Четверта революція (1854-1856).

Коли Ізабеллі виповнилося 13 років, її оголосили повнолітньою і проголосили королевою Ізабеллою II, але вся повнота влади залишалася в руках генерала Нарваеса. Ставши дорослою, Ізабелла II виявилася «гідної» дочкою свого батька Фердинанда VII-такий же деспотичної, неосвіченої, нездатною до державних справ. Країною правили її численні коханці. Один з них, Сан Луїс, який очолював уряд, підписав в 1854 р. декрет: у зв'язку з тим, що скарбниця порожня, населенню наказувалося негайно сплатити податки за шість місяців вперед. Такого ще не було. Скориставшись обуренням народу. опозиційно налаштований генерал О'Доннел звернувся до народу. У своєму маніфесті він закликав населення столиці підтримати його зусилля, направлені на створення демократичної Іспанії: розігнати придворну камарілью (так з часів Фердинанда VII називали збиралася близько покоїв короля групу його фаворитів, які вершили долями країни, по-іспанськи сагаага), строго дотримуватися законів, ввести нарешті свободу друку, скоротити податки, встановити режим економії державних коштів, розширити права місцевих органів влади.

Цей маніфест сколихнув всю країну, його підтримало практично все населення: у багатьох містах спалахнули повстання, створювалися загони національної міліції, відбувалися барикадні бої. Цього разу в Іспанії, народ якої традиційно підтримував монархічний лад, вперше прозвучали заклики до заміни прогнилої монархії республікою.

Дізнавшись про розпочату нової революції, до Іспанії повернувся з вигнання Еспартеро, зустрінутий народним танцями. На одностайну вимогу мас він був призначений прем'єр-міністром і перший час діяв, враховуючи сподівання народу: розробив і провів через парламент ліберальну Конституцію, вперше в історії Іспанії допускавшую сповідання не тільки католицької, але й інших релігій, заборонив церквам і монастирям купувати землю і т. д. Однак головна вимога самого численного класу країни, селянства, - ліквідувати також і поміщицьке землеволодіння - Еспартеро виконати не наважився. Це викликало в аграрних районах, особливо в Андалусії, селянські повстання.Слідом за ними виступили зі своїми вимогами міські ремісники і робітники, які звернулися за підтримкою до Еспартеро, поваленому під час чергового військового перевороту генералом О'Доннелем. Але Еспартеро від боротьби ухилився, і в липні 1856 повстання було придушене.

Таким чином, і четверта революція до кінця не була доведена. Пояснювалося це тим, що в Іспанії буржуазія залишалася економічно слабкої, політично роздробленою і неорганізованою. Що ж до селянства і міських низів, то вони ще в меншій мірі були в той час готові до цілеспрямованим і організованим діям. Всі їхні виступи носили стихійний характер і були спрямовані не на вирішення кардинальних завдань перебудови країни, а на досягнення локальних і обмежених поступок.

Дата добавления: 2015-08-21