Аналітичне опитування

Аналітичне опитування як жанр має деякі спільні риси з інформаційним опитуванням. Ця подібність полягає передусім у тому, що джерелом змісту публікацій, які належать до цих жанрів, є відповіді на питання журналіста. При цьому, як в одному, так і в іншому жанрі, структура тексту утворюється під час викладення «віяла» отриманих журналістом відповідей «респондентів».

Але на відміну від публікацій, які належать до жанру інформаційного опитування, публікації, які становлять жанр аналітичного опитування, набувають рис розгорнутого коментаря, який зазвичай належить до аналітичних жанрів. Це стає можливим в результаті «кумулятивного ефекту», який виникає при об’єднані в одному тексті декількох подібних відповідей на одне й теж запитання. Але аналітичне опитування не можна відносити до жанру коментаря, так само як не можна до цього жанру відносити, наприклад, інтерв’ю, змістом якого може бути, скажімо, коментар якоїсь інтерв’юйованої журналістом людини з приводу певних подій. Те, що публікація у цьому випадку належить до жанру інтерв’ю, визначається методом отримання журналістом інформації, яка викладена у ній, але не за змістом цієї інформації, яке може бути оціночним, коментуючим за своїм змістом.

Ступінь аналітичності опитування залежить від правильно сформульованого запитання. Наприклад, якщо журналіст запитає респондентів: «Чи вірите ви, що через 10 років ситуація в Україні стане кращою, ніж сьогодні?», то ймовірно, що переважна більшість людей відповість «так» чи «ні». Звичайно, що з таких відповідей аналітичного тексту не вийде. Тому при підготовці матеріалу варто уникати питань, які передбачають однозначну відповідь. У цьому випадку можна було б задати таке питання, яке б дало можливість людині обґрунтувати свою позицію, проаналізувати уявні заперечення можливого опонента. Звісно, що для обговорення варто вибирати такий предмет, який би викликав у респондентів цікавість і дозволив «увімкнути» їх найважливіший інформаційний ресурс, яким вони володіють (скажімо, спортсменів краще запитувати про спорт, а не про способи добування вугілля у шахтах).

Класифікація опитувань. Є два великі класи опитувальних методів: інтерв'ю та анкетні опитування. Вони можуть відбуватися в усній або в письмовій формі. Опитування розрізняють за:

• колом опитуваних (приватні особи, експерти, підприємці тощо);

• кількістю одночасно опитуваних (одиничне чи групове опитування);

• кількістю тем, що входять в опитування (одна тема чи більше (омнібус);

• рівнем стандартизації (довільна схема опитування, структуроване опитування, цілком стандартизоване опитування);

• частотою опитування (одно- чи багаторазове опитування (панель). Багаторазове опитування (панель) має такі основні ознаки:

• предмет і тема дослідження постійні;

• збирання даних повторюється через рівні проміжки часу;

• постійною є сукупність респондентів (стала вибірка) - домашні гос­подарки, пенсіонери, робітники без вищої освіти тощо.

За типом дослідницьких завдань опитування поділяють на:

• глибинні - спрямовані на отримання пошукової інформації;

• фокусовані - збирання відомостей про конкретну ситуацію;

• стандартизовані - призначені для отримання статистичної інформації;

• напівстандартизоване − пропонує відкриті запитання без підказок, аби швидше висвітлити точку зору респондента на те чи інше явище. Але, щоб досягти порівнянності, інтерв’юйер повинен володіти певними навичками спонтанному формулюванні запитань і розуміння самої ситуації інтерв’ю. Тому що неоюбачно поставлене додатове запитання можна сприйняти як навідне, воно може викликати упередженнч або звучати як здогад.

• соціометричні - спрямовані на отримання інформації про взаємо­відносини в малих групах;

• неформалізоване опитування − проводиться з метою позбавитися вихолощеної абстрактності стандартизованого, тобто формалізованого опитування. Під ним розуміють техніку постановки запитань, які значною мірою спрямовані на респондента та на ситуацію опитування. Інтерв’юйер має якнайбільше адаптуватися до мислення та процесів розуміння респондента і варіювати послідовність запитань.

• «якісне» опитування полягає у тому, аби допомогти опитуваному презентувати свою індивідуальну позицію з огляду на проблему, що її необхідно дослідити. Увагу приділяють індивідуальній якості кожної окремої відповіді.

Прибічники цього нес тандартизованого інтерв’ю вважають, що респонденти можуть по-різному розуміти однаковий текст запитання, в залежності від регіону, віку, прошарку населення, рівня освіти та соціального статусу. Вони переконані, що можна досягти кращих результатів, якщо інтерв’юйери формулюватимуть запитання, які відповідають ситуації інтерв’ю, маючи на меті досягнення якнайбільш «еквівалентного значення». Наприклад, лише добре освічену особу варто запиувати про «інфляцію», менш освіченим треба ставити запитання про «зростання цін». З’ясовуючи соціальну поведінку, молоді слід ставити відверті запитання, старшим людям − лише опосередковані

Опитування є специфічним актом комунікації між інтерв'юером і рес­пондентом. Воно має проводитися з дотриманням таких правил: респондент:

• знає, хто й навіщо його опитує;

• зацікавлений в опитуванні;

• не зацікавлений видавати неправдиву інформацію (говорить те, що насправді думає);

• однозначно розуміє зміст кожного запитання;

• одне запитання має один зміст (не містить у собі кілька запитань);

• сформульовані так, щоб на них можна було дати однозначну відповідь;

• відповідають рівню культури респондента;

• не мають образливого для респондента підтексту, не принижують його;

• сформульовані без порушення лексичних і граматичних норм;

• усі пропоновані варіанти відповідей на запитання є прийнятними однаковою мірою;

• кількість запитань не перевтомлює респондента, але достатня для одержання необхідного обсягу інформації;

інтерв'юер:

• поводиться нейтрально, не демонструє своє ставлення ні до зада­
ного запитання, ні до відповіді на нього.

Треба пам'ятати, що дані, отримані опитувальними методами, віддзер­калюють суб'єктивні думки опитаних (респондентів). Тому опитування (шжано поєднувати або з контент-аналізом, або зі спостереженням, або і експериментом.

Вимоги до опитування. Масовопоширені установки можна виміряти лише тоді, коли можна опитати достатньо велику групу осіб, яка репрезентує усе населення. Крім того, усім особам цієї великої групи слід поставити однакові запитання. Задля виконання цих вимог ослідники громадської думки розробили так звану стандартизовану анкету. Вона складається із завчасно сформульованих запитань, які ставляться в однаковій послідовності і формулювання яких ідентичні.

Формулювати запитання треба настільки просто, насільки це можливо з урахування мети дослідження. Це передбачає, що запитання мають бути по можливості короткими, варто уникати граматично складних конструкцій (приміром, подвійного заперечення), сліж намагатись наблизитися до розмовної мови і бути обережним стосовно припущень щодо рівня знань опитуваних.

Запитувати можна лише про те, що опитувані на момент опитування знають або вважають, що знають. Запитання «Скільки алкоголю ви вживаєте впродовж тижня?» є штучним і змушує опитуваного, якщо він п’є алкогольні напої, глибоко замислитися, перш ніж він матиме відповідну інформацію для відповіді. Ситуація ще більш ускладнюється, якщо ставлять подібні прогностичні запитання: «Чи вважаєте ви, що настурний рік буде для вас кращим за цей?». Безперечно, що відповідь нічого не скаже про майбутні кар'єрні успіхи, в найліпшому випадку − щось про готовність помізкувати. Подібне випадає на долю опитувань стосовно поточних чи майбутніх подій та тенденцій, якщо думки якраз змінюються або лише виникають − наприклад, питання: «Якби вибори до Верховної Ради відбулися у цю неділю: за яку партію ви би проголосували?»

Аби зменшити цю йовірність можливих відповідей до невеликого набору тих, які можна порівнювати, застосовуют

Опитування має тривати не більше 30-40 хви­лин, інакше респондент утомлюється й останні запитання залишаються без повноцінних відповідей. Перше запитання має бути нейтральним, а не дискусійним чи насторожуючим. Важкі запитання доцільно помістити в се­редину, щоб респондент мав час "увійти" в тему.

Запитання повинні відповідати вимогам логіки: на початку має йтися про встановлення якого-небудь факту, а потім уже про його оцінювання. Важли­во, щоб інтерес до предмета опитування не зменшувався, а збільшувався, Якщо в анкеті з'являється новий розділ, то треба "підвести" опитуваного до Нової теми, наприклад, звернутися до нього:" А тепер ми просимо Вас висло­вити свою думку про...". Складніші запитання варто чергувати з простішими.

Дата добавления: 2015-08-03