвитку людської особистості та розроблення на цій основі теорії й методики виховання та навчання. Перед педагогікою постають різноманітні за складністю завдання,, зокрема:

· розробити нові методи, засоби, форми, системи навчання й виховання, управління освітніми структурами;

· розкрити закономірності в галузі виховання, освіти, управління освітніми й виховними системами;

· вивчати та узагальнювати передовий педагогічний досвід;

· упроваджувати результати педагогічних досліджень у практику;

· прогнозувати освіту на найближче й віддалене майбутнє;

· розробити зміст освіти в різних типах навчальних закладів;

· знайти шляхи підвищення якості навчання, результативності виховання;

· розробити наукові вимоги щодо підготовки педагогічних кадрів.

Дата добавления: 2015-08-21