II. Теорія матеріальної освіти.

Засновник – англійський філософ Гербарт Спенсер.

Зумовлена швидким розвитком техніки, промисловості, транспорту, зв’язку.

Прихильники її вважали основним завданням здобуття прикладних знань, зосередження на вивчені предметів природничо-математичного циклу в процесі вивчення яких має відбуватися розвиток мислення, розумових здібностей. Така система навчання була присутня в реальних та комерційних училищах, у наш час – це коледжі, деякі ліцеї.

III. Педоцентрична теорія (теорія прагматизму).

Засновник – американський філософ, педагог Дж. Дьюї.

Зміст освіти визначається інтересами та здібностями дітей, а не соціально-економічними умовами й потребами суспільства.

На практиці це виражається в організації замість систематичного навчання бесід, ігор, занять за інтересами.

Усі ці теорії виявляли крайнощі, здійснювали провідну функцію навчання – забезпечувати всебічний розвиток особистості.

Зміст освіти нашої країни має бути фундаментом для «відродження і розбудови національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відтворення й трансляції культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних і світових знаків» (Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»)).

Особливості життєдіяльності людини в умовах розвитку української державності, інтеграції нашої спільності у міжнародні економічні та політичні структури, розвиток економіки країни на ринкових засадах вимагають розвитку освіти, ґрунтуючись на концепції комплексності, яка має певною мірою забезпечувати всебічний гармоній розвиток особистості.

4.

Принципи відбору змісту освіти (за В.В. Красовським)

1. Принцип відповідності змісту освіти соціально-економічним потребам, сучасного стану наукових знань, рівню розвитку виробництва;

2. Принцип врахування сторін при визначенні змісту освіти, що передбачає співвіднесення навчального матеріалу, форм, способів і засобів процесу освіти;

3. Принцип структурної єдності змісту освіти на різних рівнях його формування: теоретичне представлення, навчальний предмет, навчальний матеріал, педагогічна діяльність, особистість учня.

5.

Основні напрямки реформування змісту освіти.

1. Наукове обґрунтування загального мінімуму знань.

2. Диференціація змісту освіти.

3. Інтеграція навчальних курсів.

4. Пріоритет предметів навчального циклу.

5. Відображення культурно-національного компоненту у змісті освіти.

6. Вдосконалення документів, в яких визначається зміст освіти (навчальних планів, програм, підручників).

Дата добавления: 2015-08-18