Глуха осіння ніч. «Олівець» на Мельникова,42. Темний будинок. Тільки в окремих вікнах горить світло...
Монтажна «білий спалах». «Олівець» з тієї ж крапки.Але тепер у вогнях всі вікна...
«Білий спалах». Знову темно. Текст за кадром:
- Енергія не виникає й не зникає. Вона тільки переходить із одного виду в іншій.
Закон «Збереження енергії».
На темному, похмурому силуеті «олівця» вогненно - червоний титр:
«Д О М С П Р И В И Д Е Н И Я М И»
Далі камера тільки рухається. Весь звук іде на «гармату». Камера входить у будинок. Хтось (за кадром) здоровається з міліціонерами. Довгий коридор. І от головний хол. Тихо. Порожньо. Шахта ліфтів. А ледве правее,на стіні - годинники. На них - час: 05.00.
Камера опускається від годин. ПНР ледве левее - кафе «Пепси». Порожньо.
«Білий спалах». «Пепси» оживає. Шум. Люди. Музика. Вогні...
Але це дуже коротко.
Камера рухається далі. Тепер вона… перелякана. Рухається крадькома. Як людина,що чогось боїться...
У принципі, камера повинна зробити повне коло – піднятися на третій поверх основного будинку й пройти по порожніх коридорах. Від одного крила до іншого.
І вся справа в шляху. Всі й відбувається в шляху.
Острожно рухається камера... Тиша. Але...раптом - чиї те кроки. Камера обертається на звук кроків - нікого. Тільки десь наприкінці кишки-корридора мигнув і зник силует... И - нічого... Але щось було...
Спалах. Той же коридор, але іншим часом. Із дверей монтажних і АСБ -люди,звуки.
І знову все пропало...
Камера вже не рухається, а крадеться... Але нічого не відбувається й камера заспокоюється.
Але от двері: АСБ. Тихо. Але як тільки камера порівняла із дверима - шум.Схоже там хтось є..
Відкриваються двері. Апаратна. Темно.І тихо. Тільки проміннячко ліхтарика высвечивает порожню апаратну, стекло - унизу порожня студія.
Камера вже заспокоїлася й повертає назад, до дверей. Але...
Спалах. З тієї ж крапки. Все працює. За пультами люди. У студії йде запис...
Камера в розгубленості. Вона...метається.
Спалах. З тієї ж крапки. Тихо. Темно. І перелякана камера.
Скоріше на вихід. У коридор!
Отут тихо. І камера, пометавшись, пробує продовжити шлях... Камера продовжує йти по колу...
Щось діятися й у коридорах. Через спалах там виникають і зникаю люди…Але безшумно. І тому камера їх не боїться. Виникаючі в порожніх корридорах люди - це фігури відомі й немає. Вони йдуть.Коштують.Це фантоми,якими повний ЦЕЙ БУДИНОК.
От невелика юрба. Камера остонавливается перед нею в нерішучості.А потім...просто проходить крізь неї. И - повна тиша.
Але місцями тиша вибухає неймовірним шумом. Один раз це стадіон.А один раз - Майдан з рок-групою. Або - бійка в парламенті. Словом, дуже галасливо...
І знову - тиша...Місцями - моторошна. І ці мовчазні фігури...Вони коштують як мумії. Мовчачи. Але коштують.
Зміст самого «зачарованого кола» по якому рухається камера, побачити якнайбільше. Все краще, що є сьогодні в телебачення й все гірше.
А принцип, приблизно, такий: примари - окремі фрагменти телепередач - оживають незалежно від камери. І тим лякають її. І вона метається зі сторони убік, знову ж натикаючись на телепримар. Але коли вона в розпачі пре напролом, запросто проходить крізь чергову телепримару.
Так і рухається по кишці коридору...
А потім, раптом, виявляється, що камера ходить саме по колу... От отут вона вже була... І отут, схоже, теж була... Камера заметалася: вона заблудилася...
Хоча... Геть, наприкінці коридору, світло. Скоріше туди!… И - бігцем...
Всі ближче й ближче світло... Уже поруч... Уже от-от... Але...
РАСТОПЫРЕННАЯ ДОЛОНЯ - велика чоловіча рука - закриває об'єктив...
Світло крізь пальці руки.
Знімає ІНША КАМЕРА.
КРП - кофр-чемодан. Поруч - камера. Вона виключена. І тільки тривожно мигає червоне вічко.
Рука впевнено бере камеру... Камера «оживає»,але...її відразу укладають у кофр... Мигнуло світло й... Кришка закривається. ЗТМ.
БЕЗ ТИТРІВ!
ПРЯМО В СТИК рекла
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 52 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Життєвий факт - основа нарису. | | | ЗАЦЕПИНГ. |