Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Міністр Олександр Лавринович

Читайте также:
  1. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства
  2. Адміністрація Президента України
  3. Адміністрація Президента України
  4. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.
  5. З8.Характеристика правового прецеденту (судового та адміністративного).
  6. Кониський Олександр Якович

Некоторая аналитика этого документа:

На сайте http://jujust.com.ua/normativnye-akty/proekt-koncept-crim-just/ выложена новая концепция.
“Новая” концепция - это завуалированная старая!

 

Сравнительный анализ «Концепции развития ювенальной юстиции в Украине» (далее – «Концепция ювенальной юстиции») и «Концепции развития уголовной юстиции относительно несовершеннолетних детей в Украине» (далее – «Концепция уголовной юстиции») позволяет сделать следующие выводы об произведенных изменениях по сути:

  1. Словосочетание «ювенальная юстиция» изъято из новой Концепции и заменено словосочетанием «уголовная юстиция»;
  2. Из новой Концепции убраны позиции касательно «приведения в соответствие к европейским и международным стандартам» законодательства Украины и деятельности органов и служб по делам детей (наверное, это и есть «самые одиозные пункты»);
  3. Добавлено упоминание о «повышении роли семьи…» (типа реверанс общественности);
  4. Изъяты упоминания о создании единой информационной базы «проблемных» детей;
  5. Изъята позиция об изучении вопроса о принятии закона о ювенальной юстиции;
  6. Остальные определенные «Концепцией ювенальной юстиции» цели, мероприятия, этапы, результатыоставлены без изменений в «Концепции уголовной юстиции» и дословно (!) воспроизводят «Концепцию ювенальной юстиции»

Может ли нас в создавшихся условиях успокоить/обнадёжить/ следующие позиции новоиспеченной «Концепции уголовной юстиции» -

1. Отсутствие в новой Концепции указания о следовании «европейским и международным стандартам», хотя эти стандарты вполне могут быть внедрены де-факто и без их упоминания в Концепции (как «мучительный плод мысли» доморощенных теоретиков-специалистов);

2. Название Концепции, подразумевающее её применение только в сфере «уголовной юстиции», хотя выстроенная СИСТЕМА государственных органов при желании может быть применена и далеко вне рамок уголовного процесса;

3. Отсутствие в Концепции упоминания о возможности принятия закона о ювенальной юстиции, хотя Концепция «сознательным депутатам» Верховной Рады не указ;

4. Отсутствие в Концепции упоминания о создании всевозможных электронных баз данных «проблемных» детей, хотя даже сейчас никто может поручиться в том, что эти информационные базы уже не создаются или не созданы.

КОНЦЕПЦІЯ розвитку ювенальної юстиції в Україні КОНЦЕПЦІЯ розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні
Метою розвитку ювенальної юстиції має стати визначення ефективних механізмів, спрямованих на поліпшення національного законодавства у сфері захисту прав дітей шляхом приведення його до міжнародних та європейських стандартів, удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та інших правопорушень, створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх ресоціалізації та соціальної реінтеграції. Метою розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх має стати визначення ефективних механізмів, спрямованих на удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та інших правопорушень, створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх ресоціалізації та соціальної реінтеграції.
Розділ 1 Для досягнення поставлених цілей необхідно: удосконалити систему профілактики дитячої злочинності, спрямовану на зменшення рівня дитячої злочинності на основі застосування відновних та проактивних методик, приведення у відповідність до європейських та міжнародних стандартів діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей;   забезпечити належний захист прав та інтересів дітей, ефективне правосуддя щодо дітей, які вчинили злочини та інші правопорушення, на всіх етапах здійснення правосуддя, а також під час розгляду судами цивільних справ, в яких зачіпаються інтереси дітей (майнові справи, усиновлення, опікунство, тощо) з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей їх розвитку;     сприяти розвитку відновного правосуддя щодо дітей, що сприятиме вирішенню правових конфліктів за участю дітей, шляхом зосередження уваги на відшкодуванні заподіяної потерпілим шкоди, породження у правопорушників почуття відповідальності за їх дії та залучення громади до розв’язання конфлікту за умови активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод між потерпілими та правопорушниками щодо бажаних результатів та відшкодувань;   створити ефективну систему реабілітації дітей, які вчинили правопорушення, для їх ресоціалізації та соціальної реінтеграції, яка має сприяти гуманізації та посиленню реабілітаційної, виховної і профілактичної функції установ Державної кримінально-виконавчої служби та установ, що опікуються дітьми, які перебувають у конфлікті з законом. Розділ 1   Для досягнення поставлених цілей необхідно:   удосконалити систему профілактики дитячої злочинності, спрямовану на зменшення рівня дитячої злочинності на основі застосування відновних та проактивних методик;   забезпечити належний захист прав та інтересів дітей, ефективне правосуддя щодо дітей, які вчинили злочини та інші правопорушення, на всіх етапах здійснення правосуддя з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей їх розвитку;   сприяти розвитку відновного правосуддя щодо дітей, що сприятиме вирішенню правових конфліктів за участю дітей, шляхом зосередження уваги на відшкодуванні заподіяної потерпілим шкоди, породження у правопорушників почуття відповідальності за їх дії та залучення громади до розв’язання конфлікту за умови активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод між потерпілими та правопорушниками щодо бажаних результатів та відшкодувань;     створити ефективну систему реабілітації дітей, які вчинили правопорушення, для їх ресоціалізації та соціальної реінтеграції, яка має сприяти гуманізації та посиленню реабілітаційної, виховної і профілактичної функції установ Державної кримінально-виконавчої служби та установ, що опікуються дітьми, які перебувають у конфлікті з законом.
Розділ 2. Основні заходи 1) удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та правопорушень шляхом:   забезпечення відкритості та доступності широкому колу громадськості інформації про міжнародні стандарти, принципи, норми та правила, на яких ґрунтується законодавство про ювенальну юстицію в Україні;   організації низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підвищення професійних знань спеціалістів, які працюють у сфері ювенальної юстиції;     запровадження у практику роботи з профілактики правопорушень серед дітей інноваційних методів та форм роботи з дітьми, схильними до правопорушень, побудованих на основі відновного та проактивного підходів;   забезпечення надання в повному обсязі консультативної, правової та іншої допомоги дітям та особам, відповідальним за їх виховання, при захисті їх прав і свобод;   удосконалення моніторингу стану дитячої злочинності та злочинів, вчинених проти дітей; стану дотримання прав дітей, а також створення належних умов для їх перебування у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби, школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації органів освіти;   гарантування соціального патронажу дітей, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби або звільнені з них;   посилення ролі громадськості у профілактиці вчинення правопорушень дітьми, виправленні та ресоціалізації дітей, засуджених до позбавлення волі;   визначення механізмів взаємодії різних державних органів з приводу вчинених дітьми правопорушень;   забезпечення координації зусиль кримінально-виконавчої інспекції, органів внутрішніх справ, служб у справах дітей райдержадміністрацій, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів зайнятості населення, громадських організацій під час роботи з дітьми;   розвитку волонтерських програм шляхом стимулювання його з боку держави;   2) забезпечення для кожної дитини належного захисту, представництва її інтересів у суді, вільного доступу до безоплатної правової допомоги, зокрема, шляхом:   запровадження спеціалізації суддів для розгляду судових справ за участю дітей;   підготовки суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань ювенальної юстиції;     надання судам рекомендацій щодо призначення оптимального заходу впливу (виховного та профілактичного характеру) до дітей, які вчинили правопорушення;   створення мережі центрів для тимчасового перебування затриманих дітей;   створення центрів екстреної допомоги, працюючих у цілодобовому режимі, з залученням адвокатів та соціальних працівників, які б могли в будь-який час забезпечити захист прав затриманої дитини;   створення єдиної інформаційно-аналітичної бази відносно дітей, які раніше затримувались працівниками міліції; 3) запровадження програм відновного правосуддя, зокрема, сприяння добровільному примиренню між потерпілим і правопорушником з метою відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди за участю у цьому процесі спеціально підготовленої для розв’язання конфлікту особи - медіатора шляхом:   забезпечення підтримки дітей, які потерпіли від злочину, надання їм можливостей та допомоги у висловленні своїх потреб, взятті участі у процесі розв’язання конфлікту;   визначення чинників, що призводять до правопорушень дітей, та інформування органів і служб, відповідальних за діяльність щодо зниження рівня дитячої злочинності;   заохочення до взяття неповнолітнім правопорушником на себе відповідальності за виправлення заподіяної шкоди, а також до позитивних змін у поведінці неповнолітніх правопорушників та надання їм допомоги у процесі їхньої ресоціалізації та реінтеграції у громаду;   створення законодавчого підґрунтя для поширення практики застосування програм відновного правосуддя у кримінальних справах з метою позапроцесуального впливу на конфліктну ситуацію для її виправлення;   підвищення ролі сім’ї, органів у справах дітей, а також залучення представників громади до процесу реінтеграції дітей, які перебувають у конфлікті з законом;   4) соціальний захист дітей, зокрема, забезпечення соціальним житлом тих, які не мають житла і звільняються з установ системи Державної кримінально-виконавчої служби, а також влаштування їх на роботу та/або на навчання;   5) розроблення і впровадження в систему реабілітації неповнолітніх правопорушників широкого кола заходів виховного та профілактичного характеру, а також їх культурного розвитку:   надання соціально-психологічної підтримки дітям та їх сім’ям, робота з соціальним оточенням дітей;   використання програм відновного правосуддя;   залучення до громадських робіт;   розвиток і застосування освітньо-інформаційних превентивних програм;   організація заходів культурного і духовного характеру;   6) сприяння у створенні служби пробації для неповнолітніх, однією із функцій якої, зокрема, має бути підготовка на неповнолітнього правопорушника інформації соціально-психологічного характеру для органів системи правосуддя, а також забезпечення належного соціального супроводу дітей, звільнених умовно-достроково з установ Державної кримінально-виконавчої служби та сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції. Розділ 2. Основні заходи   1) удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та правопорушень шляхом:   забезпечення відкритості та доступності широкому колу громадськості інформації про принципи, норми та правила, на яких ґрунтується законодавство про кримінальну юстицію щодо неповнолітніх в Україні;   організації низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підвищення професійних знань спеціалістів, які працюють у сфері кримінальної юстиції щодо неповнолітніх;   запровадження у практику роботи з профілактики правопорушень серед дітей інноваційних методів та форм роботи з дітьми, схильними до правопорушень, побудованих на основі відновного та проактивного підходів;   забезпечення надання в повному обсязі консультативної, правової та іншої допомоги дітям та особам, відповідальним за їх виховання, при захисті їх прав і свобод;   удосконалення моніторингу стану дитячої злочинності та злочинів, вчинених проти дітей; стану дотримання прав дітей, а також створення належних умов для їх перебування у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби, школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації органів освіти;   гарантування соціального патронажу дітей, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби або звільнені з них;     посилення ролі сім’ї та громадськості у профілактиці вчинення правопорушень дітьми, виправленні та ресоціалізації дітей, засуджених до позбавлення волі;   визначення механізмів взаємодії різних державних органів з приводу вчинених дітьми правопорушень;   забезпечення координації зусиль кримінально-виконавчої інспекції, органів внутрішніх справ, служб у справах дітей райдержадміністрацій, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів зайнятості населення, громадських організацій та батьків під час роботи з дітьми;   розвитку волонтерських програм шляхом стимулювання його з боку держави;   2) забезпечення для кожної дитини належного захисту, представництва її інтересів у суді, вільного доступу до безоплатної правової допомоги, зокрема, шляхом:   запровадження спеціалізації суддів для розгляду судових справ за участю дітей;   підготовки суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань здійснення судочинства щодо неповнолітніх;   надання судам рекомендацій щодо призначення оптимального заходу впливу (виховного та профілактичного характеру) до дітей, які вчинили правопорушення;   створення мережі центрів для тимчасового перебування затриманих дітей;   створення центрів екстреної допомоги, працюючих у цілодобовому режимі, з залученням адвокатів та соціальних працівників, які б могли в будь-який час забезпечити захист прав затриманої дитини;   3) запровадження програм відновного правосуддя, зокрема, сприяння добровільному примиренню між потерпілим і правопорушником з метою відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди за участю у цьому процесі спеціально підготовленої для розв’язання конфлікту особи – медіатора шляхом:   забезпечення підтримки дітей, які потерпіли від злочину, надання їм можливостей та допомоги у висловленні своїх потреб, взятті участі у процесі розв’язання конфлікту;   визначення чинників, що призводять до правопорушень дітей, та інформування органів і служб, відповідальних за діяльність щодо зниження рівня дитячої злочинності;   заохочення до взяття неповнолітнім правопорушником на себе відповідальності за виправлення заподіяної шкоди, а також до позитивних змін у поведінці неповнолітніх правопорушників та надання їм допомоги у процесі їхньої ресоціалізації та реінтеграції у громаду;   створення законодавчого підґрунтя для поширення практики застосування програм відновного правосуддя у кримінальних справах з метою позапроцесуального впливу на конфліктну ситуацію для її виправлення;     підвищення ролі сім’ї до процесу реінтеграції дітей, які перебувають у конфлікті з законом, а також залучення представників громадськості до цього процесу;   4) соціальний захист дітей, зокрема, забезпечення соціальним житлом тих, які не мають житла і звільняються з установ системи Державної кримінально-виконавчої служби, а також влаштування їх на роботу та/або на навчання;   5) розроблення і впровадження в систему реабілітації неповнолітніх правопорушників широкого кола заходів виховного та профілактичного характеру, а також їх культурного розвитку:   надання соціально-психологічної підтримки дітям та їх сім’ям, робота з соціальним оточенням дітей;   використання програм відновного правосуддя;   залучення до громадських робіт;   розвиток і застосування освітньо-інформаційних превентивних програм;   організація заходів культурного і духовного характеру;   6) сприяння у створенні служби пробації для неповнолітніх, однією із функцій якої, зокрема, має бути підготовка на неповнолітнього правопорушника інформації соціально-психологічного характеру для органів системи правосуддя, а також забезпечення належного соціального супроводу дітей, звільнених умовно-достроково з установ Державної кримінально-виконавчої служби та сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції.
Розділ 3 Етапи реалізації Заходи нормативно-правового забезпечення повинні включати:   створення нормативно-правової бази, яка б відповідала міжнародним нормам у сфері захисту прав і законних інтересів дітей, здійснення судочинства стосовно дітей, притягнення їх до відповідальності;   вивчення питання щодо доцільності розробки окремого закону про ювенальну юстицію та щодо створення в Україні інституту уповноваженого з прав дитини;   прийняття Верховною Радою України проектів законів про застосування процедури медіації (посередництва), безоплатної правової допомоги, щодо впровадження служби пробації;   розробку державної програми соціального захисту та реабілітації дітей, що скоїли правопорушення;   підготовку пропозицій щодо створення єдиної системи взаємодії та адміністрування діяльності органів, що працюють з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом;   підготовку пропозицій щодо покращення умов утримання та виховання дітей в спеціальних установах, удосконалення соціальної роботи з дітьми;   затвердження порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу і контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково.   Заходи організаційного, методичного та інформаційного забезпечення включають:   реалізацію пілотних проектів щодо створення центрів відновного правосуддя у громадах, центрів пробації та центрів соціальної реабілітації дітей, що вчинили правопорушення;   підтримку волонтерських програм, залучення студентів педагогічних вищих навчальних закладів до соціально-психологічного супроводу дітей, які тримаються у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби України, та засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнених від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції;   створення єдиної інформаційно-аналітичної бази даних відносно дітей, які раніше затримувались працівниками міліції та про дітей, які потребують соціальної допомоги і захисту;   інформування населення щодо проведення заходів, спрямованих на профілактику дитячої злочинності, щодо принципів ювенальної юстиції, програм відновного правосуддя (процедури медіації, примирення), підвищення ролі сім’ї та громади, тощо;   створення та поповнення матеріальної бази для організації національно-культурного та духовного розвитку дітей, проведення фізкультурно-спортивної роботи з дітьми, які тримаються у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби України та закладах соціальної реабілітації Міністерства освіти і науки України, формуванню сучасних бібліотечних фондів тощо;   розробку інноваційних виховних методик для учнів, які навчаються у середніх загальноосвітніх школах спеціальних виховних установ Державної кримінально-виконавчої служби України, з урахуванням особливостей їх соціально-психологічного розвитку та організації навчально-виховного процесу в цих установах;   створення при територіальних центрах соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді денних консультативно-дозвільних центрів для дітей, які перебувають у конфлікті з законом;   удосконалення роботи з дітьми, які звільнені від відбування покарання з випробовуванням;   запровадження випробуваних в інших країнах світу додаткових форм впливу на неповнолітнього правопорушника через залучення його до суспільне корисної роботи.   Заходи кадрового забезпечення включають:   розробку програм та організацію низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підготовку, перепідготовку та підвищення професійних знань спеціалістів у сфері ювенальної юстиції;   запровадження досвіду створення шкільних служб розв’язання конфліктів, що діють в рамках реалізації пілотних проектів у окремих регіонах України і спрямовані на профілактику дитячої злочинності. Розділ 3 Етапи реалізації Заходи нормативно-правового забезпечення повинні включати:   вдосконалення нормативно-правової бази у сфері захисту прав і законних інтересів дітей, здійснення судочинства стосовно дітей, притягнення їх до відповідальності;   прийняття Верховною Радою України проектів законів про застосування процедури медіації (посередництва), безоплатної правової допомоги, щодо впровадження служби пробації;   розробку державної програми соціального захисту та реабілітації дітей, що скоїли правопорушення;   підготовку пропозицій щодо створення єдиної системи взаємодії та адміністрування діяльності органів, що працюють з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом;   підготовку пропозицій щодо покращення умов утримання та виховання дітей в спеціальних установах, удосконалення соціальної роботи з дітьми;   затвердження порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу і контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково.   Заходи організаційного, методичного та інформаційного забезпечення включають:   реалізацію пілотних проектів щодо створення центрів відновного правосуддя, центрів пробації та центрів соціальної реабілітації дітей, що вчинили правопорушення;     підтримку волонтерських програм, залучення студентів педагогічних вищих навчальних закладів до соціально-психологічного супроводу дітей, які тримаються у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби України, та засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнених від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції;   інформування населення щодо проведення заходів, спрямованих на профілактику дитячої злочинності, програм відновного правосуддя (процедури медіації, примирення), підвищення ролі сім’ї, тощо;     створення та поповнення матеріальної бази для організації національно-культурного та духовного розвитку дітей, проведення фізкультурно-спортивної роботи з дітьми, які тримаються у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби України та закладах соціальної реабілітації Міністерства освіти і науки України, формуванню сучасних бібліотечних фондів тощо;   розробку інноваційних виховних методик для учнів, які навчаються у середніх загальноосвітніх школах спеціальних виховних установ Державної кримінально-виконавчої служби України, з урахуванням особливостей їх соціально-психологічного розвитку та організації навчально-виховного процесу в цих установах;   створення при територіальних центрах соціальних служб для дітей, сім‘ї та молоді денних консультативно-дозвільних центрів для дітей, які перебувають у конфлікті з законом;   удосконалення роботи з дітьми, які звільнені від відбування покарання з випробовуванням;   запровадження додаткових форм впливу на неповнолітнього правопорушника через залучення його до суспільно корисної роботи.     Заходи кадрового забезпечення включають:   розробку програм та організацію низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підготовку, перепідготовку та підвищення професійних знань спеціалістів у сфері кримінальної юстиції щодо неповнолітніх;   запровадження досвіду створення шкільних служб розв’язання конфліктів, що діють в рамках реалізації пілотних проектів у окремих регіонах України і спрямовані на профілактику дитячої злочинності.
Розділ 4 Реалізація положень Концепції розвитку ювенальної юстиції в Україні сприятиме створенню повноцінної системи ювенальної юстиції, яка була б спроможною забезпечити правильність та ефективність кожного правового рішення відносно дітей, пов’язаного з їх перевихованням, захистом прав та законних інтересів у відносинах з державою, а також дасть змогу:     наблизити національне законодавство до європейських та міжнародних стандартів у сфері захисту прав дітей; забезпечити ефективне правосуддя щодо дітей, надання правової допомоги;   зменшити рівень дитячої злочинності;   забезпечити відновлення прав дітей, які потерпіли від злочину та можливість розв’язання конфлікту між дітьми шляхом примирення між потерпілими та правопорушниками та відшкодування заподіяної шкоди;   посилити реабілітаційну, виховну і профілактичну функцію установ Державної кримінально-виконавчої служби та установ, що опікуються дітьми, які перебувають у конфлікті з законом;   сформувати у громадськості належне розуміння важливості захисту прав та інтересів дітей. Розділ 4 Реалізація положень Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні сприятиме створенню повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, яка була б спроможною забезпечити правильність та ефективність кожного правового рішення відносно дітей, пов’язаного з їх перевихованням, захистом прав та законних інтересів у відносинах з державою, а також дасть змогу:   забезпечити ефективне правосуддя щодо дітей, надання правової допомоги;   зменшити рівень дитячої злочинності;   забезпечити відновлення прав дітей, які потерпіли від злочину та можливість розв’язання конфлікту між дітьми шляхом примирення між потерпілими та правопорушниками та відшкодування заподіяної шкоди;   посилити реабілітаційну, виховну і профілактичну функцію установ Державної кримінально-виконавчої служби та установ, що опікуються дітьми, які перебувають у конфлікті з законом;   сформувати у громадськості належне розуміння важливості захисту прав та інтересів дітей.

Вывод – принятие 27.05.2010г. Минюстом Приказа №491/7 можно оценить как тактическую корректировку процесса внедрения системы ювенальной юстиции в Украине. При этом общественная критика привела к определенной маскировке программы ЮЮ без отказа от её содержания и усилению публичных возможностей лоббистов ЮЮ для «отражения атак» противников ЮЮ в ходе ёё внедрения.

Ювенальная юстиция является никому неподотчетной структурой: ни судебно-исполнительской системе, ни правительству, ни президенту страны. Это значит, даже глава государства в исключительных случаях не имеет права приостановить или обжаловать решения ювенальных судов.

Законы и действия ювенальной юстиции носят абсолютно субъективных характер; сотрудники этой службы наделены неограниченными полномочиями в отношении принятия решений об изъятии ребенка из семьи и лишении родителей родительских прав. Отсутствуют ясные и однозначные формулировки в законе о том, что может служить основанием для подобных действий.

Ювенальная юстиция направлена на подрыв родительского авторитета у детей, уничтожение традиционного семейного уклада и нравственных ценностей, и как следствие - на расшатывание и упразднение традиционного семейного уклада как такового.

4. Ювенальной юстиции, под предлогом защиты прав ребенка отнимает самое главное его право, без которого другие права вообще не имеют никакого смысла - право на мать, отца и семью. Ювенальная юстиция ставит последнюю точку в этом вопросе, лишив нас последней опоры, которая у нас есть, - семьи, а значит, поставит под удар саму основу общества.

Подписанную правительством Украины в 1991 году международную конвенцию о правах ребенка наша страна, как и другие страны, имеет право реализовывать по-своему, с учетом своих национальных, религиозных и культурных особенностей. Само по себе подписание этой конвенции не является непреложным основанием для безоговорочного внедрения ювенальной юстиции

 

Профессор А.И. Осипов «Ювенальная юстиция – это система такого рабства, которого в истории человечества ещё не было»

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Опыт Франции. | Опыт России. | Ситуация по Украине. | Что делается, чтобы противостоять Ювенальной юстиции? | Кто за этим стоит? Кому это выгодно? |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Внедрение Ювенальной юстиции в Украине.| Что нас ожидает в случае введения системы ювенальной юстиции в Украине?

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)