Скорина Л. П., Чуракова Л. П.

С444 Латинська мова для юристів: Підручник.- 2-ге вид., виправлене і доповнене,- К.: Атіка, 2009.- 416 с.

ISBN 966-7714-09-8

Мета підручника - підготовка до читання юридичних текстів і розуміння міжнародної наукової та правової термінології. Складається з граматичного курсу, лексико-граматичних вправ, юри­дичних текстів, хрестоматії та латинсько-українського словника. Навчальний матеріал пропорційно розміщений у 19 заняттях. Граматичні положення ілюструються лексичним матеріалом юри­дичного профілю. До кожного заняття подаються юридичні фра­зеологізми і терміни римського цивільного права. Хрестоматія містить оригінальні тексти античних авторів (Катона, Варрона, Цицерона),уривки із «Законів дванадцяти таблиць». «Інституцій», «Дигест», о також латиномовних пам'яток з історії України (листи Богдана Хмельницького, конституція Пилипа Орлика).

Для студентів юридичних факультетів, а також для викла­дачів і спеціалістів з історії римського цивільного права та пpaвознавців.

УДК 811.I24'06(075.8)

БКК 8І.2ЛАТ.923

ISBN 966-7714-09-8

ПЕРЕДМОВА

Пропонований підручник укладений відповідно до програми з латинської мови і розрахований на 80 юдин практичних іанягь. Мста Пою - підготовка майбутніх юристів на основі знання ла-пінської мови до сприйняття спеціальних юридичних курсін. чи­тання юридичних джерел І розуміння міжнародної наукової та правової ісрмінології. Здійсненню цієї мсти підпорядковано ви­бір усього навчального матеріалу,

Підручник складдггься з основного курсу, хрестоматії з пер­шоджерел римського права та латинсько-українського слонинка.

Основний курс поділяється на 19 занять, кожне з яких міс­тить теоретичну частину (елементарний курс граматики) і прак­тичну, шо складається з лексико-граматичних вправ, навчальних текстів і списку юридичних термінів. Курс граматики латинської мови охоплює фонетику, морфологію та основні положення син­таксису. Аналізуються іменники, прикметники, займенники і чи­слівники, а також відмінювання дієслів в усіх часах системи ін-фекта І перфекта, вживання часів кон'юнктива, застосування н юридичній термінології наказової форми теперішнього та майбу­тнього часів, відкладних дієслів, дієприкметникових форм, ге­рундія та герундива.

Виходячи із специфіки вивчення латинської мови як писемної мови джерел римською цивільного права, значну увагу приділе­но вивченню латинської лексики, найуживанішої в юридичних текстах, як невід'ємної часгинн інтернаціонального словникового фонду. Підкреслюється продуктивність латинських афіксів у сло­вотворенні як у латинській, так і в сучасних Іноземних та слов'янських мовах.

Враховуючи значення перекладу як основного шсобу есмаи-тизапії. в кожному занятті подано як окремі фрази, так І зв'язні тексти для перекладу. Окремі фрази складаються переважно з висловлювань античних діячів, філософів, ораторів, цитат із тво­рів римських юристів, а також латинських афоризмів і крилатих висловів, шо стали надбанням світової культури. Зв'яли тексі н висвітлюють різні положення римського права.

Читання навчальних текстів і виконання лексичних вправ пе­редбачають закріплення нормативних граматичних правил, за­своєння синтаксису латинської фрази, аналіз і розуміння юриди­чного тексту, вироблення практичних навичок роботи студента зі словником.

Читання хрестоматійних текстів дає можливість ознайоми­тись із зразками юридичних першоджерел різних епох. Це архаї­чні пам'ятки римського законодавства (Закони дванадцяти піаб-чііці,). твори класичних авторів (Кагана, Цицерона), середньовічні латинські юридичні пам'ятки (Ліхсти) і актова писемність XVII-XVIII сг.

Оволодівши основами латиської граматики. навичками пе­рекладу. потрібним лексичним мінімумом (300 одиниці.), сту­дент-юрист матиме змогу читати зі словником юридичні тексти, правові документи та акти, застосовувати в практичній діяльності юридичну термінологію.

Вивчення латинської мови н» юридичному факультеті маг бути пов'язане і'і спеціальними дисциплінами, бет яких неможли­ва фактична підготовка майбутніх спсшаліспв-правознапнів. зок­рема і вивченням основ римського цивільного права.

На грунті римського права склалися численні поняття цивіль­ного права, з якими мас справу сучасний юрист. Юридичні тер­міни Іі поняття, що набули поширення в усі* країнах (арбітраж. вічно, віндикація, криміналістика, делікт, компенсація, трибуна:!, прокуратура, реституція, сс/шітут. аліменти, експертиза, коле­гія. конституція, плебісцит, прерогатива. ратифікація, юстиція тощо), найкраще засвоюються під час вивчення римського права.

Юристи вивчають також сулову медицину. У своТЛ діяльності їм доводиться мати справу з рецептами, написаними латинською мовою, знайомитися з історією хвороби, висновками судових лікарів і медичних експертів.

Багато латинських запозичень у пам'ятках Актової писемнос­ті України (епоха пізнього феодалізму) (реляція, універсал, рес-поне, декрет, копія, елекцій. бурса, реестр, екзекуція, інструкцій. хроніки, юрисдикція, хартія, магістрат, трактати, протеста­ція тощо): в сучасній українській мові з різних галузей науки й культури (акція, клас, нація, революція, республіка, піісташ/ія, Імперія, соціальний, фракція, капіта-і. реві нон і tu. •юи-чіпшриім. сепаратнім, пролетар, пропозиція, ратифікація, президент, студент, університет, факультет, іекція. агонторія npotfiecop. доктор, доктрина, культура).

Активне засвоєння інтернаціональної латинської лексики та фразеології - це важливе завдання юриста, який вивчає латинську мову.

Таким чином, знайомство з латинською мовою допомагає студенту-юристу при вивченні спеціальних курсів, розвиває логі­чне мислення, підвішіуг мовну культуру і сприяє розширенню загального світогляду.

У словнику, вмішеному в кінні книжки, валюти слова по-ллио лише з тими значеннями, і якими вони вживаються в текс­тах підручника. Крім того, в лужках при окремих словах полл­ються терміни сучасної української мови, шо походять безпосе­реднім» і латиської чи за посередніш гном романських мов віл відповідних латинських коренів.

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АС. - Aulus Gcllius

Cai. -Caligula

Carth. - Carthesius

Cor.-Catullus

Chr. C'hrysippus

CI. - Celsus luvcntius

Cic. - Cicero

Child. - Claudiдnus

Cs. - Caesar

Dig. - Digesta

G, - Gaius

Her. - HeracRlus

Herrn. - Hcrmagcniдnus

Hip. - Hippias

Hw. - Horatius

hut* - lustiniдnus

Liv. - Li vi us

LXIIT - Leges duodfccitn

I a bu la mm

Mori. - Marliдlis

Nap. - Nepos

Ov. - Ovidius

Pap. - Papiniдnus

PuuL - Paulus

Pers. - Pcrsius Pefr. - Pcironius Ph. - Phaedrus Plain. - Plautus РШ. - Plinius Maior Phil. - Plutarchus Quint. - Quiniiliдnus Sail. - Salluslius Sen. - Seneca Socr. ~ Socrates Soph. - Sophocles Spin. - Spinoza Suet. - Suetonius Syr. - Publius Syrus th. - Thalcs TaC - Tacitus Ter. - Tercniius Uip. - UlpiSnus r*eg, - Vcgelius Verg. - Vcrgilius Vesp. - Vespasiдmis Vr. - Varro Vlg. - Vulgдta

ВСТУП

Non спіш um praeclarum est scire Lullnc. quam luipc ncsclrc.

Chfrv

Латинська мова (liriyua Laiina) - uc мова племені ДОЖИН, які населяли невелику область Лаиін. розташовану в центральній частіші Апсннінського півострова, За римською ІсторіоірафІсю гут у 753 р. до н. є. було засновано місто Рим (Roma).

З утворенням Римської імперії латинська мова ноширюлься на території Апсннінського нівосгрова, сучасної Західної Європи І стас офіційною мовою держави. Мовн пілкорених племен і народ­ностей протягом багатьох стопіть (ло падіння Римської імперії в 476 р.) зазнавали значного впливу латинської мовн. Водночас І латинська мова збагачувалася за рахунок зворотного впливу мов підкорених паролів, зокрема етруської та грецької. Реальна мовна ситуація Римської імперії була такою, шо поруч із латинською лі­тературною мовою існувала розмовна изролна мова (semio vulgaris), яка пізніше шляхом схрещення з мовами підкорених пле­мен і народностей утворила різні діалекти, що стали основою фор­мування романських мов — Італійської, французької, Іспанської, португальської, румунської та ін.

Літературна латинська мова пройшла тривалий шлях у свое­му розвитку.

Долітеритурний період представлений написами і фраг­ментами так званих «царських законів», які датуються VII ст. до и. с У 451-450 pp. до н. с. в Римі за зразком грецьких законів Солона були укладені Закоті дванадцяти таблиць - найдавніша пам'ятка римського законодавства.

Віл архаїчного періоду (111-11 ст. ло н. с.) збереглися літера­турні твори - комедії Плавта і Тсрсниін, трактати Катона й Вар-рона. В цей період іакладзються основи римської юриспруденції. Відомі фрагменти творів багатьох римських юристів, таких як Цск, Гнсй Флавін, Сніпіон Назіка. Юній Бруг, ТібсріЙ і Гай Ґрак-хи, Манілін, Спевола.

У класичний період (І ст. до н. с.— 1 ст. м. є.) спосгерігастьсн надзвичайний розквіт римської літератури, мистеїггва й науки. Латинська літературна мова сягаг досконалості в творах постів Лукрспія Кара, Вергілія Мароиа. Гораііія Флакка. прозаїків та ораторів Гая Юлія Цезаря, Марка ТулІя Цицерона, Плінія Секун­да, історика Тіта Лівія. Розвивається й удоскоішносться попітич-ис й судове красномовство, що виникло ще в локатоиївськнґі пе­ріод. а сформувалося за часів Цпцсроїш, який підняв його на наіі-

виший табель. Відомі промови Цицерона проти КатілІни СаШіпагИ {Капшіиаріі), Всррсса In I'envm (Верриті) залшиаюіь-ся нспсрснериісннм іразком римського ораторського мистецтва.

Епохи ранньої імперії виявилася дуже плідною для римської юриспруденції. Відбувається формування юридичних шкіл (Про-кул. Сабїн). Відома ціла плеяди славетних юристів: Цсльс, Гай. Лабсон, Капітон. Юліан, Помпоній. та ін. Повністю дійшов до нас відомії Л твір римською юриста II ст. Гзя hisьliiliunes {/псти-туцІ)\ в якому закладено основні поняття римського цивільного права.

Післякласнчннн період розвитку гірсдсіанлено творами філо­софського та історичного характеру. Відомі імена постів-саінріікііі Марціала та Ювсиала, письменників Таціта, Авла Гслія. Сенеки. Видатними юристами 111 ст. були Павл, Папініам, Ульпі-ап. Модссгін. твори яких дійшли у фрагментах. Період пізньої імперії або абсолютної монархії (III—V ст.) характеризується зага­льним занепадом економіки і культури. З цієї спохн до нас дпіш-лн різні кодекси (Грсгоріана. Гермогсніана. Феодосія), а також П'япшкітжішк Майсея і райських icikoiiw. Відомі законодавчою творчістю імператори Діоклетіан і Костянтин. В V ст. святий Ісро-нім переклав на латинську мову текст Біблії, яка отримала назву Вульгата, тобто народна.

Підсумком багатовікового історичного розвитку юриспру­денції стала знаменита кодифікація римського нрава візантійсь­ким імператором Юстініаиом. під керівництвом Трнбоніана. яка отримала зпгальиу назву Corpus iuris civilis. Цен звід законів став основою законодавства для європейських народів.

У 528-534 pp.. враховуючи умови Східної імперії, Юстініан видає збірку римських ззконів та імператорських конституцій під назвою Codex lustiniдneus {Кодекс ІОоїшііаиа), яка в XVI ст. була перейменована у Carpus iuris civilis (СІС) {ЗяІд цивільного прана) і стала основою законодавства для європейських народів. Вона складається з чотирьох частин: 1) імператорські укази {Codex hisiiniдneus в 12 книгах); 2) витяги з творів правознавців {Oigexia в 50 книгах); 3) керівництво законодавства (hsiimiiцnes в 4 кни­гах); 4) новели Novellas.

Джерелом Інстіггуїіій стали Insriruiiцnes римського юриста Гая. Oigesia містять уривки з творів 38 класичних юристів і скла­даються а 50 книжок. Codex lusiiniдncus - ue збірка постанов від Ддріана до імператора Юстініана, яка містить 12 книжок. До Novcllae увійшли всі додаткові накази, видані після 534 р.

Після паління західної Римської імперії починається серед­ньовічний період розвитку латинської мови, яка стає в країнах Свропи мовою міждержавного спілкування (дипломатії), судо­чинства. школи й католицької церкви (VI-XIV ст.).

У середні вікн латинською мовою було укладено багато юри­дичних документів і трактатів, то становлять основу історії пра­ва цього періоду. Це. наприклад. Lex Sa/Ica {Стічна правда) (V -VI ст.), трактат Т. Брайтона De ІеціЬт el еотиеіиіІіпїЬил AnglUn-{Про НП№ іі ітічаї Англії) (ХНІ ст.). Maiesias Carolina {Кароліи-SWS ве.иічіііеть) (1355 р., Чехія). Trtpariilwit opus iuris consiie/u-dhiarii regni Hungarian {Тричастшший твір звичаєвого прача ко­ролівства Угорщини) (1517 p., Уіоршнна), Formula processus iuдicarii {Формуляр судової процедури) (1523 р., Польша) та бага­то інших.

З середньовіччя до нас дійшлн історичні хроніки, художні романи, поеми, кирки пісень, філософські пі богословські твори, написані латинською мовою

В епоху Відродження і до XVIII ст. у багатьох країнах Євро­пи латинська мова вживаггьси як міжнародна мова науки и філо­софії. Нею пишуть свої тори Еразм Рогтсрдамський (Голландія), Томас Мор (Англія), Джордано Бруно і Тома'іо Кампанслла (Іта­лія), У XVII-XVMI ст. написано твори філософів І вчених: Ф. Бе­кона, Р. Декарта, Ь. СпІночи, І. Ньютона. Г. Лсйбиіиа. К. Ліннся.

Гуманістична ліїсратура справила значний вплив і на слов'янські мови. Латинською мовою писали деякі свої твори вчені й письменники: Франціск Скорина, Станіслав Оріховський, Іван Домбровськин. Феофан Прокопонич. Михайло Ломоносов, Григорій Сковорода.

Епоха Просвітництва в Україні. Росії та Білорусії ознамену­валася розвитком класичної освіти. Виникають братські ніколи. інші навчальні заклади (Києво-Моіилянський колегіум, Слои'яио-греко-латннська академія). Вчений-просвгпггсль. за­сновник першого витого навчального закладу в Україні і в Схід­ній Європі Петро Могила с автором Великого требника {Зведення ічичаїв та обрядів). З початку XV ст. і до 1835 р. Київ користува­вся Магдебурзьким правом і був самоврядним (вільним від управління й суду г|кч>далІв) містом Київської Русі. Чимало своїх листів до іноземних послів ту урядів написав лагинською мовою Богдан Хмельницький. До пас дійшов текст першої конституції Війська Запорозького 17IЬ p., надрукований латинською мовою.

І донині іа анмінською мовою зберігапься статус міжнаро­дної мови в медицині, біології, філології, юриспруденції.

У середні віки римське право панувало в різних країнах Єв­ропи, оскільки воно вважало прало приватної власності абсолют­ним і відстоювало рівність приватних власників перед законом. Велику роль при ньому відігравала абстрактність римською пра­ва, яке в перші століття нашої ери втратило риси національно обмеженого, місцевого права і стало придатним для регулювання принатно-власннньких і договірних відносин різних народів.

ОСНОВНИЙ КУРС

ЗАНЯТТЯ І

ЛАТИНСЬКИЙ АЛФАВП

1--------1 Вук- аа	Наша	Вимова	Приклали	Українська транс-КрШШІї
Ля	a	N	acta	(акта]
ВЬ	be	[b]	bona	[бона)
Сс	сс	W.[is]	corpus, centum	[корпус], [пек і ум]
Dd	de	H	dominus	[л6мтус|
Ес	с	M	decern	[децем]
Fr	ef	и	familia	[фаміпіа]
CЯ	SC	укр [r]. мім. [g|	genus	[генус]
IIb	ha	укр. [г], чім. [h]	hercs	[пірсе]
II	Ї	И.Ш	iter, ius	[ітер]. [йус (ЮС)]
Kk	ka	De]	Kalcndac	[КалсІілс]
LI	c!	[і]	culpa	[кульма]
Hm	cm	(inj	ma gnus	[магмус]
Nn	cn	N	nomen	[м6мем|
Oo		[о]	ordo	[орло]
PP	pc	Ер]	popцlus	[пдпулюс)
Qq	ku	N	quorum	[кворум]
Kr	er	[rl	СПОТ	[ёрор]
Ss	CS	Е&-И	census. usus	[цевсус], [утус]
Tl	1С	м	teslis	[тестіс)
Uu	u	ы	urtws	[унус]
Vv	VC	М	velo	[вето 1
Xx	ix	м ftef	lex. examen	[лёте]. [екзомск]
V)	ypsilon	И	lyrannus	[гіранус]
Zz	zeta	И	Zcno. zona	[Зсію|. [зона]

ПРАВИЛА ВИМОВИ

ГОЛОСНІ

У латинській мові 6 голосних: а, є, І, о, и, у.

Звуки а, є, о, и вимовляються відповідно українським а. є, о, у;

і та у відповідають українському І;

І - вимовляється як українське і: impcraior (імператор), перед голосним - jiK нескладове її: Gaius (l'дftyc), maiesias (міїйсстас), lanus (Йанус);

у вживається в словах грецького походження в середині слова. На початку слова не вживається: syndicus (еннді-кус) - повірений.

У XVI ст. для позначення нескладового й було введено літеру j (йота). В юридичних термінах класичної епохи ця літера не вживалася, тому в цьому підручнику вона не ви-користовусться.

Крім простих голосних у латинській мові с дифтонги (сполучення двох голосних, шо становлять один склад):

au - вимовляється як українське иу: aurum (а^рум) - зо­лото, causa (кауза) - причина;

си - вимовляється як українське су: пеиісг (нёутер) - ні той. ні інший;

ае, ое - відповідають вимові українського є: saepc (сс-пе) - часто; praemium (преміум) - нагорода; poena (нёна)-покаранпя; aeias (ёгас) - вік.

Якшо в сполученнях ае. ос кожний звук вимовляється окремо, над другим компонентом стоїть горизонтальна риска або дві крапки: аег (аср) - повітря; coifmpiio (коемпиіо) - космішія (форма шлюбу).

ПРИГОЛОСНІ

У латинській мові 18 приголосних: b, с, d, Г, g, h, k. I. m. n. p. q, r,s, t, v, x,2.

Більшість приголосних вимовляється як в українській мові: с - у класичну епоху завжди вимовлялась як к. У IV-Vct. и. с. помічені випадки переходу тука к в африкату (is) перед є, і. Пізніше це явище поширюється і стає традицією. У вітчизняній навчальній практиці встановилася двояка вимова цієї літери. Перед голосними с, І, у та дифтонгами ae.oe.eu літера с вимовляється як ц\ cito

(ціто)- швидко. GOena СПйНв) ОбІД, Cicero (Ціисро) - Ци­церон. Caesar (Цезар) - Цезар, ceu (псу) - подібно.

В усіх інших випадках, тобто перед голосними а, о. и. дифтонгом au. а також перед приголосними та в кінці слів с вимовляється як к: credo (кредо) - я вірю. Гас (фак) - ро­би. caput (капут) - голова, cognomen (кошомен) - родинне ім'я. Caracal ta (Каракуля) - Каракала:

h - вимовляється з ііридиханням як українське г (гай) або як придихове h у німецькій мові (haben): homo (гбмо) -людина, honor (гонор) - почесть, hora (гора) - час. hasta (rдcra) - сине, humus (гумус) - грунт, cohors (кбгорс) - ко­горта. coheres (когёрсс) - співспадкоємець, honorarius (го-nopдpiyc) - поважний;

k - у більшості випадків була витіснена літерою с І збе­реглася лише в деяких словах: Kalendae (калпідс) - перше число місяця, Kacso (козо) - Кезон (власне ім'я);

І вимовляється м'яко ж labellarius (табеляріус) - по­сланець. labor (лябор) - праия. animal (анімаль) - тварина. classis (клясіс) - клас, флот.

s-y класичну епоху вимовлялась як с, пізніше в позиції між голосними стала вимовлятись як з: res (рес) - річ, casa (каза) - хата, cassus (касус) - порожній, але в словах грець­кого походження зберігається вимова с: philosophus (фільософуе) -філософ;

q - вживасться лише в сполученні з и. Сполучення qu вимовляється як кв: aqua (аква) - вода, quintus (квінтус) -п'ятий;

х - означає подвійний звук і вимовляється як кс: pax (пакс) - мир, codex (кодекс) - кодекс, спіх (крукс) - хрест. У позиції між голосними в середині слова вимовляється як kj: exemplar (екземпляр) - екземпляр, але поха (нокса) -шкода, maximus (максімус) - найбільший;

ngu - перед голосною вимовляється як нгв: lingua (лінгва) - мова;

su - перед голосною вимовляється як св: consucludo (коисветудо) - звичка, але suus (суус) -свій;

її - перед голосною вимовляється як ці: actio (акиіо) -Дія. В сполученнях sli, \t\, tti вимовляється як ті: bestia (бестія) - тварина. Attius (атіус) - Аттій (власне ім'я).

Сполучення з придиховим h зустрічаються в словах ФЄШЖОГ0 походження:

ch - завжди вимовляється як х: Charta (xдpra) - папір, christiдnus (хрістніпус) - христнянни;

II

ph - вимовляється як ф: triumphдtor (тріумфатор) - трі­умфатор, emphyteusis (емфітевзіс) - оренда, paraphema (па-раферна) - майно жінки;

ih - вимовляється як т: hypoiheca (гіпотєка) - іпотека, застана, caiholicus (клтолікус) - к; полик;

rh - вимошіяггься як р: arrha (ара) - завдаток, rhetor (рётор) - perop (вчитель риторики);

seh - вимовляється як сі; schola (ехоля) - школа, sholastlcus (схолястікус) - радник.

СКЛАДОПОДІЛ

У слові стільки складів, скільки голосних звуків. Поділ на склади здійснюється:

між двома голосними: rc-us (рс-ус) - відповідач;

між голосним (або дифтонгом) і приголосним: си-га (ку­ра) - турбота, lo-cus (льб-кус) - місце, саи-ро (кау-по) -шинкар;

перед сполученням німого Ь, р, с, g, d, t з плавними 1, г (mula cum liqmda): fa-bri (фа-брі) - ремісники, tem-plum (тём-плюм) - храм;

між двома приголосними: fur-tum (фур-тум) - крадіжка, in-cц-la (іи-ко-ля) - житель;

у групі з трьох приголосних перед останнім (крім спо­лучень німого з плавним): sanc-tus (санк-тус) - священний, але: doc-tn-na (док-трі-на) - наука;

префікси завжди відокремлюються: ab-surdus (аб­сурду с) - безглуздий, de-positum (де-позітум) - зберігання, re-cepium (ре-иёптум) - прийняте зобов'язання.

ДОВГОТА ТА КОРОТКІСТЬ СКЛАДУ ПРАВИЛА НАГОЛОШЕННЯ

Число складів у слові відповідає кількості голосних. Склади в латинській мові бувають довгі і короткі. Довгота чи короткість складу буває за природою і за положенням. IIa письмі довгота за природою позначається знаком ", короткість за природою - знаком ": tabula (табуля) - дошка, natura (натура) - природа.

Позиційна довгота складів буває у випадку, коли склади містять у собі дифтонги (ае, ое, еи, аи) або коли стоять пе­ред двома і більше приголосними та перед х, г. emphyicuta (емфітевта) - орендар, instrumcnium (інструментуй) - зна­ряддя. согтехі (корексії - я виправив.

п

ПоЭИШЙНв короткість складів бувас. якщо вони стоять перед іншою голосною або перел літерою h: contrдho (KЦiitparo) - я стягую, potentia (потенціа) - сила, dominium (домініум) - власність Коротким г також склад, який стоїть перед сполученням Ы - br, сі - er, dl - clr, gl - gr, pi - pr. tl - ir: leiiebrac (тенсбре) - сутінки, integrum (іиіегрум)- не­доторкане, ccniimcirum (сенттметрум).

Головне правило наголошення. Наголос у латинській мові залежить від довготи або короткості другого складу від кінця слова. Якщо другий склад від кіпця довшії за

природою або за положенням, він наголошений: persona -

особа. Якшо другий склад від кінця короткий за природою або за положенням, наголос переноситься на третій склад

від кіиия: ti-tь-lus-титул. На першому складі від кінця

наголос ніколи не ставиться; prдeda (прёда) - здобич, damnum (дамнум) - збиток.

ВПРАВИ

1. Прочитайте слона, визначте.тнфтошн:

saccьlum, Graccia, foedus. cautio, praetor, cacci, Croesus, acdilcs, auris, heu, praedium. Augustus, nuptiae, caelibes. Paulus, neuter, uera, auditorium, pracrogafiva, oeconцmus, Pandectae, ludaci.

2. Ирочімаіне слова, ноисніїь ПРЯВШИ вимоїні приголосної с: successor, crimen, calcndarium, socius, copia, civis,

clientes, censor, cura, clam, circum, consul, clepta. Scaevцla, Cclsus, Cato. recepium. curia, acceptus. factum, cloaca, mcrces, cognomen, career, lucrum.

3. Прочитайте слова, поясні і ь внімону сполучені. і/и і tigu quinque, quod, sanguis, quasi, quota, bilinguis.

aquaeductus. sequester.

4. Прочнгайтс слоїш, ноисніть кнмову приголосних £ І.г: mos, extra, usus, ipse, noxдlis. esse, basilica, sors, sensus.

senex. bis, plebs. gens, glossa. exequatQra. merx, sacer, ccclesia, exilium, pracsidium, sine, vexillum. magistcr, plus. exercitus. felix, pensio, fascis, Boryslhcnes, excmplum. consors.

5. Прочитайте ело na, поясніть вимову голосних і тау: iter, diu, aio, Cyprus, iit, ibi, cuius, disiьnctim. cius. maior.

clepsydra, Synallagma, Gnius, initiria. stylus, spurii.

L>

6. Причіп аніс слона. пояснім» вимову нриголінлінх/І К ГсІ. vcl, fas. vas, nefas. Гиг, vir. fere, ver, far, fides, vule,

forum, falsus. voluntas, divide, feriae. vivus, favor, dcfcnsio. faclnus, privaius. Flavius, Nerva, oiTerta. evcnius. vindicia, for-luna. vulgus. iuvenis, vigor, vigilans, vidua, frumenium.

7. Прочитайте слова, поясніть вимову сполучення ti: actio, accusalio, eiiam, obligatio, pciilio. pnidcntia, quaes-

tio, spatium, negotium, legitimatio, vindicatio, nalio, Icciio, ag­natic, cognatio, donatio, emptio, gratia, vcndiljo, iurisdictio, Dioclcliдnus, Cantium. sanciio. Laiium, Latini, inspectio, excep­tio, praediuiTi. maiitia. particcps, vitium.

8. 11 j >.....: і -: 111.. слова, поясніть вимову сполучень rh, rh. ch,

ph. sch:

authcntlcum, schola, philosьphia, Bacchanalia, chirogiaphum, syngrapha. emphyteusis, schema, thcologia, thermae, pulcher, Gracchus, machinor. thesis, apцcha.

9. Прочитайте слова. поясніть вживання наголосу: humдnus, tribunal, animus, efficax, iribцtum, iuridici, fe-

mina, vectigal, socicias, collega, arbiter, cohercdes. creditor, debitor. Romдni, litierae. tutcla, decemviri, testamentum, pro-priцias. quaesitor, respondere, debitцres. creditцres, vinculum, illicitus, codicillus. impubцres, uncia. scrvilus, caupo, forensis, annftna, gladius.

10. Прочніайте словосполучення. лоїримуючпсь нрминл вимови:

ius Romдnum, ius privatum, ius publicum, ius gentium. praetor urbдnus, praetor peregrinus, edictum praetorium, senдtus consultum, ordo iudicцrum, legis actiцnes, extra ordinem, mores maiцrum. tribьnus plebis. comitia centuriдta, ccnturia praeroga-tTva, suum cuTquc, mea culpa, ultra vires, in iure cessio, comilas gentium, album iudicum, in manum conventio. paler familias, corpus delicti, praesumptio iuris, error iuris, lex specialis, ius consueiudinis, tacitus consensus, rei vindicatio, tabella quaestiц-nis. actio quicscil. libellus conventiцnis, vis maior, onus pro­bandi, gestor negotiorum, ultima ratio, advoeдlus diabцli, leges duodeeim tabularum, capite censi. arbor iniclix, ius Quiritium, agentes in rebus, quasi ex contractu, fictio iuris, alma mater, aetas legitima, contrdhentcs.

11. Прочніаіігс імена римських юристів і діячів прана, наши ї.іиіх творів:

Vet eres:

Numa Pompilius. Leges regiac.

Deccmvin. Leges duodeeim tabulдrum.

M

Appius Claudius Caecus. Easti. Legis acriцnes. Lucius Atilius Sapiens. Ad Leges duodeeim tabulдrum. Publius Mucius Scaevцla. Digcsta. Notac Quintus Mucius Scaevцla. his civile. Quacstiцncs, Regьlac. Response. Auclцres:

Manius Manilius. Actiцncs. ManiUi Monumenla. lunius Brutus. De iure civьi.

Tiberius el Gaius Sempronius Gracchus. Lex Sempronia. Cornelius Sulla. Lex Cornelia. Proscriptio.

I Marcus Porcius Calo. De agriculrьra. Marcus Tercntius Varro. De iure eivili. De linguд Latmд. Г>с re rusiTcд. Marcus Tullius CicCro. De legibus. De offieiis. De oratцrfi. In CaliVlnam. In Verrem. Sabiniдni: Gaius Ateius CapTio. De officio senaloriц. De iure ponli-fieiц. Epistьlac. Massurius Sabinus. lus civile. Ad cdiclum. De funis. Fasli. Responsa. Cassius LongTnus. lus civile. Titius Aristo. Notac. Digcsra. Salvius luliдnus. Edictum perpetuum. Digcsta. Proculiдni: Amistius Labco. Ad legem duodeeim tabulдrum. Ad edictum. De iure pontifieiц. Epistьlac. Responsa. Gneus Procьlus. Epistьlac. Nerva Cocccus. De usucapionlbus. Publius luventius Celsus. Digcsla. ttnisptvdentes imperiales (eiassfef):

Gaius, Institutiцnes. Ad legem duodeeim tabulдrum. Re­gьlac. Ad cdiclum praetцris urbдni.

Sextus Pomponius. Ex Sablno. Ad edictum. Epistьlac. Senдtus consulta. Rdcicommissa. Regьlae. De stipulationibus. Enchiridium.

Acmilius Papiniдnus. Quacsliцncs. Responsa. Dcfmitiцncs. De adulteriis.

Julius Paulus Ad edictum. Ad SabTnum. Quacsliцncs. Res­ponsa. Decreto. Imperiales sententiac. Institutiцnes. Regьlae. Nolae. Dominus Ulpiдnus. Ad edictum. Ad SabTnum De appel-laiiontbus. De fideicommissis. De officio consulдnim. De otfiejц praefecti urbi. Responsa. Regьlae. Institutiцnes.

Hcrcnnius Modcsilnus. Diflcrcntiae. Pandecta. RcgOlac. Responsa. Dc cxcusationlbus. De praescripiionlbus, De heurematlcis.

Jmperatдres:

Gaius lulius Caesar. Lex lulia 2—18,

Gaius lulius Caesar Augustus. Crimen maicstatis. lus respondent.

Claudius Caesar Augusius Germanicus Nero. Senдlus consultum Neronianum. Edictum.

Caesar Augusius Titus Flavius Vespasiдmis. Lex de imperiц.

Oicsar Traiдnus Augusius Hat/nanus. Episluia. Oratio Hadrian і. Reseriplum. Lex.

Caesar Antoninus Augustus Marcus Aurelius. Scmcstria. Oratio 1-8. Reseriplum dtvi M.

Caesar PenTnax Augustus Septirnius Sevcrus. Orauo Seven.

Antoninus Caracalla, Consiilutio Anlonlna.

Caesar Gaius Aurelius Valerius Augustus Diocte/iдnus. Edictum Diocleliдni.

Caesar Gaius Fulvius Valerius Augustus Consta/ulnus. Edictum Constanllni.

Caesar Flavius Thodosius Augusius. Codex Thcodosiдnus.

luslimдmis. (Codex lustiniдneus. Inslitutiцnes. Digesta. Novellae) ■ Corpus Iuris civilis (CIC).

ЗАНЯТТЯ 2

ГРАМАТИКА

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

Латинська мова за своєю будовою належить до індоєв­ропейських мов синтетичного (флективного) типу, в яких відношення між словами визначаються за допомогою від­мінкових закінчень.

У латинській мові Існує 10 частин мови.

Іменник (потен suhslantrVum); homo - людина, iuslitia-справеддииість. civllas - держава.

Прикметник (nomen adiectlvum): proprius - власний. prudens - рОЗСУДЛИВий, puber - повнолітній.

Дієслово (verbum): esse - бути, iudicдfc - судитися. deberc - бути повинним.

Займенник (pronomen): ego - я, nosier - наш. is - той. aliquis - хто-нсбудь.

Числівник (nomen numeraie): unus - один, primus — перший, bis -ДВІЧІ.

Прислівник (adverbium): bene - добре, mole - погано. ilaquc - таким чином, ubi - де. ІЬі - там.

Прийменник (pracpositio): in - в. на, є (ех) - h, pro - за.

Сполучник (coniunclio): et - і. aul - або, sed - але, ut -щоб, cum —коли.

Частка (particьla): пс - чи, eliam - же, навіть.

Вигук (interiectio): heu - ой, на жаль, еіа - ану ж.

ДІЄСЛОВО (VERBUM)

ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ

ЧАС (TEMPUS)

Теперішній praesens

Минулий недокоианого виду imperfectum

Минулий доконаного виду perfectum

Давноминулий plusquamperfeclum

Майбутній перший futurum primum (І)

Майбутній другий futurum secundum (И)

і '

СПОСІБ (MODUS) Дійсний indicatives

Наказовий У MURI ІИ П	imperativ us coniunctivus
СТАН (GENUS)
Активний	aclTvum
Пасивний	passTvum
ОСОБА (PERSONA)
Перша Друга Третя	prima secunda tcrtia
ЧИСЛО (NUMERUS)
Однина	singutдris

Множина plurдlis НЕОСОБОВІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА

Неозначена форма infinilTvus

Дісприкметиик partieipium

ВІДДІЄСЛІВНИЙ іменник gcrundium

Віддієслівний прикметник geruncfivum

Віддієслівний іменник із значенням мети при дієсловах руху supmum

ОСНОВНІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА

У словнику подаються звичайно чотири основні форми дієслова: aceflso, aecusдvi. aecusдtum. aecusдre звинувачувати

censeo, censui. censum. censerc оішіюватн

absolvo. absolvi. absolьnim, absolve1 rc виправдовувати

punio, punTvi. pumtum. punTre карати

Перша форма - цс перша особа однини теперішнього часу дійсного способу Із закінченням -о.

Друга - це перша особа однини минулого часу докона­ного виду із закінченням -І.

Третя - суп in (віддієслівний іменник середнього роду) h закінченням -um.

Четверта - Інфінітив теперішнього часу Із закінченням -ге.

Словникову форму дієслова слід запам'ятовувати, тому що в мін знаходяться основи, необхідні для утворення осо­бових і неособових форм дієслова.

ОСНОВИ

Латинське дієслово мас три основи, які містяться в трьох основних формах:

1) основа інфекта (або презентна), яку знаходять, відки­нувши від інфінітива закінчення -гс/-сгс:

Інфінітив Основа інфекта

aecusдre aecusд-

eenscre censc-

absolvere absolv-

pumre ринї-

2) основа перфекта, яку знаходять, вілкішуваши від другої форми ДЇЄСЛОВа закінчення -І:

Перфект Основа перфекта

accusдvi aecusav-

eensui censu-

absolvi absolv-

punTvi puniv-

3) основа супіна, яку знаходять, відкинувши від третьої форми закінчення -um:

Супіи Основа супіна

aecusдtum accusal -

CfinSURl cens-

absolutum absolui-

punilum punil-

ФОРМН УГВ0РШ ВІД РІЗНИХ ОСНОВ ДІЄСЛОВА

Від основи інфекта утворюнзться часи системи інфекта обох станів, дієприкметник теперішнього часу, наказова форма, герундій і герундив.

Від основи перфекта утворюються часи системи перфе­кта активного стану, а також інфінітив минулого часу акти­вного стану.

Від основи сушна утворюються дієприкметники мину­лого і майбутнього часу, іменники [V відміни, часи системи перфекта пасивного стану.

ДІЄВІДМІНИ

Усі правильні дієслова в латинській мові розподіляють­ся на чотири дієвідміни за кінцевим голосним основи інфс-кта. Основа дієслів І дієвідміни закіичугті»ся на -й: vetдre -забороняти. II дієвідміни - на -є: habere - мапі. III дієвідмі­ни - на приголосний: defender«- замішати, IV дієвідміни -на -і: ашГїге - слухати.

До 111 дієвідміни належать також дієслова, основа яких закінчується на -и або -!:

constitute постановляти (основа constilu-)

statuere ставиш (основа statu-)

faecre робити (основа Гасі-)

сарбге брати (основа сарі-)

Дієвідміна латинських дієслів зазначається в словнику:

accьso, дvi. дtum. І censco. ui, um. 2 absolve vi. utum, 3 facio, Яci. factum, 3 punio, Tvi, Ttum, 4

звинувачувати

оцінювати виправдовувати робити карати

Інфінітив теперішнього часу дійсного способу утворю­ється шляхом додавання до основи інфекта для дієслів І, II. IV дієвідмін (акінчеиня -ге. для дієслів III дієвідміни - -еге. Якщо основа дієслів НІ дієвідміни закінчується на -і. при утворенні Інфінітива голосна -ї відпадає.

Інфінітив імісріиіньопі часу я клітин о стану іа пінами:і1(ііІ.їмііі

Дивідмнш	Зивнінсішн	Приклали
	-arc	ассияЛп*
II	-fire	cvnscrc
III	*&с	absolvcrr. Ґвссгс
IV	•Tic	рипїге

Інфінітив теперішнього часу пасивного стану, утворю­ється шляхом додавання до основи інфекта для дієслів І. II. IV дієвідмін закінчення -гі. для дієслів НІ дієвідміни - -і.

ІнфінІгші теперішнього '»псу насипного стану ія типами лігяіімііі

Діс&ілмша	Закінчення	Приклади
1 II III IV	•Sri -вгі -їгі	aecusдri сеімбгі ubbulvi рипїгі

ЧАСИ СИСТЕМИ ІНФЬКТА (НЕДОКОНАНОГО ВИДУ)

Часи снсгемп інфекта - praesens indieartvi oelivi {тепе­рішній час дійсного способу), imperfeetum (минулий). futurum primum (майбутній перший) - утворюються шля­хом додавання до ОСНОВИ інфекта особових закінчень акти­вного та НаСИВІІОГО клык:

Рспола	Aciivum	Passivtim
Singular»	PlurMis	Singulair	Plurдiis
1 2 У	-<w -s -т	-mus -US	-or(-r)' -ГІ5 -lur	-mtir -mini -niui

У теперішньому часі дійсного способу дієслів І, II. IV дієвідмін особові закінчення активного і пасивного станів приєднуються безпосередньо до основи. У дієслів IV діє­відміни в третій особі множини між основою та особовим закінченням вставляється з'єдігувальна голосна и. У дієслів третьої дієвідміни з основою на приголосний, починаючи з другої особи однини і закінчуючи другою особою множини між основою та закінченням вставляється голосна і. а в тре­тій особі множини - и. У дієслів 111 дієвідміни з основою на -и особові закінчення приєднуються до цієї основи (consiiluo, constituis, canstituil І Т. Д.),

У дієслів III дієвідміни з основою на -І особові закін­чення приєднуються безпосередньо до цієї основи, крім

' У лігсліп 1 ліоїиміїш Ишісмііі гопосшгй «новії а а Praesens ілішім-ivc»»• (1*0 = 0).

средой особи множини, де між основою та закінченням

з'являється голосини u (facio. facts, facil, faennus. facllis, factum).

У пасивному стані в другій особі однини у ДІЄСЛІВ II: дІспілміни перед закінченням -ris зберігаєгься голосний є. як в інфінітиві: absolvens, constitueris.

У минулому часі иедоконаного виду дійсного способу. шо позначає незавершений минулий час (imperleclum indica(Tvi) між основою та особовим закінченням вставля­ється суфікс -bд- для дієслів І та II дієвідмін, суфікс -Sba-діія дієслів III та IV дієвідмін.

Майбутній перший дійсного способу (futurum primum intiicatTvi) дієслів 1 та II дієвідмін утворюється шляхом при­єднання ло основи інфекта суфікса -Ь- і особових закінчень активного і пасивного станів, а для дієслів III та IV дієвід­мін - суфікса -а- для першої особи однини та суфікса -€-для решти осіб активного і пасивного станів і особових за­кінчень.

Таким чином, закінчення -о/-ог у першій особі однини мають praesens inьicatTvi всіх дієвідмін, futurum primum першої та другої дієвідмін. В Інших часах перша особа од­нини закінчується ни-т/-ґ.

Особові займенники при відмінюванні латинського діє­слова необов'язкові: сама но собі форма дієслова, ідо має певне особове закінчення, відповідає іа значенням україн­ському дієслову Із займенниками я, ти. він (вона, ноно), ми, ті, вони. Вживаються відповідні займенники при перекладі українською мовою.

Зразок відмінювання ДІЄСЛІВ accusSre. cemgre, absahen; рітїге у часах системи інфекта

Г:.■і "її ■ inьicatTvi acllvi iuitiiii час дійсного спосЫ/у акчшяшчо стану

I'trsцna	SingH/Яris
	ксбю їм зліічукчиут) accuses accusal	CCI1SCO <H оцінюю) censes сспьеі	absolvo /я виправдовую) absolvis absolvit	litt
	Plurдlis
І 2	aecusдmus iiccusSlii	- censemus censciit ccrucni	«	ы

и

I'rntlCn» "nil. ill" |.іли,

Теперішній час іМіичико способу пасчишкч) стішу

РсгмЬш	Singular»*
і 3	lUj»	ccnscor (мене оцінюють! ccnsens ccnsciur	nbwJlvor (мече HUH/MM-інип'ють) ubsolvOris ubsolviiur	ЦІЙ
	/*/игы//»
2 3	Ill	ccnscmm ccnscmiini ccnscnlui

Imperfecta in iniiii.it і-, і Hcflv! Минулий час исдекопаноґо nutty активного стану

Persona	Shtjrulьris
1 3	necusдham (и івинуначунші) uccusflbiis ВОСШІїЬаі	ccnsCbam {и ицімонан) ccnsЈba$ censebat	absolvebьin absolvibns absolvcbal	Ш1|
	Pluraiis
2 3	oecusabдtnus aecusabfiiis necusдboni	Hf	Ш

Impcrfeclum indlcallvi p.i«Ivl Минулий час нсЛокоиамио виву насипного стану

Persona	Sьtgulдrh
2 3	aecusдb.« Мл-wi- ттуначутяи) accusabnris ■осцнИіиг	censObar (JMM оцінтшіїїі cemebдris censebдlur	obsolvцber (мече ЛЧИ/ЮЯ-dtmvn.vi/ nbsolvebдris ub^olvcbдlur	punicbar (мене Kafnuut punicburie nimicbalui
	f/urf/ь
2 3	accusaMmur accusabamlm accusubaiilur	ccnscbьmiif ccnscbamlni eenscbiirmif	absolvebnmur ahsolvcbnmini absalvcbantur	piinicbamui pumebamlni puniebantuf

Kuturum primuni indicatlvi actlvl

Майбутній перший дійсного способу активного стану

(ніопітнкіс українськії \п ииййутнючу часу як пеОаКОииііиса.

так і <h>Ki)H,iuii.'t> піп кj

Pcmuta	Singulдrii
1 3	aecusдbo (я тинувачу-нитиму, звину­вачу) accusдbit	censebo (я оціниш*' тішу, оціню) cemebis ccuscbii	obsolvam (я инпраіамщу- яаїтіму, ншіратіаю) absolves ■bid vet	puniam (я Kupunntuy. покараю) punics punict
	Plurдtis
	iccuabSoM utcusabiiis accusдbuni	II	nbsolvcmus nhsok'ctis absolvent	pumcrnus puniftis punicnt

Futurum prinium indicatlvi рнмї\і Майбутній перший дійсного способу пасивного етапу

Рентна	Singutцris
І 2 3	aecusдbor (мине imiuviia- чунатнмутн. тіоіуяатятьі aecusabens accusabiiur	censebor (мене ОЦІНЮ- иатииуть. оцінять) ccnscbcris ccnsebliur	absolvai (мене нипраадо- nyiuimu\iymh. кипрішшють) absolvcris absolvClur	puniar (мече кара- muMynih. покарають) puniens puniclui
	Plurulk
1 2	occusablmur neeubahiminj aecusabuntur	------------------- сеплсЬїгтшг ccnscbimlni censcbuiitur	---------------------- absolvcmur absolvcmfnt ubsolvcntur	punicmur puniemlni punjentur

Часи іифекта ліселова lam, ful, НИ (бути) Praesens

Pc попа	Singular»	Plurдlis
1 2	sum (я с) п ЄЙ	sumus estis sum

lmpcrfccium

Pctrfna	Singuiarii	Plural»
I	cram (я цjm) СПИ erat	cramus eratis emoj

Futurum primum

Persona	Siniiulдris	PKllДlb
s	сто (h 6uh) ah etil	erlmuK crttls eruni

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ

Наказовий спосіб теперішнього часу має форми другої особи олнини І множини. Другу особу однини утворюють, викидаючи від неозначеної форми закінчення -ге, а другу особу множини - додаючи до основи закінчення -te.

Від дієслів НІ дієвідміни другу особу множини наказо­вого способу утворюють додаванням до основи інфекта з'єднувальної голосної-І- та закінчення -te.

Imperaiivus praescnlis

In fit mi пі*	Singulare	Phtiffii
accusurc	accuia!	accusuic!
punlrc	punt!	punlic'
JctcmJcrc	ilcfcmlc!	dcfcndiic!
esse	es!	cstc!
caporc	cape!	caplic!

Дієслова 111 дієвідміни dicere (говорити). duccie (вести), fecCre (робити) мають у другій особі однини чисту основу:

die! (говори!), due! (веди!), fac! (роби!).

Друга особа множини утворюється за загальним правилом;

dielte! (говоріть!), ducllc! (ведіть!), Гасїіс! (робіть!).

Заперечна форма наказового способу утворюється за допомогою неозначеної форми дієслова в сполученні з на­казовою формою дієслова nolo (не бажаю): noli - друга особа однини, поіїге - друга особа множини:

S. noli vetдre! не забороняй!

PI. nolite veiurc! не забороняйте!

Наказовий спосіб майбутнього часу мас форми другої і третьої особи однини І множини.

Друга і третя особи однини утворюються додаванням до основи закінчення -to. друга особа множини - -tцte, тре­тя особа множини - -піп (у IV дієвідміні - -unto); у III діє­відміні ці закінчення приєднуються за допомогою голосних -І- або -и-:

иссщігс, 1 - іпниуначуизш
Ptrsfina	Singnlдris
і 3	accusдio! accusaio!	пі іюниіісіі шинувдчуваїн він пот і иск івннувачувапі
PersЯitu	Phraiis
2 3	кеимвКеІ nccusanio*	ви поишіні шннувачуватн вини повинні ївші) вачувапі
deftm і її і. і - іямпцяш
Рігцдпа	Singulдris
2 3	defindftol dcfcnditol	in ПОВИНеіІ ИХНШППІ ВІН ІЮВШІСН іаХИШЛПІ
PrrsOna	Plurдlis
2 3	dcfcndilцie! dclcndurtto?	ВИ ПОашіНІ іахіШШТН ВОНИ ПОВИННІ ЗДХМШвТН
audlre, 4 - слухи пі
РепВпа	Slngtilдris
2 3	AiidTio! ЛікШо!	пі повинен слухати він повинен слухані
РсглДпа	Phirutis
2 3	Auditцtc! audiunio!	ви повинні слухані воин ні.mi..ні слуха їй
cs&c - бути
РепОпа	S'mgiilarii
2 3	csto! cslo!	нехай їй (іудеш! исхай він буде!
Penflna	Plurilh
2 3	estцlc! SUDtp]	будьте! нехай вони будуть!

Наказова форма част иживасться в джерелах римсько­го права:

Testes eslцle! Будьте свідками!

Tesiamenlum Гас! Склади заповіт!

ВПРАВИ

1. Визнач іс дієвідміну ліселова за формою інфінітива: domдrc (підкоряти), possiderc (володіти), scderc (сидіти),

сїіЯгс (викликати свідків), convcnlrc (подавати позов), notдrc (відмічати, зазначати), traderc (передавати), sentlrc (відчу­вати), liiigьrc (позиватися, судігтися). eavere (бути обач­ним). dare (давати), debere (бути повинним), гареге (захопи­ти), demonstrate (доводити), етпёте (купувати), deьnquere (порушувати).

2. Визначте дісвілміну, знайдіть у сливнику лшчення та­ких діселів. Запам'ятайте їх:

aecusдre, condemnдre. vetдre. habere, videre, respondere, debere, cavцrc, absolvere, vendere, emьre, auOtc. const iluere. facerc, рчпїге, Ппїге. audTre.

3. Визначте час, особу та число таких діселін. Перекладіть і \ українською мовою:

veto. aceьsas, condemnat, habemus, videtis. respondent, debeo, eaves, absolvimus, vendebat, emebдmus. aglmus. constituam, facies. punieiis. finiцbant. finTmus, audiuni. crani, sunt, erimus.

4. Провідміняйте такі дієслова в Praesens indicativi ueffvi Уїворіть форми наказового способу теперішнього і майбут­нього часів:

оссираге (займати), dдre (давати), legere (читати, збира­ти), dueцre (вести), dicerc (говорити), Гасбге (робіггн). de lere (руйнувати), senlire (відчувати).

5. Провідміняйте ліселова oecupдre, dдre, legere «Praesens indieufivipassivi. ПсреклалІіь форми українською мовою.

6. Випишіть ij словника Інфінітиви дієслів III дієвідміни.

7. Випишіть Із словника ло заняття 2 ліселова II дієвідмі­ни. Замість цифр напишіть повну форму інфінітива,

Н. Випишіть із словника до заняття 2 всі ліселова І ліс від­міни. Напишіть повну форму Інфінітива, підкресліть основу Інфеьта.

9. Провідміняйте ліселова respondere, age"re, ЯnTre в Imper­fect um indicativi ueffvi та о Imperfeclum indicativi passTvi. Зробіть переклад діселів в третій особі однини І множини українсь­кою мовою.

10. ІІрпниміняґпе такі дієслова: етіге, vendere, vetдre в Futurum primam indicativi аеплї та в Futurum ргіншт indicativi passh-i Перекладіть українською мопою форми першої особи множини.

11. Прпвілміїїннії' в Praesens, /mperfectum. futurum ргііншн iiuiiiutivi aeffvi ти в Praesens. /mperfectum, Futurum prim um intlicatfvi passtvi такі дкеловз:

condemno, 1 (засуджувати), invenio. 4 (знаходити), ago, З (робити, чинити).

12. Визначте латиську основу таки\ слів:

нота, дата, кредо, вето, консул, делікт, колони, пегітор-ниїі. посесорний, асесор, спонсор, сервіс, дебітор, крелітор, акція, цензор, муніципальний, цнтаиіпний (закон), акреди­тив, кондем нація.

13. ІК -in кі;і ііі і. українською іншою:

І. Velo. 2. Credo. 3. Coglto, ergo sum. (Carth.) 4. Dum spiro, spero. (Cic.) 5. Qui tacel, consent it. 6. Qui quaeril, reperit. 7. Cum laccnl, clamant. (Cic.) 8. Vivere est cogitдre. (Cic.) 9. Vivere est mililдre. (Sen.) 10. Dicцrc non est taccrc. M.Condemnat 12. Accusдto! 13. Es! 14. Este! 15. Erit et esto! 16. Scntis, video. 17. Finio. 18. Fimmus. 19 Servio. 20. Servi! 21. Hora lugiL 22. Nota bene! (N. b.!) 23. Qui scribit, bis legit. 24. Do, ut des. 25. Hoc age! 26. Non olet! 27. Diccre pro et contra. 28. Nemo debet. 29. Defendere et vindieдrc. 30. Vide supra! 31. Divide et impera! 32. Senдlus habetur. 33, Vcnderc el em ere. 34. Vendi et emi. 35. luberc aut vetдre. 36. Defendere et defendi. 37. Ego respondeo, tu interrцgas. 38. Ut lecfins, ita metes. 39. Fide, sed cui vide. 40. Destruam et aedificдbo. (Nero) 41. Tollere aut derogдrc. 42. Ut salьtas, ita salutabcris. 43. Ait praetor: «Si non habebunt advoeдlum, ego dabo», 44. Spondes centum dare? - Spondeo. 45. Noli посёге! (Hipp.) 46. Mucius Scacvцla erat duumvir et praetor. 47. Hospes, solve! - Hospcs, salve! 48. AgricЦlu agrum colit. 49. Noli errдre!

Юридична фрімеохогін

I. Convcmrc. Подавати позов. 2. Condemno. (С.) Я засу­джую. 3. Absolvo. (А.) Я виправдовую. 4. Libero. (L.) Я зві­льняю. 5. Scribere. Писати (відповіді на запитання). 6. Quaeritur. Сумнівно. 7. Approbдlur. Задоволено, добре. 8. РопСгс (leges). Видавати (закони). 9. Qui consuluntur. За-конознавиі-консультантн. 10. Uti possidetis... Як ви володіє­те (так і володійте далі). 11. Dare, laeцrc. praestare. Давати, робиш, виконувати. 12. Rcspondcrc, cavCre, agцrc. Давати відповіді, оформляти документи, виступати в суді (три ви­ди діяльності юриста). ІЗ. Die, due, lac. Гег! Говори правду. веди справу чесно, роби, що потрібно, стійко перенось гру-ДЯОШІ (чотири заповіді юриста).

словник

advocillus, І т laxiiciiHK, адво­кат

acdiflc». flvi, дium. І будува­ти. ЗВОДИТИ

after, ugri m поле, земля

agricцla. ae m землероб

ago, cfti. actum, 3 вести. діяти; виступати й сулі

аІо я стверджую, кажу, роблю заяву

apprьbu. flvi, stum. І схвалю­вати

auІ або

bene добре

cavco, cavi, caulum. 2 стерег­тися, забезпечувати. піклу-ваінся. передбачати: офор­мляти документ

іч-пі и пі сто

сію. ilvi, a tum, І квапиш. ви­кликати до суду

сіашо, ьvi. дtuui. І кричати

cogiio. ivi, aiuin. 1 мислити

citlo, спіні, culiuiii. З обробля­ти (землю); шанувати; іасс-ляти. населяти

consent іо. semi, sensum. 4 no-i»і.і'куііаінся. бути ІІодним

eonsьlo. sulut, Miliuiii. З ради­ти. радитися

contra (і асе.) проти

convenin. vOni. ventum, -1 пого­джуватися. подавати позов

credo. dldi. ilium 3 віріпн

cum коли

си і {Da! Hid qui) кому

denen, debui. dt'bitum, 2 бути боржником, бути зобов'я­зати

dcleo. C-vi, «um, 2 руйнувати ticiendu, ndi, пмни, 3 тіши­ти

derцfto, а vi. ліпні. І відміняти di'st пш. \L dum, 3 руйнувати dien, <І ix і, dictum, 4 говориш,

називати, призначати divido, vlsl. visum. З розділяти do, dedi, datum. І давати, пе­редавати (у володіння) dum доки duumvir. І ш дуумвір (член

колегії двох), слідчий ego я

сто, сті. emptum, 3 купувати ergo отже, ніким чином erro, ьvi. дlum, І помилятися сі і fcro, lull, latum, Гсгге носити;

переносній;терпілі fido. fisus sum, 3 вірити, дові­ряти fugio, fugi, fugiturus, 3 бігти.

проходити Ппіо, Tvi. Hum. 4 закінчувати.

увінчувати haben, ui. Hum, 2 маги; pass.

засідати hora, ас /година, час hie, hacc, hoc цен. пя. uc hospes. His m гість, відвідувач іпірего. ьvi. Alum. І накаїува-тн;панувати

ІПІІ: І ".;->... і..іПіі',1. І штгаГИ

На гак, таким чином

Ііііієо, tussi. iu^um, 2 наказу­вати

lego. legi. Icctum, 3 читати; збирати, робити вибір

lihero, flvi, fltunt. І звільняти

meto, ПИЮііі пі es* um, 3 жаги, збирачі (врожай)

iniliiu, ьvi. 3tum. 1 боротися

nemo ніхто

noceo, cui. Hum, 2 шкодити

поп не

по!», flvi, fltum. І помічати

oleo, ui. -. 2 пахнут

ото. дvi. flturn. І прикрашати

ропо, posui, posftum. З класти. засновувати; видавати (за­кон)

possideo, scdl, sessuiiK Cre но-лоліти; займати

pracsto. sllli, stlluni, І надава­ти; виконувати

praetor. Oris m претор, суддя

pro (з аЫ) за; на користь; за­мість; попереду

quaero, quacSfvi. quaesTtum, 3 шукати, розшукувати

qui, quae, quod який, -a. -e, котрий, -a, -c. хто

repcrio. reperi. rcperlum, 4 знаходити, відшукувати

respond™, ndi, nsum. 2 відпо­відати

sululo. flvi. fliuin. І вітати

salvo, flvi, fltum, І рятувати. позбавляти

seribo, scripsi, scriptum. З пи­сати (вІдпошді)

sed але

senuius, us ш сенат

seniio, sensi. sensum, 4 відчу­вати. розумілі

servio, ivi, Hum, 4 служити; підкорятися

si Я КІНО

solvo. solvi. sold (um, 3 роз­в'язувати. звільняти; пла­тити

spcro, flvi. Ham, І сподіватися. очікувати

spiro, дvi, atum. І дихати, жи­ти

spondco. spopondi, sponsum. 2 урочисто обіцяти

supru понад, вите

Іасео, ні. Hum, 2 мовчати, не заперечувати

icstamenlum, і п заповіт, остан­ня воля

testis, is III спідок

tollo, sustuli, suhlfllum, 3 усу­вати, відміняти

tu ги

ut щоб; так то; як

uti як

vendo, vendidi, venditum, 3 продавати

verbum. І n слово, дієслово

veto, vetui, vctitiim. 1 заборо­няти

video, vidi, visum. 2 дивитися, бачити

vindko, flvi. Alum, І висувати претензію, вимагати за су­довим рішенням

vivo. vis і, vicium, 3 жити

ЗАНЯТТЯ З

ІТЛМЛТІІКЛ

ІМЕННИК NOMEN SUBSTANTIVUM

ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ

	РІД (GENUS)
	Чоловічин masculmum (т) Жіночий feminin um (f) Середній nculrum (и)
	ЧИСЛО (NUMERUS)
	Однина slngulдris (s.) Множина plural is (pi)
	ВІДМШОК (CASUS)
Називний nominaiivus (N.) хто? що? Родовий gcncilvus (G-) кого? чого? чий Давальний datfvus (D.) кому? чому? для кого, чого? Знахідний accusatlvus (Асе.) кого? шо? Відкладний (поед- ablatlvus (Abt.) ким? чим? де? нус орудний, місце- коли? від кого? вий. віддільний) від чого? Кличний vocafivus (У.) (при звертанні)
	ВІДМІНА (DECUNATIO)
	Перша prima (1) Друга secuncia(]l) Третя tenia (111) Четверта quana(IV) П'ята quinia(V)

Відмінкова форма Іменника складається з практичної основи і відмінкового закінчення. Словникова форма міс­тить форму називного відмінка Іменника, закінчення родо-

вого відмінка однини І скорочене позначення ролу: coltega. ae т - колега. Відміну визначають за закінченням родового відмінка однини:

Відні і із	Закінченії ■ родового відмінка	Рід	Словником форма
	•м	f	vita, ае/жіптя fiducia, ас/філуиї». довіра, іаствяз persona, ас /особа conirovcrsin. ве/коінронирсія, суперечки
II	■'	ПІ, п	populus. і т народ Bgcr, ogri т позе. їсмлн bellum, і п пінна
III	-is	m, f. n	hercs. edih т спадкоємець lex. Icgis/іакон caput. їч'й п голова, прзвоілаїнісп.
IV	-US	m. n	usus, ьs m користування comu. us її ріг, фланг війська
V	-d	f	species, сі/вид. ПОНЯТТЯ

Словникову форму іменників слід запалі 'ятовуватіи

ПЕРША ВІДМІНА ІМЕННИКІВ (DECLINATIO PRIMA)

До першої відміни належать іменники жіночого роду на -а, які в gen. sing, мають закінчення -ас. Як виняток сюди належать іменники чоловічого роду на -а, які здебільшого означають назву народностей або професій:

Ісгга, ac f земля scriba, ae m uncap

victoria, ae f перемога agricцla. ac m землероб

via, ac Ґдорога naura. яе m моряк

libra, ac f ваги, фунт Persa, ас m перс

rapTna, ас f захоплення, Scyiha. ae m скіф пограбування

Зразо-. відмінювання:

Casus	Slngiililrn	l'turдlis
ft. К	causa publica (кримінальна	causae publicac /крпміїш гыи
	сирова)	справи)
a	causae pubUcac	cauaJrum publicaTum
a	causae publTcae	санмч pitblici-.
Лес	causam publicum	causas publicas
ш	causa publica	causis publico

Прикметники чдебіліішого ставляться після іменників і годжу ються З ними в роді, числі іі відмінку:

causa iusia - законна нравооснова, persona grata - дип­ломат. provincia Rorrmna - римська провінція.

Власні імена першої відміни: Саііїїпа, ас т - Катіліна, lulia. ге/- Юлія. Gaia, ас/- Гайя.

Іменники Pluralia tanuini: Kalcndac. дrum/ pt. - Калсн-ли; nuptiae. дrum/ pi - шлюб.

ДРУГА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ (DECL1NATIO SECUNDA)

До другої відміни належать іменники чоловічого роду із закінченням -us, -сг, -іг І середнього роду із закінченням -um, які в gen. sing, мають закінчення -і:

vir. і т - муж. мужчина, dominus, І т - хазяїн, argu­mentum. і п - доказ, semis. і т - раб. pactum, і її - договір.

Як виняток сюди надежагь Іменники жіночого роду на -us (назви дерев, міст та оотювів):

pцpьlus, і/- тополя. Corinlhus, і/- Коринф. Crete, cs/-Кріт. а також humus, і/- земля, фунт. Слово vulgus. і п -народ, натовп середнього роду.

Приклади узгоджень прикметників з іменниками:

agcr publfcus - державна земля, Hbcllus bonus - хороша заява, excmplum malum - поганий приклад.

Зразок відмінювання:

Дата добавления: 2015-08-18