Тема: Некласична філософія та традиції вітчизняної філософії

Читайте также:

Мета: виявити специфічні особливості некласичної та вітчизняної філософії і її відмінність від філософської класики.

Література:

1. Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство. – М.: Политиздат, 1990. – 415 с.

2. Проблема человека в западной философии. – М.: Прогресс, 1988. – 522 с.

3. Сумерки богов. – М.: Политиздат, 1989. – 398 с.

4. Федів Ю. Історія української філософії. Курс лекцій. – К.: Наукова думка, 1994. – 465.

5. Философия: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Фенікс, 2001. – 576 с.

6. Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольного. – 4 вид. – К.: Вікар, 2004. – 457 с.

7. Фрейд З. Я и Оно: Сочинения. – М.: Эксмо; Харьков: Фолио, 2007. – 864 с.

8. Хайдеггер М. Время и бытие. – М.: Республика, 1993. – 447.

9. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории: Гештальт и действительность. – М..: Эксмо, 2006. – 800 с.

Обладнення: дошка, мультімедійна техника.

Питання до контролю попередних знань, обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчалього матеріалу.

1. Показати особливості сучасної філософії.

2. Охарактеризуйте, що таке «екзистенція»?

3. Розкрити основні концепції філософської антропології.

4. У чому сутність еволюції релігійної філософії ХХ ст.?

5. Що таке принцип верифікації?

6. Чим характеризуються некласичні традиції?

7. Основні ідеї Ілларіона Київського в його трактаті «Слово Про закон і благодать».

8. Місце і роль Києво-Могилянської академії у формуванні філософії Просвітнцтва.

9. Розкрити еволюцію філософської думки від «срідності» (Г. С. Сковорода) до «загальної справи» (Н. Ф. Федоров) і «планетарного мислення» (В.І. Вернадський).

10. Показати основни етапи розвитку української філософії.

11. Визначити змість поняття «серце» у філософії П. Юркевича?

12. По яких параметрах російський марксизм відрізняється від європейського марксизму?

13. Що нового вносить вітчизняна філософія в розгляд проблеми людини в порівнянні з західною філософією?

Хід семінару

Студентам необхідно показати відмінність раціоналізму і ірраціоналізму, сциєнтизму і антисциєнтизму в західній некласичній філософії XIX-XX століть. Слід висвітлити напрями в некласичної філософії новітньої епохи, а саме антропологічний і його основоположників; філософію життя про життя як первинної і вихідної реальності; філософську антропологію; релігійно-містичний і атеїстичний напрями екзистенціалізму, показати вчення про несвідоме у фрейдизмі і неофрейдизмі.

Розкрити основні риси релігійної філософія ХХ століття, а саме в вчення про подвійну істину в неотомізмі, поєднання в ньому матеріалізму і ідеалізму, тенденцій сциєнтизму і антропологізму. Виявити основні хляхи неопротестантізму про пізнання Бога через самопізнання, створення теології культури в неопротестантизмі.

Показати своерізнсть наукового напряму в некласичній філософії XIX-XX століть, а саме три етапи в розвитку філософії позитивізму, крім того особливости логічного позитивізму як передумови семіотики. Виявити особливості критичний раціоналізму, відповідно точку зору К.Поппера про принципову гіпотетичність наукового знання, принцип фальсифікації як універсальний критерій істинності наукового знання.

Виявити передумови появлення феноменології Е.Гуссерля, відповідно розуміння феноменів як чистих сутностей, що утворююють світ ідеального буття. Вистітлити приначення у стійких логічних структур інтелектуальної діяльності людини у структіралізмі, відповідно, створення структурної антропології. Характеризумати герменевтику як спосіб тлумачення певної культурно-історичної ситуації з точки зорку Г.Гадамера про розуміння як способі існування людини. Розертики зміст концепція істини в прагматизмі. Ч.Пірс про істину як віру та принцип радикального емпіризму У.Джемса.

Необхідно розглянутиа особливості становлення філософської думки у культури Київської Русі. Важливо відзначити своєрідність формування філософії України ХV–ХVІІ ст. у контексті європейської культури і місце в цьому процесі Києво-Могилянської академії.

Студентам слід звернути увагу на просвітницький характер української філософії від наставників-князів Київської Русі до філософії українського Просвітництва; розглянути спадщину С. Оріховського про утвердження гідності особи, її свободи, ідеалізацію соціальної справедливості та принцип органічної єдності розуму із силою; теорію природного права, джерелом якої є ідеї Платона.

Потрібно визначити синтез гуманізму й реформації у філософії Києво-Могилянської академії, ознайомитися зі спадщиною С. Яворського, Ф. Прокоповича, Г. Кониського, обґрунтуванням ієрархічної структури п`яти світів.

Необхідно розкрити філософсько-соціологічні погляди громадівців та “молодої України”; осмислення проблеми “мислення – мова” у працях О. Потебні. Студенти мають висвітлити своєрідність розвитку філософської думки в Україні від Г. Сковороди до нашого часу. Слід визначити шлях від “сродності” до ноосфери В. Вернадського.

Завдання

1. Розкрити вирішення проблеми свободи у філософії екзистенціалізму.

2. Показати переоцінку цінностей у філософії Ф.Ніцше.

3. Виявити особливість трактівання історія в екзистенціалізмі К. Ясперса.

4. Виявити передумови виникнення проблеми ірраціонального у філософії ХХ ст.

5. Досідити виправдання добра у філософії В. С. Соловйова.

6. Висвітлити особливості філософії Г.С. Сковорода і його розуміння срідності.

7. Показати призначення терміну «серце» у філософії П.Д. Юркевича.

8. Визначити відношення положення В.І. Вернадський про планетарне мислення до традицій раціоналізму.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №5

Тема: Онтологія: проблема буття і розвитку

Мета: розкрити сенс визначення поняття буття, матерії, руху, простору і часу; показати основні форми буття та їх взаємозв'язок, етапи розвитку діалектики.

Література:

1. Аристотель. Метафизика. – М.: Эксмо, 2006. – 608 с.

2. Беркли Дж. Сочинения. – М.: Мысль, 2000. – 556 с.

3. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. – Т. 1. Наука логики. – М.: Мысль, 1974. – 452 с.

4. Кант И. Критика чистого разума. – М.: Эксмо, 2006. – 736 с.

5. Лейбниц Г. В. Сочинения. В 4-х т. – Т.1. – М.: Мысль, 1982.– 636 с.

6. Платон. Собрание сочинений. В 4-х т. – Т. 1. – М.: Мысль, 1990. – 860 с.

7. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – 2-е изд. – М.: Гардарики, 2004. – 736 с.

8. Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольного. – 4 вид. – К.: Вікар, 2004. – 457 с.

9. Фрагменты ранних греческих философов – Ч.1. От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики / Подг. А. В. Лебедев. – М.: Наука, 1989. – 576 с.

10. Фрейд З. Я и Оно: Сочинения. – М.: Эксмо; Харьков: Фолио, 2007. – 864 с.

11. Хайдеггер М. Время и бытие. – М.: Республика, 1993. – 447.

12. Шеллинг Ф. В. Й. Сочинения. В 2-х т. – Т.1. – М.: Мысль, 1987. – 637 с.

Обладнення: дошка, мультімедійна техника.

Питання до контролю попередних знань, обговорення, самостійного вивчення та осмислення навчалього матеріалу

1. Чому категорія буття є вихідною для філософських роздумів про світ?

2. Що спричинило зміну вихідного поняття “субстанція” на “матерію”?

3. Проведіть порівняльний аналіз форм організації буття.

4. Підтвердить або поставте під сумнів тезу про самоорганізацію буття у світі.

5. Що є способом існування буття і які його основні характеристики?

6. Простежте еволюцію форм прояву буття. Про які концепції простору і часу йде мова в історії філософії та природознавстві?

7. Проведіть порівняльний аналіз буття світу і буття у світі.

8. Яке методологічне значення має вирішення проблеми буття?

9. Визначте поняття “розвиток” і його відмінність від поняття “проста зміна”.

10. Визначте методологічне значення принципів взаємозв'язку, взаємодії й зумовленості.

11. Сформулюйте загальні закони розвитку буття світу.

Хід семінару

Студентам потрібно висвітлити релігійний, фізичний і філософський (метафізичний) аспект проблеми буття, міркування про світ, пошук його першооснови в натурфілософії; розглянути поняття субстанції як основу, до якої зводиться все різноманіття світу; уміти розрізняти субстанційний монізм, дуалізм і плюралізм; звернутися до критики субстанції та формування філософського й наукового поняття матерії; розглянути матеріальне й ідеальне як вихідні категорії осмислення буття.

Слід звернути увагу на спосіб існування буття й основні форми його прояву та здійснення; визначити скінчене й нескінченне як принцип поділу буття на “буття світу” і “буття у світі”; виявити абсолютні характеристики буття світу й відносні характеристики буття у світі, розглянути проблему загального, одиничного й особливого.

Студенти повинні зазначити специфіку рівнів буття у світі, їх структурну організацію, діалектику буття, взаємозв'язок і взаємозумовленість його рівнів.

Рух має розглядатися як спосіб існування буття з такими характеристиками, як стійкість і мінливість, переривчастість і безперервність; необхідно висвітлити рух як саморух, основні форми руху буття, їх ієрархію.

Важливо звернути увагу на простір і час як форми прояву та здійснення буття, охарактеризувати еволюцію уявлень про простір і час в історико-філософській традиції, субстанційну та реляційну концепції простору й часу, нескінченність і скінченність часу та простору, час як статичне й динамічне, циклічне і лінійне.

Завдання:

1. Показати поняття буття як вихідну категорію основ світу.

2. Висвітлити проблему субстанції і матерії в історико-філософській традиції.

3. Розкрири різні форми руху як спосібу буття світу.

4. Виявити суперечливість двох концепцій простору: субстанціональній і реляційній.

5. Дослідити характер тркутіання простіру і часу у філософії І. Канта.

6. Розкрити специфіку простору і часу як форм прояву та здійснення буття суспільства й людини.

7. Виявити принципи розвитку буття у світі та їх методологічне значення.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №6

Тема: Проблема свідомості і теорія пізнання

Мета: виявити основні ознаки свідомості, розкривати специфіку пізнавального відношення людини до світу.

Література:

1. Гадамер Г.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М.: Прогресс, 1988. – 704 с.

2. Гоббс Т. Сочинения. В 2.-х т. – Т.1. – М.: Мысль, 1989. – 622 с.

3. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии / Э. Гуссерль. – М.: Академический проект, 2009. – 476 с.

4. Декарт Р. Сочинения. В 2-х т. – Т.1. – М.: Мысль, 1976. – 654 с.

5. Лейбниц Г. В. Сочинения. В 4-х т. – Т.1. – М.: Мысль, 1982.– 636 с.

6. Локк Дж. Сочинения. В 3-х т. – Т.1. – М.: Мысль, 621 с.

7. Платон. Собрание сочинений. В 4-х т. – Т. 1. – М.: Мысль, 1990. – 860 с.

8. Фихте И. Факты сознания. Назначения человека. Наукоучение. – Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. – 784 с

9. Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольного. – 4 вид. – К.: Вікар, 2004. – 457 с.

Обладнення: дошка, мультімедійна техника.

1. Розкрити зміст понять «пізнання», «розуміння».

2. Визначите можливі погрішності в системі гносеологічного відношення.

3. Визначите методологічне значення кожного принципу пізнання в системі гносеологічного відношення.

4. Дайте характеристику понять «істина», «правда», «неправда», «омана».

5. Що є критерієм істинності знання?

6. Що таке інтуїція і як вона співвідноситься з вірою?

7. У чому складається специфіка соціального пізнання?

8. Що таке гіпотеза і чим вона відрізняється від теорії?

9. Чи є практика достатнім обґрунтуванням критерію істини?

10. Який зміст несе поняття «парадигма» і яку роль це поняття грає в процесі пізнання?

11. Проведіть порівняльний аналіз наукового і вненаукового пізнання.

12. Розкрийте зміст проблеми розуміння у філософії. У чому полягає його розгадка?

13. Яку роль у процесі пізнання виконують філософські категорії?

14. Визначите категорії по підставах визначеності, обумовленості і цілісності.

Хід семінару

При підготовці слід звернути увагу на свідомість як вихідне філософське поняття для аналізу всіх форм життєдіяльності людини, на феномен свідомості в історії філософії: свідомість як самосвідомість (Платон); свідомість як інструмент пізнання (Р. Декарт, Ф. Бекон); свідомість як засіб критики й пояснення (І. Кант); свідомість як деміург буття (Г. Гегель); свідомість як практика (К. Маркс); свідомість як пізнавально-проективна діяльність.

Потрібно також зазначити проблему походження свідомості. Важливо вказати, що свідомість – це: властивість матерії (позиція античної натурфілософії, метафізичного й діалектичного матеріалізму); атрибут космосу (ідеї М. Федорова, В. Вернадського, А. Бергсона); результат божественного творіння (Ф. Аквінський, В. Соловйов, Т. де Шарден); продукт еволюції буття світу.

Висвітлюючи питання природи ідеального, обов'язково розглянути відображення як загальну властивість буття у світі. Доцільно звернути увагу на еволюцію відображення, зазначити, що психіка є формою відображення, а далі необхідно показати спільне й відмінне у психіці тварини і людини. Студентам слід детальніше розкрити еволюційно-біологічні, культурно-історичні та соціальні передумови розвитку психіки людини.

Необхідно звернути увагу на те, що істина є метою пізнання; розглянути концепції відповідності й погодженості; показати, що істина – суб'єктивний образ об'єктивного світу; зазначити абсолютність і відносність істини, її об'єктивність; вивчити критику скептицизму й агностицизму; з'ясувати особливості істини, омани і неправди, а також критерії істини.

Студенти мають висвітлити основні принципи гносеології: об'єктивності й пізнаваності, відображення та визначальної ролі практики, активності суб'єкта пізнання й узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного і конкретності істини.

Слід визначити методи освоєння буття, що розвивається у світі: загальнологічні (аналіз і синтез, абстрагування, індукція і дедукція, аналогія і моделювання); емпіричні (спостереження, опис, вимірювання, експеримент); теоретичні (ідеалізація і формалізація, єдність історичного й логічного, аксіоматичний і гіпотетико-дедуктивний методи, а також інші спеціальні методи пізнання).

Потрібно показати специфіку ненаукового пізнання, взаємозв'язок знання і віри, онтологічне укорінення віри у повсякденній свідомості. Слід звернути увагу на те, що категорії – особливий вид понять буття, інструмент пізнання і пояснення його у світі. Насамперед треба відзначити актуальність думок Аристотеля, І. Канта та Г. Гегеля про природу категорій, їх гносеологічну значущість і методологічну цінність. Важливо розглянути класифікацію категорій за визначеністю, зумовленістю й цілісністю.

Завдання:

1. Розкрити основні принципи пізнання.

2. Показати специфіку соціального пізнання.

3. Виявити відмінності почуттєвого та раціонального рівнів пізнання.

4. Означити місце і роль практики в процесі пізнання.

5. Схарактеризувати загальнологічні прийоми пізнання.

6. Указати відміннчить емпіричні та раціональних методів пізнання.

7. Висвітлити проблему інтуїції у філософії.

8. Окреслити роль віри як гносеологічного принцип.

9. Продемострувати взаємозв'язок наукового і вненаукового пізнання.

10. Відтворити призначення категорій як інструменту гносеологічного відношення.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №7

Тема: Суспільство та людство

Мета: визначати круг проблем філософії історії за засобі їх вирішення.

Література:

1. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. – М.: Институт русской цивилизации, 2000. – 816 с.

2. Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство. – М.: Политиздат, 1990. – 415 с.

3. Луман Н. Социальные системы. Очерк общей теории. – СПб.: Наука, 2007. – 643 с.

4. Маркс К. Немецкая идеология. – М.: Политиздат, 1988. – 574 с.

5. Проблема человека в западной философии. – М.: Прогресс, 1988. – 522 с.

6. Радугин А.А. Философия: Курс лекций. – М.: Центр, 2001. – 271 с.

7. Сілаєва Т.О. Філософія: Курс лекцій. – Тернопіль: Астон, 2003. – 216 с.

8. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории: Гештальт и действительность. – М..: Эксмо, 2006. – 800 с.

9. Ясперс К. Смысл и назначение истории / Карл Ясперс; [пер. с нем.]. – М.: Политиздат, 1991. – 327 с.

Обладнення: дошка, мультімедійна техника.

1. Що таке природа? Чим відрізняються між собою поняття „природа”, „планета”, „дійсність”, „буття”?

2. Назвіть основні ознаки геосфери, біосфери, техносфери, антропосфери, соціосфери, ноосфери.

3. Дайте визначення понять: географічне середовище, географічний детермінізм, геополітика.

4. Визначте етапи у взаємовідносинах між суспільством і природою.

5. Що таке екологія? Перелічіть основні екологічні проблеми сучасності і шляхи їх вирішення.

6. Що є предметом філософії історії?

7. В яких основних значеннях вживається термін „формація”?

8. Чим відрізняється класичне філософське розуміння історії від некласичного?

9. Що таке цивілізація?

10. Які зміни відбуваються у цивілізаційному підході до історії на некласичному етапі розвитку?

11. Як співвідносяться формаційний та цивізаційний підходи до історичного процесу?

Хід семінару

Завдання:

1. Розкрити зміст поняття «подія» як категорії філософії історії.

2. Відобразити плюралізм концепцій розуміння історії, їх соціокультурну обумовленість.

3. Показати основні положення філософія історії Г. Гегеля.

4. Виявити яким чином можливо матеріалістичне розуміння історії у філософії марксизму.

5. Оглянути принцип історизму у філософії І.Г. Гердера.

6. Обстежити культурно історичні типи у філософії історії Н.Я. Данілєвського.

7. Розглянути значення і призначення історії К. Ясперса.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №8

Тема: Феномен людини як філософська проблема.

Мета: розкрити образ людини в класичній і некласичній філософії; сучасні концепції антропогенезу.

Література:

1. Шелер М. Положение человека в космосе // Проблема человека в западной философии. – М.: Прогресс, 1988.

2. Гелен О систематике антропологии Проблема человека в западной философии. – М.: Прогресс, 1988.

3. Смирнов И. П. Два варианта человековедения // Смирнов И. П. Человек человеку – философ. – СПб., 1999. – С.5-36.

4. Леви-Стросс К. Структурная антропология. – М.АСТ, 2001. – 121 с.

5. Малиновский Б. К. Научная теория культуры. – М.: ОГИ, 2005. – 184 с.

6. Виндельбандт В. Философия культуры и трансцендентальный идеализм // Культурология ХХ век. – М., 1995.

7. Кант И. Сочинения в 6 томах / И. Кант. – М.: Мысль, 1963. Т. 1. Ч. 1. – 1963. – 543 с.

8. Мунье Э. Манифест персонализма. – М.: Республика, 1999. – 559 с.

9. Ницше Ф. Так говорил Заратустра. Избранные произведения. Кн. 1. – М.: Изд-во «Сирин», 1990. – 447 с.

10. Ріккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. – М.: Республика, - С.44-128.

11. Сартр Ж.-П. Бытие и ничто: Опыт феноменологической онтологии. – М.: Республика, 2000. – 639 с.

12. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – 2-е изд. – М.: Гардарики, 2004. – 736 с

Обладнення: дошка, мультімедійна техника.

1. Визначите поняття «людина» і простежите, як воно змінювалося в різні історичні епохи.

2. Як Ви оцінюєте тезу про те, що людина — істота ексцентричне, що характеризується незавершеністю і незадоволеністю?

3. Що має на увазі В. Франкл, коли говорить: «Ми не вибираємо зміст нашого життя, а виявляємо його?»

4. Приведіть різне розуміння смерті: медичне, релігійне, екзістенційне.

5. Чи можна розглядати сутність людини, розриваючи її біологічний, соціальний і духовний аспекти?

6. Коли людини можна розглядати в статусі особистості?

7. Визначите поняття «воля» і простежите, яке воно несло зміст у різні історичні епохи.

8. Чи є воля споконвічним і невід'ємним атрибутом людського існування?

9. У яких формах здійснюється воля?

10. Як співвідносяться воля і воля людини, воля людини і його відповідальність.

Хід семінару

На початку треба звернутися до філософської концепції людини як основи наук про людину, природу, сутність і призначення людини, висвітлити відмінність антропогенезу й антропосоціогенезу.

Студентам доцільно звернути увагу на зумовленість праці, мови і спілкування у становленні людини. Потрібно підкреслити, що людина – продукт біологічної, соціальної і культурної еволюції, у процесі якої вона пройшла шлях від тварини до істоти з претензією на особливе призначення у світі.

Далі необхідно вказати на полісутність людини: істота-тварина, істота духовна, істота соціальна; істота родова; істота космічна, а також на ексцентричну природу людини, її недосконалість. Тому людина є істотою вічної невдоволеності.

Студентам потрібно розкрити сутнісні сили людини: волю, почуття, розум. Слід визначити зумовленість почуттів і емоцій, симпатій та антипатій, любові й ненависті, звернути увагу на анатомію людської деструктивності. Людина може виступати як витвір і творець, як самопроектування і самоздійснення. Потрібно зазначити, що людина – істота, яка має уявлення про саму себе і своє майбутнє життя відповідно до цього уявлення, незважаючи на його неадекватність. Варто зауважити, що може виникати розбіжність між намірами і вчинками.

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 142 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница	\|	следующая страница ==>
Для студентів ІІ курсу	\|	Цели и задачи изучаемой дисциплины

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.032 сек.)