Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Периспе́рм

Стебло

— важливий вегетативний орган рослини, який має необмежений верхівковий ріст, позитивний фототропізм і радіальну симетрію. Стебло виконує такі функції: в ньому відбувається обмін поживними речовинами між листком і коренем; на стеблі утворюються і утримуються гілки, листки, закладаються квітки, плоди, бруньки, в ньому накопичуються запасні поживні речовини; стебло є органом розмноження.

Стебло з листками і бруньками називається пагоном. Місце прикріплення листка до стебла називається вузлом, а відстань між вузлами — меживузлями. За розвитком меживузлів розрізняють три типи пагонів: укорочені (у сосни, подорожника), видовжені (у айланта), нормальні (у берези, верби). Кут між стеблом і черешком листка, що відходить від нього, називається пазухою листка. На стеблі листки розташовуються почережно або спірально (у верби), супротивно (у бузку, гвоздики), кільчасто, коли в одному вузлі є три і більше листків (у підмаренника).

Брунька являє собою зачатковий пагін з дуже вкороченими меживузлями. Зверху брунька вкрита покривними лусками, які захищають її від механічних пошкоджень, висихання, опіків, низьких температур. Покривні луски зверху часто вкриті смолистими речовинами або волосками. За характером розвитку розрізняють листкові, квіткові, змішані бруньки. Розрізняють верхівкові і бічні бруньки, які, в свою чергу, можуть бути пазушними або додатковими. Додаткові бруньки утворюються в будь-якій частині стебла і кореня внаслідок діяльності меристеми. Бруньки, які тривалий час не розвиваються, називаються сплячими. Вони пробуджуються, якщо зрізати або пошкодити верхівку бруньки або верхівку стебла.

Стебла різних рослин характеризуються великою морфологічною різноманітністю. За характером росту розрізняють прямостоячі, лежачі, повзучі, чіпкі, виткі і напівлежачі стебла. За формою поперечного зрізу є стебла циліндричні, багатогранні (у кропу), чотиригранні (у м’яти), тригранні (у осоки), сплюснуті (у опунції), крилаті (у чини). За довговічністю стебла розрізняють: дерев’яні і трав’янисті (одно-, дво- та багаторічні).

Ріст і розвиток стебла супроводиться наростанням його маси, що тісно пов’язано з характером галуження його. Розрізняють З типи галуження стебла: дихотомічне, моноподіальне і симподіальне. Дихотомічне галуження — найбільш примітивний спосіб галуження (у плаунів, бузку, омели). При моноподіальному галуженні на головному стеблі, яке розвивається із зародка насінини, весь час зберігається верхівкова точку росту (у ялини). При симподіальному галуженні верхівкова точка росту головної осі рослини швидко припиняє свій ріст далі, він відбувається внаслідок розвитку бічних бруньок (у яблуні, дуба, липи).

 

Багатодомні рослини

Багатодомні рослини, багатошлюбні, полігамні, квіткові рослини, які поряд з обох статей квітками мають і одностатеві. На одній і тій же рослині можуть бути обох статей і чоловічі квітки (андромонеция, наприклад в чемериці); обох статей і жіночі квітки (ганомонеция, наприклад в смольовки і багатьох рослин сімейства складноцвітих); як обох статей, так і чоловічі і жіночі квітки (трімонеция, наприклад в кінського каштана). На одних екземплярах М. р. бувають обох статей квітки, на інших — чоловічі (андродіеция — в куропаточьей трави і ін.) або жіночі (гинодіеция — в незабудок, багатьох рослин сімейства губоцвітих). Нарешті, обох статей, чоловічі і жіночі квітки можуть бути на різних рослинах (тріец

 

Дихотомія (греч. dichotomía, від dícha — на дві частини і tome — розріз, перетин), тип галуження рослин, при якому вісь розділяється на 2 нових, зазвичай однаково розвинені гілки (див. Галуження). Д. властива і деяким безхребетним твариною (наприклад, дихотомічне ділення кишечнополостних).

 

Периспе́рм

(от греч. peri — около, возле и spérma — семя) — запасающая питательная ткань семени, образующаяся из нуцеллуса, используемая зародышем при прорастании. Перисперм схож по функциям с эндоспермом, но имеет диплоидный набор хромосом, содержит малое количество белковых веществ, в основном крахмал, а иногда и жиры. Периспермий может составлять либо всю запасную ткань семени, либо её часть. В последнем случае перисперм развивается в семени наряду с эндоспермом.

 

14. Листо́к (лат. folium, грец. phýllon) — вегетативний орган вищих рослин, похідне пагону, що виконує функції фотосинтезу, транспірації (випаровування) та газообміну.

Прості листки залежно від форми листкової пластинки можна поділити на дві великі групи:

з нерозчленованою пластинкою

голчастий (хвойні)

лінійний (злаки)

ланцетний

округлий

яйцеподібний

оберненояйцеподібний

щитоподібний

серцеподібний

ниркоподібний

стрілоподібний

списоподібний тощо;

з розчленованою пластинкою

лопатевий — розчленування досягають 1/3-1/4 листкової пластинки

трійчастолопатевий

пальчастолопатевий

перистолопатевий

роздільний — глибина вирізів понад половину ширини листкової пластинки

трійчастороздільний

пальчастороздільний

перистороздільний

розсічений — розчленування доходять до центральної жилки чи основи листка

трійчасторозсічений

пальчасторозсічений

перисторозсічений

 

Це була класифікація простих листків за формою листкової пластинки, на перший погляд вона може здатися складною, проте це не так. До цієї класифікації дещо «не вписується» листок картоплі. Він є своєрідним: за формою він перистий, але розчленування неоднакове, великі долі чергуються з маленькими. Такий листок матиме назву «непарнопереривчастоперисторозсічений».

 

Гетерофілія (від грец. héteros — різний та phýllon — листок), або різнолистність — це відмінності у формі, розмірах та структурі листків однієї рослини.

 

Справа в тому, що не всі листки на пагоні однакові. При проростанні рослини з насіння першими з'являються листки зародку — сім'ядолі. В середній частині пагона, пізніше розвиваються серединні листки. Вони зелені та характеризуються всією різноманітністю морфології, описаною вище. Верхівкові листки розвиваються в області суцвіття. Це покривні листки квіток — приквітники. Вони недорозвинуті, слабко розчленовані, часто плівчасті.

 

30. Проростання насіння — перехід насіння рослин від спокою до активної життєдіяльності, початковий етап онтогенезу рослин, на якому утворюється паросток. Відбувається при забезпеченості вологою і киснем, відповідному температурному і світловому режимі. У процесі проростання підвищується обмін речовин в зародку і ендоспермі; насіння набухають у воді, крохмаль, жири і білки розпадаються на цукор, жирні кислоти і амінокислоти. Зазвичай першим проростає корінець, далі — гіпокотиль або епікотиль (у різних рослин).

Потрапляючи у сприятливі умови, насінина поглинає воду й набрякає. Водночас активується її дихання, запасні органічні речовини переходять у доступну для споживання зародком форму (наприклад, нерозчинний крохмаль перетворюється на розчинні цукри). Частина цих речовин витрачається на забезпечення клітин зародка енергією, частина - на утворення сполук, необхідних для їхнього поділу та росту.

Спочатку проростає зародковий корінь, а вже потім - пагін. Корінь прориває насінну шкірку та росте в глиб ґрунту, а пагін спрямовується до його поверхні (мал. 122). Рослину з моменту проростання і до формування перших справжніх листочків називають паростком.

Існують надземний (наприклад, у квасолі, гарбуза, редьки) та підземний (у гороху, пшениці, дуба) типи проростання насіння (мал. 123). За надземного проростання сім'ядолі з брунькою виносяться на поверхню ґрунту. А у разі підземного проростання насінини сім'ядолі залишаються у ґрунті, перші справжні листочки у паростка з'являються згодом. У багатьох видів проростання насіння поєднує риси обох описаних типів.

 

Перед висіванням насіння людина має визначити час, глибину загортання насіння, а також перевірити його на схожість.

Чим визначається час висівання та глибина загортання насіння?

Оскільки під час зберігання насіння частина зародків може загинути через ураження шкідниками, пересихання чи з інших причин, перед висіванням його треба перевірити на схожість. Схожість насіння - це його здатність до проростання. Для перевірки схожості відбирають певну кількість насіння і висівають (наприклад, у теплицях). Якщо відсоток паростків буде низький, все насіння потрібно замінити, бо існує небезпека не отримати врожаю.


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 128 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ЧАСТЬ ПЕРВАЯ 1 страница| Функції

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.011 сек.)