Юні добровольці на фронтах Першої світової

РЕФЕРАТ

Тема: «Життя дітей в Першій світовій війні»

Підготувала:

учениця 10 класу

Клокова А.Е.

Зміст

Вступ…………………………………………………………………….. 3 стр.

Юні добровольці на фронтах Першої світової ……………………. 3 стр.

Героїзм дітей …………………………………………………………..7 стр.

Втрати юних бійців ……………………………………………………8 стр.

Список літератури ……………………………………………………...10 стр.

Вступ.

Молодий літератор Корній Чуковський писав у 1915 році в популярному журналі «Нива»: «У 1980 році вкажуть на якогось дідка і шепнути: він пам'ятає ще Велику війну! А тепер цей дідок - шестирічка. Стоїть десь біля паркану... і споглядає, як в його рідне місто в'їжджають величезні німці... Або в комфортабельній дитячої, серед іграшкових аеропланів і гармат, малює в зошитах козаків і Вільгельма... Або, як 13 -річний Петя Ростов, біжить на передові позиції - «прощайте, дорогі батьки, я їду обороняти Росію». Всі багатомільйонне дитяче царство в Європі та Азії захоплено нині війною. Що стане з цим фатальним поколінням, плекалися серед громів і пожеж?»

Юні добровольці на фронтах Першої світової

Участь дітей у війні - явище протиприродне. Тим часом в російській пресі 1914-1917 років є чимало відомостей про героїзм і самопожертву юних воїнів, які нарівні з дорослими виступили на захист своєї Батьківщини.

Масштабність і значимість Першої світової, вибух патріотизму, відносна близькість фронту, активізація громадського життя в тилу, численні біженці й поранені - все це сприяло тому, що сотні добровольців стали. «Синами полків» російської армії

Російський педагог А. Богданов писав в 1914 році: «Коли хвилюється вся країна, тоді діти, мимоволі слідуючи за дорослими, не можуть залишитися байдужими глядачами подій... Хто з дітей перед війною не зображує... Робінзона, розбійника Чуркіна, Ната Пінкертона, Шерлока Холмса. Любов до героїчного, до пригод невіддільні від дитячої душі. Під впливом почутого і прочитаного запалав дитяча фантазія штовхнула дітей на війну»

Війна привнесла і деякі нові моменти в дитяче життя. Беручи участь у громадському та благодійній роботі, діти отримували «перші уроки громадянськості». Вони допомагали дорослим доглядати за пораненими, обладнати в навчальних закладах лазарети, влаштовувати різні збори пожертв.

Знавець дитячої душі Чуковський підкреслив ще одну специфічну сторону в дитячому сприйнятті війни: «Викладачі історії та географії повинні бути вдячні війні. Вона - їх найбільший помічник. Політичні взаємини держав вивчені учнями до тонкощі. Діти нині достеменно знають, що думає Швеція, і що замишляє Голландія. Для них немає дипломатичних таємниць. Карту Бельгії вони раді приголубити і погладити, а карту Німеччини б'ють кулаками... Жахливі примари війни приховані від їх уваги тій блискучій, барвистою і гучної декорацією, яка перш за все приваблює дитячі погляди». Ну а ті, хто постарше, тікали на війну.

Дитяче втеча на війну стало справжньою епідемією. Про неї з тривогою писала преса, на неї вказували школа і церква. Газета «Русское слово» опублікувала інтерв'ю з одним офіцером - фронтовиком, яке одразу ж передрукували популярні російські журнали: «Їх рани даремні, і марна їх смерть. Дітям не місце на війні. Їм треба вчитися... Чи ви не дивно, що Росія, яка може виставити 16 мільйонів солдат, має в рядах своїх дітей! Чи потрапить такий хлоп'я в полон до німців, і там скористаються ним, щоб показати військам: «Дивіться, як виснажилася Росія! Дітей посилає на війну!»

Газетні звістки про геройські подвиги дітей, тим чи іншим шляхом потрапили на передову, розбурхували уяву залишилися в тилу і тому вимушених ходити в остогидлі навчальні класи. Участь у війні підлітків і дітей, юнаків та дівчат зафіксовано в багатьох документах. Щотижневий журнал тих років під назвою «Іскри» регулярно видавав матеріали, присвячені юним захисникам Батьківщини. Військова хроніка зберегла велику кількість повідомлень та звітів про юних добровольцях і їхні подвиги. Бажання опинитися на фронті змушувало забути про все не тільки російських дітей, але і французьких, англійських.

У західних державах були сформовані спеціальні молодіжні організації, які займалися в тилу охороною особливо відповідальних об'єктів: залізничних мостів і вокзалів, водокачок, переправ, пунктів зв'язку. У Росії ж Микола II випустив указ, який дозволяв студентам вузів йти добровольцями в армію. Майже відразу ж на ім'я керівників навчальних округів лавиною обрушився потік прохань від учнів випускних класів з проханням провести їм прискорені іспити. Хлопці хотіли якомога швидше потрапити на фронт, поки війна не закінчилася. Для вигнаних гімназистів, другорічників і юнкерів війна так само вирішила проблему зайнятості.

Воювали вчорашні студенти і гімназисти сміливо і відважно. Під смертельним ураганом німецької артилерії вони швидко ставали дорослими, вчилися переносити різні позбавлення, холод, голод, смерть своїх товаришів. До кінця 1915 середня кількість кадрових офіцерів на полк становило близько п'яти осіб. Ті з гімназистів, хто вцілів у м'ясорубці боїв, разом з кандидатами на заміщення офіцерських посад були направлені в тил для прискореної перепідготовки. Через шість місяців ці безвусі хлопці в офіцерських погонах вже вели в бій цілі роти і батальйони. Багато юнаків, які не мали ніякого досвіду командування, проте, виконали свій обов'язок, змусивши солдатів, що відступали під натиском добре оснащених німецько -австрійських військ, зібратися і битися. Книжки-копійки, брошурки, газети і журнали рясніли не тільки описом боїв, а й фотографіями їх учасників, ще недавно ходили в школу, а тепер красувалися в новенькій армійській формі з Георгієм на грудях.

Байдуже дивитися на це однолітки героїв, звичайно, не могли.

Бажання потрапити на фронт змушувало кидати навчання не тільки російських хлопців, але і англійських, французьких, бельгійських. Правда, в Англії і Франції влада зуміли направити цей рух в молодіжні організації бойскаутів. Бойскаути охороняли в тилу залізничні вокзали, водокачки, залізничні мости, патрулювали ділянки залізничного полотна, але і там пагони на фронт не були одиничним явищем.

У Росії Бойскаутскім рух ще тільки зароджувалося і не могло організовано впливати на молодь, а патріотичний підйом охопив буквально всі навчальні заклади країни.

Указ Миколи II, що дозволяв студентам вузів записуватися добровольцями в армію, підштовхнув до активних дій не тільки середню, але і початкову школу. На ім'я піклувальників навчальних округів обрушився потік заяв від учнів випускних класів з проханням про виробництво прискорених іспитів, щоб встигнути потрапити на позиції, поки не закінчилася війна. Заяви надійшли від усіх учнів восьмого класу Лібавской гімназії, від половини восьмикласників Ризької гімназії, від 16 восьмикласників Казанської гімназії. Шість добровольців відправилися на фронт з Пензенського малювального училища ім. І.Д.Селівестрова, п'ять - з Пермської духовної семінарії, тринадцять - з Чуваської учительській семінарії.

300 учнів Мюльграбенского училища далекого плавання імені цесаревича Олексія обрали сухопутний фронт. Війна, як не дивно, для багатьох гімназистів - другорічників вирішила проблему зайнятості. «Грубо кажучи, - писав популярний письменник радянської епохи Валентин Катаєв, - переросток, що остаточно заплутався, зрозумів, що для нього є тільки один вихід. Звичайно в мирний час вигнаний гімназист надходив в юнкера. У воєнний час вони їхали на фронт». Прагнучи допомогти своїм батькам і братам в захисті вітчизни, на фронт рвалися хлопці трохи молодші, віком від 7 до 13 років. У пропагандистської літературі тих часів зустрічаються твердження про те, що дорослі всіляко потурали і сприяли бойовим устремлінням своїх дітей. Навряд чи все було так насправді. Швидше повністю навпаки, адже мало хто з батьків допоможе своєму синові або дочці зібратися і відправитися на явну смерть, навіть в ім'я країни. В армію, на фронт діти бігли з Москви, Санкт -Петербурга, Одеси, Києва, Єкатеринбурга, Новгорода та багатьох інших міст, хуторів, сіл, сіл, станиць. Бігли росіяни, українці, білоруси, поляки та естонці. Бігли як поодинці, так і групами. Здобувши масовий характер, для батьків і станційних жандармів догляд дітей став справжньою напастю. Тільки у вересні 1914 року в одному Пскові жандарми зняли з поїздів понад 100 дітей, що їдуть на фронт. У газетах щодня публікувалися оголошення про розшук зниклих без вести, що утекли на війну дітлахів. На бойових позиціях багато офіцерів не хотіли брати на себе відповідальність за юних захисників вітчизни. Нерідко діти залишалися в частині потай від командування, тільки з дозволу командира підрозділу.

Дата добавления: 2015-08-18