Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Політичне становище та господарський розвиток Правобережжя та західноукраїнських земель у першій половині XVIII ст..

Читайте также:
  1. B. 13:1-24:33. Распределение завоеванных земель.
  2. Chap. xxviii. Of the Composition and Harmony of the humane soul.
  3. Chap. xxxviii. Of the Images of Saturn.
  4. CHAPTER XVIII ADJECTIVE
  5. CHAPTER XXVIII COMPOUND SENTENCE
  6. CHAPTER XXVIII.
  7. CLXVIII

Після падіння І. Мазепи та поразки П. Орлика система міжнародних договорів 1711—1714 pp. остаточно визнала права Польщі на володіння Правобережжям.

Починається активне відновлення польсько-шляхетських порядків на Правобережжі. Землі регіону знову були поділені на Брацлавське, Волинське, Київське та Подільське воєводства. Відновивши свою владу над землями Правобережжя, магнати зрозуміли, що умовою їхнього збагачення є відродження та господарське піднесення краю. Вони почали створювати в межах своїх володінь «слободи», у яких селяни на певний час звільнялися від податків. Однак закінчення пільгових років, вимоги землевласників виконання панщини та натуральних повинностей, які супроводжувалися посиленням наступу уніатства - на права православних, викликали значне соціальне напруження на Правобережжі, безпосереднім наслідком якої стала Гайдамаччина.

З поч. XVIII ст. на Правобережних землях розгорнулася народна боротьба проти соціального та національного гноблення, відома в історії під назвою Гайдамацького Руху. Гайдамаки діяли невеликими, але дуже рухливими загонами, які поповнювалися селянами, козаками, міською біднотою. Це була яскрава форма національно-визвольної боротьби українського народу проти польського гніту на землях Правобережної України.

У XVIII ст. міста на західноукраїнських землях, як і у відповідних державах в цілому, за своїм правовим становищем розподілялися на три категорії: державні, самоврядні і приватновласницькі. Залежно від величини і чисельності населення міста поділялись на: королівські і муніципальні. Польські королі надавали великим містам, у тому числі і на західноукраїнських землях, Магдебурзьке право.

Міста Закарпаття великого соціально-політичного значення також не мали, а на початку XVIII ст. спостерігається скорочення міського населення. Навіть у комітатських центрах (Ужгород, Берегове та ін.) проживало лише кілька тисяч осіб.

Трудящі маси, які проживали на західноукраїнських землях, зазнавали дедалі більшого соціального, національного і релігійного гноблення. Вони були політично безправними, вважалися людьми нижчого ґатунку, до них презирливо ставились як свої, так і чужі господарі-феодали. Західноукраїнська знать у переважній своїй більшості зрадила своєму народові, перейшла на бік панівних класів держав-загарбниць.

У XVIII ст. польська мова стала повністю домінувати в соціально-політичному житті Східної Галичини, німецька та угорська — на Закарпатті, румунська — на Буковині. Це також стосувалося писемності, видавничої справи, освіти.

У складі Речі Посполитої західноукраїнські землі поділялися на воєводства — Руське, Белзьке, Волинське. Очолювалися воєводства воєводами, яких король призначав з числа магнатів. При них існував великий штат різних за рангом чиновників, яких підбирав собі воєвода. Головним з них був каштелян. У переважній більшості ці чиновники підбиралися з шляхти. Воєводства найчастіше поділялися на землі. Вони очолювалися старостами, їх також призначав король за поданням воєводи. Землі поділялися на повіти, волості, міста і села (гміни). Гміни очолювали солтиси або війти.

В першій половині XVIII ст. після залюднення спустошених земель в пільгові роки відновлюється сільське господарство, ремесла. Збільшується асортименту сільськогосподарських культур, почали садити картоплю, культивувати кукурудзу, розширювати площу під тютюн тощо. Але треба мати на увазі, що через тяжке гноблення й експлуатацію шляхти і магнатів розвиток економіки дуже затримувався, а в деяких галузях навіть деградував. Урожайність була значно нижчою, ніж у ряді міст Європи. У цей період земельна власність служить для правлячих верств економічною основою їхнього панування, виступає гарантом незалежності, умовою надання привілеїв.

Характерною рисою розвитку сільського господарства та промисловості у першій половині XVIII ст. було втягування цих галузей у сферу товарно-грошових відносин. Цьому процесу сприяли поглиблення поділу праці, поступова диференціація земель на землеробські та промислові зони, урбанізація тощо. Основними місцями, де відбувалися товарно-грошові операції, були ярмарки, базари та торги. Невпинно зростає кількість базарів. На базарах, які збиралися раз або двічі на тиждень, місцеве населення продавало лишки продукції своїх господарств, торгувало вроздріб. Кожен з елементів системи внутрішньої торгівлі сприяв господарському піднесенню українських земель: базари забезпечували економічний зв'язок між містом і селом, торги стимулювали спеціалізацію окремих районів, ярмарки об'єднували економічні регіони України, створюючи передумови для формування національного ринку.

Щодо техніки, то вона у першій половині XVIII ст. була ще примітивною. Поступова еволюція господарства зумовила вдосконалення сільськогосподарських та ремісничих знарядь праці: модернізується плуг, що сприяє зростанню продуктивності праці; на Лівобережжі та Слобожанщині з'являється своєрідний примітивний культиватор; у виготовленні тканини дедалі більшого поширення набуває горизонтальний верстат; у ремеслі та промислах впроваджується примітивна механізація, що базувалася на енергії вітру та води.


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 144 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Гетьманування І.Брюховецького. Московські статті 1665 року. | Роль Запорозької Січі в період Руїни І. Сірко. | Суспільно-політичний устрій та соціально-економічний розвиток Гетьманщини в другій половині XVII ст.. | Слобідська Україна в другій половині XVII ст..: адміністративно-військовий устрій та соціально-економічні відносини. | Українська культура другої половини XVII ст.. | Гетьман І. Мазепа, його внутрішня та зовнішня політика. | Україна в період Північної війни. Полтавська битва та її значення в історії України. | Українсько-шведські відносини та договір 1708 р. в історіографії. | Гетьманування І. Скоропадського. Решетилівські статті 1709 р. | Діяльність Першої Малоросійської колегії та обмеження політичної автономії Гетьманщини. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Гетьманування Д. Апостола. «Рішительні пункти» 1728 р.| Розвиток опришківського руху в першій половині XVIII ст.. О.Довбуш та його сподвижники. Історіографія проблеми.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)