Робота з текстом перед верстанням.

Робота над технічними параметрами журналу розпочалася дизайнером-верстальником із визначення формату. Формат видання - це його розмір, що визначається шириною та довжиною паперового аркуша у сантиметрах із зазначенням частки, яку займає на ньому сторінка [23].

Для цього ми звернулися до ГСТУ 29.1-97 “Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги”. Формат журналу повинен бути встановлений видавцем залежно від змісту, призначення та оформлення журналу і повинен бути постійним протягом року. Зокрема, одним із розповсюджених стандартних журнальних форматів є 60x90/8, максимальний розмір аркуша після обрізання - 220x290 мм, мінімальний - 205x275 мм [9, с. 4]. Ми обрали розмір аркуша - 210×297 мм, адже це також один із найрозповсюдженіших журнальних форматів в США [43]. Він зручний у користуванні та функціональний, адже дозволяє розмістити достатню кількість інформації та ілюстрацій, не перевантажуючи сторінку і залишаючи на ній “повітря”.

Стандартними полями сторінки для обраного нами формату є 11 мм – внутрішнє, 16 мм – верхнє, 20 мм – зовнішнє, 27 мм – нижнє, але це з розрахунками, що розмір аркуша після обрізування максимальний (210×297 мм) [9, с. 4]. В нашому випадку розмір сторінки менший, тому і поля інші: 10 мм - внутрішнє, 22 мм – верхнє, 15 мм – зовнішнє, 18 мм – нижнє. Верхнє поле ми збільшили, адже там ми подаємо колонтитул, а всі інші поля зменшили, щоб компактніше розмістити матеріали на сторінці. За таких форматів аркуша і шпальти набору ми розрахували, що обсяг журналу буде 42 сторінки.

Шрифтів на сторінці використано кілька для чіткого розрізнення усіх її елементів. Основний текст набрано гарнітурою Times New Roman, світлим, нормальним накресленням, розміром в 12 пунктів.

Кегль шрифту основного тексту ми обрали згідно з рекомендаціями ГСТУ 29.1-97 “Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги”, зокрема, такий кегль є оптимальним для використання, зручним і легким для читання в журналах для дорослих [9, с. 8]. Підзаголовки статей виділено курсивом тілесного, чорного, бордового, чи жовтого кольорів, авторство статей зазначено напівжирним курсивом білого або чорного кольорів. В цьому випадку курсив дозволив нам візуально розвантажити текст. Ліди набрано цією ж гарнітурою напівжирного прямого накреслення кеглем в 12 пт. Гарнітура Times New Roman відрізняється хорошою читабельністю, навіть при зміні кегля. Для заголовків статей використано шрифт Times New Roman, кегль 14 пунктів. Цей декоративний шрифт вдало підходить до заголовків, достатньо відділяє їх від основного тексту та привертає увагу.

Одним із важливих критеріїв відбору вищезазначеної гарнітури стало те, що вона має кириличні знаки. Виявилося, що доволі складно дібрати нові вишукані шрифти, щоб вони містили накреслення таких українських літер, як “ ї ”, “ є ”, “ ґ ”.

Абзацні відступи в журналі уніфіковані, їхня величина - 5 мм. [23]. Така величина абзацного відступу добре гармоніює з розміром шпальти набору, достатньо виділяє початок абзацу і при цьому не розриває текст.

Вирівнювання рядків ми обрали по ширині, адже для нашої гарнітури це виправдано форматом шпальти і загалом композиційним вирішенням сторінки. Стандартний інтерліньяж для 10 пт при використанні гарнітури Times New Roman - 12 пт. Для втягнення чи витягнення рядка допускається на окремих шпальтах, сторінках зменшення чи збільшення інтерліньяжу на 0,5 пт [9, с. 8]. В деяких статтях ми дійсно змінювали інтерліньяж, аби “ підігнати ” текст, приміром, “розігнати ” його по сторінці. Основні текстові виділення, які ми використовували – це зміна накреслення та кольору літер (наприклад, у статті “Хоббіт: Нежданна подорож” на с. 41-42 заголовки матеріалів “Crysis 3”, “Dead Space”, виділено помаранчевим напівжирним курсивом, цей колір обрано тому, що він гармоніює з фотографіями та фоном статті). Робота художнього редактора (яку виконував дизайнер-верстальник). Редакторська підготовка зображальних оригіналів полягала, в основному, в зміні розмірів зображень, вирізанні деяких з них по контуру та використанні ефекту напівпрозорих країв. Її ми виконували власне в настільній видавничій програмі Microsoft Office Publisher та в графічному редакторі Adobe InDesign (найпопулярнішій програмі для редагування растрових зображень).

Розміщуючи фотографії, ми звертали увагу на напрям фото. Фотографія повинна “ дивитися ” на текст, її напрям визначають за поглядом людини, що там зображена, а також за поворотом її плечей [10, с. 202]. Керуючись саме цим правилом, ми розміщували фотоілюстрації так, щоб, приміром, погляди героїв фотографій зі с. 37-38 були спрямовані на середину розвороту.

Окремою частиною нашої роботи була підготовка календарного макету. Зокрема, його створювали самостійно, у графічному редакторі Microsoft Office Publisher.

При оформленні обкладинки ми пам'ятали, що вона є перш за все, рекламою для всього журналу. Адже саме її ми розглядаємо у вітрині кіоска чи на розкладці і вже тоді визначаємо чи хочемо ми докладніше познайомитися з цим виданням. На першій сторінці обкладинки обов'язково повинні бути наведені назва журналу, його номер (число), рік видання [9, с. 10]. Оформляючи обкладинку, ми зазначили на ній усю необхідну первинну інформацію –назву журналу, різновид видання, його номер, дату. Також на обкладинці розміщено анонси деяких матеріалів видання, аби одразу зацікавити потенційну аудиторію.

Ми намагалися ввести максимально чітку і зрозумілу систему рубрикацію. Її видно вже зі змісту журналу. Зокрема, кожна з 24 статей вміщена під своєю рубрикою, всі рубрики тематично поділені на 8 основних блоків (назва кожного має свій колір). Блок містить від двух до п’яти статей. Така система рубрикації була введена для того, щоб читач міг легко зорієнтуватися у змісті журналу, зрозуміти його тематику, з'ясувати якій конкретно темі присвячена кожна наступна стаття. Така систематизація полегшить сприймання журналу в цілому і спростить пошук, адже читачі рідко читають журнали від першої до останньої статті, більшість читає статті вибірково, хтось взагалі любить починати з кінця.

Верстка - монтаж шпальт видання заданого розміру, які складаються з таких елементів: набірних рядків тексту, заголовків, формул, таблиць, репродукцій ілюстрацій, прикрас, колонцифр, колонтитулів тощо [23]. Конструктивними особливостями композиції нашого журналу є те, що всі матеріали зверстано у дві-три колонки, причому обсяг матеріалів – від однієї до чотирьох сторінок. Кількість і формат колонок на окремій журнальній шпальті можуть бути різними і залежать передовсім від формату всього журналу. Враховуючи формат нашого журналу і використані гарнітури, верстка у дві-три колонки є оптимальною - ГСТУ 29.1-97 “Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги” [9, с. 3]. Оформлення матеріалів відбувалося за правилами блокової верстки. Ми намагалися дотримуватися принципів різноманітності, гармонійності та цілісності оформлення статей і розворотів.

Композиційно-графічна модель журналу, перш за все, повинна відповідати типу видання та найкращим чином розкривати характер опублікованих матеріалів. Зовнішня форма журналу залежить від типології видання, розрахованого на певну читацьку аудиторію. На моделювання дизайну журнальної форми впливають естетичні й інформаційні запити споживача, професійність дизайнера та технологічні спроможності видавництва [5].

Щодо особливостей художнього оформлення нашого журналу, при верстці всіх статей були використані кольорові ілюстративні фони, які були використанні у якості “подложки”, гармоніювали з ілюстраціями та кольорами шрифтів. Більшість з них від початку були яскравими та насиченими, але це погіршувало сприймання тексту, тому в процесі верстки ми змінювали їх та робили світлішими. Також на деяких розворотах було використано додаткові декоративні елементи задля того, щоб оформлення було приємним, гармонійним. Частина з них були усунуті в процесі підготовки оригінал-макету за рекомендацією технічного редактора, адже вони занадто нагромаджували сторінку і погіршували читабельність тексту.

Деякі зі статей починаються на одному розвороті і продовжуються на наступному, але ми не ставили знак, який би показував, що стаття має продовження, адже кожна нова стаття зверстана на іншому фоні і, до того ж, кінцевий елемент статі підкаже, де саме вона закінчується.

Верстка тексту і графічних елементів здійснювалася дизайнером-верстальником під наглядом технічного редактора. Для верстки ми обрали програму Microsoft Office Publisher та Adobe InDesign СS 6, оскільки вони є найпопулярнішими серед настільних видавничих програм, які мають багато переваг. Наприклад, з них легко імпортувати в інші програми (Photoshop, Illustrator и Acrobat) пакету Adobe Creative Suite (і навпаки). Вона має простий і зрозумілий інтерфейс. В ній є функції редагування зображень. Версія СS 6 є найновішою, випущеною у 2012 році [1].

Дата добавления: 2015-08-21