ВИСНОВКИ. У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження та викладено основні

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження та викладено основні положення, що виносяться на захист:

– у першій третині ХІХ ст. українська еліта Галичини обгрунтувала від­мінність руського населення краю від польського, утвердивши його власну історико-політичну та культурно-духовну традицію. В середовищі того­часної української галицької інтелігенції існувало розуміння спорідненості галицьких русинів з “південноруським” (“малоруським”) населенням у скла­ді Росії, однак його східна межа в уяві галицьких діячів залишалася невизна­ченою;

– перші контакти галицьких українців з представниками наукової та освітньої громадськості Росії та Наддніпрянської України засвідчили етнічну спорідненість галичан з українським населенням на Сході;

– у період революції 1848–1849 рр. “русино-російська” течія еволюціонувала від слабких виявів свого існування до поступового посилення, пов’язаного із розчаруванням галицьких українців першими спробами стати самостійним чинником у політиці; водночас національно-політична декларація Головної Руської Ради не випливала з усталеного розуміння нації, а радше була короткочасовим проявом, який спирався на духовне тяжіння до “мало­руського” простору;

– посилення русофільських настроїв відбувалося з відновленням мовно-правописних дискусій, які визначали етнічну ідентичність, знайомством з російськими солдатами і офіцерами під час рейду російських військ І.Паскевича на придушення угорської революції, безпосередніх контактів з іншими категоріями росіян;

– згортання легальної політичної діяльності від 50-х рр. ХХ ст. повернуло національний рух до мовно-правописних дискусій та спроб створити цілісну концепцію історії; прихильників етимологічного чи фонетичного правопису не слід оцінювати з позицій приналежності до русофільства чи україно­фільства, бо навіть окремі майбутні українофільські лідери не запере­чували етимологічного правопису; правописні дискусії виходили з потреб вироб­лення мовних правил і в цьому питанні галицько-руські діячі звертали погляди насамперед на Наддніпрянщину, однак відсутність звідти чітких відповідей змушувала їх приймати власні рішення, які дуже часто опиралися на інтелектуальні запозичення з нормованої російської мови і створеної російськими істориками концепції історичної єдності руських земель;

– у 60-х рр. ХІХ ст. відбувається трансформація ідейної платформи галицьких українців від “малоруської” до “панруської” орієнтації, виявом якої стала відома заява “Слова” 1866 року про єдність руського населення Галичини з “русскими”, що була реакцією на польсько-австрійське порозуміння й відобразила прагнення галицьких українців бодай уявно оперти захист своїх національних прав на силу Російської держави; зовнішнім чинником утвердження “панруської” орієнтації галицьких українців став початок діяльності слов’янських комітетів у Росії і їх зв’язки з галичанами;

– утвердженню русофільської ідеології у середовищі галицьких українців сприяла діяльність таких інституцій як Ставропігійський інститут, Галицько-руська матиця, Інститут “Народный Дом”, а згодом “Общество им. М.Кач­ковского” та ін.; політична плаформа руху вироблялася діячами “Руської Ради”; водночас “Общество им. М.Качковского, що виникло після “Прос­віти” й проголосило ідентичну програму та завдання, стало першою “паралельною” структурою в українському русі, діячі якої підкреслювали свій надпартійний та загальнонародний характер і не акцентували уваги на проблемі національної ідентичності галицьких русинів;

– вже в 60–80-х рр. ХІХ ст. Галичина зайняла важливе місце в зовнішній політиці Росії і стала об’єктом постійного інтересу з боку російського громадянства. Важливим чинником, який визначив посилення уваги російських урядових і громадських кіл до становища українського населення Галичини, були польське національно-визвольне повстання 1863 р. та децентралізаторські перетворення в Габсбурзькій монархії, які привели до загострення українсько-польських відносин. Російські урядові кола та громадськість розглядали “Галицьку Русь” як історичну частину “всерусь­кого” простору, покликану протистояти польському впливу та ніби-то підтримуваному поляками українському рухові;

– слов’янські організації у Росії на початку ХХ ст. пробудили інтерес російського суспільства, в тому числі російської Державної Думи і вищих урядових структур до галицьких справ і зробили галицьке питання частиною російської політики; російські офіційні чинники впливали на політику “Русской народной партии” в Галичині та здійснювали фінансову підтримку партії та близьких до неї організацій;

– протиставляючись українському національному рухові, галицькі москвофіли схилялися до союзу з поляками, до чого їх підштовхували російські слов’я­но­фільські об’єднання, що в умовах загострення міждержавних протиріч прагнули формувати позитивне ставлення до Росії серед зарубіжних слов’ян;

– російський панславізм, крім суто національного змісту, включав дуже потужний релігійний аспект, який виявлявся у підтримці православних священиків і прихожан, у сприянні як правило через фінансові субсидії переходу священиків з унійної церкви у православ’я;

– на початку ХХ ст. представники москвофільської партії у Галичині відсто­ювали національну приналежність “галицких русских” до російського на­роду, покликаючись на риси спільності історичної, національної і культур­ної;

– поряд з офіційними сприйняттям “галицьких русских” вже до початку Першої світової війни у Росії існував й інший демократичний погляд на становище в Галичині і певна категорія російської та української інтелігенції у Росії розуміла, що москвофільство у краї відзначається такими рисами, як тяжіння до реакційної Росії, шукання зв’язків із реакційними клерикальними колами, із крайнє правими організаціями, представленими “Русским Собранием”, “Славянским Благотворительным Обществом” и “Галицко-русским Обществом”.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Сухий О. Від русофільства до москвофільства (Російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у ХІХ столітті).– Львів: Львів. нац. ун-т ім.І.Франка, 2003.– 498 с. (Рец. Мирослав Романюк. В пошуку національної ідентичності // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Ред. кол.: М.М.Романюк (відп. ред.) та ін.– Львів, 2004.– Вип.12.– С.511–514).

2. Сухий О.М. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ – початку ХХ ст.– Львів: Львів. держ. у-т ім.І.Франка; Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 1997.– 204 с.

3. Сухий О.М. Національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).– Львів: Каменяр, 1998.– 132 с.

4. Сухий О.М. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ – початку ХХ ст. 2-е видання, доповнене.– Львів: Львів. нац. у-т ім.І.Франка; Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 1999.– 226 с.

5. Москвофільство: Документи і матеріали / Вступна стаття, коментарі та добірка документів Сухого О. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.Івана Франка, 2001.– 236 с. (Вступна стаття С.3–76).

6. Політичні партії Західної України.– Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1992.– 78 с. (у співавторстві).

7. Глічов І.О., Сухий О.М. Українська національна школа в Галичині наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст. // Дослідження з історії України. Вісник ЛДУ. Серія історична. Вип.28, 1992.– С.96–101.

8. Історія суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ ст. – 1920 р.).– Львів: Львів. ун-т, 1993.– Т.1.– 98 с. (у співавторстві).

9. Сухий О.М. Українське національні відродження у Галичині в першій половині ХІХ ст. // Республіканець.– 1994.– № 3–4.– С.63–66.

10. Сухий О.М. Українське відродження у Галичині в першій половині ХІХ ст.: проблема національної школи // Другий міжнародний конгрес україністів. Львів. 22–28 серпня 1993 р. Доповіді і повідомлення. Історія. Частина І.– Львів, 1994.– С.176–180.

11. Сухий О.М. Проблема української державності в діяльності західно­українських політичних партій (друга половина ХІХ ст. – 1918 р.) // Республіканець.– 1995.– № 1–2. Січень–червень. – С.48–52.

12. Сухий О.М. Михайло Лозинський: вчений, громадський діяч, політик (Забуті імена української історії).– Львів, 1995.– 32 с.

13. Кондратюк К.К., Сухий О.М. Національна ідея в програмах та діяльності західноукраїнських політичних партій та організацій у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. // Третій Міжнародний конгрес україністів. 26–29 серпня 1996 р. Історія. Частина І. Доповіді та повідомлення. – Харків, 1996.– С.100–106.

14. Сухий О.М. І.Франко про “ідеї” та “ідеали” галицької москвофільської молоді (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Наукові зошити історичного факультету. Випуск І. – Львів: ЛДУ, 1997.– С.66–68.

15. Сухий О.М. Галицькі москвофіли в оцінці Івана Франка // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин. Матеріали Міжнародної наукової конференції (Львів, 25–27 вересня 1996 р.).– Львів: Світ, 1998.– С.116–119.

16. Сухий О.М. “Товариство імені М.Качковського” у Львові (70–90-ті роки ХІХ ст.) // Львів: місто–суспільство–культура. Т.3. Спеціальний випуск Вісника Львівського університету. Серія історична.– Львів, 1999.– С.352–355.

17. Сухий О.М. “Галицько-російське благодійне товариство” та головні напрями його діяльності // Наукові зошити історичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць.– Львів: ЛДУ ім.Івана Франка, 1999.– Вип.1.– С.105–109.

18. Мазур О.Я., Сухий О.М. Галичина: “Галицько-російське благодійне товариство” (1902–1914 рр.) // Вісник державного університету “Львівська політехніка”: Держава та армія. № 377.– Львів: Вид-во Держ. ун-ту “Львівська політехніка”, 1999.– С.104–113.

19. Сухий О.М. Головна Руська Рада: проблема національного самоутвердження // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. Збірник наукових праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження кафедри української словесності у Львівському університеті (Львів, 23–25 жовтня 1998 р.). Частина друга.– Львів: Світ, 1999.– С.654–659.

20. Сухий О.М. Еволюція національної програми Русько-Української радикальної партії // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник наукових праць на пошану Юрія Сливки. – Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України.– 2000.– Вип. 7. – С.243–249.

21. Мазур О.Я., Сухий О.М. Українське населення Галичини на початку Першої світової війни: репресивні акції австрійської влади // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Держава та армія. № 408.– Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2000.– С.73–78.

22. Мазур О.Я., Сухий О.М. Іван Франко про московську інвазію в Галичині 1914–1915 рр. // Військово-науковий вісник.– Львів: Львівський військовий ордена Червоної Зірки Інститут ім. гетьмана П.Сагайдачного при НУ “Львівська політехніка”, 2000. Вип.2.– С.54–62.

23. Сухий О.М. Українці Галичини в кінці XVIII – першій половині ХІХ ст.: проблема національного самовизначення // Галичина. Науковий культурно-просвітній краєзнавчий часопис. На пошану професора Олександра Кар­пенка. Вип. 5–6.– Івано-Франківськ, 2001.– С.119–124.

24. Сухий О.М. “Товариство імені М.Качковського”: основні напрями фінансово-господарської праці (1874–1914 рр.). // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. Випуск сьомий.– Дрогобич: Коло, 2001.– С.108–118.

25. Мазур О.Я., Сухий О.М. Українські політичні партії Галичини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.: проблема державності // Вісник Національного ун-ту “Львівська політехніка”. № 431. Держава та армія / Відповід. ред. проф.Л.Є.Дещинський.– Львів, 2001.– С.54–63.

26. Мазур О.Я., Сухий О.М. Москвофільство у Галичині 30–40-х рр. ХІХ ст.: проблема становлення // Військово-науковий вісник. Випуск 3.– Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка, 2001.– С.67–77.

27. Сухий О.М. “Товариство імені Михайла Качковського”: організаційні засади та напрями діяльності // Україна: культурна спадщина, національна свідо­мість, державність. Збірник на пошану Ф.Стеблія.– Львів: Ін-т україно­знавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2001.– Вип. 9.– С.393–403.

28. Сухий О.М. Народовсько-русофільське протистояння у Галичині 60–70-х рр. ХІХ ст. // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім.Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко (гол. ред.), В.Лисий, Є.Пшеничний та ін.– Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2002.– Випуск десятий.– С.155–164.

29. Мазур О., Сухий О. До питання про національне самовизначення українців Галичини в кінці XVIII – першій половині ХІХ ст. // Українське державо­творення: уроки, проблеми, перспективи.– Львів: ЛФ УАДУ, 2001.– Ч.1.– С.42–45.

30. Сухий О. Концепції національної держави у програмах та діяльності західно­українських політичних партій (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи.– Львів: ЛФ УАДУ, 2001.– Ч.1.– С.50–55.

31. Сухий О.М. Російські слов’янофіли: питання впливу на галицьких українців у середині ХІХ ст. // Наукові записки Тернопільського державного педа­гогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: історія / За заг. ред. проф. М.М.Алексієвця.– Вип.3. Національно-державне відродження слов’янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя.– Тернопіль: ТДПУ, 2003.– С.4–10.

32. Сухий О.М. Головна Руська Рада: проблеми національної самоідентифікації галицьких українців у середині ХІХ ст. // Ефективність державного управ­ління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту держав­ного управління Національної академії державного управління при Прези­дентові України // За заг. ред. А.О.Чемериса.– Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003.– Вип.4.– С.133–140.

33. Сухий О. Митрополит Андрей Шептицький: російський напрямок діяльності // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко (гол. ред.), В.Скотний, С.Макарчук та ін. – Дрогобич: Вимір, 2003.– Випуск дванадцятий. – С.145–156.

34. Сухий О. Зародження русофільських настроїв у Галичині в 40-х роках
ХІХ століття // Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л.Тимошенко (гол. ред.), Л.Винар, Л.Зашкільняк, Я.Ісаєвич та ін.– Вип. VII.– Дрогобич: Коло, 2003.– С.283–300.

35. Сухий О. Товариство імені Михайла Качковського: ідеологія та напрями діяльності (70–80-х рр. ХІХ ст.) // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.– Київ: Ін-т історії України, 2004.– Вип. 7.– С.205–228.

36. Сухий О. Фінансово-господарська діяльність “Товариства імені М.Качковсь­кого” у Галичині (остання третини ХІХ – початок ХХ ст. // Вісник Львівської комерційної академії. Серія “Гуманітарні науки”.– Вип.5.– Львів, 2004.– С.101–112.

Сухий О.М. Російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців ХІХ – початку ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. Інститут українознавства ім.І.Крип’я­кевича НАН України; Інститут народознавства НАН України.– Львів, 2004.

У дисертації досліджуються етнополітичні процеси, які відбувалися у суспільно-політичному житті галицьких українців ХІХ – початку ХХ ст. у контексті впливу на цей регіон російського офіційного і суспільно-політичного чинника. Процеси національної самоідентифікації утверджували у свідомості галицької інтелігенції розуміння спорідненості галицьких русинів з “південноруським” (“малоруським”) населенням у складі Росії, а також паралельно вели до трансформації ідеології русинства (“старорусинства”) у русофільську течію. Децентралізаторські реформи 1861-1867 рр. в Австрійській імперії усунули галицьких українців від активної політики і сприяли їх орієнтації на схід. Наслідком цього стала еволюція русофільської ідеології в москвофільство, представники якого проголошували національну і культурну єдність з державною Росією і виступали головними опонентами українського національного руху.

Ключові слова: російський чинник, галицькі українці, “старорусинство”, “східний простір”, “русофільство”, український національний рух, слов’яно­фільство, москвофільство.

Сухый А.Н. Российский фактор в общественном мнении и общест­венно-политической жизни галицких украинцев ХІХ – начала ХХ вв.– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук 07.00.01 – история Украины.– Институт украиноведения им.И.Крипя­кевича НАН Украины; Институт народоведения НАН Украины.– Львов, 2004.

Диссертация посвящена проблеме российского фактора в общественной мысли и общественно-политической жизни украинцев Галичины ХІХ – начала ХХ вв. В работе исследуются этносоциальные процессы в Галичине в первой половине ХІХ в. и зарождение русофильского движения, которое было связано с контактами галичан с российскими научными кругами, деятельностью М.Погодина, языково-правописными дискуссиями, утверждавшими этимологи­ческое правописание, которое у многих галичан соотносилось со старой русской исторической традицией.

В работе значительное внимание уделено анализу идеологии и политики русофильского течения 60–80-х гг. ХІХ в., формированию в нем таких институционных центров как Ставропигийский Институт, Галицко-русская матица, Институт “Народный Дом”, а также “Общества им. М.Качковского” и организаций близких к нему.

В диссертации рассматриваются децентрализаторские преобразования в Австрийской империи, которые лишали галицких русинов возможности участия в активной политической жизни государства, что в конечном счете содействовало утверждению в среде политиков ориентации на “русское” пространство и Россию. Деятельность славянофильских комитетов в России и поддержка русофильского движения официальной Россией стали весомым фактором в перерождении галицкого русофильства в москвофильское движение.

Исследуются направления финансовой поддержки, которая поступала в Галичину не только по линии славянских комитетов, но и по официальным каналам через тайных агентов. В основном это были субсидии москвофильским периодическим изданиям, частным школьным пансионам и бурсам, отдельным политическим лидерам, православным священникам и пр.

Одновременно с официальным восприятием галицких русинов как “русских” уже до начала Первой мировой войны в России существовал другой, демократический взгляд на положение в Галичине. Передовая часть русской и украинской интеллигенции в России понимали, что москвофильство в Галичине отличается такими чертами как тяготение к реакционной России, поиск связей с реакционными клерикальными кругами и крайне правыми общественными организациями, представлен­ными “Русским Собранием”, “Славянским Благотворительным Обществом”, “Галицко-русским Обществом” и пр.

Ключевые слова: русский фактор, галицкие украинцы, “старорусинство”, “восточное пространство”, “русофильство”, украинское национальное движение, словянофильство, москвофильство.

Sukhyi, O. M. Russian factor in public opinion and sociopolitical life of Ukrainians in Galicia in the 19th and early 20th centuries. - Manuscript.

A Dissertation submitted for a degree of Doctor of Sciences in History. Specialty 07.00.01 – The History of Ukraine. – Ivan Krypiakevych Institute of Ukrai­nian Studies and Institute of Ethnology, National Academy of Sciences of Ukraine.

The dissertation is devoted to the ethnic identification and sociopolitical life of Ukrainians in Galicia with the focus on the role of Russian factor. The evolution of the national selfidentification of the Galician intelligentsia led it to the adoption of the idea of the affinity of Galician Ruthenians with the "Southern Russians" or "Little Russians" (i.e. Ukrainians) of the Russian Empire. This contributed to the transformation of the "Old Ruthenian" current into the Russophile movement. The 1861-1867 decentralizing reform of the Habsburg empire assured privileges for Polish gentry and while discriminating Galician Ukrainian has strengthened their eastward orientation. This resulted in the evolution of the Russophile ideology into political Moskvophilism which became a major adversary of the Ukrainian national movement.

Key words: Russian factor, Galician Ukrainians, Ruthenians, “Little Russians”, Ukrainian national movement, Russophiles, Slavophiles.

[1] Грот К.Я. Австро-Венгрия или Карпато-Дунайские земли в судьбах славянства и в русских исторических изучениях. Третье издание. Петроград: Тип. Мин. Путей Сообщ., 1914.– С.113.

[2] Бобринской В.А. Пражский съезд. Чехия и Прикарпатская Русь. Издание в пользу Галицко-русского общества в Петербурге.– СПб: Т-во “Свет”, 1909.

[3] Мончаловский О.А. Положение и нужды Галицкой Руси.– Москва: Прогрессивное изд-во А.С.Дзюбенко, 1915; Його ж: Главные основы русской народности.– Львов: Тип Ставропиг. ин-та, 1904; Марков Д.А. Русская и украинская идея в Австрии (Свободный перевод с немецкого). Составил Андрей Гоготко.– Львов: Из печатни “Уделовой, изданием А.М.Гоготко, 1911.

[4] Тишинська Е. Погодін і Зубрицький // Записки Наукового товариства імени Шевченка.– Львів, 1912.– Т.СХ.

[5] Ваврик В.Р. Яковъ Феодоровичъ Головацкій – его дhятельность и значеніе въ галицко-русской словесности.– Львовъ, 1925; Його ж: Руска Тройця (Перепечатка із газети “Земля і Воля”).– Львів, 1933.

[6] Макарчук С.А. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма.– Львов: Вища школа, 1983.

[7] Макарчук С.А. Галицьке москвофільство в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. Республіканський міжвідомчий збірник науковий праць.– К.: Наук. думка, 1990.– Вип. 16; Його ж: Москвофільство: витоки та еволюція ідеї (середина ХІХ ст. – 1914 р.) // Вісник Львів. ун-ту. Сер. історична.– Вип.32.– Львів, 1997.

[8] Макарчук С.А., Турій О.Ю. Політичні орієнтації греко-католицького духовенства Галичини у революції 1848–1849 рр. // Вісник Львів. ун-ту. Сер. історична. Вип. 28.– Львів, 1992.

[9] Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині в середині ХІХ – на початку ХХ ст.: генеза, етапи розвитку, світогляд // Вісник Львівського університету. Серія історична.– Львів, 1999.– Вип.34.– С.231–268.

[10] Ісаєвич Я. Українське національно-культурне відродження в ХІХ ст.: передумови, контекст, значення // Шашкевичіана. Збірник наукових праць.– Львів; Вінніпег, 2000.– Вип.3–4; Кріль М. Слов’янські народи Австрійської монархії: освітні та наукові взаємини з українцями. 1772–1867.– Львів: Сполом, 1999.– 294 с.

[11] Див.: Bogdanski H. Pamietnik 1832–1848. Z rękopisu wydał, wstępem i przypisami opatrzył Antoni Knot.– Kraków, 1971.

[12] Krajewski I. Tajne zwązki polityczne w Galicyi od r. 1833–1841.– Lwów, 1903.

[13] Пашаева Н.М. Очерки истории русского движения в Галичине ХІХ – ХХ вв.– Москва, 2001.

[14] Миллер А.И. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина ХІХ в.).– Санкт-Петербург, 2000.– 201 с.

Дата добавления: 2015-08-18