Висновки. В ході проведеного дослідження нами зроблено ряд важливих висновків:

В ході проведеного дослідження нами зроблено ряд важливих висновків:

На сучасному етапі не існує однозначного розуміння терміну «ваххабізм». В масовій свідомості «ваххабізм» – тотожний поняттю «тероризм». Незважаючи на те, що ці явища є далекими одне від одного, підстав для того, щоб так вважати достатньо з огляду на загострення «Близькосхідного питання» та наростання ісламістської терористичної діяльності в сучасному світі.

За визначенням, ваххабізм – це релігійно-політичний рух, що виник у XVIII ст. в Центральній Аравії, в Неджді. Поширюватися він почав під гаслом «очищення» Ісламу, «повернення» до порядків часів Пророка і об’єднання арабів проти Османського халіфату, виступив як альтернатива «турецькому мусульманству», що протягом наступних століть визначило їх напружені відносини.

Багато авторів вважають, що термін «ваххабіти» стосовно прихильників ваххабітських ідей є нібито некоректним, тому що вони самі себе так не називають. Тому для їх позначення пропонується термін «салафіти». Разом з тим, в ході дослідження ми пересвідчилися, що термін «ал-ваххабійа» («ваххабізм») міцно утвердився в мусульманському світі. Саме цим терміном позначені послідовники Мухаммада ібн Абд ал-Ваххаба в працях таких відомих мусульманських учених, як Ібн ас-Сувайді, Абдаллах Алі ал-Касімі, Мухаммад Хамід ал-Факі, Мухаммад Рашид Ріда та ін. Хоча самі послідовники Мухаммада ібн Абд ал Ваххаба як в Саудівській Аравії, так і в інших країнах ісламського світу вважають за краще іменувати себе не ваххабітами, а «істинними мусульманами», або «єдинобожниками», що повернулися до чистоти первинного ісламу.

Ваххабізм, як радикальну ісламістську релігійну течію, необхідно розглядати з двох точок зору: 1) як вчення Мухаммада ібн Абд-ал-Ваххаба та його послідовників; 2) як збірну назву всіх релігійних течій ісламу нового та новітнього часу, які належать до категорії т. зв. «відродницьких» по відношенню до Корану та первісного ісламу.

Відомо, що з самого початку свого виникнення ваххабізм зіткнувся з неприйняттям і протидією з боку різних релігійних і політичних сил. Оскільки ваххабізм повинен був стати панівною ідеологією молодої держави Саудідів – майбутньої Саудівської Аравії, проти нього, перш за все, виступила Османська імперія, яка тоді очолювала ісламський халіфат і не хотіла піднесення незалежної держави в Аравії. Спочатку політична активність ваххабітів зустрічала досить сильний опір, так як її характерною рисою стала крайня непримиренність по відношенню до немусульман, а особливо до послідовників інших течій ісламу.

Насправді для ваххабітів пріоритетом стало досягнення влади, а релігія виступала лише як метод на шляху до мети. Про це свідчить хоча б той факт, що в період становлення королівства Саудідів ваххабізм виконував поряд з іншим функцію релігійно-політичного обґрунтування саудівської експансії на Аравійському півострові і в зоні Перської затоки. Послідовники Мухаммада Абд аль Ваххаба змогли міцно насадити у свідомості саудівських підданих глибоку віру в «істинний» іслам, перетворивши більшість з них у фанатичних прихильників цієї релігії в її первинному вигляді.

Ваххабізм не містив принципово нових догматів і був звернений у минуле, до витоків мусульманської цивілізації, до прикладів життя пророка Мухаммада і його перших ревних послідовників. Однак ваххабітська проповідь мала різку політичною загостреність.

Один з проявів ваххабізму в сучасному світі – масові прояви ісламістського тероризму. Цю проблему слід розглядати в зв’язку з мусульманським фундаменталізмом, – тобто сукупністю ідеологій і політичних рухів, які виступають під гаслами салафійі (відновлення чистоти ісламу). Їх головна декларована мета – захоплення влади і перетворення суспільства в суворій відповідності з принципами «чистого» ісламу. Ісламський фундаменталізм можна розділити на два напрямки – поміркований і радикальний фундаменталізм, залежно від акценту на мирні або насильницькі методи боротьби

У ряді країн фундаменталістам станом на 2014 – 2015 рр. вдалося наблизитися до практичного втілення свого ідеалу. У Єгипті, Ємені, Йорданії фундаменталістська опозиція увійшла в урядову коаліцію, а в Туреччині – очолила на короткий час уряд. Є кілька держав, де фундаменталістський проект був реалізований і раніше: в Ірані після перемоги ісламської революції; в Судані після скоєного генералом аль–Баширом державного перевороту; на частині території Афганістану, де встановили свою владу таліби. У цих державах піднесення ваххабізму реально змінило хід суспільних процесів.

Дата добавления: 2015-08-21