Інтегративні підходи до праворозуміння.

В останній час в юридичній науці здійснюються спроби щодо визначення поняття права поєднати декілька підходів до його розуміння. Такі спроби мають місце як у західній, так і у вітчизняній науці. Наприклад, Р. Шайнер вважає, що юридичний позитивізм "по мірі того, як він становиться більш уточненим та реагує на критику, прямує до позицій схожих до теорії природного права, і навпаки". Аналогічну точку зору стосовно факту інтеграції різних підходів до праворозуміння, знаходимо в інших західних та вітчизняних авторів (зокрема, Г. Дж. Бермана, В. Лазарева, І. Гойман-Калинського, Г. Іванця, І. Червошока та ін.).

Дуже лаконічно та чітко висловився з цього приводу О. Лейст, коли відзначав, що "Кожне праворозуміння має свої підстави, тому вони існують одночасно і мають прихильників... кожна концепція виражає реальну сторону права та слугує її здійсненню... річ у тім, що між крайніми точками зору знаходиться не істина, а дуже складне суспільне явище - право"⁵⁵.

Наведена вище думка є співзвучною з точкою зору Г. Бермана, який вважає, що для того, щоб дати істинне визначення права всім школам праворозуміння необхідно відмовитися від ствердження своєї власної переваги, оскільки інтегративне визначення права (яке є правильним) полягає в визнанні взаємозалежності цих підходів. При цьому "розходження між позитивістами і юстиналістами не принципове, воно стосується первинності правди стосовно блага" або "даним школам не вистачає історичного виміру: те, що справедливо при одному збігу обставин, може бути несправедливо із цієї точки зору при іншому; те, що необхідно з політичної точки зору при одному збігу історичних обставин, може викликати заперечення при іншому". Тільки "життєвий досвід суспільства може звести мораль і політику в одне ціле. Право цілком можна визначити як підтримку рівноваги між справедливістю й порядком у світлі досвіду".

Підходи, які пов'язані із зазначеною точкою зору, в літературі називають інтегративними. Серед підходів, що можуть бути віднесені до інтегративних, можна назвати: марксистську концепцію права; неонормативну, комунікативну теорії та ін.

Нижче буде подана характеристика названим трьом теоріям, оскільки перша з них фактично визначила в силу відомих історичних обставин характер та специфіку розвитку сучасної вітчизняної юридичної науки та практики, а дві інші є результатом теоретичного осмислення сучасних державно-правових реалій пострадянського суспільства на базі інтегративного праворозуміння.

Слід враховувати, що деякі юридичні теорії, які згадувались вище, також мають ознаки інтегративности (див., зокрема, погляди К. Олівекрона).

Все сказане, певною мірою, свідчить, що інтегративне праворозуміння сьогодні є досить поширеним, а розвиток сучасного теоретичного юридичного знання в сфері праворозуміння (а відповідно, і всіх інших питань на які впливає праворозуміння) має тенденцію до визнання правильності інтегративного розуміння права.

Дата добавления: 2015-08-05