Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сім'я як провідний компонент системи соціального формування особистості

 

Сім’я - мала соціальна група, створена на основі офіційного чи громадського шлюбу або кровній спорідненості, члени якої об’єднані спільним проживанням і веденням домашнього господарства, виконанням сімейних функцій, емоційними зв’язками та взаємними юридичними й моральними зобов'язаннями стосовно один до одного, родинними традиціями. Сім’я також визначається як соціальний інститут, що характеризується спільною формою взаємовідносин між людьми, в межах якого здійснюється основна частина їх життєдіяльності. Як виховний інститут нуклеарна сім’я складається з трьох основних підсистем: чоловік - жінка; батьки - діти; дитина - дитина. Ці системи відносно автономні одна від одної, проте взаємозалежні у повсякденному житті. Протягом усього життєвого шляху особистості сім’я є тим найближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує і визначає своєрідність її життєдіяльності, тому сім'я виступає провідним мікрофактором соціалізації особистості. Функція первинної соціалізації дітей полягає насамперед у їх ознайомленні через спосіб життя сім'ї і поведінку батьків з культурою, традиціями й цінностями суспільства, моделями поведінки, з соціальними ролями та особливостями різних соціальних позицій та прилученням до них.

Основні соціалізуючі функції сім'ї:

• забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда; • форм-ня статевої ідентифікації дитини;

• розвиток здібностей і потенційних можливостей; • забезпечення дитині почуття захищеності;

•оволодіння дитиною основними соціальними нормами. • формування ціннісних орієнтацій особистості; Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. У процесі свого розвитку сім’я набула функцій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність як соціального інституту.

Як соціальний інститут сім’я виконує в суспільстві такі функції:

господарсько-економічну - планування сімейного бюджету, орга-нізація споживчої діяльності, ведення домашнього господарства та організація побуту сім'ї;

репродуктивну - продовження людського роду через народ-ження дітей;

комунікативну - створення сприятливого сімейного мікроклімату, організація внутрішньосімейного спілкування;

виховну - передача дорослими членами сім'ї соціального досвіду дітям;

рекреативну - організація вільного часу та відпочинку сім'ї, розвиток інтересів і потреб її членів;

психотерапевтичну - психологічна підтримка членів сім'ї в різних життєвих ситуаціях, створення доброзичливого емоційного клімату в сім'ї з метою відновлення фізичних та психічних сил членів родини, витрачених в різних стресових ситуаціях. Кожна сім’я відрізняється одна від одної за такими основними параметрами:

• соціально-культурний - освітній рівень подружжя, їх участь у житті суспільства;

соціально-економічний - майнові характеристики сім'ї, зайнятість подружжя у сфері суспільного виробництва;

техніко-гігієнічний - умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя;

демографічний - кількість членів сім'ї. Стабільність сім'ї значною мірою зумовлена сімейними тради-ціями - родинними святами (народного та релігійного календаря, пам’ятними сімейними датами й днями народження членів сім'ї, традиціями вшанування членів роду), звичаєвими моделями поведінки та спілкування (незаперечною повагою й авторитетом старших членів сім'ї, турботою про менших і більш слабких, підтримкою родинних стосунків, захистом членів сім'ї та роду), колективним веденням спільного господарства й відповідального виконання соціальних ролей матері, батька, чоловіка, дружини, дітей, брата, сестри тощо. Кожний етап розвитку суспільства позначається на “обличчі” сім'ї. В останні роки в житті сучасної сім'ї спостерігається ряд негативних тенденцій.

До них насамперед належать:

• збільшення кількості сімей з низькими доходами; • погіршення матеріального забезпечення дітей;

• посилення нервової напруженості людей, зростання кількості стресів та екстремальних ситуацій, які негативно позначаються на психологічному мікрокліматі сім'ї; • формалізація стосунків дорослих членів родини з дитиною внаслідок зайнятості батьків; • переважання малодітних сімей;

• збільшення числа дітей, народжених поза шлюбом; • домінування у багатьох сучасних сім'ях матеріальних цінностей над духовними, що сприяє виникненню у підростаючого покоління тенденції до прагматизму, скнарості, зневажливого ставлення до толерантних взаємин;

• збільшення кількості асоціальних сімей.


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 290 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Загальнопедагогічні ідеї Я. А. Коменського. Обґрунтування педагогіки як окремої науки | Вчення Я.А.Коменського про школу | Організація навчання. Обґрунтування класно-урочної системи | Вимоги до підручників. Підручники Я.А.Коменського | Я.А.Коменський про вчителя та вимоги до нього | Поняття про особистість та її розвиток. | Прийоми створення виховуючих ситуацій поділяють на творчі та гальмуючі. | Принципи навчання | В історії розвитку освіти сформувалися три основні типи на­вчання: догматичний, пояснювально-ілюстративний, проблемний. | Нестандартні уроки. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Безпосередня підготовка до уроку| Основні етапи розвитку педагогіки

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)