Валютний ринок: види, функції та учасники

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не змогли б перетворити одержану валюту в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань.

В Україні валютний ринок досліджується не так давно.

Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів.

Валютні ринки безпосередньо — це офіційні центри, де відбувається купiвля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних або фізичних осіб різних країн [13, с.87].

Валютний ринок виконує такі важливі функції:

· здійснення міжнародних розрахунків;

· регулювання валютних курсів;

· диверсифікація валютних резервів;

· хеджування валютних ризиків;

· отримування учасниками валютного ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют;

· проведення валютної політики, напрямленої на державне регулювання національної економіки та узгодженої політики в межах світового господарства [11,с. 310]

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Валютні операції — це операції, пов’язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності (табл.1.1., Додаток А).

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності [5, с.206].

До основних суб 'єктів, що функціонують на валютному ринку, належать:

1. Центральний та комерційні банки

2. Фірми, що здійснюють зовнішню торгівлю або капіталовкладення за кордоном;

2. Приватні особи, що здійснюють перекази валют, купують валюту та здійснюють інші не торговельні угоди;

3. Валютні біржі, що формують ринковий валютний курс, здійснюють обмін валют для юридичних та фізичних осіб;

4. Валютні брокерські фірми, які зводять покупців та продавців іноземної валюти, здійснюють між ними конверсійні або депозитно-кредитні операції;

5. Спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи;

6. Хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу. Докладніше про функції, які виконують представлені cуб’єкти можна довідатись з таблиці 1.2. (Додаток Б) [14, с.224].

Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

До валютного ринку як системи входить дві основні підсистеми:

· валютний механізм - представлений правовими нормами й інститутами, що репрезентують ці норми на національному та міжнародному ринках;

· валютні відносини - щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти[8, с.222].

Валютні ринки можна класифікувати за певними критеріями, а саме:

1. За сферою поширення:

o міжнародний - охоплює валютні ринки всіх країн світу;

o внутрішній - валютний ринок однієї держави. Це ринок, який функціонує всередині конкретної країни.

2. По відношенню до валютних обмежень:

o вільний - ринок, на якому відсутні валютні обмеження;

o невільний - ринок з валютними обмеженнями. Валютні обмеження - це система державних заходів щодо встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями.

3. За видами валютних курсів:

o з одним режимом - це ринок з вільними валютними курсами, тобто з плаваючими курсами валют. Ціна встановлюється на біржових торгах;

o з подвійним режимом - це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсів валют.

4. За ступенем організації:

o біржовий — це ринок представлений валютною біржею;

o позабіржовий — організується дилерами, які можуть бути або не бути членами валютної біржі і здійснюють валютні угоди по телефону або через комп'ютерні мережі.

Валютна біржа - це офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля валютою на підставі попиту і пропозиції.

Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким видана ліцензія на проведення валютних операцій, або фінансові установи, яким надане законодавством право на проведення валютних операцій.

Інколи класифікують валютні ринки і за іншими ознаками:

5. За видами операцій:

o ринок конверсійних операцій;

o ринок депозитних операцій;

o ринок кредитних операцій.

6. За територіальною ознакою:

o європейський ринок;

o північноамериканський ринок;

o далекосхідний ринок тощо.

Валютні ринки, крім вищерозглянутих ознак, за якими вони поділяються (класифікуються), можна характеризувати:

Ø за складом учасників валютних відносин:

o валютний ринок суб'єктів;

o валютний ринок продавців та покупців;

o валютний ринок посередників.;

Ø за функціями і операціями, які вони виконують[14,с. 226].

.

Дата добавления: 2015-08-18