Ведення наступального бою, постановка завдань та подача команд в ході бою.

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником відділення починає з вихідної позиції (із траншеї, окопу).

З початком вогневої підготовки атаки командир відділення веде спостереження за об'єктом атаки і про все помічене у противника, а також про результати вогню своєї артилерії та інших вогневих засобів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети та інші вогневі засоби, а також живу силу противника.

Під час атаки в пішому порядку з підходом танка до траншеї на відстань 100-200 м командир відділення подає команду «Позначити прохід для танків», а потім за командою (сигналом) командира взводу - «Відділення — ПРИГОТУВАТИСЯ ДО АТАКИ». За цією командою особовий склад заряджає зброю повними магазинами (стрічками), приєднує багнет-ножі, готує до дії ручні гранати і встановлює, якщо необхідно, обладнання для швидкого вистрибування з траншеї.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду «Відділення, в атаку — ВПЕРЕД», за якою відділення швидко вистрибує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танком або самостійно за підтримкою вогнем бойової машини піхоти (бронетранспортера) висувається до переднього краю оборони противника, ведучи вогонь на ходу і з коротких зупинок.

Під час атаки відділення невідступно просувається слідом за танком і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові.

Командир відділення, просуваючись в цепу, на ходу уточнює об'єкт атаки відділення, порядок подолання загороджень і ставить (уточнює) завдання кулеметникам, гранатометнику і стрільцям.

Подолання загороджень перед переднім краєм оборони противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, бойових вертольотів, гранатометного і протитанкового взводів, а також при взаємній підтримці вогню танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і стрілецької зброї.

Танки і бойові машини піхоти, які оснащені мінними тралами, долають мінне поле противника в бойовому порядку по своїх напрямках, а ті, що не мають тралів, і бронетранспортери — встановленим порядком по проробленому проходу.

Мінне поле відділення долає, як правило, слідом за танком по його коліях або по проробленому проходу бігом, як правило, у складі взводу. Під час підходу до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує “Відділення, за мною, в колону по одному (по два), в прохід, бігом — РУШ”. За цією командою кулеметники першими висуваються до проходу, вогнем прикривають рух відділення, а решта солдатів перешиковуються у колону і стрімким кидком під прикриттям вогню бойової машини піхоти (бронетранспортера) долають мінне поле.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цей час вогнем з коротких зупинок знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають танкам і особовому складу долати загородження. Вони долають загородження за колоною взводу. Якщо взвод оснащений бойовими машинами піхоти зі стабілізованим озброєнням, то вони можуть долати загородження в колоні безпосередньо за танком. Особовий склад взводу в цьому випадку долає загородження слідом за бойовими машинами піхоти. Мінне поле, раптово встановлене засобами дистанційного мінування на напрямку висування (атаки), долається по проходу, як правило, у взводній колоні. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки без тралів, які знаходилися в бойовій лінії і які опинилися на замінованій місцевості, рухаються до проробленого проходу по виходах, які розміновуються особовим складом відділення з використанням табельних возимих комплектів розмінування та іншими способами.

Подолавши мінне поле, відділення за командою “Відділення, ДО БОЮ! В атаку — ВПЕРЕД” знову розгортається у цеп і стрімко атакує противника. Наблизившись до противника, що знаходиться в траншеї, на 25-40 м особовий склад за командою командира “Відділення, гранатами — ВОГОНЬ ” — закидає його гранатами, з криком “ура” вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул, а при виникненні рукопашної сутички — багнетами і прикладами, і, не затримуючись, слідом за танками продовжує атаку в указаному напрямку. Якщо танки затрималися, відділення повинне висуватися вперед і атакувати противника, не очікуючи танків, використовуючи результати вогню артилерії і мінометів.

В атаці рівняння повинне бути тільки по передніх солдатах, ніхто не має права відставати. Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинне бути негайно підтримано іншими солдатами та відділеннями.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), подолавши загородження по проходах, доганяють свої підрозділи, вогнем своєї зброї підтримують їх атаку, діючи за цепом своїх підрозділів. Бойові машини піхоти зі стабілізованим озброєнням, вийшовши слідом за танком із проходу, розгортаються в бойову лінію і вогнем прикривають рух по проходу та розгортання в цеп особового складу.

При затримці танків відділення повинно висуватися вперед і атакувати противника, не чекаючи танків, використовуючи результати вогню артилерії та мінометів. В атаці рівняння повинно бути тільки на передніх, ніхто не має права відставати. Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинно бути негайно підтримане іншими солдатами та відділенням в цілому.

Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просувається вперед, по мірі послаблення опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в бойову машину піхоти (бронетранспортер, десантом на танки) і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Під час атаки на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) посадка на них особового складу здійснюється з підходом бойових машин піхоти (бронетранспортерів) до вихідного положення для наступу. Механізоване відділення за командою “До машини”, “На місця” швидко робить посадку, особовий склад приготовляється для ведення вогню з ходу і слідом за танком або самостійно атакує противника.

Бій в глибині оборони противника характеризується нерівномірністю просування підрозділів та розвивається у складній та швидкозмінній обстановці. Успішне просування сусідів командир відділення негайно використовує для розвитку успіху. При відставанні сусідів відділення, не припиняючи атаки, частиною вогневих засобів подавляє цілі, які заважають просуванню сусідів. Найкраща допомога сусідам — просування взводу вперед.

Опорний пункт, в якому противник чинить опір, відділення обходить та атакує його у фланг або в тил.

Для маневру використовуються складки місцевості, проміжки в бойових порядках та відкриті фланги противника, з метою маскування можуть застосовуватися аерозолі (дими).

При неможливості обійти опорний пункт противника командир зосереджує вогонь відділення і викликає вогонь взаємодіючих підрозділів по цілях, які перешкоджають просуванню, висуває частину сил (бойову групу) на вигідний для переходу в атаку рубіж і одночасно вживає заходів для пророблювання проходу в загородженнях. Використовуючи результати вогневого ураження противника, атакою з фронту завершує його знищення та продовжує рух вперед.

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або в тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за командами командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення, враховуючи рельєф місцевості та інтенсивність вогню противника. Він зобов'язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, уміло використовували місцевість та витримували вказаний напрямок. Вогонь у відділенні ведеться на ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення, особливо того, що діє без бойової машини піхоти, зобов'язаний встановити такий порядок просування та ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: одна бойова група (пара, кулеметник і частина стрільців) веде вогонь, а інша — просувається вперед. Потім вона відкриває вогонь, забезпечуючи просування тих, які залишилися.

Дата добавления: 2015-08-21